4.7. Облік незавершеного виробництва.

Продукція, якої незакінчена обробка, яка не пройшла випробування, приймання чи комплектацію згідно з умовами договорів із замовниками, оскільки не відповідає технічним умовам і стандартам належить до незавершеного виробництва.

В обліку незавершене виробництво відображається як сальдо рах. 23 “Виробництво”.

До НВ не належать забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати та вироби, які на момент визначення величини НВ не піддавались обробці.

Для обліку НВ підприємству необхідно визначити її кількість і здійснити оцінку. Кількість НВ може визначатися шляхом зважування, вимірювання та підрахунку, (тобто шляхом інвентаризації НВ), і шляхом теоретичних розрахунків.

Оцінка незавершеного виробництва може здійсюватись:

• за виробничою собівартістю;

• за прямими витратами;

• за собівартістю сировини, матеріалів та напівфабрикатів.

4.8. Зведення витрат на виробництво і визначення собівартості товарного випуску.

Узагальнення виробничих затрат щомісячно здійснюється на рахунках аналітичного та синтетичного обліку. В кінцевому підсумку всі виробничі затрати узагальнюються на рахунку 23 “Виробництво”, що дає можливість визначити фактичну собівартість випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг).

Узагальнення витрат здійснюється в певній послідовності. Перш за все, на рахунки виробництва відносять всі прямі витрати. Списання прямих витрат здійснюється на підставі відомостей розподілу відповідних витрат, які складаються за даними первинних документів, також відомостей нарахування амортизації необоротних активів.

Потім списуються загальновиробничі витрати в сумі, що за розрахунком підлягають включенню до витрат на виробництво продукції.

На завершення здійснюється підрахунок виробничих затрат за статтями. За видами виробів, кодами замовлень, за видами послуг, по окремих структурних підрозділах і в цілому по підприємству.

Тобто, за Д-т 23 відображаються всі виробничі витрати – як основні, так і накладні.

З К-т рахунку 23 списується вартість поворотних відходів (у кореспонденції з Д-т 209), виробничого браку, якщо він має місце (на Д-т 24) і виробничу собівартість випущеної з виробництва готової продукції (на Д-т 26).

Сальдо за Д-т 23 відображає затрати у НВ. Для визначення затрат у НВ на кінець місяця проводиться його інвентаризація та оцінка виходячи з фактичних матеріальних і трудових витрат.

Фактична виробнича собівартість готової продукції, виконаних робіт і послуг визначається так: витрати на незавершене виробництво на початок місяця плюс виробничі витрати за місяць, мінус витрати на незавершене виробництво на кінець місяця, мінус втрати остаточного браку, мінус втрати нестач незавершеного виробництва.

На фактичну собівартість випущеної з виробництва готової продукції роблять запис:

Д-т 26 К-т 23

На фактичну собівартість зданих замовникам робіт, послуг:

Д-т 90 К-т 26.

При використанні підприємствами журнальної форми рахівництва для узагальнення витрат використовується журнал 5 та 5А.

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежать від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку витрат.