Морфологія мікоплазм

Мікоплазми — бактерії, які не мають клітинної стінки й належать до класу Mollicutes. Це дрібні мікроорганізми, величина яких коливається в межах 0,3-0,9 мкм. Відрізняються надзвичайним поліморфізмом, який пояснюється відсутністю у складі оболонки такої жорсткої структури, як клітинна стінка, і її основного компоненту - пептидоглікану. Крім кулястих, мікоплазми бувають серпоподібними, нитчастими, розгалу­женими, химерними.

Мікоплазми досить поширені у природі. Крім сапрофітів, зустрі­чаються також патогенні, які уражують практично всі види сільсько­господарських тварин, викликаючи пневмонію, кон'юнктивіт, артрит, мастит, ендометрит, аборт.

Морфологія рикетсій та хламідій

Рикетсії - облігатні внутрішньоклітинні паразити кокоподібної, па­личкової або ниткоподібної форми величиною 0,2-0,3 х 0,3-1,0 мкм. За будовою рикетсії нічим не відрізняються від грамнегативних бактерій. Вони не утворюють спор і капсул, в переважній більшості нерухливі, аероби, розмножуються поперечним поділом або дробленням.

У циклі розвитку рикетсій особливе місце займають членистоногі (воші, клопи, блохи).

Хламідії - близькі до рикетсій внутрішньоклітинні облігатні пара­зити, зріла форма яких має вигляд сферичних чи овальних елементарних тілець величиною 0,25—0,3 мкм. У процесі розвитку з'являються проміжні ініціальні, або ретикулярні тільця овальної форми величиною 0,5-1,0 мкм і навіть гігантські структури діаметром до 3 мкм. Проміжні форми дро­бляться внутрішньою фрагментацією або брунькуються. Типовим для хламідій є поперечний поділ. Всі тільця, що з'являються внаслідок складного циклу розмноження, поступово дозрівають до елемен­тарних тілець, які фігурують як інфекційні структури (рис. 10).

Хламідії культивують у куря­чих ембріонах, клітинних культу­рах. Дані мікроби є збудниками у тварин специфічних хвороб, що мають загальну назву хламі-діоз. Хламідії належать до класу МісгоІаІоЬШез, 18-ї групи систе­матики Берджі .

Тема 3. Дослідження забарвлених мікроорганізмів Лабораторне заняття 1. Дослідження забарвлених мікроорганізмів.

Мета роботи. Навчити студентів виготовляти препарати-мазки, препарати-відбитки, фарбувати їх.

Реактиви та обладнання. Матеріал для виготовлення мазків (суспензія бактерій, шматочки м 'яса), знежирені предметні скельця, бактеріологічні петлі, пінцети, спиртівка, набір бактеріологічних фарб, фломастери чи ін., зливні чашки, спиртівки (газові горілки), засоби для хімічної фіксації мазків, мікроскопи, таблиці з методиками виготов­лення препаратів, фіксації, фарбування та ін.).

При вивченні морфології бактерій найчастіше застосовують метод виготовлення препаратів (мазків) із наступним їх забарвленням. Цей прийом дозволяє виявити бактерії у досліджуваному матеріалі й дифе­ренціювати їх за формою.

Для отримання чистих знежирених скелець їх попередньо кип'ятять в 1 % розчині соди, промивають водою, споліскують слабким розчином соляної кислоти, потім знову водою, висушують і зберігають у банці з притертою пробкою в суміші етилового спирту та ефіру (порівну). При повторному використанні скельця на 2 години занурюють у концен­тровану сірчану кислоту або краще у цю ж кислоту, насичену двохро­мовокислим калієм, після чого кип'ятять у лужному розчині, ретельно промивають водою, споліскують дистильованою водою, висушують і зберігають у пакетах.

Бактеріологічну петлю або пастерівську піпетку (рис. 11) виготовляють із спеціальних сплавів, які при стерилізації вогнем швидко розжарюються і порівняно швидко остигають. Кращим матеріалом для їх виготовлення є платина. Вона швидко нагрівається під час стерилізації над полум'ям та швидко остуджу­ється. Останнім часом з'явились бактеріоло­гічні петлі для разового користування (вони стерильні). Пастерівські піпетки, виготовлені із скляних трубок, простерилізовані шляхом автоклавування, разового користування. Після закінчення роботи їх кладуть у посуд з дезінфікуючим розчином.

Процес виготовлення мазків здійсню­ють, дотримуючись правил бактеріологіч­ної техніки (асептики, антисептики). Він включає кілька послідовних етапів (рис. 12).