5. Лютнева революція 1917р

Лютнева демократична революція 1917р у рос.(створення Тимчасового уряду). Початок Української Національно-демократичної революції-масового визвольного руху різних верств населення,мета якого встановлення демократичного ладу та відродження державності.формування національних органів влади-створення 4 березня 1917р. Україн. Центра. Ради на чолі з Грушевським. Склад УНР:автономісти(укр. Соціал-демократична робітнича партія УСДРП, укр..партія соціалістів федералістів УПСФ, укр..партія соціалістів революціонерів УПСР)самостійники(укр..партія соціалістів самостійників УПСС,укр..демократична хліборобська партія УДХП)1 Універсал УЦР-10червня 1917р. Причини проголошення:Відхилення Тимчасовим урядом вимог делегаціїУЦР на чолі з Вишнеченком про надання Україні автономії. Підтримка другим Військовим з`їздом ідею проголошення автономії України.Результати: перетворення УЦР на парламент. Створення першого укр.уряду Генерального Секретаріату. Голова Винниченко.

7. Третій Універсал Центральної Ради

Третій Універсал Центральної Ради — державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради, що проголошував Українську Народну Республіку. Був проголошений 7 листопада (20 листопада за новим стилем) 1917 року в Києві.Вперше ідею проголошення УНР було висунуто М. Грушевським у вступній промові у день відкриття з'їзду. Україна вже відійшла від Росії, зберігаючи з нею лише формальний федеративний зв'язок, і завдання полягало лише в тому, щоб юридично оформити цей факт. 7 листопада М. Грушевський відкрив урочисте засідання Української Центральної Ради і після вступного слова зачитав текст Універсалу:

• Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.

• Україна стає Українською Народною Республікою.

• До її території належать землі, населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням мало вирішуватися шляхом переговорів.

• На території УНР поміщицьке землеволодіння, право власності на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі скасовувалося. Генеральний Секретаріат зобов'язувався негайно прийняти закон про розпорядження цими землями земельними комітетами до Українських Установчих Зборів.

• В Україні проголошувався 8-годинний робочий день.

• Запроваджувався державний контроль над виробництвом.

• Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.

• Скасовувалася смертна кара й оголошувалася амністія.

• В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.

• Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.

• На 27 грудня (9 січня за новим стилем) призначалися вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів, які планувалося скликати 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року.

Після зачитання тексту після невеликої перерви на пропозицію фракції українських есерів III Універсал було поставлено на поіменне голосування в Центральній Раді. Це було вперше. З 50 членів Малої Ради (Комітет Центральної Ради) у залі були присутні 46, з них проголосували за,4 втримались

3.національні рухи

Перша світова війна сприяла утвореню багатьох партій та груп

Зах. Замлі:1) Головна укр. Рада-захист інтересів українців. Підтримка Австро-угор.

2)Союз визволення У.-проголошував самостійність і соборність У. виступав за поразку Рос.3)Загальна У. рада –об`єднання укр. Земель в межах А-У. з правами автономії. Розпустилися на знак протесту проти відновлення Польської держави.

Наддніп:1)с.Петлюра- підтримка Рос. У війні проти А-У.2) юнацька спілка-закликали саботувати заходи царського уряду. Добиватися перемоги Нім та А-У. 3) товариство укрю поступовців- нейтральна позиція. Закликали до боротьби з урядом.

Партії мали різні позиції.

10.+ і- ц ради в процесі розбудови укр..

Центра­ль­на Ра­да ма­ла за­слу­ги пе­ред укра­ї­н­сь­ким на­ро­до­м. Про­тя­гом сво­го не­три­ва­ло­го іс­ну­ван­ня во­на про­бу­ди­ла йо­го від раб­сь­кої по­ко­ри і сплячки, під­ня­ла на на­ці­о­на­ль­но-­ви­з­во­ль­ну бо­ро­ть­бу за від­ро­джен­ня державнос­ті, ство­ри­ла су­ве­рен­ну УНР, очо­ли­ла ге­ро­ї­ч­ну бо­ро­ть­бу за її незалеж­ність на за­са­дах на­йши­р­шої де­мо­к­ра­ті­ї. Серед найважливіших причин, що обумовили кінцеву невдачу Центральної Ради, можна виділити наступні:

• Складність політичного і соціального становища в Україні, викликана громадянською та російсько-українською війнами та глибокою соціальною революцією;

• Загальна слабкість національно-визвольного руху в Україні, непідготовленість української нації до будівництва власної держави, спричинені багатовіковим національним і соціальним гнобленням українських мас та колоніальним положенням України в складі Російської Імперії;

• Відсутність єдиного національного фронту всіх українців-патріотів у боротьбі за державність;

• Непослідовність і нерішучість Центральної Ради в різних сферах суспільно-політичної діяльності;

• Певна переоцінка Національного і недооцінка класового чинників у процесі боротьби за утвердження державності, спроба їх протиставити;

• Проросійські настрої переважної більшості міського населення, що створювали умови для організації більшовиками та іншими ліво-радикалами диверсій і збройних повстань;

• Несприятливі міжнародні умови (Світова війна, гострі суперечки між провідними світовими державами за сфери впливу тощо);

  • Ставка Центральної Ради на союз з Німеччиною, війська якої згодом її ж розігнали та ін.