Тема 8. Психологічний розвиток у Немовлячий період

Ключові поняття. Комплекс пожвавлення, псевдослова, шпиталізм, до мовленнєве спілкування, голосове спілкуванням, гуління, лепетне говоріння,, слова-речення

Питання теми

1. Соціальна ситуація розвитку. Границі віку

2. Розвиток комплексу пожвавлення і його значення

3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці

4. Розвиток говоріння й розуміння мови

4. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Шпиталізм.

6. Розвиток емоційної сфери

7. Індивідуальні варіанти розвитку

8. Криза першого року життя

1. Соціальна ситуація розвитку. Границі віку

Початок дитячого віку збігається з закінченням кризи новонародженості. Поворотний пункт знаходиться між 2-м і 3-м місяцями життя дитини і знаменується виділенням дорослої людини як центрального елемента навколишньої дійсності.

Соціальна ситуація розвитку на першому році життя складається з 2 моментів.

По-перше, життя дитини цілком залежить від дорослого. Така опосередкованість дозволяє вважати дитину максимально соціальною істотою — її ставлення до дійсності з самого початку психічного життя соціальне. Нерозривний зв'язок дитини і дорослого зберігається впродовж усього 1-го року життя, тому соціальну ситуацію розвитку в немовлячому віці Л. Виготський назвав "Ми". За його словами, немовля подібне до дорослого паралітика, який каже: "Ми поїли", "Ми погуляли" тощо. Воно нічого не може без дорослого: його життя і діяльність ніби вплетені в життя і діяльність дорослого, який піклується про нього. Особливістю цієї ситуації є потреба в комфорті, а центральним елементом цього комфорту - дорослий.

По-друге, будучи уплетеною у соціальне, дитина позбавлена основного засобу спілкування — мови. Всією організацією життя дитина примушена до максимального спілкування з дорослим, але це спілкування своєрідне — безсловесне. Дитина не мас засобів впливу на дорослого, крім експресивно-мімічних (плач, крик). Тому суперечність цієї ситуації розвитку полягає в тому, що дитина максимально потребує дорослого, але не має засобів впливу на нього. А він поводиться з нею так, ніби сподівається на відповідні дії, ніби вона розуміє звернені до неї слова, жести, емоційні реакції. Дорослий ніби приписує немовляті розуміння своїх дій. У результаті такої поведінки дорослого в дитини з'являється перша соціальна потреба - потреба у спілкуванні з дорослим. Вона знаменує собою виникнення першої діяльності дитини - діяльності спілкування, предметом якої є інша людина (М. Лісіна). Відтоді активність у встановленні контактів переходить від дорослого до дитини. Вона починає впливати на дорослого, щоб вступити з ним у спілкування, спонукати його до контакту.

У протиріччі між максимальною соціальністю і мінімальними можливостями спілкування закладена основа всього розвитку дитини в немовлячому віці.

2. Розвиток комплексу пожвавлення і його значення

Перша специфічна форма реагування саме на людину (на обличчя чи голос) з'являється до 2-3 місяця. У психології вона одержала назву «комплексу пожвавлення». Він містить у собі 3 компоненти:

1) посмішку: дитина починає посміхатися спокійно, із серйозною спокійною мімікою. У розвинутому «комплексі пожвавлення» посмішка широка, з відкриванням рота і з оживленою мімікою;

2) вокалізації: дитина гукає, белькоче, скрикує назустріч дорослому;

3) рухові пожвавлення реакції: відкривається «комплекс пожвавлення» повертанням голівки, скошуванням вічок на дорослого, слабкими рухами ручок і ніжок. Поступово дитина починає підкидати ручки, згинати ноги в коліннях, повертається на бік з вигинанням спинки. У розвинутому комплексі відзначаються енергійні повторні прогини спинки з упором потилицею і п'ятами («місток) з настільки ж енергійним випрямленням, а також крокуючого руху ніжками, підкидання, розмахування й опускання ручок.

Розвиток «комплексу пожвавлення» проходить 3 стадії: 1) посмішка; 2) посмішка + гуління; 3) посмішка + вокалізації + рухове пожвавлення (до 3 місяців).

Приблизно до 5 місяців «комплекс пожвавлення» розвивається і зберігається як ціле, а до 6 місяців відмирає як єдина комплексна реакція, але його компоненти починають трансформуватися: посмішка — у міміку, гуління — у мовлення, рухове пожвавлення — у хапання.