1.3. Методи дослідження

В роботі використовувались як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи дослідження. Серед загальнонаукових: аналіз, синтез, індукція, дедукція, опис, пояснення тощо. Останні є конкретними пізнавальними засобами окремих фактів та подій. Більш конкретно із низки загальнонаукових методів були використані історичний, логічний та структурно-системний, який дає змогу розглядати об’єкт зі всіма його основними рисами як єдине ціле. Конкретним методом системних досліджень є структурний та функціональний аналіз. Як відомо, перший спрямовано на розкриття структури системи, другий – на дослідження функцій. Тому методом системних досліджень є структурно-функціональний аналіз, що розкриває будову, структури, функції і розвиток систем.

З метою вирішення поставлених у дослідженні завдань нами було використано такі загальнонаукові методи пізнання, як: аналіз, узагальнення, що знайшло своє відображення під час з’ясування сутності аграрного питання та визначення основних напрямків аграрної політики, її характерних рис. Серед власне історичних методів чільне місце посідає історико-генетичний метод, застосований при вивчені передумов, становлення та подальшої еволюції аграрної політики Центральної Ради. Саме цей метод дає можливість простежити процес розробки як партійних, так і урядових програм, з’ясувати їх особливості та встановити взаємозв’язки між ними. Використання історико-хронологічного методу (його проблемно-хронологічного різновиду) дозволяє виокремити в темі дослідження певні проблеми, визначити внутрішню періодизацію окремих етапів. Вивчення різних концепцій аграрних реформ зумовлює необхідність застосування історико-порівняльного методу, що відтворює синхронність і асинхронність динамічних фаз реформ. Історико-типологічний метод, який використано в процесі детального розгляду основних концепцій аграрних реформ дає можливість вперше в історіографії розробити типологію аграрних перетворень у період національно-демократичних революцій, з’ясувати сутність та особливості окремих типів реформ.

Таким чином можна зробити наступні висновки:

Першу групу історичної літератури складають праці діаспорних дослідників. Основу історіографічної традиції республіканського напрямку заклали праці В.Винниченка, П.Христюка та М.Шаповала. Серед наукових розвідок цього напрямку особливе місце посідають праці І.Витановича та К.Кононенка.

Державницький напрямок зарубіжних досліджень представлений пряцями Д.Дорошенка та П.Мірчука. Їх позитивною рисою є досить грунтований аналіз аграрних програм консервативних політичних сил.

Другу групу літератури складають праці радянських та сучасних вітчизняних істориків. За підходами до оцінки подій та досліджуваної тематики умовно виділимо п’ять етапів у вивчені теми.

Таким чином, аналіз стану наукової розробки проблеми дозволяє зазначити, що у сучасній історичній літературі побічне висвітлення отримала законодавча діяльність українських урядів ЦРУ у галузі аграрних відносин. Ціла низка сюжетів стосовно поетапної розробки та впровадження різних концепцій земельної реформи, з’ясування ставлення до них широких верств селянства потребують поглибленого вивчення. Це зумовлює необхідність створення узагальнюючого дослідження з аграрної політики національних урядів, повного і об’єктивного висвітлення всіх аспектів вирішення аграрного питання в період революції 1917-1921 рр.

З метою вирішення поставлених у дослідженні завдань нами було використано такі загальнонаукові методи пізнання, як: аналіз, узагальнення, що знайшло своє відображення під час з’ясування сутності аграрного питання та визначення основних напрямків аграрної політики, її характерних рис.