Сучасне мистецтво: раціоналізм, стиль обтічних форм, органічний дизайн (1945 – 1960)

1. Нові матеріали і технології на службі функціоналізму.

2. Національні лінії повоєнного дизайну.

3. Нові форми меблів для повсякденного вжитку.

4. Вишуканість біоморфізму в кераміці доби.

5. Орієнтація на природні форми у повоєнному склі.

6. Декоративність орнаментів у текстилі.

7. Використання можливостей пластмас.

Після суворості та аскетизму часів Другої світової війни у міжнародному дизайнерському співтоваристві спостерігаються новаторські пошуки та перехід до оптимізму і впевненості. Сучасне мистецтво визначається засадами функціоналізму та розвитком технологій для ефективного використання нових матеріалів. Розквітає дизайн підкреслено рельєфних форм, яскравих кольорів і практичними рішеннями для повсякденних життєвих потреб. Частина дослідників вважає, що точкою відліку змін не лише у моді, а і у всьому естетичному напрямку слід вважати нову колекцію Крістіана Діора «Новий погляд» 1947 року, яка вразила тогочасне суспільство. Округлі обриси творів його колекції були протилежними військовій моді. Новий напрямок визначала жіноча постать у вигляді «пісочного годинника»; силует, який щільно облягав фігуру, контрастував з неелегантними жакетами з квадратними плечима, які характеризували одяг воєнних часів. Звичайно, новий підхід вимагав якісних тканин і їх відсутність обумовила протести певних дизайнерів, однак «Новий погляд» докорінно змінив погляди на жіночу моду і стимулював розвиток нових тенденцій в інших видах – столовому посуді, оббитті тощо.

Наукові і технічні пошуки під час війни призвели до відкриття нових матеріалів і технологій, що вплинули на стиль повоєнного періоду. Зовнішній вигляд повсякденних виробів, що оточували людей, визначали пластмаса і метал, слоїста деревина та синтетичні волокна. Піногума та еластичний трикотаж, які почали використовувати для оббиття меблів, підкреслювали криволінійність форм. Литі конструкції з алюмінію та сталева арматура, надаючи міцності та естетичності виробам, змінювали зв’язки між конструкцією, формою та декором. Повоєнний споживацький бум розширив ринки збуту. Американці мали кошти на інвестиції з метою поліпшення якості товарів. Італійці назвали повоєнний період «реконструкція», підкреслюючи ідею оновлення і оживлення стилю. В Швеції, Данії та Фінляндії набирає сили Скандинавський модерн, що стане окремою лінією в дизайні другої половини століття. Прикладне мистецтво, як і раніше, знаходилось під сильним впливом нефігуративного живопису та скульптури, особливо – в Америці, де нова культурна спільність стала особливо виразною.

У повоєнні роки американські споживачі середнього класу, сповнені могутнього оптимізму, активно займаються благоустроєм будинків, середовища проживання і взагалі – позитивними змінами способу життя. Відносна дешевизна товарів і високі технології дають можливість підтримувати в містах чистоту і порядок. Нові пристосування і прибори для кухні і прибирання економлять час і змінюють роль жінки в сім’ї. Розвиток автомобілебудування сприє зниженню цін і машини стали більш доступними. Почалась доба подорожей на авіалайнерах, що змінює кордони між країнами і культурами. І мистецтво дизайну стало тим каталізатором, який визначив новий спосіб життя тієї доби. а дизайнери багатьох країн з відповідальністю поставились до своєї ролі у формуванні нового майбутнього.

В основі всього світового дизайну періоду Сучасного мистецтва лежало переконання, що функції предмету повинні чітко виявлятись в його зовнішньому оформленні і взаємозв’язки між предметом та його дизайном мають безпосередньо простежуватись. Ця теорія реалізовувалась як у товарах масового виробництва так і в предметах обмеженого попиту і дала загальну назву характерному образному ладу всіх виробів – Функціональний дизайн. Така концепція існувала ще до війни і була продовженням ідей Модернізму і європейської школи Баухаузу.

У повоєнний період теорії і рішення Модернізму швидко розповсюдились у багатьох країнах, чому сприяли і міжнародні виставки. Британська виставка 1946 року і фестиваль 1951 року дали поштовх до появи на ринках привабливо оформленої продукції. Міланська Трієннале теж сприяла розвитку нових проектів і динамічних ініціатив. Там вперше демонструвалось багато виробів 1940-х – 1950-х років. Розгорнуті в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку виставки і конкурси, особливо Виставка природного дизайну в оформленні будинків ознаменували певний художній напрямок: Конструктивний модернізм, який включив у себе те, на чому зупинився Модернізм перед війною. Законодавцями нових конструктивних форм в архітектурі та меблях були Чарльз Імс та Еро Саарінен. Своєрідним еталоном стилю Сучасного мистецтва стала Всесвітня виставка 1958 року в Брюсселі. Її символом можна вважати павільйон «Атоміум» у формі гігантської молекул з металу, а одним з найцікавіших явищ – спроектований ле Корбюзьє павльйон «Філіпс, в якому на численних екранах розгортались аудиовідеошоу на тему історії цивілізації.

Завдяки своїй нейтральності функціоналізм став інтернаціональним стилем. Це поняття почали застосовувати до архітектури будинків великих корпорацій, аеропортів, банків та масового житлового будівництва, що було однотипним за рішеннями у різних куточках світу. Функціональний дизайн – це предметне наповнення архітектури інтернаціонального стилю. В графічному дизайні, всіх засобах графічної комунікації теж простежуються точні, беземоційні тенденції, засновником яких став швейцарський графічний дизайн. Разом з тим, як вже зазначалось формуються національні моделі функціонального дизайну: італійського, скандинавського, американського, японського тощо.

Найбільше вплинув на Сучасне мистецтво, особливо – північної Європи - органічний біоморфний дизайн. Скандинавський дизайн повоєнних часів яскраво представлений у творах Тапіо Вірккала – у вазах «Кантареллі», що нагадують своїми чуттєвими вигинами гриби-лисички. *Дизайнер також прославився своїми блюдами у формі листя зі слоїстої деревини, що випускались у різних формах та розмірах. Меблі цього митця також нагадують про горду красу природи своїми ефектними обрисами. *Чудовим зразком скандинавського варіанту Сучасного мистецтва може бути і підвісний світильник «Артишок» датського архітектора Пауля Ханінгсена.

Стиль тогочасного інтер’єру формувався також під впливом образотворчого мистецтва. Такі майстри скульптури як Д.Арп, Г.Мур, К.Бранкузі та Б.Хепуворт створювали масштабні композиції з округлими, чуттєвими формами. Їх творчість надихала дизайнерів, які, використовуючи метал і дуте скло, гнуту і слоїсту деревину та нові технології, створювали сучасні монолітні вироби гнутих форм. Улюбленими матеріалами стали також мармур, шкіра, вовна та неіржавіюча сталь. В меблях майже відсутні декор, як малюнок деревини. Абстрактний живопис та скульптура впливали практично на всі види дизайну: гладенькі і пливкі форми кераміки і скла диктувались скульптурою, а поверхня тканин, кераміки та шпалер прикрашалась абстрактним рисунком.

Розквіт ідей «Нового погляду» Крістіана Діора співпадає з появою нового покоління видатних дизайнерів. Характерною ознакою їх творчості, як і в попередні часи була багатогранність інтересів. Кращі митці однаково успішно проектували меблі і телевізори, порцеляну і текстиль, освітлювальні прибори і радіоприймачі. Такою багатогранною особистістю був відомий художник-графік і дизайнер Раймонд Лоуі. Він оформлював вітрини магазинів, займався графічним дизайном, проектував меблі та дизайн верстатів. Міжнародне визнання отримала його упаковка цигарок «Lucky Strike» з двобічною етикеткою, логотип компанії «Shell». Розробляючи зовнішній вигляд міжміських автобусів, проекти інтер’єрів, Лоуі формував імідж сучасного дизайнера. Ще в 1934 році він демонстрував на виставці промислового мистецтва «ідеальне» дизайн-бюро з білими стінами, м’яким світлом, металевим декором обтічних меблів.

Митець вважається одним з творців американського масового комерційного дизайну Модернізму – стайлінга. Фахівці визначають стайлінг як зовнішні зміни форм, які не торкаються внутрішньої будови. Мета стайлінгу – ігнорувати або ж. навпаки, підсилити співвідношення форми і функції на користь зовнішньої споживацької привабливості виробу. Стайлінг містить всі напрямки формоутворення в дизайні. Фактично, стайлінг дозволяє оперувати формою предметів по відношенню до однієї функції, надаючи авторові свободу вибору. Це є особливо важливим для промислового дизайну.

Слід також зазначити, що в 1940-50-і роки випускається дуже багато імітацій цікавих виробів, тому період Сучасного мистецтва викликає неоднозначну реакцію серед фахівців.

Меблі. Американські меблі і в конструкції і в декорі розвиваються під впливом споживацького буму та провідних теоретичних ідей періоду. Післявоєнні ринки наповнюються новими, оригінальними творами, що задовольняли попит і смаки населення і виробники почали вкладати ще більше коштів у виробництво і запрошувати талановитих митців для поліпшення дизайну творів. Частина європейських дизайнерів спочатку у зв’язку з воєнним станом, а потім – повоєнною розрухою емігрували до Америки, почали співробітничати з американськими фірмами і Сполучені Штати раптом стали лідером в галузі дизайну. Американські майстри – Чарльз Імс та його дружина Рей, Еро Саарінен, Нолл Флоренс Шуст, Джордж Нельсон та інші - створювали оригінальні зразки меблів і нові засоби виразності, що впливали на стиль не лише в країні, а і за її межами. Зокрема, твори, авторами яких було подружжя Імсів, продовжували формувати просторовий стиль облаштування приміщень і дизайн меблів і в 1970-і роки.

В повоєнному американському дизайні часів сучасного мистецтва Модернізм попередніх років зазнав значних змін. Стиль став більш утилітарним, з акцентом на масовому виробництві. В його основу лягла ідея, що форма предмету є похідною від його призначення. Нові пошуки позначились на меблях для сидіння – стільцях, кріслах, диванах. *Так, Ч.Імс зосередився на технологічних спробах надати стільцям з клеєної фанери закруглення і удосконалити способи поєднання дерева і металу (стілець LCW). *Е.Саарінен в стільці «Тюльпан» прагнув до пластичної виразності образу, базуючись на біоморфізмі і з цією метою залишив лише одну ніжку. *Свій стілець з оттоманкою «Матка» він назвав «біологічними»; литий каркас зі скловолокна та подушки з пінопласту надають виробу рис абстрактної композиції. *Певною мірою ті ж риси притаманні протилежному за якостями, аналогічному за складом комплекту Г.Бертойя «Алмаз», що виконаний з дроту. *Ознаки Сучасного мистецтва простежуються у хвилястій формі і укісних ніжках шезлонгу Е.Д.Стоуна. *Не менш типовою за колористичним рішенням є софа «Алтей» Дж. Нельсона. Яскраві співставлення негармонійних барв – червоної, помаранчевої та фіолетової – були популярними в ті роки.

Враховуючи можливості американської економіки, дизайнери починають широко застосовувати нові матеріали: поліефір, скловолокно, пластмаси, сталевий прут, пінопласт, різні види клейких стрічок тощо. Ці матеріали добре зіставлялись з закругленими рельєфними формами, елегантними укісними ніжками та м’яким оббиттям. Меблі набувають полегшеної конструкції, міцності і привабливої для тих часів кольорової гами. *Дизайнер японського походження Ісаму Нагуші для полегшення конструкції каркасу своєї табуретки використав сталевий прут, а для оздоблення – горіх та хром. *Сміливо використав він ефекти скла в своєму столі: крізь прозору поверхню стільниці просвічують рельєфні опори конструктивного і незвичного дизайну. Форми корпусних меблів враховували потреби гнучкого розподілу простору тогочасних відкритих і розлогих інтер’єрів. *Характерним прикладом вдалих рішень можуть бути роботи подружжя Імсів – екран «Панель» та шафа ЕСУ з відсіками для зберігання і декоративними площинами, яка теж могла використовуватись для перерозподілу кімнати.

На передові позиції в світовому дизайні виходить, як вже відмічалось, скандинавська модель. У скандинавських меблях повоєнних часів успішно розвиваються ідеї, що реалізувались в часи Модернізму А.Аалто та іншими митцями. Простота, елегантність та функціональність – ознаки скандинавського стилю, утвореного співдружністю шведських, фінських та датських дизайнерів. Поєднавши все краще з ручного та машинного виробництва, скандинавський стиль став синонімом високої якості і доброго смаку – лаконічних виробів Г.Вегнера, перебільшених форм на основі біоморфізму А.Якобсена, ексцентричним стільцям В.Пантона. *Стілець Арне Якобсона «Мураха» став символом скандинавського стилю; використання в ньому природних біоморфічних форм зробило твір дуже популярним у 1950-і роки і потім цей тип неодноразово модифікувався. *Його ж стілець «Лебідь» нагадує рух крил величного і граційного птаха. Вернер Пантон спочатку допомагав Якобсону як помічник, а потім заснував власну фірму, яка уславилась збірними меблями. *Митець проектував інтер’єр готелю «Повертайся» з червоними меблями, в тому числі – знаменитим стільцем «Конус». Ці два майстра представляють напрямок, що характеризується меблями рельєфних форм, виготовленими машинним способом і сучасними технологіями.

Видатним дизайнером меблів був і Ганс Вегнер, який віддавав перевагу виробам з деревини теплого кольору і став представником паралельного напрямук разом з Ф.Юла. *Його майстерно виготовлене крісло з буку зі спинкою точно відповідає контурам людського тіла, а триногі обідні стільці компактно складаються один на одного і мають характерні для скандинавів гнучкі форми. Фінн Юла захоплювався легкістю і пластичністю дерева. *Його стілець «Вождь» чи чудовий двомісний диван позначені чудовим чуттям ритму і бездоганною якістю.

Італійські дизайнери меблів також віддавали належне новим технологіям і ефектним вигнутим формам столів та стільців. На роботах італійських майстрів позначилось також захоплення аеродинамічно обтічними обрисами. Клеєною фанерою та технологіями лиття, які використовувались під час війни у створенні літаків. Виробництво меблів у країні зосередилось у Мілані, де брати А.і П.Кастільоні заснували Міланську Трієннале. Виставка сприяла розповсюдженню нових зразків, експортній торгівлі і з кінця 1950-х Італія зайняла перше місце в світі по експорту сучасних меблів. Відомі фірми «Кас сіна», «Піреллі» та інші запрошують відомих архітекторів і дизайнерів і італійські меблі виглядають надзвичайно оригінально і ефектно.

*Динамічністю лінійних форм відзначається знаменитий стіл «Арабеска» Карло Молліно, виконаний у формі букви «S». *Джакомо Понті створював речі, що вражають елегантністю, як, наприклад, стілець чорного дерева. *А Марко Дзанусо експериментував з такими матеріалами як латексна піногума для оббиття і за своїми якостями такі його роботи як крісла «Антропус» чи «Леді», здається, випереджають час сміливістю рішень. *Брати Ахил та Пьєр Джакомо Кастільоні запустили у виробництво низку меблів, які стали взірцем граничної кривизни і динамічності італійського дизайну. *Мова йде, зокрема, про такі речі як крісло «Сан-Лука» чи табуретка, що нагадує сидіння тракториста.

Англія після війни опиняється на другому плані в галузі дизайну меблів, хоча і тут створювались окремі твори сміливої конструкції і сучасних форм. В основному ж англійські майстри дотримувались думки, типової для Модернізму, а саме, що привабливі на вигляд речі по доступним цінам покращують якість життя нації. Тому провідні компанії випускали функціональні меблі, використовуючи досвід Америки, Італії і скандинавських країн. *Серед оригінальних і популярних зразків слід назвати стілець «Антилопа» Е.Рейса, який демонструвався вперше на фестивалі 1951 року; він привертає увагу павукоподібній конструкції і кулькам на ніжках, а пластикове сидіння нагадує роботи Ч.Імса. *Ефектне використання сучасних технологій має місце в Стільці з буку і клеєної фанери Карла Якоба, в якому вигнуте сидіння утворює одне ціле зі спинкою. Загалом меблі для сидіння мають приземкуваті форми і укісні ніжки. *В корпусних англійських меблях переважають виразні горизонталі, як у низенькому буфеті з короткими ніжками компанії «Аванс».

Кераміка. Прагнення до функціоналізму характеризує і кераміку повоєнних десятиліть. Але геометричність стилю передвоєнних років змінюється на «конструктивний» криволінійний модернізм Сучасного мистецтва. Форми виробів таких майстрів як Єва Зайзель чи Рассел Райт, що переїхали до Америки, були зручними. Їх добре тримати в руках, попри те, що іноді вони не мають ручок. Найбільше оригінальність форм виявилась у вазах, що певним чином відбивало пристрасть до квітів, рослин. Певною мірою керамічні твори нагадують скульптуру Джін Арп та Генрі Мура. У Великобританії користується популярністю пулльська кераміка та кераміка Вайда. *Так, Є.Зайзель розробляла в Америці столовий посуд типу комплекту «Місто і село», де привабливі обтічні природні форми забезпечують зручність користування. *Подібний підхід спостерігається у комплекті ваз Т.Муона «Трави», однак в цьому випадку високі вироби справляють враження нестійких.

Свіжість і новизну повоєнній кераміці часто надає рисунок. Британський дизайнер Рой Мітвіндер, що заснував сімейну фірму, створював соковиті малюнки в абстрактному стилі або ж з використанням природних мотивів. *Він запустив у виробництво набори кераміки «Мистецтво стилю» та «Мода». Для них характерними є суголосність форм і декору: скруглено - квадратних для абстрактних розписів і вишукано-хвилястих – для стилізованих рослинних узорів. Відомий художник Перо Форназетті був різноплановим митцем – оформляв газети, проектував архітектурні споруди. *Він також розписував посуд, зокрема салатниці сюрреалістичними портретними композиціями з овочів і фруктів, що водночас дуже нагадують маньєристичні полотна Арчимбольдо.

Приділяючи велику увагу стилістичним аспектам, повоєнні дизайнери враховували поєднання форми, кольору та рисунку, прагнучи виразності. Стиль скандинавської кераміки формувався під впливом діяльності двох найкрупніших компаній – фінської «Аравії» та шведської «Густавсберг», для яких працювали відомі фахівці. Вироби «Аравії» розроблялись у двох лініях – добре оформленого масового виробництва та унікальних творів, не призначених для тиражування. »*Прикладом дизайну кераміки масового виробництва може бути обширний набір столового посуду «Кілта» за проектом Кая Франка, де поєднувались різноманітні за формою і кольором предмети: білі, чорні, блакитні і жовті, утворюючи складносурядну єдність. Такий недорогий посуд добре задовольняв повоєнний попит. На фабриці «Густавсберг», натомість, не цікавились унікальним виробництвом. Цей заклад не припиняв роботи і в роки війни, тому випереджав виробничі системи інших країн. *Для цієї компанії Брендт Фрайберг створив цікаву вазу білого кольору «Рептилія», дуже виразну і лаконічну за формою, з рельєфним декором, яка нагадує давню китайську кераміку.

Не можна проминути увагою цікаві експерименти відомих художників у галузі кераміки. передусім мова йде про П.Пікассо, який цікавився виражальними можливостями художньої кераміки. *Попри те, що митець не мав фахової підготовки, він проектував дуже оригінальні глеки і тарелі з фігуративними розписами, що вплинули на покоління керамістів. Компанія «Розенталь» випустила серію робіт, створених під впливом колекції одягу К.Діора. *Ваза «Новий погляд»відзначається захоплюючою суголосністю форми і декору у стилі «Сучасного мистецтва».

Скло. Найвищі досягнення в галузі повоєнного скла пов’язані зі скандинавським дизайном. Характерні ознаки творчих рішень майстрів цієї лінії – простота, абстрактність, іноді асиметричність, звернення до органічних форм – визначили загальну направленість стилю галузі тих часів. Неповторність скандинавського скла яскраво виявляється у виробах компаній «Йїттала», «Оррефорс», «Коста», відомих і в наші дні. Оперуючи абстрактним і природнім напрямками в дизайні, митці довершено використовували пластичну плинність матеріалу. Лите скло стало ідеальним засобом створення сучасних побутових виробів, в яких поєднувались гнучкі лінії та напівпрозоре яскраве забарвлення.

Одне з перших місць у світовому дизайні скла зайняла Фінляндія, вироби якої на Міланській Трієннале 1951 року назвали «Міланським чудом». Там, зокрема, виставив тридцять творів вже згаданий нами Таппіо Вірккала, що удостоївся багатьох медалей. В його творах поєднуються практичність і скульптурна пластичність форм, а звернення до природних образів листя, гриби, бамбук тощо – забезпечили міжнародне визнання і визначили промисловий стиль галузі. На новий рівень піднімає скандинавське скло і Тімо Сарпанева, який разом з «Йїтталою» випускав вироби надзвичайної краси. *Про це свідчить, наприклад, ваза «Орхідея» рельєфних асиметричних обрисів прозоро-фіалкового кольору. *Інгеборг Лундін проектувала посуд для «Оррефорса» як майстерно гравійовані вироби, так і посуд з видувного скла на зразок чудової ваза «Яблуко», в якій максимально використані ефекти півпрозорості жовтої та зеленої барв.

Віке Ліндстранд для компанії «Коста» створив оригінальну асиметричну чашу на ніжці, прикрашену зсередини геометричним рисунком. В цей час набуває великої популярності у різних видах дизайну – від одягу до меблів – форма тюльпана. *Ідеально підходило для цієї форми скло, про що свідчить комплект бокалів Нільса Ландберга. *А Кай Франк реалізує свої пошуки своєрідності в домашньому посуді у спрощеному стилі карафки і бокалу без ніжки. Загалом широко розвинуте виробництво країн Скандинавії надавало митцям широкі можливості для втілення складних за технологіями задумів.

Італійські майстри теж досягли великих успіхів і їх твори повоєнних десятиліть здобули загальне визнання. На відміну від скандинавського, італійське скло приваблювало пишністю декору і творчим освоєнням давніх традицій Мурано. Найбільш успішною була створена ще в 1921 році фірма «Веніні, для якої в часи «Сучасного мистецтва» працювали кращі дизайнери. *Паоло Веніні та Фульвіо Бьянконі виконали для фірми низку творів. *Шаленою популярністю користувалась їх ваза «Носова хустинка», для виконання якої були розроблені спеціальні технології. *Для виробів ці митці розробили техніку «vetro pezzato», коли прямокутники кольорової емалі підвішувались в товщі скляного корпусу, що надавало виробові вигляду мозаїки. П.Веніні взагалі експериментував з кольорами, надавав виробам незвичайної форми і різноманітної фактури. *Ф.Бьянконі разом з іншим відомим італійським дизайнером Дж.Понті розробив комплект для коктейлів з розфарбованого скла, де феєричний барвний ефект досягається за рахунок яскравого емалевого смугастого малюнку. В цьому ж стилі працюють інші італійські майстри скла.

Вироби зі срібла та металів. У повоєнні часи головною метою виробників цієї галузі став випуск предметів першої необхідності, оскільки попит на предмети розкоші був невеликим. Згодом взагалі спрощується стиль життя, змінюються звички і срібло та срібний посуд перестають вважати найвигіднішими і зручними у домашньому вжитку. На перший план виходять вироби зі сталі і сплавів. Продовжує використовуватись для столового посуду і алюміній.

Найбільше дотримуються традицій у виробах зі срібла англійці, які мали дуже якісну систему підготовки, зокрема – в обробці металу у Королівському коледжі мистецтв. А Британська компанія ювелірів забезпечувала постійну розробку оригінальних творів. Поряд з випуском оригінального побутового сріблі англійські митці серйозно ставились до створення культових творів, поєднуючи традиційні схеми зі стилістикою сучасності. *Так, відомий дизайнер Джеральд Бенні у срібному позолоченому потирі вперше використав декор ніжки виробу матованою фактурою і контраст блискучих і матових поверхонь надає особливого ефекту цій роботі. *А Роберт Уелч в оригінальному семисвічному канделябрі досяг особливої виразності завдяки оригінальному рішенню шишкуватих струнких опор, що нагадують краплі розплавленого воску. Водночас, обидва митця поряд з такими вишуканими творами проектували і посуд з олова, неіржавіючої сталі тощо. *Серед тогочасних оригінальних дизайнерських рішень виділяється і ефектний сервіз для кави Стюарта Девліна де поліроване срібло поєднується з нейлоновою пластмасою, а лаконізм форм приваблює м’яким порушенням геометризму.

Крім британського дизайну в даній галузі, як і в інших, виділяються в повоєнні часи скандинавські митці. Значною популярністю користуються вироби компанії Георга Йенсена, позначені інтересом до скульптурності форм та біоморфізмом. Серед майстрів компанії виділяється талановитий скульптор за фахом Хенінг Коппель, який, зокрема, використовував певні методи скульптури, такі як моделі з глини – для своїх виробів зі срібла і металів. *В його срібному браслеті вгадуються мотиви поєднаних хребців, а створений для Йенсена чудовий глек «Вагітна качка», що став символом скандинавського дизайну, позначений особливою пластичністю хвилястих мотивів. Сам Г.Йенсен проектував елегантне блюдо з кришкою «Вугор», яке, здається, ладне зслизнути зі столу.

Серед виробів італійських дизайнерів по металу чи не найбільшої популярності набула спроектована Роберто Самбонетом каструля для приготування риби характерної видовжено-овальної форми.

Тканини. Як і в інших галузях промисловості, довоєнні текстильні підприємства Європи та Америки відновили у повоєнні роки випуск товарів, працюючи з відомими дизайнерами. Характерно, що з’являються вільні дизайнери, які співробітничали одночасно з текстильними та мебльовими компаніями, цілеспрямовано працюючи над дизайном оббиття. Ще більше. Ніж у попередні десятиліття, поширюється мода на абстрактні та лінійні узори з асиметричною композицією, яскраві барви. Але рапорт ний орнамент також користується популярністю. Як і в інших галузях дизайну, у сфері тканин митці також експериментують з новими матеріалами і технологіями, зокрема в Америці успіхом користувались роботи Д.Л. Ларсена, який успішно поєднував штучні і натуральні волокна. У Британії, колись передовому осередку дизайну тканин, текстильна промисловість відійшла на другий план. Однак, тканини. Які тут випускались, відзначались високим художнім рівнем та якістю виконання. В Англії найбільш успішним дизайнером тканин була Люсьєн Дей. У Фінляндії, яка уславилась в повоєнні десятиліття меблями, міжнародне визнання здобула фірма «Марімекко», що займалась і меблями і текстилем. У порівнянні з англійськими чи американськими виробами тканини скандинавських країн були загальнодоступними. Мали динамічний і новаторський дизайн.

*М.Ісола, головний дизайнер «Марімекко», створював барвисті тканини з крупним рисунком на зразок відомої «Булочки»,що змінила ставлення до текстилю декоративного призначення. *А Л.Дей здобула великий успіх тканиною «Чашечка», яка була визнана в 1951 році кращою тканиною на американському ринку. Архітектор А.Гірард для компанії Г.Міллєра спроектував набивний ситець «Дощ». Як і інші його роботи, тканина відрізняється яскравою декоративністю і абстрактністю орнаменту. *Серед текстилю з абстрактним рисунком слід згадати і роботу компанії Девіза Уайтхеда з сакраментальною для тих часів назвою «Новий погляд».

Великою популярністю користувались і художні тканини відомих митців А.Матісса, П.Пікассо, А.Дерена, Г.Мура, Б.Хепворт та інших. Вони загалом зробили значний внесок у формування сучасного стилю декоративних тканин. Наприклад, скульптор Е.Паолоцці розробляв зразки для бавовняних тканин компанії «Хоррокс» на зразок чорно-білої тканини «Вугільна лава».

Пластмаса та побутові прибори. У повоєнні десятиліття вироби з нових матеріалів набувають все більшого поширення. Після своєї появи на початку 20 століття ці матеріали в період «Сучасного мистецтва» випускаються на широкій виробничій основі з удосконаленням і урізноманітненням їх якості та технології виготовлення. Без пластмас неможливо уявити собі сучасний світ, вони змінили життя суспільства, заповнюючи побут – від зручних і привабливих пакувань, практичних тканин до створення нових приборів – телевізорів, автомобілів, побутових приборів.

Як вже зазначалось, зміни у соціальній сфері у повоєнні часи, зокрема – ролі жінки у суспільстві, змінюється і ставлення до оформлення житла. Особливого значення стали надавати кухні, яку стало модним оздоблювати яскравим вогнетривким пластиком, облаштовувати модернізованими приборами – кухонними стільцями, холодильниками, електроміксерами, чайниками, тостерами та іншими машинами. Невелика площа звичайної міської кухні вимагала компактності, простоти і, звичайно, привабливого вигляду продукції. *Характерними прикладом використання пластмас у повоєнних кухонних меблях можуть бути крісла з яскравим картатим пластиковим оббиттям, що відкривають зовсім нові підходи до дизайну подібних виробів. *Пластичність і податливість матеріалу обумовила особливу популярність його використання у кухонному посуді, наприклад, ємностях для зберігання продуктів з поліетиленовими кришками. *Столовий посуд «Пролон» за проектом Дж.Нельсона відрізнявся міцністю, розмаїттям розмірів і кольору і був дуже популярним. Вишукано-барвисті контейнери для зберігання продуктів Ерла Тапера в статті «Гарний дім» порівнювались з класичними творами мистецтва, а матеріал -= з нефритом та алебастром. *Не менш популярними були чаші «Маргарет», що чудово підходили для кухонного начиння.

У промисловому дизайні побутової техніки з’являються нові тенденції: більша тривалість експлуатації та обтічні форми. Характерно, що використання у виготовленні такої продукції пластмас сприймалось дуже позитивно і в часи «Сучасного мистецтва» цей матеріал не вважався чимось другорядним. Взагалі дизайнери тих часів дуже поважали роль промислового дизайну у житті, вважали, що зовнішній вигляд речей змінює наше світосприйняття і уславлені митці працювали для масового виробництва. Звичайно, при виготовленні побутових приборів на перше місце ставилась форма речей, що відповідала призначенню. *Наприклад, гармонійністю розлогих і округлих обрисів приваблює швейна машинка «Мірелла», спроектована відомим Марчело Ніццолі – дизайнером, який проектував також знамениті друкарські машинки фірми «Оліветті». *Фірма «Саундерс» випустила електропраску, відлиту з пірексу, легку і зручну у користуванні. *Хромований тостер компанії «Дуаліт», попри наступний розвиток технологій та дизайну, до наших днів має попит у населення. З’являються нові рішення в дизайні телевізорів, освітлювальних приборів – лаконічні і виразні за формою і декором.

Питання і завдання

1. Як вплинула суспільно-культурна ситуація післявоєнного часу на дизайнерські пошуки?

2. Яка концепція лягла в основу дизайну Сучасного мистецтва?

3. Охарактеризуйте внесок відомих художників-авангардистів у післявоєнний дизайн.

4. Що уявляє собою біоморфізм в дизайні Сучасного мистецтва?

5. Визначте провідні національні версії післявоєнного дизайну.

6. творчість яких дизайнерів, на вашу думку, найповніше презентує стиль Сучасного мистецтва?