4. Статистика національного доходу

Національний доход – це частина вартості ВНП (за мінусом кінцевих результатів невиробничої сфери) після відрахування потрачених засобів виробництва. Він становить заново створену вартість у сфері матеріального виробництва, яка складається з вартості необхідного і додаткового продукту. На відміну від ВНП національний доход визначають тільки для виробничої сфери. Він не включає амортизації основних засобів.

За натурально-речовою формою національний доход (НД) складається із заново створених засобів, які використовують на розширення виробництва і збільшення резервів та предметів споживання, призначених для задоволення суспільних і особистих потреб.

НД є найважливішим узагальнюючим показником розвитку народного господарства і підвищення добробуту народу. Від його розміру залежать рівень і зростання споживання населенням матеріальних благ та послуг, а також масштаби і темпи суспільного відтворення.

Основні завдання статистики НД:

• визначення розміру, динаміки і структури НД;

• характеристика використання НД на використання і нагромадження;

• аналіз факторів, що впливає на зміну НД.

НД створюється у виробничій сфері, потім розподіляється та перерозподіляється і спрямовується для кінцевого використання. Відповідно до цих трьох стадій (створення, розподіл і перерозподіл) розрізняють три методи його визначення: виробничий, розподільний і кінцевого використання.

• Виробничий метод ґрунтується на підсумовуванні чистої продукції усіх галузей сфери матеріального виробництва. При цьому чисту продукцію кожної галузі визначають як різницю між валовою продукцією і матеріальними виробничими витратами (матеріалами, сировиною, паливом, електроенергією, амортизацією основних виробничих засобів тощо).

• Розподільний метод полягає у підсумовуванні первинних доходів населення зайнятого у сфері матеріального виробництва (включаючи доходи від особистого господарства) і доходів державних, кооперативних та інших підприємств виробничої сфери (чистий доход, відрахування у фонд соціального страхування). Отже, НД, визначений розподільним методом становить суму первинних доходів усіх учасників матеріального виробництва.

• Метод кінцевого використання ґрунтується на підсумовуванні фондів споживання і нагромадження. Фонд споживання - це частина НД, використана на особисте споживання населення і утримання невиробничих установ та організацій. Фонд нагромадження – це частина НД, використана на розширене відтворення виробництва та утворення резервів, а також на збільшення невиробничих основних фондів і матеріальних запасів на підприємствах і в установах невиробничої сфери.

НД обчислюють у поточних (фактично діючих цінах) і порівнянних (незмінних) цінах. За показником НД у фактично діючих цінах можна встановити його галузеву структуру і простежити за його розподілом, перерозподілом і кінцевим використанням.

Щоб визначити динаміку НД, застосовують порівнянні ціни. Індекс фізичного обсягу НД обчислюють за формулою:

,

де q₀ і q₁ – продукція у натуральному виразі;

m₀ і m₁ – кількість використаних сировини, матеріалів, палива та інших елементів матеріальних витрат у звітному і базисному періодах;

p – порівнянні ціни на продукцію і матеріали.

Індекс фізичного обсягу НД визначають для кожної галузі матеріального виробництва за схемою: