-
Ціноутворення на фактори виробництва і доходи власників цих факторів.
Коли нас цікавить ціна праці , ми звертаємо увагу на заробітну плату; ціна за користування землею представляє собою земельну ренту. Ціни на різноманітні фактори виробництва встановлюються в результаті взаємодії пропозиції та попиту на відповідні фактори – так само як ціни товарів визначаються пропозицією і попитом на ці товари.
Попит на фактори виробництва залежить від доходів, отриманих від реалізації їхніх граничних продуктів (продуктів, що виготовляються за допомогою цих факторів виробництва, таких як земля, капітал, робоча сила тощо). Цей важливий висновок відносно попиту в поєднанні з пропозицією факторів виробництва і визначає ціни та об’єми факторів та, відповідно, ринкові доходи.
Визначення цін на фактори за допомогою попиту та пропозиції
Яким чином можна дізнатися величину ринкового попиту на фактори виробництва? Для цього необхідно просумувати індивідуальний попит кожного підприємства. Так, при визначеній ціні на землю ми сумуємо попит на землю всіх підприємств за цією ціною; і те ж саме робимо для всіх цін на землю. Інакше кажучи, ми складаємо по горизонталі всі криві попиту на землю окремих підприємств для того, щоб отримати криву ринкового попиту на землю. Таку ж процедуру ми повторюємо для всіх факторів виробництва, сумуючи величини похідного попиту всіх компаній, щоб отримати ринковий попит на кожен фактор виробництва.
Яким чином визначити ринкову рівновагу? Рівноважна ціна на фактори виробництва в умовах конкурентного ринку встановлюється на такому рівні, при якому величина попиту дорівнює величині пропозиції (рис. 1).
На рис. крива похідного попиту на фактор перетинає криву пропозиції в т. Е. Тільки при такому рівні ціни та кількість одиниць фактора, яку готові запропонувати його власники, буде точно відповідати тій кількості, яку готові придбати покупці.
D S
Кількість
фактора, QF D S E
Рис. 1. Визначення ціни фактора та розподіл доходу відбувається в
результаті взаємодії пропозиції фактора та похідного попиту
Приклад (з досвіду США).
Рис. 2 відображає ситуацію на ринках двох видів праці: хірургів та працівників ресторану швидкого обслуговування. Пропозиція хірургів сильно обмежена через необхідність отримання ліцензії на право займатися медичною практикою, а також через довго терміновість та вартість освіти та професійного навчання. В результаті, сьогодні в США практикує не більше 50000 хірургів. Попит на послуги хірургів швидко росте разом з попитом на інші медичні послуги. В результаті цього хірурги в США отримують в рік в середньому 245 тис. дол. Більше того, ріст попиту спричиняє різке зростання доходів при невеликому збільшенні випуску (з навчальних закладів кваліфікованих медиків).
W
DS
SS
Ринок хірургів
WS*
ES
DS
Пропозиція
праці,L
LS*
W
Ринок працівників ресторану швидкого обслуговування
DF
WF*
SF
EF
DF
LF*
Пропозиція праці
L
Рис. 2. Ринки хірургів та працівників ресторану швидкого обслуговування
З іншої сторони палітри доходів – працівники ресторанів швидкого обслуговування. Така робота не потребує практично ніякої кваліфікації чи освіти та доступна практично кожному. Пропозиція дуже еластична, а кількість зайнятих зростає. Заробітна плата близька до мінімальної через доступність цього ринку (будь-хто, хто бажає працювати в цій галузі не залишається без роботи); працівник, що отримує повну ставку, в середньому заробляє 12 000 дол. в рік. Основною причиною величезної різниці в заробітках хірургів та працівників ресторанів швидкого обслуговування є рівень кваліфікованості праці, а не кількість відпрацьованих годин за рік.