4.9. Особливості обліку витрат допоміжних виробництв.

Допоміжні виробництва забезпечують основні цехи електроенергією, парою, стиснутим повітрям, інструментами, розробляють нові моделі, надають транспортні послуги, послуги з ремонту та ін.

В залежності від технологічного процесу допоміжні виробництва поділяються на прості і складні.

До простих допоміжних виробництв відносяться ті, які випускають один вид продукції (послуг) і в яких відсутнє незавершене виробництво (енергетичний, теплосиловий, транспортний і т.п.). У складних допоміжних виробництвах технологічний процес складається з окремих переділів, за один звітний період можуть виробляти декілька видів продукції (робіт, послуг), може бути незавершене виробництво (ремонтний, ремонтно-механічний, інструментальний, модельний і т.п.).

В простих допоміжних виробництвах облік витрат організовується, в основному, за економічними елементами. Собівартість одиниці продукції визначається шляхом ділення витрат на кількість випущеної продукції.

У складних допоміжних виробництвах облік витрат ведеться в розрізі статей калькуляції за позамовним або передільним методом з використанням елементів нормативного.

Цехи допоміжного виробництва можуть надавати один одному послуги.

Зустрічні послуги можуть бути оцінені:

– за лановою собівартістю поточного звітного періоду;

– за фактичною собівартістю минулого періоду;

– за фактичною собівартістю звітного періоду (з використанням математичних моделей).

Витрати допоміжних виробництв відображають на рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв.

5. Облік витрат операційної діяльності, які не включаються в собівартість продукції.

У процесі операційної діяльності підприємства виника­ють витрати, які не включаються до собівартості про­дукції (робіт, послуг). Такі витрати підлягають відобра­женню у складі того звітного періоду, у якому вони відбу­лися (п. 7 П(С)БО 16). До таких операційних витрат належать:

— адміністративні витрати;

— витрати на збут;

— інші витрати операційної діяльності.

5.1. Облік адміністративних витрат

Адміністративні витрати включають затрати на управління підприємством та витрати невиробничого характеру, зок­рема:

— загальні корпоративні витрати (організаційні витра­ти, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);

— витрати на службові відрядження й утримання апа­рату управління підприємством та іншого загальногоспо­дарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших не­оборотних матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачан­ня, охорона;

— винагороди за професійні послуги (юридичні, ауди­торські, по оцінці майна тощо);

— витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

— амортизація нематеріальних активів загальногоспо­дарського використання;

— витрати на урегулювання спорів у судових органах;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, які включаються до виробничої вартості про­дукції (робіт, послуг);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

— інші витрати загальногосподарського значення.

Облік адміністративних витрат ведеться на рахунку 92 “Адміністративні витрати”. Адміністративні витрати, відображені протягом звіт­ного періоду по дебету рахунка 92, в кінці звітного періоду списуються з кредиту цього ра­хунка в дебет рахунка 79 “Фінансові результати”.