5.Макроекономіка і економічна політика держави

Економічна політика - це система дій, заходів, важелів, інструментів, які застосовує держава (уряд) для досягнення певних цілей. Метою державної політики є забезпечення стабільного економічного зростання, стабільних цін, повної зайнятості. Макроекономіка може слугувати теоретичною основою економічної політики.

У сучасних умовах сформувалося декілька напрямків економічної політики, основними з яких є фіскальна і монетарна. Запроваджують кожну з них у розвинених країнах різні управлінські структури. Так, у США монетарну політику здійснює Федеральна резервна система, а фіскальну - Конгрес. В Україні монетарну політику розробляє НБУ, а фіскальну -Верховна Рада. Об'єктами регулювання при запровадженні монетарної політики є головним чином величина грошової маси та ставка відсотку, фіскальної політики - величина податків та величина державних витрат.

Теоретичні дискусії ведуться за такими напрямками:

- в яких межах припустиме державне втручання в економічні процеси;

- яка політика - монетарна чи фіскальна є більш результативною;

- як поєднувати монетарну та фіскальну політику.

У цій площині питання зводиться до такого: яка комбінація монетарних та фіскальних заходів є оптимальною для вирішення проблеми відновлення рівноваги у даній конкретній ситуації. Усе мистецтво такої політики полягає саме у визначенні тривалості здійснення тих чи інших заходів та "дозування" їх впливу на сукупний попит та сукупну пропозицію.

Такі задачі легше поставити, ніж вирішити. Чому? По-перше, ми вже відмічали, що існують різні напрямки економічної думки, їх прихильники по-різному оцінюють роль, можливості держави впливати на економічні процеси, пропонують різні заходи, різні підходи як до формування економічної політики, так і для її реалізації. По-друге, відповідність цілей і результатів економічної політики ніким не гарантовано. По-третє, на вибір варіантів дій впливає не тільки об'єктивний стан справ, але в умовах багатопартійності та інших політичних факторів - також і кон'юнктурні міркування, пов'язані з тим, скільки часу залишається до виборів у правлячої партії та чи є потреба у запровадженні такої політики, яка створить уяву про великі успіхи у час, що залишився до виборів, не зважаючи на те, що ці заходи можуть значно погіршити економічну ситуацію в майбутньому.

6.7. Система національних рахунків та її основні показники:

Кожна держава формує свою систему національного рахівництва(СНР). СНР базується на бухгалтерському принципу подвійного запису (прихід - витрати) і представляє собою сукупність балансових таблиць, які відбивають у агрегованому вигляді рух товарів і доходів між основними учасниками суспільного виробництва; процес нагромадження в масштабах держави та рівень національного багатства.

Засновником методу національного рахівництва був Франсуа Кене (1694-1774р.р.). Його "Економічні таблиці" - перший у світі економічний баланс, в якому показана сукупність господарських зв'язків. Теоретичним фундаментом СНР стали праці Дж.М.Кейнса, А.Боулі, К.Кларка, С.Кузнеця, Стампе. Перші кроки з розробки СНР було здійснено у 30 роки ХХ сторіччя; на початку 60 років під керівництвом ООН почалася робота по створенню стандартної міжнародної СНР. В Україні перехід макроекономічної статистики на принципи СНР розпочато з прийняттям постанови Кабінету Міністрів від 28 грудня 1992 року "Про впровадження системи національних рахунків". Сьогодні міжнародні стандарти національного рахівництва опановані в Україні в найістотніших елементах. Так, систематично здійснюються розрахунки головного показника СНР - валового внутрішнього продукту виробничим методом і методом кінцевого використання. ВВП країни обчислюється на річній, квартальній і місячній основі, у фактичних і порівняльних цінах. Також здійснюються річні розрахунки валової доданої вартості за регіонами. Це дає змогу визначати роль регіонів в економіці, проводити комплексний аналіз їх економічного розвитку та зіставлення економічного потенціалу як усередині країни, так і за її межами. У 2001 році національне рахівництво, як і інші галузі статистики перейшло на Класифікацію видів економічної діяльності, яка гармонізована з аналогічною класифікацією Європейського Союзу. Завдяки цьому з'явилась можливість проведення безпосередніх структурних зіставлень макроекономічних показників в Україні та країнах ЄС, що полегшує аналіз інтеграційних процесів. Національне рахівництво дозволяє не тільки визначити і проаналізувати економічний стан держави, а й спрогнозувати її розвиток.

Функції СНР.

СНР використовується як інструмент:- економічної політики;- економічного зростання;- оцінки рівня життя окремих груп населення та порівняння його з рівнем життя в інших країнах;- зв'язку економічної теорії з економічною практикою.

Національне рахівництво є одночасно і інструментом кращого пізнання минулого, економічної політики і планування. СНР - система зведених статистичних показників, які характеризують найбільш важливі і загальні аспекти функціонування економіки.СНР здійснює грошову оцінку товарів та послуг, які стали доступними країні внаслідок економічної діяльності.

Одним з найважливіших макроекономічних показників є валовий внутрішній продукт (ВВП). ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками. Перевага цього показника полягає в тому, що він включає в себе кінцеві результати як матеріального, так і не матеріального виробництва.

При розрахунку ВВП виключаються всі непродуктивні угоди:- суто фінансові угоди: угоди з цінними паперами, - трансфертні платежі, як державні так і приватні;- перепродаж товарів, що вже побували у вжитку.

При підрахунку ВВП виникає проблема подвійного рахунку. Ця проблема полягає в тому, що більшість продуктів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача проходить кілька виробничих стадій, а окремі частини цих продуктів купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути подвійного рахунку, треба виключити урахування проміжного продукту.

Валовий національний продукт - вартість кінцевої продукції, створеної протягом року національним капіталом, національним виробником як на території даної країни, так і за її межами. Так, якщо є якісь підприємства, що належать Україні, але знаходяться в інших країнах, їх продукція враховується у ВНП.

У кількісному відношенні ВНП відрізняється від ВВП на величину сальдо потоків факторних доходів від закордонного виробництва між даною та іншими країнами.Товари, які вироблено у поточному році, необов'язково будуть продані у цьому ж році, вони утворюють запаси. Приріст запасів повинен бути врахованим у ВНП, оскільки у ВНП включають всю продукцію, незалежно від того, продана вона чи ні. ВНП може відрізнятися від ВВП на 1% - 5% , тому використовуються для підрахунку сукупного продукту суспільства як ВВП, так і ВНП, але у СНР ООН основним показником прийнято ВВП.