Питання для самостійної роботи та обговорення

1. А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський про значення психологічної саморегуляції у професійній діяльності вчителя.

2. Характеристика засобів керування психічним станом (бібліотерапія, музикотерапія тощо).

3. Поняття релаксації.

4. Основні етепи аутогенного тренування:

   1. Вхід у стан релаксації;

   2. Самонавіювання на фоні стану релаксації;

   3. Вихід із стану релаксації.

Практичний блок

І. Виконання вправ на розвиток умінь психофізичної саморегуляції, налаштовування на наступну діяльність

Вправа 1. Контроль та регуляція дихання. Дихання й емоційний стан взаємопов'язані. В стані збудження, хвилювання, тривоги помітно змінюється частота й глибина дихання. Контроль за диханням може сприяти регуляції емоційного стану людини. Для цього рекомендуєть­ся виконати вправи «Діафрагмальне дихання» і «Ритмічне дихання».

Діафрагмальне дихання

Вдих через ніс. Спочатку при розслаблених та злегка опущених плечах повітрям заповнюються нижні відділи легенів, живіт при цьому дедалі більше випинається. Потім під час вдиху послідовно підніма­ються грудна клітка, плечі та ключиці. Повний видих відбувається в тій самій послідовності: поступово втягується живіт, опускаються грудна клітка, плечі, ключиці.

Ритмічне дихання

Таке саме дихання, але виконується в певному ритмі, найкраще під час нешвидкого ходіння. Вісім кроків — вдих, чотири — затримка ди­хання, вісім — видих. Далі можна — 10:5: 10. Скорочення видиху має мобілізаційне значення. Нормалізації стану допомагає й позіхання.

Як відомо, емоційне напруження супроводжується напруженням м'язів, що готують організм до наступної діяльності. Тому регулювати внутрішнє самопочуття можна, знаючи, що таке м'язове напруження.

Вправа 2. Контроль за тонусом мімічних м'язів. Ця вправа допома­гає не тільки надати обличчю спокійного виразу, а й домогтися внутріш­ньої гармонії й заспокоєння. *

Текст може бути таким: «Моя увага зупиняється на обличчі. Моє об­личчя спокійне. М'язи чола розслаблені. Губи та зуби розімкнені. М'язи щік розслаблені. М'язи очей розслаблені. Моє обличчя, як маска. Разом із посмішкою я відчуваю, як зникає напруження з обличчя і з усього тіла».

Вправа 3. Розслаблення та напруження м'язів рук. Станьте прямо, руки — вперед, пальці — стиснуті в кулак; одночасно напружуються м'язи кисті, передпліччя, плечей. При цьому потрібно пам'ятати про мисленнєву дію (ви хочете бути сильним, міцним, ваші м'язи дуже напружені). А тепер розслабтеся: руки вільно падають, здійснюючи маятникоподібні рухи.

Вправа 4. Дія в передбачуваних обставинах. Одним із важливих елементів психологічного налаштовування вчителя є використання магіч­ного «якби». Ю. Львова зазначає, що «якби» створює внутрішній духов­ний рух, який органічно виявляється у зовнішньому вигляді вчителя, в його міміці, жестах, погляді, в прихильності до учнів. Побувавши в уяв­ному світі, вчитель переносить почуття, що виникли, в реальність, почи­нає працювати з натхненням.

Використовуючи засіб «якби», продемонструйте один із варіантів вітання з учнями:

а) ви вперше увійшли в цей клас;

б) ви — класний керівник у цьому класі впродовж тривалого часу;

в) ви засмучені вчинком учнів, до яких прийшли;

г) ви пишаєтесь успіхами учнів у навчанні;

д) ви маєте повідомити неприємну новину;

е) ви маєте повідомити приємну новину.

Проаналізуйте, на що у вашому досвіді можна спертися для створен­ня передбачуваної ситуації «якби». Визначте причину можливих утруднень під час виконання цієї вправи.

ІІ. Моделювання педагогічної ситуації: розповідь учителя (розроблення програми психологічного налаштовування на педагогічну розповідь в аудиторії)

Під час підготовки до цього етапу навчальної взаємодії слід розро­бити варіант власної програми психологічного налаштовування на на­ступну педагогічну діяльність (педагогічна розповідь учителя).

В основу розробки програми можуть бути покладені відомі засоби підтримання творчого самопочуття вчителя.

Алгоритм дій у створенні психологічного налаштовування на на­ступну діяльність учителя можна подати за допомогою поданого нижче переліку запитань. Пошук відповідей на ці запитання дасть студентам змогу скласти варіант психологічного налаштовування на виступ в ауди­торії з розповіддю.

Сформулюйте педагогічну мету розповіді. В чому значущість та актуальність теми розповіді для слухачів?

У чому полягає особистісна значущість теми розповіді для вас? Визначте в розповіді ті моменти, які мають для вас емоційну привабливість, зафіксуйте їх у свідомості.

Які особливості наступної взаємодії (склад учнів, їхні індивідуально-психологічні особливості)? Подумки опишіть їх.

1. Які утруднення можуть виникнути в слухачів під час сприйняття розповіді?

5. Який вигляд ви хотіли 6 мати під час виступу? Опишіть позу, жести, міміку.

6. Що буде об'єктом вашої уваги під час виступу?

7. Як ви контролюватимете свій психічний стан під час виступу?

Студенти моделюють в аудиторії вступну частину розповіді. Голов­на мета роботи — аналіз ефективності використаних засобів психоло­гічного налаштовування на наступну діяльність. Самоаналіз роботи студентів доцільно здійснювати відповідно до пунктів програми пси­хологічного налаштовування на наступну діяльність. Особливу увагу приділяють обговоренню причин незбігу між задумом педагогічної взає­модії та її реальним втіленням студентом, пошукові шляхів удоскона­лення психологічної саморегуляції майбутнього вчителя.