4.4. Змістовний модуль 4.

4.4.1. Тематика та короткий зміст лекцій, семінарських занять, самостійної роботи студентів.

Лекція 25. Тема 16/1. Господарсько-правова відповідальність (2 год.)

1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.

2. Види господарсько-правової відповідальності.

3. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності.

Лекція 26. Тема 16/2. Господарсько-правова відповідальність (2 год.)

1. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності.

2. Форми господарсько-правової відповідальності: відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

Семінарське заняття 14. Господарсько-правова відповідальність (2 год.)

1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.

2. Види господарсько-правової відповідальності.

3. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності.

4. Принципи, межі та строки застосування господарсько-правової відповідальності.

5. Форми господарсько-правової відповідальності.

Завдання для самостійної роботи (3 год.):

1. Відмінність господарсько-правової відповідальності від цивільної та адміністративної.

2. Співвідношення понять «господарсько-правова відповідальність» і «господарсько-правові санкції».

3. Мета застосування господарсько-правової відповідальності.

4. Особливості застосування господарсько-правової відповідальності (порівняно з цивільною та адміністративною).

5. Співвідношення понять «неустойка» та «оперативно-господарські санкції».

6. Форми господарсько-правової відповідальності, що застосовуються: 1) у договірних відносинах; б) у недоговірних (в т.ч. вертикальних) відносинах.

Розв’язання ситуацій на зразок:

Ситуація 1.

Приватне підприємство (ПП), що спеціалізувалося на посередницькій діяльності у сфері оптової торгівлі, укладало господарські договори у спрощеній формі шляхом обміну факсами, в яких зазвичай визначалися предмет договору (без належної конкретизації), орієнтовна ціна та такі ж орієнтовні терміни виконання договірних зобов’язань.

За одним за таких договорів контрагент ПП ТОВ «Ранок», на думку директора приватного підприємства, не виконав своє зобов’язання щодо поставки плащів, замінивши їх зимовими куртками тієї ж кількості, що і передбачалося договором, хоча в телефонних розмовах директор ПП неодноразово наголошував на першочерговість поставки саме плащів.

Приватне підприємство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з свого контрагента (1) заподіяних збитків у сумі вартості непоставлених плащів та (2) штрафних санкцій у розмірі 20% вартості непоставлених пальт, посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГК України та Положення про поставки товарів народного споживання. ТОВ «Ранок» проти позову заперечувало, посилаючись на відповідність здійсненої поставки умовам договору щодо його предмету, який визначався як «верхній одяг для осінньо-зимового періоду», а також на відсутність положень про штрафні санкції в договорі та неправомірність застосування позивачем положень ч. 2 ст. 231 ГК України та акту СРСР – Положення про поставки. Крім того, відповідач (ТОВ «Ранок») у своєму відзиві на позовну заяву зауважив про невжиття позивачем досудового порядку розгляду спору.

Чи є в даному випадку підстави для застосування господарсько-правової відповідальності?

Чи вірно застосував позивач норми матеріального права?

За яких умов може застосовуватися положення ч. 2 ст. 231 ГК України?

Які заходи могли б попередити виникнення подібного спору?

Розв’яжіть цю ситуацію з посиланням на відповідні норми актів законодавства.

Ситуація 2.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку відмовила ВАТ у реєстрації інформації про проведення відкритої підписки на акції другої емісії, посилаючись на порушення емітентом законодавства, зокрема, положення про неприпустимість збільшення статутного фонду АТ до повної його сплати (тобто до повної оплати акцій попередніх емісій). ВАТ наполягало на реєстрації інформації, оскільки за допомогою додаткової емісії прагнуло поліпшити свій фінансовий стан і попередити настання неплатоспроможності, що реально йому загрожувала.

Чи належить така відмова до господарсько-правових санкцій? Обґрунтуйте свою відповідь.

Який вид відносин склався в даному випадку між ВАТ і ДКЦПФР?

Які види (форми) господарсько-правової відповідальності можуть застосовуватися у відносинах такого виду?

Чи може ВАТ оскаржити рішення ДКЦПФР?

Наскільки реальні можливості ВАТ задовольнити свої інтереси? Чи є інтереси ВАТ законними?

Ситуація 3.

ВАТ «Хімзавод» з початку свого відкриття після реконструкції, що відбулося 1 вересня 1998 р., скидав у озеро, розташоване біля заводу, неякісно очищені стоки. Представники громадськості систематично зверталися до різноманітних органів влади (держави та місцевого самоврядування), органів масової інформації, проте безуспішно, оскільки директор заводу досить ефективно протягом багатьох років використовував свій статус народного депутата України, ділові та родинні зв’язки, аби уникнути відповідальності. Нарешті, після чергового звернення до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, яке після резонансної телепередачі про забрудненні хімзаводом унікального озера, 21 вересня 2007 р. організувало проведення екологічної експертизи і за її результатами застосувало адміністративно-господарські санкції у формі заборони на здіснення ВАТ «Хімзавод» господарської діяльності до усунення виявлених порушень в очисних спорудах. Мешканці прилеглих до озера будинків, утворивши громадське об'єднання «За чисте озеро», звернулися до суду з позовом про стягнення з ВАТ «Хімзавод» 250 млн. грн. – як компенсації за заподіяну озеру та навколишнім мешканцям шкоду (вартість очищення озера від забруднення відходами хімічного виробництва – наскільки це можливо за сучасних технологій), насадження навколо озера лісопосадок та створення інфраструктури відпочинку для мешканців прилеглих місцевостей. Відповідач проти позову заперечував, наполягаючи на пропущенні позовної давності. Позивач наполягав на позовних вимогах, посилаючись на: а) протидію відповідача у проведенні екологічної експертизи і появу реальної можливості отримати документальні докази (в т.ч. акт експертизи) лише після втручання у вересні 2007 р. засобів масової інформації (насамперед, телебачення) та Мінприроди; б) тривалий характер порушення, негативний результат якого з роками лише накопичувався, загрожуючи загибелі озера як унікальної екосистеми; в) значну суспільну вагу відновлення озера; г) на порушення ВАТ «Хімзавод» публічних інтересів, ігнорування ним вимог природоохоронного законодавства, прав та законних інтересів мешканців будинків, розташованих на прилеглій до озера території, на чисту воду (вода в місцевому водогоні була з озера, і навіть після очищення не відповідала встановленим вимогам), на користування природними об’єктами для відпочинку.

Як проявляється в даному випадку порушення у сфері господарювання?

Протягом яких строків може бути застосована господарсько-правова відповідальність?

Які межі господарсько-правової відповідальності?

Чи можуть одночасно застосовуватися адміністративно-господарські санкції та відшкодування збитків?

Дайте оцінку діям сторін зазначених відносин та спрогнозуйте результат розгляду справи в суді.

Приклади тестів для експрес-тестування:

Тест 1

Які з названих функцій є найбільш характерними для господарсько-правової відповідальності:

А) функція покарання;

Б) попереджувальна функція;

В) відновлювально-компенсаційна функція;

Г) сигналізаційно-інформаційна функція;

Д) координаційна функція

Тест 2

Які з названих санкцій застосовуються лише у вертикальних відносинах:

А) оперативно-господарські;

Б) штрафні;

В) відшкодування збитків;

Г) адміністративно-господарські.

Тест 3

Протягом яких строків можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції (як загальне правило):

А) Протягом трьох років з моменту вчинення правопорушення.

Б) Протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

В) Протягом одного року з дня виявлення порушення.

Г) Протягом шести місяців з дня вчинення порушення.

Рекомендовані джерела:

Основні джерела: 1 (н/а), 137 (н/а), 138 (н/а), 78 (с/л), 94 (с/л), 95 (с/л), 159, 228 (с/л), 229 (с/л), 261/1 (с/л), 278 (с/л), 336 (с/л), 337 (с/л), 343/1 (с/л), 353 (с/л), 360 (с/л).

Додаткові джерела:

Нормативно-правові акти (н/а): 3/1, 5, 6, 14, 16, 38, 48, 51, 53, 68, 101, 108, 110, 118, 119, 130, 136, 141, 204, 255, 258, 264, 315, 329, 333-336.

Спеціальна література (с/л): 32, 33, 34, 37, 39, 55-57, 66, 68, 86, 93, 109, 114, 131, 184, 185/1, 204, 237, 244, 246, 257, 259, 264, 318, 334, 357, 359, 362.

Лекція 27. Т. 17/1. Правове регулювання економічної конкуренції (2 год.)

1. Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції.

2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень.

3. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції.

Лекція 27. Т. 17/2. Правове регулювання економічної конкуренції (2 год.)

1. Компетенція антимонопольних органів щодо регулювання економічної конкуренції.

2. Види порушень та відповідальність за антимонопольно-конкурентного законодавства.

3. Порядок застосування відповідальності за правопорушення у сфері економічної конкуренції.

Семінарське заняття 15. Т. 17. Правове регулювання економічної конкуренції (2 год.)

1. Поняття, роль та основні принципи економічної конкуренції.

2. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень.

3. Правові засади державного регулювання економічної конкуренції.

4. Компетенція антимонопольних органів щодо регулювання економічної конкуренції.

5. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавств та порядок її застосування.

Завдання для самостійної роботи. Визначити:

1. Поняття економічної конкуренції та монополізму та їх учасників.

2. Позитивні та негативні риси (прояви) економічної конкуренції та монополізму.

3. Мета, форми та засоби державного регулювання економічної конкуренції.

4. Поняття, види та прояви недобросовісної конкуренції.

5. Порушення, що безпосередньо спрямовані на обмеження, недопущення, спотворення економічної конкуренції.

6. Прояви порушень, які перешкоджають антимонопольним органам виконувати свої функції (повноваження).

7. Особливості відповідальності за правопорушення у сфері економічної конкуренції (щодо строків та порядку застосування).

Розв’язання ситуацій на зразок:

Ситуація 1

Виробничий кооператив «Будсервіс», що спеціалізувався на будівництві жилих двоповерхових котеджів та упорядженні присадибної ділянки з наступною передачею їх замовникові «під ключ», був визнаний в установленому порядку монополістом на регіональному ринку цього виду будівельної продукції. Кооператив отримав державне замовлення на будівництво 20 котеджів в сільській місцевості для сімей офіцерів військової частини, що була розташована неподалік. Проте укласти державний контракт категорично відмовився, посилаючись на: 1) неправомірність визнання його монополістом, оскільки, на думку голови правління ВК “Будсервіс”, кооператив не володів ринковою владою; 2) наявність в тій самій місцевості комунального будівельного підприємства, яке виконувало широкий спектр будівельних робіт; 3) обтяжливість виконання державного контракту, який передбачав виконання робіт у конкретні терміни під загрозою застосування штрафних санкцій, а працівники ВК “Будсервіс” не звикли до чітких графіків виконання робіт (затримка на кілька тижнів для них була цілком нормальною, а замовники зазвичай не зверталися до суду за захистом своїх законних інтересів).

Які органи і в якому порядку можуть визнати суб’єкта господарювання монополістом?

Що свідчить про наявність у суб’єкта господарювання ринкової влади?

Чи праві ВК “Будсервіс” відмовитися від укладення державного контракту на будівництво 20 котеджів в сільській місцевості для сімей офіцерів розташованої неподалік військової частини?

Яким чином ВК “Будсервіс” може захистити свої інтереси та уникнути виконання державного замовлення?

Ситуація 2

Комп’ютерна фірма “Софт”, спокусившись на можливість отримання значного доходу та незначними витратами, погодилася випустити велику партію неліцензованих дисків, скопіювавши привезений з Англії останній диск Мадонни, що користувався великим попитом. Всю партію вироблених неліцензованих дисків викупили реалізатори, проте про факт виготовлення та реалізації таких дисків стало відомо фірмі, яка реалізовувала такий диск Мадонни на підставі ліцензійного договору.

Який вид порушення законодавства про захист економічної конкуренції має місце в даному випадку?

До яких осіб можуть бути вжити заходи відповідальності і які саме?

Якими нормативно-правовими актами передбачається відповідальність за подібне правопорушення та порядок застосування відповідальності до порушників?

Ситуація 3

Чотири малих підприємства з виробництва швейних виробів дитячого асортименту вирішили створити об'єднання з метою протидії конкуренції на ринку великим підприємствам. Для цього вони передбачили в засновницькому договорі централізацію повноважень щодо спільного придбання сировини та реалізації вироблених товарів, захисту інтересів підприємств-учасників в державних та судових органах.

Чи можна в даному випадку кваліфікувати дії малих підприємств як економічну концентрацію?

Чи потребують такі дії згоди антимонопольних органів?

Як можна оцінити дії малих підприємств щодо дотримання (чи недотримання) ними вимог антимонопольно-конкурентного законодавства із зазначенням норми конкретного нормативно-правового акту?

Приклади тестів для експрес-тестування:

Тест 1

Які з названих порушень належать до недобросовісної конкуренції:

А. Зловживання монопольним становищем на ринку.

Б. Неправомірне збирання комерційної таємниці конкурента.

В. Порушення положень погоджених з антимонопольними органами установчих документів суб’єктів господарювання у разі економічної концентрації

Г. Обмежувальна діяльність об’єднань

Д. Дискримінація конкурентів суб’єктом господарювання

Е. Неправомірне використання чужих позначень

Тест 2

Які з перелічених господарсько-правових санкцій не можуть бути застосовані до порушника вимог антимонопольно-конкурентного законодавства:

А. Оперативно-господарські санкції

Б. Примусовий поділ

Г. Відшкодування збитків

Д. Господарсько-адміністративний штраф

Е. Визнання недійсними обмежувальних умов договору

Є. Заборона вчиняти певні дії

Рекомендовані джерела:

Основні джерела: 1 (н/а), 137 (н/а), 138 (н/а), 78 (с/л), 94 (с/л), 95 (с/л), 159, 228 (с/л), 229 (с/л), 261/1 (с/л), 278 (с/л), 336 (с/л), 337 (с/л), 343/1 (с/л), 353 (с/л), 360 (с/л).

Додаткові джерела:

Нормативно-правові акти (н/а): 3-5, 14, 47, 48, 53, 69-71, 90, 98, 110, 130, 131, 170, 216, 220, 251, 252, 266, 274, 276, 277, 287, 294-296, 299, 315, 316, 320, 322.

Спеціальна та навчальна література (с/л): 3/1, 11, 15, 27, 31, 32, 34, 66, 82, 115, 131, 133, 153, 154, 169, 187, 188, 190, 197, 210, 213, 214, 223, 237, 253, 294, 301, 313, 318, 321, 340, 341, 356-358.

Лекція 27. Т. 18. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності (2 год.)

1. Поняття та ознаки банкрутства. Підстави (юридичні та фактичні) порушення провадження у справі про банкрутство.

2. Законодавство про банкрутство.

3. Сторони в справі про банкрутство. Боржник (банкрут), кредитори. Органи кредиторів

4. Стадії провадження справи про банкрутство.

Семінарське заняття 15. Т. 18. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності (2 год.)

1. Поняття банкрутства.

2. Сторони в справі про банкрутство.

3. Стадії провадження справи про банкрутство.

Завдання для самостійної роботи:

1. Призначення та сфера застосування інституту банкрутства.

2. Вимоги до суб’єктів банкрутства. Особи, які можуть бути суб’єктом банкрутства.

3. Порядок порушення провадження у справі про банкрутство.

4. Підготовче засідання господарського суду у справі про банкрутств.

5. Виявлення кредиторів та осіб, що мають намір взяти участь у санації.

6. Попереднє засідання господарського суду у справі про банкрутств.

7. Підстави для припинення провадження у справі про банкрутство

Розв’язання ситуацій на зразок (3 год.)

Ситуація 1

Виробничий кооператив “Рембуд”, перебуваючи протягом року у стані неплатоспроможності через неможливість отримання дебіторської заборгованості з своїх контрагентів, вирішив ініціювати справу про визнання його банкрутом.

Який сенс для боржника ініціювати справу про власне банкрутство?

В яких випадках боржник зобов’язаний ініціювати справу про банкрутство?

Які документи має подати боржник-заявник для порушення провадження у справі про банкрутство?

За наявності яких матеріально-правових умов господарський суд повинен порушити справу про банкрутство?

Ситуація 2

ТОВ “Зірка” як кредитор приватного підприємства “Альбатрос” звернулося до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання приватного підприємства банкрутом як такого, що протягом 6 місяців не сплачує ТОВ “Зірка” борг у сумі 347 тис. грн. Проте у порушенні справи про банкрутство було відмовлено з тієї підстави, що основні виробничі потужності ТОВ “Зірка” розташовані в Київській області, хоча місцем його реєстрації є с. Чаусове в Черкаській області.

Чи правомірні дії господарського суду?

За наявності яких підстав може бути відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство?

Які документи має подати кредитор для порушення провадження у справі про банкрутство його боржника?

Ситуація 3

За заявою трьох кредиторів державного комерційного підприємства “Машбуд” було порушено провадження у справі про банкрутство і після публікації повідомлення про це в офіційних, визначених законом, органах преси, надійшли заяви ще від 15 кредиторів.

Чи є різниця в правовому статусі кредиторів, які ініціювали справу про банкрутство, та кредиторами, які з’явилися згодом, після публікації відповідного повідомлення?

Яким чином мають бути організовані кредитори, аби бути стороною у справі про банкрутство?

У який спосіб кредитори ухвалюють свої рішення?

Які питання мають погоджуватися з кредиторами (створеним ним органом)?

Крім кредиторів та боржника, які особи беруть участь у справі про банкрутство?

Ситуація 4

Комунальне підприємство вирішило ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, посилаючись на неможливість виконувати обов’язки перед працівниками щодо вчасної виплати заробітної плати з огляду на нерегулярність надходжень з місцевого бюджету коштів на покриття видатків підприємства. Виконком місцевої ради заперечував проти порушення справи про банкрутство, оскільки місцевою радою на пленарному засіданні було прийнято рішення про неможливість визнання цього підприємства банкрутом, оскільки воно є некомерційним, фінансується з місцевого бюджету і виробляє продукцію, необхідну для задоволення потреб територіальної громади.

Чи потрібна згода місцевої ради або її виконкому на подання комунальним підприємством заяви про визнання його банкрутом?

Чи може бути комунальне підприємство за наявних обставин визнане банкрутом?

Які підстави припинення провадження у справі про банкрутство?

Приклади тестів для експрес-тестування:

Тест 1

Які з нижченазваних осіб не можуть бути визнані банкрутом?

а) державні підприємства;

б) філія акціонерного товариства;

в) казенне підприємство;

г) індивідуальний підприємець;

д) господарське товариство;

е) фермерське господарство;

є) комунальне підприємство.

Тест 2

Які особи можуть бути арбітражними керуючими у справі про банкрутство:

а) будь-які фізичні та юридичні особи, які мають відповідний обсяг правоздатності і дієздатності;

б) лише юридичні особи, які спеціалізуються на управлінні майном інших юридичних осіб;

в) фізичні особи, які мають статус підприємця;

г) фізичні особи, зареєстровані як підприємці, за наявності відповідної освіти, отриманої у встановленому порядку ліцензії арбітражного керуючого, згоди комітету кредиторів, а також за умови відсутності заінтересованості стосовно боржника та кредиторів, судимості за корисливі злочини;

д) посадові особи підприємства-боржника за їх власною заявою;

е) посадові особи міністерства (відомства), уповноваженого здійснювати управління майном боржника.

Рекомендовані джерела:

Основні джерела: 1 (н/а), 137 (н/а), 138 (н/а), 78 (с/л), 94 (с/л), 95 (с/л), 159, 228 (с/л), 229 (с/л), 261/1 (с/л), 278 (с/л), 336 (с/л), 337 (с/л), 343/1 (с/л), 353 (с/л), 360 (с/л).

Додаткові джерела:

Нормативно-правові акти (н/а): 14, 18, 126, 234-235, 239, 252, 260, 261, 288, 289, 293, 317, 327.

Спеціальна література (с/л): 20, 21, 32, 41, 41/1, 117, 118, 127, 128, 223, 248-250, 267, 274, 282, 300, 311.

Лекція 28. Т.19. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство (2 год.)

1. Поняття та призначення судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство.

2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство.

3. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство. Умови та порядок її застосування.

4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство. Умови та порядок її застосування.

5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. Умови та порядок її застосування.

6. Спеціальні порядки застосування судових процедур у справі про банкрутство щодо окремих категорій суб’єктів.

Семінарське заняття 16. Т.19. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство

1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство.

2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство.

3. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.

4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.

5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство.

Завдання для самостійної роботи. Визначити:

1. Призначення судових процедур, що застосовуються у справі про банкрутство.

2. Особливості правовового становища арбітражного керуючого.

3. Умови застосування кожної з судових процедур у справ про банкрутство (розпорядження майном боржника, санації, мирової угоди, ліквідації).

4. Роль кредиторів в особі їх органу у застосування цих процедур.

5. Відмінність ліквідаційної процедури у справі про банкрутство від ліквідації господарської організації.

Розв’язання ситуацій на зразок:

Ситуація 1

Після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Свічадо” ухвалою суду був призначений розпорядник майном боржника підприємець Попов В.С, який мав ліцензію арбітражного керуючого і чия кандидатура була запропонована кредиторами. Проте боржник заперечував проти цієї кандидатури, вважаючи Попова В.С. заінтересованою особою (за рік до цього між боржником і Поповим В.С. були встановлені договірні відносини щодо спільного здійснення одного інвестиційного проекту, який досі не завершений, але Попов В.С. відступив свою частку в проекті своєму синові, коли дізнався про намір кредиторів ініціювати справу про банкрутство ТОВ “Свічадо”).

Які вимоги ставляться до розпорядника майном боржника?

З якою метою запроваджується процедура розпорядження майном боржника?

Які функції та повноваження розпорядника майном боржника?

Чи має право боржник за даних обставин наполягати на заміні розпорядника майна?

Ситуація 2

Після публікації повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Бриз”, що спеціалізувалося на виробництві копченостей з риби та м’яса, до господарського суду були подані заяви не лише від кредиторів боржника, але й від двох інвесторів, які бажали спільно взяти участь у санації боржника за умови його перетворення на товариство з обмеженою відповідальністю і отримання значної (від 30 до 50%) частки в його статутному фонді – як компенсацію в ліквідації заборгованості боржника протягом одного року після запровадження процедури санації.

Які умови запровадження процедури санації?

В чому полягає роль кредиторів при запровадженні цієї процедури?

На який термін запроваджується санація?

Які наслідки неефективності процедури санації?

Ситуація 3.

В процесі провадження справи про банкрутство ВАТ “Бучанський завод металоконструкцій” після того, як неефективною виявилася процедура санації і відповідно – не був затверджений звіт керуючого санацією, кредитори виявили ініціативу щодо укладення мирової угоди з боржником за умови, якщо він (боржник) погодиться з їх вимогами щодо змісту угоди та строків виконання зобов’язань. Боржник не заперечував, бажаючи уникнути (або хоча відкласти на будь-який термін) визнання його банкрутом.

З якою метою укладається мирова угода у справі про банкрутство?

Які вимоги ставляться до змісту, форми та затвердження мирової угоди?

На якій стадії провадження у справі про банкрутство може бути укладена мирова угода?

Які підстави визнання мирової угоди недійсною?

Чи може бути розірвана мирова угода? Якщо так, то з яких підстав і з якими наслідками для боржника?

Ситуація 4

У зв’язку з неефективністю процедури розпорядження майном боржника та через відсутність підстав для запровадження процедури санації або укладення мирової угоди у справі про банкрутство Приватного підприємства “Роса” була винесена постанова про визнання цього підприємства-боржника банкрутом та запровадження ліквідаційної процедури. Ліквідатором був призначена особа, яка виконувала функції розпорядника майном боржника.

Які функції ліквідатора?

В якому порядку створюється ліквідаційна комісія?

В яких випадках і в якому порядку ліквідатор здійснює продаж майна банкрута?

За рахунок яких активів формується ліквідаційна маса?

Які дії свідчать про завершення ліквідаційної процедури?

Чи є обов’язковою складовою ліквідаційної процедури ліквідація банкрута як суб’єкта підприємництва? Обґрунтуйте свою відповідь.

Т е с т и

Тест 1

Які з названих судових процедур найчастіше застосовується у справі про банкрутство?

а) розпорядження майном боржника;

б) мирова угода;

в) санація;

г) ліквідаційна процедура.

Тест 2

В чому полягає призначення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство?

1. У ліквідації банкрута.

2. У відновленні платоспроможності банкрута.

3. У ліквідації заборгованості банкрута.

4. Досягнення компромісу між банкрутом та його кредиторами.