2.Поняття та зміст конкурентного права та конкурентного законодавства.

Конкурентне законодавство - правова форма державного регулювання ринкових відносин, що представляють собою сукупність нормативних актів, цілями реалізації яких є відтворення і підтримка добросовісної конкуренції, попередження, обмеження і припинення монопольної діяльності і недобросовісної конкуренції.

Під конкурентним правом будемо розуміти сукупність норм, що забороняють: а) зловживання корпораціями своїм домінуючим становищем на ринку; б) дії підприємств та компаній, спрямовані на усунення чи послаблення конкурентів, демпінг; в) дискримінацію малого та середнього бізнесу; г) антиконкурентні угоди між суб'єктами підприємницької діяльності. Це — антиконкурентні узгоджені дії створення концентрації; д) надання державної допомоги (субсидування виробництва), яка спотворює конкуренцію. Особливою сферою відносин, яка потребує пильної уваги з боку держави, є монополії. На перший погляд не доцільно розглядати сферу, що регулюється окремими нормативними актами, зокрема Законом України “Про природні монополії” в ракурсі законодавства про захист економічної конкуренції. Однак, незважаючи на характер, прямо протилежний конкуренції, у рамках законодавства про захист економічної конкуренції ці проблеми розглядаються з таких причин: 1) часто монополії виникають та прогресують там, де була конкуренція, і тому тісно пов’язані з нею; 2) монополії являють собою антипод конкуренції і в цьому розумінні мають виключний характер; 3) в існуючих монопольних сферах держава повинна передбачити спеціальне регулювання, що компенсуватиме відсутність конкуренції та забезпечуватиме захист прав та інтересів суб’єктів господарювання і споживачів у цих галузях економіки; 4) суб’єкти, які зловживають своїм монопольним становищем, можуть підлягати примусовому поділові відповідно до ст. 53 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Таким чином, конкурентне право як галузь законодавства із захисту економічної конкуренції характеризується конкретним предметом правового регулювання, який за економічним змістом можна поділити на дві групи суспільно-правових відносин: 1) відносини, пов’язані з конкуренцією; 2) відносини у сфері монополій. Відносини, пов’язані з конкуренцією, в основному охоплюють: • діяльність, що реально існує на конкурентному ринку, та взаємодію конкурентів між собою; • діяльність потенційних конкурентів; • державне регулювання суб’єктного складу ринку; • зловживання монопольним становищем та недобросовісну конкуренцію; • контроль за економічною концентрацією узгодженими діями суб’єктів господарювання; • недопущення недобросовісної іноземної конкуренції; • надання державної допомоги та пільг суб’єктам господарювання; • регулювання бар’єрів входу на ринок, виходу з ринку. Відносини у сфері монополій виникають у процесі: • діяльності суб’єктів природних монополій; • регулювання державних та тимчасових монополій. Правове регулювання відносин кожної групи має певні спільні риси. 1. Ці відносини складаються при здійсненні підприємницької діяльності та у процесі її регулювання. 2. У межах цього зв’язку можна виділити горизонтальні відносини — між підприємцями та вертикальні — між підприємцями та державою. 3. Суб’єктами відносин є підприємці, які посідають, як правило, різне економічне становище на ринку, та держава в особі уповноважених органів виконавчої влади, до компетенції яких належить забезпечення захисту та сприяння розвиткові конкуренції. 4. Уповноважені органи виконавчої влади здійснюють захист економічної конкуренції як на мікроекономічному (впливають на окремі підприємства), так і на макроекономічному рівні (регулюють структуру товарних і фінансових ринків).