1.2. Досвід застосуваипл радютехшчних вшсък у локальных ешнах I з Прении ее конфликтах осттшЪ: деелтир'т

Олерація "Буря в пустелі"

Розпочалася 17 січня 1991 р. Угруповання РТВ 1раку створювалося на принципах об'єктової оборони. Основу інформаційної системи складали радіолокаційні пости і радіотехнічні батальйони 5 системи оповіщення військ – комнандні пункти ППО секторів і ЦКП ВПС і ППО. Підрозділи РТВ входили до складу чотирьох секторов ППО: центрального (КП - Багдад), західного (КП - Рутба), південного (КП - Ель-Насирія) і північного (КП - Кіркук). Загальне керіництво ними здійснювалося командувачем ППОз ЦКП ВПС і ППО (Багдад).

У бойовому складі РТВ ППО Іраку нараховувалося 15 баталъйонів і 29

постів. На озброєнні підрозділів було 422 одниці радіолокацйної техніки, з

них: 6- "Оборона-14", 8 - П-14Ф, 61 - П-18, 26 - П-12, 25 - П-37, 18 - П-35, 95 - П-19,

82 - П-15, 17 - П-40, 6 - П-30 і 98 радіовимірювачів ПРВ-17, ПРВ-16,

ПРВ-13, ПРВ-11,ПРВ-9.

Основными засобами розвідки у радіотехнічних батальйонах були РЛС П-14Ф, "Оборона-14",П-37, П-35, радіовимірювачі ПРВ-17, ПРВ-13, _:в радіолокаційних постах - РЛС П-19, П-15, П-12, П-18 і ПРВ-9, ПРВ-13.Радіотехнічні батальйони вели розвідку в основному на середніх і великих висотах,раділокаційні пости – на малих висотах.

Крім засобів розвідки радянського виробництва на озброєнні РТВ зпаходилися РЛС виробництва ФРГ, Францї,Великобританії.

Частина сил РТВ,в основному радіотехнічні батальйони,які виконували завдання забезпечення польотів ВА ВПС,у загальній системі розвідки не використовувалися і каналів видачі інформації на КП ППО секторів не мала.

Угруповування РТВ буо неавтоматизованим.Інформація про повітряні цілі від радіолокаційних постів і радіотехнічних батальйонів надходила на КП ППО секторів і далі ЦКП ВПС і ППО.При такому способі передачі інформації час її запізнення складав 4-6 хвилин.

Кщо ураховувати,що оповіщення військ про повітряну обстановку здійснювалися централізовано з ЦКП ВПС і ППО через КП ППО секторів,то час запізнення інформації до вогневих засобів складав до 8-12 хвилин.

У РТВ ППО Іраку до початку бойових дій було творено суцільне тридіапазонне раділокаційне поле з висотою нижньої межі 100-200 метрів у районах основних промислових ,політичних і воєнних об’єктів(м.Багдад,Басра,Руба),а також у зронах зенітної ракетної оборони.

Система раділокаційної розвідки доповнювалась системою візуальної розвідки на базі постів візуального спостереження. Відзначалися також спроби створити маловисотне раділокаційне поле на основних з імовірних напрямкі дій авіації противника за рахунок розгортання маловисотних раділокаційних постів у складі 1-2 РЛС типу П-19.

Таким чином,до початку війни РТВ ППО Іраку являли собою структуру,яка склалася,з параметрами раділокаційного поля і інформаційними можливосятми ,які відповідали,за поглядами керівництва країни,завданням ППО з урахуванням надбанного досвіду в Ірано-Іракському і Арабо-Ізраїльскому конфліктах.

У ході операції організація прориву і подавлення іракської ППО здійснювалися наступним чином.

Командування авіацією БНС використало перевагу у бортовому раіолектронному обладнанні і авіаційних системах озброєння.

План швидкого подавлення іракської системи ППО передбачав першочергове знищення зенітних ракетних комплексів ударами з малих висот,а потім завдавати удари з середніх висот із застосуванням високоточної зброї і сучасних засобів РЕБ, залишаючись за межами зони досяжності зенітної артилерії і ПЗРК.

Ще до початку бойових дій з боку сил антиіракської системи була організована протидія і повне подавлення раділокаційних засобів ППО,засобів управління і зв’язку Іраку.

Нанесення масованих ракетно-бомбових ударів супроводжувалося найбільшою в історії радіоелектронною війною,в якій використовувалися радіоелектронне наведення і постановка перешкод радіоелектронним засобам противника.

Так за три доби до початку бойових дій і безпосередньо за шість годин до першого удару,було організовано радіоелектронне подавлення радіоелектронних засобі ППО.Активні перешкоди ставилися в усіх діапазноах частот в яких могли працювати іракські радіоелектронні засоби (70 МГц-18ГГц). У спеціально призначені зони завчасно виводилися спеціальні літаки РЕБ BF-111A і ЕА-6В. На кожному напрямку дій авіації БНС перешкоди створювали приблизно 10 літаків РЕБ. При цьому щільність потужності перешкод у діапазонах роботи РЛС П-12, П-18, П-14Ф,“Обороиа-14” складала до 600 Вт/МГц, П-15, П-19 - від 900 до 6500 Вт/МГц. П-35, П-37 - від 500 до 5000 Вт/МГц, ПРВ-16 - від 400 до 4500 Вт/МГц.

Перед тим, як перші запущені крилаті ракети, які ніколи, раніше не використовувалися у воєнних конфліктах, вийшли на задані маршрути, які передбачали автономний маловисотний доліт над морем, а потім між дюнами, були виведені у спеціально призначені зони літаки РЕБ EF-ІІ1A і ЕА-6В, літаки подавлення системи управління і зв’язку ЕС-130 і літаки вогневого подавления засобів ППО. ¹ '

При прориві іракської оборони використовувалися спеціальні демонстративні групи, які складалися із безпілотних літальних апаратів, які імітують бойові літаки. РЛС, які працюють но ним, засікалися і знищувалися літаками F-4G, F/A-18 і ‘Торнадо” зі складу груп вогневого подавления засобів ППО, які були оснащені ПРЛР ХАРМ, а також “Аларм” (які ще не були прийняті на озброєння і їх випробування не були завершені). Атаки будувалися таким чином, що спочатку засоби ураження застосовувалися по ближнім РЛС, а наступні літаки атакували більш віддалені цілі.

ПРЛР “Аларм” мала п’ять режимів роботи. У першому режимі режимі прямого наведення на радіоелектронний засіб, який випромінює, здійснюється за найкоротшою траєкторією. Однак для використання ракети у цьому режимі льотчиком з групи вогневого подавления необхідно точно знати розташування засобів ППО.

У режимі подавления засобів ППО з утворенням коридору або зони прориву здійснюється одночасний пуск ракет для знищення декількох РЛС, розташування яких невідомо з достатньою точністю.

У режимі очікування на ракеті може розкриватися спеціальний парашут, що дозволяє їй зависати у повітрі і збільшувати час пошуку радіовипромінювання у призначеній зоні або ж чекати моменту включення РЛС противника.

У комбінованому режимі наведення ракета може зразу наводитися на РЛС при її,увімкненні або ж переводитися у режим очікування з розкриттям парашуту при вимкненій РЛС.

В універсальному режимі наведення траєкторія ракети оптимізується з

урахуванням висоти пуску. Після пускуракета знижується до висоти пошуку й

далі функціонує у режимі подавления засобів ППО з утворенням коридору або

зони прориву.

Оскільки кожна з ПРЛР, яка застосовувалася, мала декілька пасивних режимів наведення, ударні групи літаків могли атакувати РЛС ППО із застосуванням різних тактичних прийомів.При подавлені іракської ППО було використано приблизно 100 ПРЛР "Аларм”.

Наступним елементом ешелону прориву системи ППО Іраку були групи літаків РЕБ. Включення до роботи РЛС ППО дозволяло отримувати необхідні дані для постановки прицільних перешкод літаками РЕБ, як правило, постановники перешкод включалися до роботи при переході груп, ударних літаків до кордонів зон виявлення іракських РЛС. Всі літаки ударних груп мали бортові засоби радіоелектронного подавления.

Оснащенню літаків, які брали учаїсть у бойових діях, бортовим, засобам РЕБ було приділена иайпильніша увага.ВПС США, наприклад, навіть відмовилася від використання стратегічних бомбардувальників В-1, тому що до початку бойових дій роботи щодо доведення його бортової системи РЕБ (ALG- 161) не були завершені.

Робота інерційних навігаційних систем деяких ударних літаків могла бути порушена сильним електромагнітним випромінюванням засобів РЕБ. Щоб забезпечити у цьому випадку навігацію цих літаків, завчасно (за декілька.днів до початку бойових дій) сили спеціального призначення БНС розкидали у пустелі спеціальні радіомаяки (десантники, які виконали цю операцію, були скинуті з кисневими масками з висоти 10000 метрів на парашутах-крилах).

Висока точність виходу до об’єктів, які атакувалися, ударних літаків забезпечувалася приймачами глобальної супутннкової радіонавігаційної системи “Навстар” і інерційними навігаційними системами на кільцевих лазерних гіроскопах. Ці системи відіграли важливу роль, коли метеоумови на театрі воєнних дій значно погіршилися.

В ешелоні .прориву ППО уперше використовувалися протитанкові вертольоти АН-64А “Апач”. Двома групами (по чотири вертольоти у кожній) відповідно до поставленого завдання за півгодини до початку удару були знищені дві РЛС “Оборона-14”у районі м. Басра. Вертольоти, використовуючи прилади нічного бачення, встановили візуальний контакт з цілями на дальності 12 км, а пуск ракет “Хеллфайер" здійснили з дальності З-6 км. Спочатку знищувалися електростанції, а потім РЛС. На ураження кожної РЛС треба було 4 хвилини.

Вже після відбиття першого масованого удару у результаті завданих втрат угруповання РТВ ППО Іраку, яке збереглося, могло створити лише осередкові радіолокаційні поля у районах головних об’єктів і на основних напрямках дій авіації БНС.

За даними деяких засобів інформації на 23 січня 1991 року кількість РЛС РТВ Іраку,які залишилися у строю, складала 10%, за іншими даними після перших десяти діб ведення бойових дій кількість РЛС, які залишилися у строю, не перевищувала 20% від початкового складу.

Однією з особливостей ведення бойових дій авіацією БНС було застосування літаків F-117A, які були виготовлені за технологією “Стелт”,

Залишаючись практично “непримітними” для РЛС ці літаки мали гарні можливості щодо нанесення ударів по об’єктам. Можливостями щодо виявлення даного типу літаків володіли РЛС “П-14” (дальності виявлення у залежності від ракурсу цілей за попередніми оцінками складали 18-54 км). Однак необхідно ураховувати, що в удіовах застосування активних шумових перешкод дальності виявлення зменшуються на 25-35% і що кількість РЛС, яка була (всього 4 РЛС з урахуванням, двох знищених вертольотами “Апач”), не могла дозволити РТВ ППО Іраку створити яку-небудь,інформаційну систему по цілях типу “Стелт”.

"Союзницька сила"

Війна блоку НАТО проти Югославії (1999 рік) почалась нанесенням ударів з повітря. Дії засобів повітряного нападу здійснювались виключно нанесенням ракетно - бомбових ударів.

Першочергової і найважливішої задачею авіації НАТО було придушення і ураження систем ППО, в тому числі РТВ, створену систему розвідки повітряного противника і забезпечення безумовної переваги в повітрі ВПС НАТО. З цією метою масоване застосовувались засоби РЕБ, які здійснювали постановку перешкод в усіх частотних діапазонах радіоелектронних засобів ППО, РЛС розвідки повітряного противника, радіотехнічним системам раннього виявлення повітряних цілей. Крім того, фізичне знищення радіолокаційних систем РТВ здійснювались ПРЛР типа “Харм” керованими ракетами типа “Мейверик".

Готуючись до неминучого збройного конфлікту з НАТО, югославське командування обрало тактику максимального збереження сил і засобів ППО, що було повною несподіванкою для керівництва Північноатлантичного блоку.

Як активні, так і пасивні засоби югославської ППО з перших годин конфлікту працювали в режимі мінімальної активності,РЛС виявлення повітряних цілей майже завжди були виключені, що суттєво заважало використовувати їх для знищення ПРР.

Для дальнього виявлення засобів повітряного нападу НАТО югославська ППО застосовувала чеські комплекси радіотехнічної розвідки “Тамара”, принцип дії яких заснований на реєстрації сигналів бортових РЛС літаків і веротольотів.

Деяка розвідувальна інформація сербським силам і засобам ППО поступала із російських і китайських розвідувальних супутників.Угруповання ППО отримували оброблені зведення не пізніше ніж через годину після їх надходження.

Для перехоплення повітряних цілей використовувалися, головним чином мобільні ЗРК типу “Стрела-10” і “Квадрат”, що швидко змінювали свої позиції після пуску ракет.

Важливими заходами у підвищенні стійкості функціонування системи розвідки повітряного противника були такі як: уведення режимних обмежень на роботу усіх радіолокаційних засобів; постійна зміна частот РЛС; маскування техніки і інші заходи. Все це дозволило в основному зберегти ППО Югославії.

Усе це призвело до того, що авіація НАТО не змогла в ході перших же МРАУ спричинити істотні втрати і дезорганізувати систему ППО СРЮ, що зберегла значний бойовий потенціал до самого закінчення бойових дій.

Засоби і тактичні прийоми розвідки системи ППО, угруповань РТВ

Рубежі і послідовність бойового застосування засобів ураження радіоелектронних'засобів (РЕЗ) встановлюються за результатами попередньої розвідки бойового складу й оперативної побудови угрупування ППО з урахуванням можливих мір протидії з боку угрупування. Для цих цілей використовуються засоби розвідок космічного, повітряного (в тому числі безпілотні), надводного і наземного базування. Для всебічного й ефективного інформаційного забезпечення застосування високоточної зброї (ВТЗ) активно використовують орбітальні угруповання космічних систем видової, радіотехнічної, радіоелектронної розвідки, космічну радіонавігаційну систему "Навстар", супутникові системи зв'язку, метеорологічні супутники, комерційні супутники зйомки Землі, а також стратегічні розвідувальні літаки RC-135, безпілотні літальні апарати, літаки Е-ЗС. Можливості здобуття інформації з кораблів і земної поверхні обмежуються в основному перехопленням радіосигналів, тому при подальшому розгляді зупинимось на комплексах розвідки авіаційного базування.

З метою збільшення дальності видимості з літаків-розвідників намагаються досягти їх підйому на максимально можливу висоту. У якості засобів розвідки вони мають на своєму борту авіаційну фотоапаратуру, засоби радіо- та радіотехнічної розвідки (Р та РТР), радіолокаційні станції бокового огляду (РЛС БО), засоби спостереження в інфрачервоному діапазоні, апаратуру телевізійного спостереження.

Дальність спостереження літаком наземних об’єктів залежить від способу здобуття та знаходиться у межах від 23h для фото та інфрачервоної (ІЧ) апаратури, де h - висота польоту літака, до 100 - 120h для Р та РТР. При цьому досягається розрізнення на місцевості від одиниць см (для фотозйомки) до метрів для РЛС БО,

Покращення характеристик повітряних радіолокаційних систем радіоелектронної розвідки відбувається за рахунок використання широкосмугових та надширокосмугових сигналів, що випромінюються, та широкосмугових синтезованих апертур. Відповідно до типових вимог, розрізнювальна здатність радіолокаційних систем із синтезованою апертурою (РСА) складає:

• РСА детальної розвідки 0.3.. .3 м;

• ударних систем 1... 10 м.

У публікаціях, присвячених аналізу результатів операцій НАТО проти Іраку в березні-квітні 2003м і проти Югославії, вказується, що країнами НАТО тоді вперше в бойових умовах: були широко використані системи радіотехнічної розвідки високої точності (РТР ВТ). Ці системи здатні практично в реальному масштабі часу визначати координати випромінюючих РЕЗ ППО з точністю в десятки метрів. Необхідність у точному визначенні місця розташування РЕЗ обумовлена переходом до концепції "Знищення системи ППО супротивника" (DEAD — destruction of enemy air defenses). Нова концепція передбачає на додаток до протирадіолокаційних ракет (ПРР) і засобів радіоелектронного придушення, що застосовувались раніше для придушення працюючих РЕЗ системи ППО, застосовувати в Інтересах гарантованого •знищення її наземних засобів відносно недорогі керовані авіабомби (КАБ) і керовані ракети (КР) з могутніми бойовими частинами. Характеристики керованих засобів ураження див. у п. 1,2.

У ході першого удару по працюючим на випромінювання РИС ППО здійснювалися пуски ПРР типу "Харм", У результаті ракетного удару РЛС або виводилися з ладу, або вимикалися їхніми бойовими обслугами. При цьому максимальний час роботи РЛС на випромінювання звичайно не перевищував 23 — 25 сек. Потім через нетривалий час по позиціях ЗРК наносився другий удар, але вже з використанням декількох могутніх КАБ чи КР, що приводило до знищення бойової техніки ППО, якщо та не устигала вчасно залишити позиції.

Припускається, що в більшості випадків розкриття позицій мобільних РЕЗ, їхня ідентифікація, а також визначення координат з точністю, що дозволяла застосовувати по них керовану зброю, здійснювалося саме за допомогою систем РТР ВТ. При цьому виявлення позицій здійснювалось по факту перехоплення сигналів РЛС чи засобів радіозв'язку, а конкретний, тип встановлювався в результаті аналізу основних параметрів перехоплених радіовилромішовачь, що порівнювалися з опорними даними, занесеними в спеціальний каталог станції РТР ВТ.

До початку операції "Рішуча сила" на озброєнні Сухопутних військ і ВПС США малися дві окремі системи РТР ВТ, розгорнуті на базі літаків RC-12K авіаційної системи розвідки армійського корпуса "Гардрейл коммон сенсор" і літаків ДРЛОУ Е-ЗА/В/С системи "Авакс",- модернізованих у рамках проекту Block 30/35.У системі "Гардрейп коммон сенсор" розвідка, як правило, велася одночасно трьома літаками, що розташовувалися на видаленні 40-100 км від лінії зіткнення військ, з висоти 3000-7000м. При цьому дальність розвідки досягала 130-150км, а точність визначення координат РЕЗ ( на дальності 100 км) приблизно 50-150 м. ,_ч.., . .

Через відсутність на літаку операторів з обробки розвідувальної інформації, усі дані, зібрані літаками "Гардрейл", передавалися на наземні станції, де здійснювалася їхня подальша обробка.

Крім цього, до 1993 р. керівництвом науково-дослідних робіт ВМС США були терміново завершені іспити високоточної радіоелектронної системи цілевказівки PSTS, що призначалася для спільної обробки даних про джерела радіоізипромінювань, що надходили від літаків-розвідників RC-12K, U-2S, RC- 135 V7W, ЕР-3 і Р-ЗС, а також космічних засобів РРТР.

Окремі станції РТР ВТ типу AN/AYR-1 були також установлені на літаках ДРЛВіУ E-3A/D системи "Авакс", що належали НАТО і Великобританії. Слід зазначити, що після завершення операції французьке керівництво прийняло рішення про термінову установку станцій РТР ВТ на всіх літаках системи "Авакс" ВПС Франції. Даний факт є ще одним непрямим свідченням широкого і, зважаючи на все, успішного застосування систем РТР ВТ у ході конфлікту.

ВПС США при розробці своєї, системи РТР ВТ пішли по іншому шляху. Було прийняте рішення використовувати в складі системи лише два літаки. Один з них, на якому здійснювалася центральна обробка даних РТР ВТ, був ведучим, а інший, з якого на перший літак ретранслювалися в цифровому виді по закритому каналу дані радіоперехоплення, час прийому сигналів, власні координати і швидкість польоту, — відомим.

При цьому відомим літаком міг бути необов’язково спеціалізований літак-розвідник. У його якості міг використовуватися будь-який літак тактичної авіації, що має термінал системи передачі даних і команд керування типу "Джитидс" класу 2, з підвішеним змінним контейнером апаратури РТР ВТ.

Точність визначення координат джерел імпульсного випромінювання двохпозиційної системи РТР ВТ, що використовує зазначені методи, складає 0,01-0,02 %, а джерел безупинного сигналу — 0,03-0,05 % від дальності ведення розвідки відповідно.

У рамках подальшого розвитку концепції DEAD намічалося передати рішення задач високоточного місцевизначення РЕЗ від спеціалізованих літаків безпосередньо на літаки тактичної авіації, що дозволило за рахунок виключення етапу передачі цілевказівки на борт ударного літака значно підвищити оперативність застосування засобів поразки по мобільним цілям. Наприклад, у рамках програми АТТТ на одному з дослідних зразків літака F/A- 18F, крім установки на зовнішній підвісці літака штатної апаратури РЕП типу AN/ALQ-99(V) і двох ПРР "Харм", планувалося розмістити на закінцівках крила приймачі нової станції РТР LR-700. Ще дві антенні решітки додатково передбачалося установити в носовій і хвостовій частинах літака.

Станція LR-700 призначається для контролю в автоматичному режимі широкого спектра частот РЕЗ ППО одночасним визначенням їхніх географічних координат. Це дозволяє здійснювати не тільки радіоелектронне придушення і застосування проти них ПРР, але і дає можливість уражати наземні цілі зброєю класу "повітря-поверхня" з комбінованою системою наведення. На ударному літаку, підвіски п'яти контейнерів комплексу AN/ALQ-99(V), є можливість розмістити чотири КАБ типу, "Джадам". У ході проведених у 2001 р. за програмою АТТТ іспитів дослідного зразка станції LR-700 була досягнута точність визначення координат РЕЗ до 50 м на відстані 90 км за час менше 10 с.

Аналіз парку протирадіолокаційних ракет, які використовуються при придушенні РЕЗ угруповання ППО.

Авіаційні ПРР розглядаються закордонними військовими фахівцями як один з основних засобів ураження РЛС наземного та корабельного базування. Вони стоять на озброєнні літаків тактичної авіації й авіації військово-морських сил (ВМС) практично у всіх основних західних державах. Розробка таких ракет почалася в США в 60-х роках (AGM-45 “Шрайк” , AGM-78 “Стандарт”). Вони широко й досить ефективно використовувалися в ході збройних конфліктів, ПРР експортувалися в багато країн світу й продовжують залишатися на озброєнні ряду держав. У цей час основними розроблювачами й виробниками ракет такого типу є США, Великобританія та Франція. Тут активно ведуться роботи, спрямовані на вдосконалювання наявних і створення нових зразків авіаційних ПРР.

У Великобританії на озброєнні ВПС й авіації ВМС із 1991 року стоїть ПРР власної розробки ALARM. Побудована по нормальній аеродинамічній схемі, Бона оснащена хрестоподібним крилом і кермовими поверхнями з електромеханічним приводом. У носовій частині корпуса розташовані чотири стабілізатори. Система наведення ракети включає пасивну радіолокаційну ГСН та інерційну систему наведення, яка забезпечує політ на початковій ділянці траєкторії по програмі бортової ЕОМ і на кінцевому, у випадку припинення роботи радіо випромінюючої цілі. Діапазон робочих частот ГСН становить 2-20 ГГц.

Ракета оснащена двигуном на твердому паливі та осколково-фугасної бойової частини (БЧ) із радіолокаційним підривачем.У ході бойового застосування запуск може виконуватися як при попередньому захваті цілі ГСН, так і без нього. У першому випадку політ здійснюється по похилій траєкторії (забезпечується можливість застосування ПРР із максимальної дальності), у другому - після пуску відповідно до програми польоту ракета набирає висоту близько 12 000 м і після припинення роботи двигуна знижується на парашуті, що забезпечує знаходження ПРР у повітрі відносно тривалий час (до 10 хвилин).

Протягом цього часу ГСН веде пошук цілі, і у випадку її виявлення парашут відстрілюється ,і ракета пікірує на РЛС.При припиненні роботи РЛС забезпечується наведення ракети по тим координатам які були запам’ятовані до відключення.. Носієм ПРР ALARM, є винищувач “Торнадо”,

на якому може бути, встановлено до дев’яти ракет на підкрильних і під фюзеляжних пілонах.

У Франції для ураження радіо випромінюючих цілей застосовується ПРР власної розробки ARMAT, прийнята на озброєння ВПС у 1986 році. Вона побудована по нормальній аеродинамічній схемі й має хрестоподібне крило. Конструктивно ракета складається із чотирьох блоків: головного, бойовий частини, двигуна та хвостового. Головка самонаведення забезпечує наведення ракети на радіолокаційні станції, що працюють в імпульсному та безперервному режимах.

До складу БЧ входять: запобіжно-виконавчий механізм, контактний і неконтактний підривники, осколково-фугасна бойова частина масою 150 кг. Носіями ракети ARMAT є тактичні винищувачі “Міраж-2000”, “Міраж-FI” та “Ягуар”, Основний її розроблювач і виробник - французька фірма “Матра”. Серійне виробництво ракети було припинено наприкінці 1997 року. Усього випущено близько 1700 ракет. Ракети АРОМАТ перебуває на озброєнні ВПС Франції, Єгипту, Кувейту й Індії.

У США найбільш досконалою з існуючих ПРР є ракета AGM-88 HARM. Перша її модифікація -AGM-88A - надійшла на озброєння ВПС і авіації ВМС в 1982 року. Ракета побудована за аеродинамічною схемою з поворотним крилом і хрестоподібним хвостовим оперенням. Конструктивно вона складається з пасивної радіолокаційної головки самонаведення (ГСН), БЧ, системи керування та двигуна. На ракеті використовується двоканальна моно імпульсна ГСН, призначена для виміру азимута і кута місця цілі. До її складу входить антенна система, радіочастотний блок, процесор і радіопрозорий обтікач. Процесор забезпечує кутовий супровід цілі по азимуту куту місця, розпізнавання цілей на основі виміру періоду повторення імпульсів, їх тривалості і потужності сигналу, а також зв'язок з бортовим радіоелектронним .устаткуванням літака і системною керування польотом ракети. Ракета оснащена осколково-фугасної БЧ масою 66 кг, підрив якої здійснюється за допомогою неконтактного лазерного підривана у точці оптимального (залежно від параметрів кінцевої ділянки траєкторії польоту) розльоту осколків, У якості двигуна використовується дворежимний твердопаливний двигун.

Гrj" ‘V,, ■

с?

Дана ракета постійно

удосконалювалася і модернізувалася. Було розроблено три модифікації ПРР - AGM-83A, С, В причому перша мала два варіанти (blok і та blok 2), друга - один ' (blok 3) і третя - два (blok 4 й blok 5). Кожна наступна модифікація (або варіант ПРР) відрізнялася більш досконалим програмним і апаратним забезпеченням, підвищеною завадостійкістю її розширеним діапазоном робочих частот радіолокаційної ГСН, що дозволяло застосовувати ракету проти перспективних радіолокаційних засобів ППО. Зокрема, верхню межу діапазону робочих частот ГСН ПРР AGM-88C збільшили до 35 - 40 ГГц. До початку 1998 року було зроблено понад 25 тис. ракет HARM

22

модифікацій А, С. Ці ракети широко застосовувалися при веденні бойових дій США проти Іраку і Югославії для придушення працюючих радіолокаційних станцій.

' Ракета HARM стоїть на озброєнні,армій багатьох країн миру, у тому числі Німеччини, Італії, Іспанії, Туреччини, Греції і Республіки Корея) З 1996 року, проводилась розробка нової модифікації, ракети,-що „одержала позначення AGM- 38В blok б, яка була прийнята на озброєння у 2004 році. Її основною особливістю є те, -іЦо'-до складу системи наведення входить інерційна навігаційна система,

•• коригування якої здійснюється за даними космічної радіонавігаційної системи NAYSTAR, а також використання нового програмного забезпечення систем керування і Наведення. По задуму розробників, ракета відрізняється більш високою ефективністю і простотою застосування. Дану модифікацію спільно розробляють США, Німеччина й Італія. Вона надійшла на озброєння в 2003 році, при цьому військові відомства США та Німеччини планували закупити по 1000 ракет AGM-88D, а Італії — 350, По оцінці американських військових експертів, нова модифікація ПРР HARM буде стояти на озброєнні тактичної авіації США до 2020 року.

Фірма АТК (США) отримала контракт вартістю 222,6 мли доларів на розробку і демонстраційні випробування варіанту модернізації протирадіолокаційної ракети АЛМ-88Е HARM (США), призначеної для поразки наземних РЛС та наземних цілей. На кінець 2009 року були проведені випробування останньої модернізації ПРР HARM AGM-88E HARM, яка оснащується прямоточним повітряно-реактивним двигуном (ППРД), що забезпечує політ на максимальну, дальність стрільби до 180 км, а також забезпечує розміщення в внутрішньо фюзеляжних відсіках озброєння малопомітних літаків типу В-2, F-22..Ta F-15. На ній встановлюватимуться багато режимна ГСН (пасивно-активна) міліметрового діапазону хвиль, інерційна система управління на етапі польоту до цілі з корекцією по сигналах КРНС NAYSTAR і двостороння лінія передачі- даних (ЛПД), За допомогою ДПД можна буде здійснити целевказання ракеті як з літака-носія, ~так і від зовнішніх джерел (БЛА, космічних апаратів, літаків ДРЛО і У), що, дозволить здійснювати неренацілення ракети у.польоті на пріоритетну ціль, Встановлення на ІЇР.Р AGM-88E активної ..ГСЦ ,мм»діапазону істотно підвищить перешкодозахищеність системи наведення.,і,дозволить, ракеті , з високою точністю-’ наводитися на РЕЗ при їйікпф^н^’.Д .вітроміщовання і..,при застосуванні для захисту РЕЗ спеціальних' адсрбів відводу. ...

- * “‘-Найбільш сучасною у Росії на данийшчас залишається . надзвукова , авіаційна протирадіолокаційна ракета , Х"31д..,..з_!..,шсивноіО_, головкою,., самонаведення призначена для знищення’ засобів'.’радіолокації, 'управління., ^!!!бйстеМ ІШО супротивника, зокрема PJIG.'J зенітно-ракетних_ч .комплексів..,.

- середньої і великої дальності "Patriot”, ^,,bnpro.y.ed₁_Ha>yik’', ."Nike Hercules” і ін.

і

■’ Від ракет попереднього покоління вона відрізняється більшою дальністю ¹ стрільби, високою маршовою швидкістю, стійким наведенням на ціль в умовах"' • Інтенсивних перешкод і тимчасового виключення’ радіо 'випромінюючих цілей.

23

♦

В кінці вересня 1987 р. проводилися державні сумісні льотні випробування цієї ракети, що проводилися на літаках Су-24М і успішно завершилися в кінці березня 1988 р., після чого Х-31П з ПРГС-5ВП була рекомендована- до прийняття на озброєння. Паралельно відпрацьовувалася апаратура управління, що забезпечує целевказання ГСН ракет, - контейнери «Фантасмагорія» і «Етнографія»'для Су-24М.

Серійне виробництво ракети Х-31П на виробничому об'єднанні Калінінграда «Стріла» (нині ГНГЩ «Зірка-Стріла») почалося в 1987 р. Розробка ракети модернізованого варіанту Х-31ПК була здійснена шляхом оснащення ракети неконтактним датчиком підриву і бойовою частиною підвищеної ефективності.

Тактична Х-31ПК з пасивними

головками самонаведення призначена для ефетсшвної поразки РЛС, зохрема з винесеними вгору антенними пристроями (до 15 м), що працюють в безперервному і імпульсному режимах випромінювання. Збільшена до ПО хм дальність польоту ракети забезпечує ефекпівне її застосування. В даний час пропонується вдосконалена ракета Х-31ПД із збільшеного дальністю польоту. Крім того опрацьовується варіант ракети класу «повітря-гговітря» для боротьби з літаками дальнього радіолокаційного виявлення. В країнах НАТО ракета отримала позначення АЗ-17 "Kripton".

Бойове застосування протирадіолокаційних р-пкєт класу ’’повітря- земля".

До теперішнього часу накопичений великий досвід бойового застосування ПРР в локальних конфліктах, що значно вплинуло на тактику бою авіації з угрупуваннями зенітних ракетних військ. Літаки-носії ПРР діють переважно в перших порядках ешелону придушення системи ПЕО. Рубежі і послідовність бойового застосування ПРР встановлюються за результатами попередньої" розвідки бойового складу і оперативної побудови угрупувания '•ІІШ з урахуванням можливих мір протидії з боку угрупувания. Для цих цілей використовуються засоби розвідок космічного, повітряного і наземного базування.

У всіх випадках повітряний супротивник прагнутиме здійснити запуск ПРР, без заходу в зони ураження ЗРК, використовуючи для цих цілей малі висоти, активні і пасивні перешкоди. Глибина застосування ПРР по РЕЗ ППО може складати:

-до 40 км. - при пуску з гранично малих і малих висот;

- до 150 км. — при пуску з середніх і йзликих висот.

Основними варіантами застосування ПРР є:

1. застосування ПРР по заздалегідь розвіданим РЛС і ЗРІС. При цьому парі літаків-носіїв ПРР для поразки може призначатися 1-2 РЛС;

2. застосування ПРР по розвіданих в процесі нальоту РЛС і ЗРК. -

При цьому для видачі целевказівки пасивним ГСН ПРР можуть використовуватися:

-літаки ДРЛО типу “AWACS” Е-ЗА, “Хокай”Е-2С;

.літаки-постановники перешкод типу ЕА-бВ, що входять до складу ешелону придушення, системи ППО;

— власна апаратура розвідки і целевказання,-встановлена на літаку-носієві

Г1РР;

3. застосування ПРР по ЗРК або РЛС,-що представляють в даний момент часу найбільшу загрозу для літака-носія. В цьому випадку запуск ПРР може здійснюватися навіть без попереднього захоплення сигналів РЛС, завдяки чому час реакції літака-носія скорочується до 5 — 10 сек (цей спосіб за опитом останніх локальних війн та конфліктів становиться основним).

Виходячи з аналізу бойових дій в локальних конфліктах, можна виділити наступні тактичні прийоми застосування ПРР:

1. з використанням відволікаючих і демонстраційних дій авіації в районі дальньої межі зони вогню ЗРК або зони виявлення РЛС з метою прикриття атак літаків-носіїв ПРР;

2. з малих і гранично малих висот під прикриттям пасивних завад від місцевих предметів;

3. вночі або вдень з боку сонця для виключення можливості використання на ЗРК,малої дальності і ближньої дії оптичних засобів;

4. під прикриттям пасивних перешкод;

5. під прикриттям активних перешкод;

6. різні комбінації вказаних тактичних прийомів.

Розглянемо більш детально дані тактичні прийоми застосування ПРР.

Л.Застосування ПРР з використанням відволікаючих і демонстраційних,

дій авіації зі складу групи придушення ППО (SEAD) Для таких дій

застосовуються літаки, БЛА, мініпастки. ' ^:

!-. V ; ■. ..З.реОВН _ ч - '

Відволікаючі дії полягають в тому, що група літаків імітує удар по ЗРК з . •середніх висот з одного-двух напрямів:' ^!ГОсля^:,Зцусі<уЗУІР ‘‘Ці літаки¹ розгортаються для виходу із зони ураження’ ЗРК або здійснюють протиракетний маневр... Для виявлення РЛС і ЗРК використовуються станції радіотехнічної розвідки. . _

Для імітації масованого нальоту літаки, що,-,входять до відволікаючої групи, можуть створювати хибні цілі в кількості до 20 з одного літака.

25

Демонстраційні дії проводяться на хибних напрямах шляхом завдання ударів по другорядних об'єктах або польотами в районі дальньої межі зони ураження ЗРК.

Тим часом І - 2 ударних літака окрито на малих або гранично малих висотах підходять до РЛС і завдають по ній удару ПРР, При цьому можуть застосовуватися' як звичайні ПРР, так і ПРР типу ALARM з використанням парашута.

Літаки з складу ударних і відволікаючих груп, крім того, можуть виконувати завдання по виявленню РЛС, розпізнаванню і наведенню на неї літаків вогневого придушення. ¹

2. Застосування ПРР з гранично малих і малих висот під прикриттям віддзеркалень від місцевих предметів.

Даний тактичний прийом забезпечує раптовість застосування ПРР. По досвіду локальних воєн більше 70% ПРР застосовувалися з малих і гранично малих висот. Для попереднього наведення літака-носія на РЛС зазвичай використовується зовнішнє целевказаиня, здійснюване літаками типу ЕА-бВ із зон баражування. Пуск ПРР може проводитися як з попереднім, так і без попереднього захоплення сигналів РЛС головкою самонаведення ПРР.

Недоліком даного тактичного прийому є;

• необхідність оснащення літака апаратурою обгинання рельєфу місцевості;

• невелика дальність застосування ПРР (не більше ЗО...40 хм.),

2. Застосування ПРР під прикриттям пасивних перешкод.

Даний тактичний прийом подібний до прийому застосування ПРР з малих висот під прикриттям віддзеркалень від місцевих предметів, тільки в ньому роль віддзеркалень від “местників” грають віддзеркалення від хмар дипольних перешкод. Завдяки цьому збільшується дальність застосування ПРР з середніх висот.

Постановку пасивних перешкод може здійснювати або літак, або БЛА шляхом розсіювання в просторі дипольних відбивачів, що комплектуються в пачки. І

При груповому прикритті носіїв ПРР існують наступні варіанти;

• скидання пачок відбивачів в задню півсферу автоматами типу ALE- 41(ЕА-6В) безперервно з темпом скидання 2.5 пачок на 100 м шляху;

—. скидання пачок дипольних відбивачів серіями до 10 пачок на 100 м шляху з темпом не більше 1 пачки в секунду.

У режимі само прикриття літаком носієм ПРР здійснюється;

• відстріл відбивачів в передню півсферу за допомогою піропатроніз чергами (по 1,2, 4, 3 пачок до повного витрачення);

26

• скидання в задню півсферу серії пачок для перенацілення ГСН ЗКР або ініціації передчасного підриву радіо підривника ЗКР.

У режимі групового прикриття, якщо.дітак-носій ПРР рухається попереду хмари пасивних перешкод, запуск ПРР здійснюється після захоплення Г.СН ПРР сигналів РЛС.

Якщо 'ж літак-носій ПРР знаходиться усередині хмари пасивних перешкод, то запуск ПРР здійснюється за даними зовнішнього целевказаяня.без попереднього захоплення ГСН ПРВмглгншпзіРЛС цілурякий в цьому випадку здійснюється у польоті.

Перевагами даного тактичного прийому є: •-•»

• Велика дальність пуску ПРР з "середніх і великих висот;

• скритність застосування ПРР,■ особливо'й-за хмар дипольних перешкод.

Недоліками даного тактичного прийому є:

-для його реалізації потрібна група літаків або БЛА;

• в процесі удару потрібне строге дотримання' параметрів бойового порядку групи літаків;

• необхідність постійного врахування напряму і швидкості вітру в процесі виконання бойового завдання.

4. Застосування ПРР під прикриттям активних перешкод.

Можливі декілька варіантів даного тактичного прийому.

Варіант № 1. Застосування ПРР під прикриттям прицільної активної шумової перешкоди, яка не співпадаючої по напряму з літаком-носієм ПРР.

Перешкода ставиться по бічних пелюстках діаграми спрямованості або фону випромінювання антени РЛС літаками РЕБ типу ЕА-бВ, ‘Торнадо”ЕСК, із зони баражування, або безпосередньо з ударної групи. Пуск ПРР здійснюється після захоплення ГСН сигналів РЛС.

Перевагами даного тактичного .прийому є:

• велика дальність пуску ПРР з середніх і великих висот;

• скритність моменту пуску ГТрР^..

"пздвйщена'живучість удар-щг.-друпиу••зв^зку -з- 1Стотним,змекшенням_чч,-..- тактихо-технічних характеристик РЛС і ЗРК в умовах застосування завад,

НеДОЛІКОМ ДаНОГОТаКТИЧНОГО прийому ЄГ го тш; „ ...

необхідність'додаткового' використання³⁰^ ,

перешкод; ‘^!‘ - і ггаснггц псгешк -очна заст

■“ - необхідність постійного управління діями авіації в ході завдання удару.

Варіант № 2. Застосування ПРР під прикриттям активних шумових або ^! ' ^-імітуючих перешкод, що створюються з складу¹однієї'уд&рнбї'груті'.- ,>._lc,_v

27

• скидання в задню півсферу серії пачок для перенацілення ГСН ЗКР або ініціації передчасного підриву радіо підривника ЗКР.

У режимі групового прикриття, якщо.дітак-носій ПРР рухається попереду хмари пасивних перешкод, запуск ПРР здійснюється після захоплення Г.СН ПРР сигналів РЛС.

Якщо 'ж літак-носій ПРР знаходиться усередині хмари пасивних перешкод, то запуск ПРР здійснюється за даними зовнішнього целевказаяня.без попереднього захоплення ГСН ПРВмглгншпзіРЛС цілурякий в цьому випадку здійснюється у польоті.

Перевагами даного тактичного прийому є: •-•»

• Велика дальність пуску ПРР з "середніх і великих висот;

• скритність застосування ПРР,■ особливо'й-за хмар дипольних перешкод.

Недоліками даного тактичного прийому є:

-для його реалізації потрібна група літаків або БЛА;

• в процесі удару потрібне строге дотримання' параметрів бойового порядку групи літаків;

• необхідність постійного врахування напряму і швидкості вітру в процесі виконання бойового завдання.

4, Застосування ПРР під прикриттям активних перешкод.

Можливі декілька варіантів даного тактичного прийому.

Варіант № 1. Застосування ПРР під прикриттям прицільної активної шумової перешкоди, яка не співпадаючої по напряму з літаком-носієм ПРР.

Перешкода ставиться по бічних пелюстках діаграми спрямованості або фону випромінювання антени РЛС літаками РЕБ типу ЕА-бВ, ‘Торнадо”ЕСК, із зони баражування, або безпосередньо з ударної групи. Пуск ПРР здійснюється після захоплення ГСН сигналів РЛС.

Перевагами даного тактичного .прийому є:

• велика дальність пуску ПРР з середніх і великих висот;

• скритність моменту пуску ГТрР^..

"пздвйщена'живучість удар-щг.-друпиу••зв^зку -з- 1Стотним,змекшенням_чч,-..- тактихо-технічних характеристик РЛС і ЗРК в умовах застосування завад,

НеДОЛІКОМ ДаНОГОТаКТИЧНОГО прийому ЄГ го тш; „ ...

необхідність'додаткового' використання³⁰^ ,

перешкод; ‘^!‘ - і ггаснггц псгешк -очна заст

■“ - необхідність постійного управління діями авіації в ході завдання удару.

Варіант № 2. Застосування ПРР під прикриттям активних шумових або ^! ' ^-імітуючих перешкод, що створюються з складу¹однієї'уд&рнбї'груті'.- ,>._lc,_v

27

»

Літак-насі.й. ПРР розташовується попереду постановника перешкод на видаленні 5...7 іш. з приниженням на 50,,,300 м так, щоб 'кутові напрями (по азимуту і куту місця) на літак-носій і постановник активних завад приблизно співпадали. Після захоплення ГСН ПРР сигналів РЛС здійснюється запуск ПРР. При меншому видаленні літаків-носіїв ПРР від літаків-постановників перешкод останні повинні бути вимкнені на час захоплення (15...ЗО сек) ГСН сигналів РЛС і відльоту ПРР на безпечну відстань (7... 10 км,).

Перевагами даного способу застосування ПРР є:

• велика дальність пуску ПРР з середніх і великих висот;

• практично повна скритність моменту запуску ПРР;

• підвищена живучість ударної групи із-за істотного зниження тактико- технічних характеристик РЛС і ЗРК в умовах застосування перешкод.

Недоліками даного тактичного прийому є:

• необхідність застосування спеціалізованих літаків типу ЕА-бВ або “Торнадо-ECR”, оснащених апаратурою постановки активних шумових і імітуючих перешкод, які одночасно є носіями ПРР;

• в процесі удару потрібне строге дотримання параметрів бойового порядку групи літаків і необхідність безперервного управління ними.

Таким чином, аналіз існуючих та перспективних типів протирадіолокаційних ракет та основних зусиль американських та європейських розробників дозволяє визначити пріоритетні напрямки розвитку протирадіолокаційних ракет на найближчу перспективу:

• перспективні розробки протирадіолокаційних ракет направлені на вдосконалення їх систем наведення за рахунок оснащення комбінованими пристроями:- інерціальною системою управління з корекцією по сигналах КРНС NAVSTAR, дворежимними ГСН (пасивною радіолокаційною і активною радіолокаційною міліметрового діапазону), що забезпечують надійне наведення на стаціонарні і мобільні РЛС, яки виявляються на кінцевій дшянці траєкторії за допомогою радіолокаційного каналу ГСН міліметрового діапазону хвиль з дальності 3... 10 км., підвищення швидкості польоту, збільшення дальності стрільби до 200 км. При цьому модернізовані протирадіолокаційні ракети з дворежимними. ГСРІ інформацію інерційної системи наведення по пасивному радіолокаційному каналу можуть доповнювати інформацією активного радіолокаційного каналу (для випадків раптового виключення РЛС, на яку наводиться ракета), та обирати точку наведення,

-^и:'ддя^;"^;-стаціонарних об’єктів ППО та РЛС, які виявлені завчасно, головними' ‘засобами ураження становляться бомби серії JDAM та крилаті ракети -'тішу Tomahawk, JASSM, оснащені комбінованим головками самонаведення на кінцевій ділянці траєкторії;

• розробка перспективних засобів ВТЗ в провідних країнах світу відповідає' поглядам військових країн НАТО стосовно взаємного доповнення концепцій придушення НПО (SEAD) та знищення (DEAD) системи ППО в сучасних військових конфліктах.

Аналіз ефективності застосування засобів створення хибних позицій РТВ у збройних конфліктах кінця XX - початку XXI століття

Створенням хибних позицій за умови максимальної правдоподібності обладнання та імітації діяльності радіотехнічних підрозділів із випромінюванням електромагнітної енергії, вибір і обладнання у інженерному відношенні запасних, резервних позицій і позицій підсилення, використанням у радіолокаційних засобах, апаратури захисту від протирадіолокаційних ракет відносяться до заходів введення противника в оману для підвищення живучості створюваного угруповання РТВ.

Досвід локальних війн і конфліктів свідчить про обов’язкове виконання заходів для підвищення живучості та введення противника в оману щодо створюваного угруповання ППО,

Так. у війні в Іраку у 1991 році була створена розвинута система запасних позицій ЗРВ і РТВ, яка дозволила замаскувати, швидко розосередити, і надійно укрити бойову техніку. Розвинута система хибних позицій засобів ППО сприяла підвищенню живучості угрупувань (бойових порядків) ППО. Сотні макетів літаків і пускових установок ЗКР у тому числі із синтетичних матеріалів, покритих металізованої фарбою і забезпечених (обладнаних) тепло випромінювачами, дозволили приховати істинні позиції засобів ІШО не тільки від космічних засобів розвідки, але і від льотчиків. В результаті до 36% перших ударів ВПС багатонаціональних сил довелося по помилкових цілях, В ході війни Іраком "Застосовувалися також засоби імітації руйнувань стаціонарних об'єктів і знищення різної бойової техніки, імітації воронок на ЗПС і підпала нафтопродуктів, підриву спеціальних зарядів.

Усі ці заходи по підвищенню живучості військ в комплексі створили умови для збереження частини боєздатності засобів (Військ) ППО і хоча в ході повітряної наступальної операції БНС крилатими .ракетами, протирадіолокаційними ракетами і іншими, засобами ВТЗ були виведені з .ладу практично всі ЗРК середньої дальності, і першу чергу стаціонарні, у Іраку залишалася значна кількість більш простих військових засобів--ППО малої - дальності з оптичними системами виявлення і наведення, що примусило авіацію БНС перейти на середні і великі висоти і діяти в основному в нічних умовах, та унеможливило на тому етапі проведення сухопутної операції для багатонаціональних сил

У війні в Югославії у 1999 році також велика увага приділялась введенню сил розвідки та авіації коаліції в оману щодо розташування та бойових дій угрупування ППО. Так велика увага приділялася маскуванню техніки на позиціях. Для цього використовувалися як штатні так і підручні засоби маскування. Зокрема, для зниження радіолокаційної помітності апаратних кабіни бойового управління ЗРК вони накривалися гумовими полотнами завтовшки 15-20 мм. Потім над окопом, де розташовувалась апаратна кабіна, встановлювався зроблений з колод настил.

Також для зниження ефективності ударів супротивника по засобах ППО (введення в оману систем наведення авіаційних засобів ураження) широко застосовувалися імітатори випромінювання радіолокаційних станцій (ІВРС) управління, розвідки і наведення ЗРК переносного типу. Вони встановлювалися на стартових позиціях на видаленні від декількох сотен до декількох тисяч метрів від антенного поста станції управління, розвідки і наведення ЗРК "Квадрат". У його конструкції застосовувалися магнетрони, що використовувані в бортовій радіоелектронній апаратурі літаків МГ-21 і мають робочу частоту передавачів комплексу. Спочатку потужність і тривалість роботи ІВРС була недостатня і бортова апаратура натовської авіації дозволяла їх розпізнавати. Потім конструкція ІВРС була допрацьована. Параметри його випромінювання сталі ідентичні характеристикам РЛС ЗРК. Не дивлячись нате, що імітатори виготовлялися в заводських умовах, відчувався їх явний дефіцит. Про ефективність використання ІВРС свідчить той факт, що для поразки деяких засобів радіолокації, на користь яких працювало декілька імітаторів випромінювання, авіація НАТО, витрачала надмірно багато часу і велику кількість ПРР. В окремих випадках вони взагалі не були уражені. Зокрема, за ЗО днів бойових дій по двох ІВРС, що прикривав дві батареї "Квадрат”, і одному - дивізіон С-125, було застосовано 14 і 15 ПРР "Харм" відповідно, при цьому ЗРК залишилися неушкодженими.

Іншим, не менш ефективним засобом підвищення живучості РЛС були кутові відбивачі, які встановлювалися на хибних і реальних бойових позиціях групами або одиночно на видаленні до 300 м від РЛС (СУРН). Найбільший ефект застосування кутових відбивачів досягався у поєднанні з інженерним обладнанням позиції.

При цьому окоп для РЛС відривався з таким розрахунком, щоб нижній випромінювач антени знаходився на рівні землі. Це приводило до зменшення дальності виявлення на 20-30%, але в той же час завдяки впливу підстилаючої поверхні і приниження випромінювача спотворювалося поле радіолокації і здійснювалося найбільш оптимальне використання кутових відбивачів.

Наприклад, по одній з обладнаних таким чином позицій РЛС П-15, що мала дві групи кутових відбивачів, встановлених на відстані 100 і 300 м від РЛС, безрезультатно було випущено вісім ПРР "HARM".

У відкритих джерелах не наводилося інформації щодо створення хибних позицій для підрозділів РТВ у війні в Грузії (2008 рік) і останньому конфлікті в Лівії-2011 року. Спеціальні заходи для введення в оману противника відносно положення та режимів роботи угруповання РТВ також не проводилися. З відкритих джерел інформації відомо, що кутові відбивачі та відволікаючі пристрої для ПРР не створювалось та не використовувалось.

Варіанти створення хибних позицій радіотехнічних підрозділів

Хибні позиції, що призначені для відволікання засобів, ураження, повинні мати правдоподібну структуру, вигляд та ознаки життєдіяльності. Тому їх необхідно будувати з імітацією більшості елементів позицій підрозділів: радіолокаційної техніки та засобів зв’язку із відповідними .випромінюваннями, ПУ, під’їзних шляхів, засобів електроживлення, захисних споруд. Для імітації військової техніки використовуються:

• площинні, об'ємні макети з імітацією тіні;

сбірно-розбірні каркасні конструкції багаторазового застосування;

• неробочі (несправні, пошкоджені, списані) зразки OBT;

• гумові герметичні, негерметичні (з наддувом) макети із засобами розгортання і підтримки у робочому стані (вентилятори, бензоелектричні агрегати електроживлення вентиляторів).

Такі імітатори повинні мати відповідний зовнішній вигляд, забезпечувати правдоподібні радіолокаційні зображення, імітувати інфрачервоне та радіовипромінювання. Як показано в п. 2.3, радіолокаційне озброєння РТВ має великі ЕПР у діапазонах радіолокаційної розвідки, тому прості макети, каркасні конструкції можуть бути малоефективними для,введення противника в оману.

У дійсний час у всіх розвинених країнах світу приділяється велика увага застосуванню хибних макетів озброєння. Промисловістю Росії, наприклад, пропонуються металізовані гумові пневматичні імітатори бронетанкової техніки, літаків, радіолокаційних засобів та пускових установок зенітних ракетних комплексів. Металізація імітаторів забезпечує створення радіолокаційних зображень, максимально близьких до реальних.

Кожен гумовий пневматичний макет бойової техніки містить оболонку, теплові і радіолокаційні імітатори, енергоблок, вентилятор і ін. їх вартість складає близько 1% вартості техніки, що імітується. Необхідне створення гумових макетів або закупівля готовку зразків, близьких за своїми характеристиками до радіолокаційної техніки РТВ Повітряних Сил. Для їх оперативного розгортання, підтримки у робочому стані та відновлення у разі пошкодження необхідним є спеціалізований підрозділ у кожному радіотехнічному підрозділі.

Найбільш правдоподібну імітацію може забезпечити застосування на хибних позиціях позаштатних РЛС. Однак при цьому бажано забезпечити можливість обертання антен, імітацію випромінювання передавачів. Для транспортування таких РЛС на позиції (на відміну від гумових макетів) необхідні відповідні, транспортні засоби (тягачі). Необхідно забезпечувати також імітацію теплових випромінювань дизельних електростанцій, самих РЛС, що потребує-доробки їх теплогенераторами. Головною задачею є накопичування у підрозділах такої техніки, яка на дійсний і час підлягає розбиранню та здачі на металобрухт.

Кількість оманних РЛС або макетів РЛС з комплектом засобів відводу ПРР при веденні бойових дій необхідно забезпечити з розрахунку не менше 2-3 на одну мобільну РЛС сантиметрового діапазону.

Площинні, об’ємні макети РЛС, що можуть бути створені у майстернях необхідно мати з металізованим покриттям та використовувати з комплекса засобів відводу ПРР для правдоподібної імітації працюючої РЛС.

Висновки

1. Для знищення пунктів управління, озброєння та військової техніки РТВ можуть бути задіяні протирадіолокаційні ракети та керовані авіаційні бомби з різноманітними системами наведення. Перспективні розроби і протирадіолокаційних ракет та крилатих ракет останнього десятиріччя, як здійснювалися після аналізу результатів війни в Югославії та Іраку, направлені на вдосконалення їх систем наведення за рахунок оснащення комбінованим і пристроями: інерціальною системою управління з корекцією по сигналах GPS, дворежимними ГСН (пасивною радіолокаційною і активною радіолокаційною міліметрового діапазону), що забезпечує надійне наведення на стаціонарні і мобільні РЛС, які виявляються на кінцевій ділянці траєкторії. У багатьох країнах світу поширюється дооснащення звичайних бомб комплектами апаратури наведення і перетворення їх у високоточну зброю.

З урахуванням кількості накоплених запасів ПРР (більше 25 тисяч ПРР HARM різних модифікацій в країнах НАТО) та проведених модернізацій, вони залишатимуться одним з головних засобів придушення РЛС ППО (в рамках розвитку концепції SEAD), в тому числі РЛС РТВ на найближчі 10. ..15 років, та будуть застосовуватися по раптово виявлених РЛС, які представляють загрозу авіації. Для стаціонарних об’єктів ППО та РЛС, які виявлені завчасно і не здійснюють маневру, головними засобами ураження становляться бомби серії JDAM та крилаті ракети повітряного базування типу JASSM, оснащені системою управління з корекцією по сигналах КРНС NAVSTAR комбінованими головками самонаведення (тепловізийними та радіолокаційними міліметрового діапазону хвиль) на кінцевій ділянці траєкторії.

2. Застосування високоточної зброї випереджає ретельна розвідка із застосуванням засобів радіо- та радіотехнічної розвідки, радіолокаційної, візуальної та інфрачервоної розвідки. Час між розвідкою і нанесенням ударів постійно зменшується і може досягати десятків секунд одиниць хвилин. Висока точність цілевказівки дозволила військам НАТО у ході конфліктів підвищити частку застосування керованих боєприпасів до 35%.

3. Досвід бойових дій в Югославії, Лівії та Грузії показав принципове значення бойової підготовки обслуг радіотехнічних підрозділів при використанні заходів захисту від ПРР та здійсненні маневру, підтвердив відомий факт, що економія на обладнанні запасних позицій, оснащенні підрозділів ППО засобами маскування, хибними макетами і засобами захисту від ПРР за мирного часу призводить до суттєвих втрат озброєння під час війни. Для забезпечення, живучості радіотехнічних підрозділів. РТВ в умовах застосування високоточної зброї потрібні комплексні заходи активного та пасивного захисту, що необхідно планувати та реалізовувати у рамках оперативного (бойового) забезпечення.

4. Необхідна підготовка запасних та хибних позицій у загрозливий період, створення запасів імітаторів зразків ОВТ у мирний час, списану техніку залишати на ходу та перетворювати з імітатори діючого ОВТ. Для забезпечення правдоподібності імітації діяльно її на хибних позиціях необхідна імітація більшості елементів позицій підрозділів: радіолокаційна техніка, ПУ, засоби зв’язку, під'їзні шляхи, засоби електроживлення, інженерні споруди (укриття).

5. Необхідне створення засобів для придушення супутникової GPS навігації та зниження ефективності застосування ВТЗ, перетворення тим самим ВТЗ у звичайну зброю.

2. Проблемні питання для радіотехнічних військ Повітряних Сил Збройних Сил України

Сучасний стан РТВ Повітряних Сил характеризується вичерпаністю призначеного розробниками показників ресурсу основних типів радіолокаційного озброєння, неавтоматизованістю процесів збору, обробки та видачі радіолокаційної інформації в ланках бойового управління, що не дає змогу прийняття на пунктах управління своєчасних рішень про повітряну обстановку, недосконалістю систем управління та зв’язку.

Основними проблемними питаннями є:

недосконалість існуючої системи управління;

відсутність ефективної системи контролю повітряного простору;

неспроможність створення суцільного радіолокаційного поля на гранично малих та малих висотах для нейтралізації існуючих загроз;, ..

низький технічний стан ОВТ РТВ;

невідповідність ТТХ ОВТ РТВ можливостям новітніх ЗПН'^: збройних сил провідних держав;

відсутність автоматизованого циклу процесів збору та обробки радіолокаційної інформації.

3. Пропозиції щодо вирішення проблемного питання

Щодо удосконалення системи управління

Оптимальним варіантом удосконалення та розвитку системи управління РТВ є автоматизація процесів збору, обробки, відображення інформації про повітряну обстановку та управління радіотехнічними підрозділами і засобами радіолокаційної розвідки під час бойового чергування та бойового застосування, виключення дублюючих ланок оперативного управління та поступовий перехід до принципово нової моделі “РЛК (РЛС) - АКП радіотехнічного підрозділу — РІЦ КП повітряного командування ”.

Щодо удосконалення системи контролю повітряного простору України

Аналіз комплексу чинників засвідчує, що найбільш ефективним та оптимальним шляхом розв’язання проблем контролю повітряного простору України є створення на єдиних оперативно-стратегічних і системотехнічних принципах єдиної системи державного управління у сфері забезпечення недоторканості повітряних кордонів, національної безпеки та ефективного контролю за використанням повітряного простору.

Базисом системи повинно стати єдине інтегроване радіолокаційне поле держави, створене, як конструктивне та логічне поєднання територіально розподілених відомчих радіолокаційних засобів, пунктів обробки радіолокаційних даних, засобів автоматизації та зв’язку для забезпечення їх функціонування у погоджених режимах роботи з метою вирішення, інформаційних завдань повноважними державними органами та іншими фізичними особами.

В якості допоміжних засобів пропонується введення до системи мережі дистанційно керованих радіолокаційних станцій, які розміщуватимуться на вежах і не потребуватимуть затрат на обслуговування, та мобільних пристроїв візуального виявлення і спостереження повітряних цілей.

Щодо удосконалення озброєння та військової техніки РТВ

Практично всі сучасні РЛС, призначені для ведення радіолокаційної розвідки і створення радіолокаційного поля в системах ППО і управління повітряним рухом, являють собою трикоординатні РЛС із фазованою антенною решіткою (ФАР), діаграми направленості антен (ДНА) яких формуються за рахунок механічного обертання антени по азимуту і електронному, скануванню по куту .місця. Електронне сканування по азимуту реалізовано тільки в РЛС типу .COMMANDER і не є характерним для парку оглядових РЛС у цілому, оскільки приводить до значного ускладнення процесу керування діаграмою направленості, зниженню надійності подорожчанню антенної системи.

Для сучасних РЛС західного виробництва характерним є відмовлення від високих вимог до точності визначення висоти повітряних цілей, що дозволяє знизити вертикальні розміри антенної системи. Якщо для РЛС AN/TPS-59 і S713 “Martello” точність визначення координат повітряної цілі по висоті складала '(на дальності 185 км) 330 і 300 метрів відповідно, то сучасні РЛС, що розроблені в розвиток цих станцій, мають точність визначення висота,800,і 520 метрів відповідно.

Для більшості сучасних РЛС західного виробництва характерний контейнерний варіант виконання. Понятгя “мобільна. РЛС” у західній термінології", як правило, означає РЛС, що має малий час згортання-розгортання і може транспортуватися військово-транспортиими літаками і вертольотами, автомобільними причепами й у деяких випадках - вантажівками і залізничним транспортом. Як правило, РЛС без джерел живлення розміщаються в двох-трьох стандартних контейнерах. Використання контейнерів зменшує вартість, скорочує час розробки, уніфікує апаратуру кондиціонування і забезпечення життєдіяльності обслуговуючого персоналу.

Початок XXI століття ознаменувався появою нового класу мобільних оглядових РЛС, на які, крім традиційної задачі виявлення аеродинамічних цілей, покладена задача інформаційного забезпечення ПРО ТВД. До таких РЛС відносяться американські РЛС подвійного призначення AN/TPS-117 і РЛС AN/TPS-59, а також російська РЛС 64Л6Е. Такі РЛС мають максимальний кут сканування в кутомірному секторі 55-60 градусів.

Враховуючи результати приведеного аналізу, оптимальними принципами побудови засобів радіолокації РТВ можливо вважати:

відкритість архітектури, що спрощує проведення модернізацій та розширення функціональних можливостей при порівнянні з відомими прототипами;

використання технологій подвійного призначення (COTS-технологій);

підвищення експлуатаційних характеристик, в першу чергу надійності, зниження витрат на експлуатацію;

можливість використання в системах подвійного призначення;

“малообслуговуваність”, що дозволяє мінімізувати кількість обслуговуючого персоналу і знизити вимоги до рівня його підготовки;

використання сучасної концепції інтегральної логістики і безперервної підтримки користувача;

:перехід на цілком “твердотільні” РЛС із широкосмуговими сигналами і зниженим рівнем випромінювання.

4. Рекомендації щодо відновлення боєздатності військових части (підрозділів) радіотехнічних військ Повітряних Сил

Відомо, що в ході бойового застосування військових частин (підрозділів) радіотехнічних військ (РТВ) Повітряних Сил (ПС) вони, внаслідок дій засобів повітряного нападу противника, понесуть втрати в особовому складі, озброєнні та військовій техніці (ОВТ) та інших матеріально-технічних засобах (МТЗ). В результаті цих дій командуванням і іншими органами управління обов’язково проводяться комплекс заходів, спрямованих на відновлення боєздатності військових частин і підрозділів РТВ ПС.

Боєздатність - елемент бойової готовності, який визначається за такими показниками: укомплектованість особовим складом; рівень його навченості; рівень технічної готовності штатного ОВТ (РЕТ) та забезпеченості матеріально-технічними засобами.

Оперативна організація і здійснення відновлення боєздатності військових частин (підрозділів) РТВ ПС суттєво залежить від рівня підготовленості командирів (начальників) усіх ланок управління до керівництва запланованими заходами щодо створення відповідної системи (інфраструктури), в якої повинен функціонувати процес відновлення боєздатності.

Одною із складових системи відновлення боєздатності військової частини РТВ є система компенсації бойових втрат РЕТ, яка являє собою сукупність резервів радіоелектронної техніки (тактичного і технічного), військово- технічного майна (ВТМ), запасного інструменту і приладдя (3117), сил і засобів відновного ремонту РЕТ, організаційно об'єднаних у єдиній структурі технічного забезпечення військової частини РТВ. Ця система розглядається як матеріальна основа системи відновлення боєздатності військової частини РТВ.

Виходячи із змісту визначення цієї системи найбільш складним процесом з точки зору його реалізації є відновний ремонт РЕТ внаслідок вогневого впливу повітряного противника. Тому підготовка сил і засобів відновного ремонту (ремонтно-відновних органів) в частинах РТВ до застосування носить довготривалий характер і складається із завчасної підготовки і безпосередньої.

Завчасна підготовка ремонтно-відновлювальних органів (РВО) військової частини до використання за призначенням здійснюють послідовно відповідно до плану бойової підготовки в мирний час.

На етапі планової підготовки військових частин до бойового застосування РВО , беруть участь у таких заходах: технічна експлуатація РЕТ; планові ремонти ..і відновлення РЕТ; технічна підготовка особового й інженерно-технічного складу (у тому числі ремонтних підрозділів); підготовка військової частини до, функціонування в умовах особливого періоду; удосконалення і підготовка системи компенсації бойових втрат РЕТ.

При цьому ще в мирний час готують ремонтно-відновні бригади (РВБ) до виконання відновних робіт на пошкодженій техніці. Підготовку особового складу РББ організовують відповідно до програмам і курсів з бойової підготовки радіотехнічних військ.

Вправи спеціальної підготовки РВБ практично відпрацьовують під час тренувань і тактико-спеціальних навчань з ремонтними підрозділами. Виконання вправ спрямоване на вирішення таких основ та завдань: вивчення найбільш імовірних пошкоджень техніки, технології діагностування та ремонту, набуття практичних навичок з ремонту техніки; вміння користуватися .технічною документацією зразків техніки і спеціальною документацією на її ремонт; набуття практичних навичок із використання засобів діагностування та ремонту; освоєння способів швидкого згортання і розгортати техніки, заміни блоків, вузлів і агрегатів; набуття практичних навичок із проведення дезактивації і дегазації техніки, виконання ремонтних робіт в індивідуальних засобах .захисту; відпрацювання практичних навичок із приведення РВБ у готовність до застосування за призначенням, підготовки її до проведення відновного ремонту;

У кризовій ситуації лід час приведення військових частин у вищі ступені бойової готовності РВО беруть участь у таких заходах: розконсервація та підготовка РЕТ резерву і підмінного фонду до бойового застосування та передислокації; підготовка РЕТ до! бойового застосування; доукомплектування військової частини і підрозділів РЕТ (у тому числі РВО) особовим складом, ОВТ, ВТМ, ЗІП до штатів воєнного часу; підготовка запасів ВТМ, ЗІП складів військових частин і підрозділів до вивезення в райони розосередження; формування ремонтно-відновних бригад (РВБ), евакуаційних груп, збірних пунктів пошкоджених машин (ЗППМ), укомплектування їх ВТМ, ЗІП, підготовка та розосередження у визначені райони; підготовка блоків, вузлів, агрегатів, чарунок для потреб ремонту, поповнення групових, одиничних комплектів ЗШ і запасів ВТМ, забезпечення РВО військово-технічнидг майном і матеріалами для проведення ремонту; приведення в готовність до бойового застосування РЕТ військової частини зі стану TQ, модернізацій, доробок та інших видів робіт; перебудова РЕТ на частоти воєнного часу та заміна літерних виробів відповідно до визначених графіків; отримання завдань із ТхЗ (у частині, ідо стосується РВ О) та їх виконання.

Ремонтно-відновні бригади формують на базі ремонтних підрозділів радіотехнічних батальйонів та військових частин під час приведення _;військових частин у вищі ступені бойової готовності. При управлінні військової частини на базі ремонтно-технічної: роти формують дві РВБ: рухому і стаціонарну. У кожному радіотехнічному батальйоні на базі ремонтної майстерні формують одну рухому РВБ.

Начальниками РВБ можуть бути призначені командири (начальники) ремонтних підрозділів, начальники ремонтних відділень, інженери служб озброєння військових частин.

Ремонтно-відновні бригади, як правило формують у складі двох ремонтних груп: електромонтажних робіт і слюсарно-механічних робіт.

Комплектують РВБ згідно з рішенням заступника командира військової частини (батальйону) з озброєння. Склад РВБ може змінюватися залежно від характеру і ступеня бойових пошкоджень техніки. До складу РВБ включають штатні ремонтні станції КРАС-П (ПМ), МРТС, МРМ, МТО-АТ, автоматичні або автоматизовані засобами діагностики та ремонту і визначені групові ЗІП, ЗІП розсипом і ВТМ.

Безпосередня підготовка починається з приведення військових частин (підрозділів) у вищі ступені бойової готовності.

Залежно від поставленого завдання і характеру робіт РВБ можуть додатково (за наказом командира військової частини) бути надані транспортні автомобілі, тягачі або автомобільні лабораторії вимірювальної техніки (АЛВТ), ЗІП і матеріали незнижуваного запасу, засоби зв’язку, прилади хімічної і радіаційної розвідки, засоби дегазації, дезактивації техніки і санітарної обробки особового складу, засоби індивідуального захисту, продовольство, зброю і боєприпаси. '

Райони (пункти) розгортання РВБ, Остаточну кількість виділеного особового складу, строки приведення РВБ у бойову готовність на місцях дислокації, місця розосередження і строки прибуття до них визначають розпорядженням із технічного забезпечення бойового застосування військової частини, яке розробляють після отримання бойового наказу (бойового розпорядження), розпорядження з ТхЗ штабу ПвК і вказівок командира військової частини з питань ТхЗ,

Б ході бойового застосування військової частини органи управління технічним забезпеченням в інтересах оперативної компенсації бойових втрат організовують і проводять такі заходи:

збір та аналіз інформації (технічну розвідку) про стан, витрати і втрати РЕТ, ЗІП, ВТМ, ремонтно-відновних органів, матеріальних засобів; про хімічну, радіаційну обстановку, стан доріг, переправ та інші дані про обстановку, що складається, та її вплив на виконання завдань відновного ремонту ОВТ і компенсації втрат ОВТ у цілому;

своєчасне визначення потреб військової частини, підрозділів у РЕТ, ЗІП, ВТМ і термінів їх постачання;

прийняття рішення на відновлення боєздатності військової частини, евакуації пошкодженого ОВТ у райони зосередження РВБ або ЗППМ, організації своєчасного відновного ремонту, поповнення РЕТ, ЗІП, МТЗ;

контроль за втратами інженерно-технічного складу, його поповненням, підготовка .пропозицій командиру військової, частини стосовно переміщення військовослужбовців відповідних спеціальностей;

встановлення порядку та черги відновлення пошкодженої РЕТ, поповнення безповоротних втрат РЕТ;

доведення рішень стосовно компенсації бойових втрат РЕТ, контроль за підновленням боєздатності частин і підрозділів;

організація та підтримання стійкого зв’язку з підрозділами, силами і засобами технічного забезпечення;

технічне, обслуговування РЕТ; перерозподіл сил і засобів системи технічного забезпечення.

Для відновлення боєздатності військових частин (підрозділів) РТВ ПС проводяться такі заходи:

відновлення порушеного управління військовими частинами (підрозділами) РТВ в умовах складної обстановки;

розвідка зон радіоактивного зараження, руйнувань, затоплень і пожеж;

технічна розвідка пошкодженого ОВТ і радіоелектронної техніки (РЕТ), проведення робіт по спеціальній обробці особового складу, ОВТ (РЕТ), матеріальних засобів;

евакуація пошкодженого ОВТ (РЕТ) на збірні, пункти пошкоджених машин (ЗППМ)та на спеціальні площадки розбирання (перекомплектування)

ОВТ' (РЕТ);

введення в дію системи компенсації бойових втрат РЕТ у військових частинах РТВ (поповнення втрат РЕТ за рахунок тактичних і технічних резервів; проведення відновного ремонту на РЕТ, яке пошкоджене);

матеріально-технічне забезпечення відновного ремонту ОВТ (РЕТ);

надання медичної допомоги особовому складу військових частин (підрозділів)РТВ в районах ураження, їх евакуація в медичні заклади, поповнення особовим складом.

Перш за все слід підкреслити, що відновлення порушеної боєздатності військових <частин (підрозділів) РТВ здійснюється відповідно до рішення командира повітряного командування (ПвК) ПС і починається з відновлення порушеного управління.

Для відновлення порушеного управління військовими частинами (підрозділами) РТВ ПС необхідно: по-перше, з’ясувати фактичний стан системи управління і організувати роботу з управління РТВ з незруйнованих пунктів управління; по-друге, провести заходи з відновлення пунктів, управління (ПУ), .

ЯКІ виведені 3 ладу. . .Щ; >. у: ■ т . :•

Найбільш надійним способом швидкого відновлення управління є передача управління з одного ПУ на другий. Наприклад, передача управління з КП Повітряного командування (ШК) на ЗКП ПвК може здійснюватися на випадок повного виходу з ладу КП або на випадок значних втрат особового складу і засобів управління КП. Щоб організовано, швидко і надійно здійснити передану, управління її, необхідно заздалегідь готувати і забезпечувати по декільком можливим варіантам з відновленням і використанням необхідних, і резервних ліній (каналів) зв’язку.

Можна виділити три .найбільш характерні варіанти практичної передачі управління з КП ПвК на ЗКП ПвК:

ЗКП ПвК приймає управління на себе по команді з КП;

ЗКП ПвК приймає управління на себе по команді з КП ПС;

ЗКП ПвК приймає управління за своєю ініціативою на основі оцінки стану зв'язку з КП ПвК, або по іншим ознакам, які свідчать про імовірний виходу з ладу КП. ,

При узятті управління на себе, службова особа, яка очолює ЗКП повніша негайно оповістити про це підлеглих (командирів) і їх штаби і дати їм вказівки на подальші дії, про прийняті заходи доповісти на КП Повітряних Сил. Після цього необхідно переходити до відновлення КП ПвК, який вийшов з ладу, інших елементів системи управління.

Відновлення КП ПвК може здійснюватися різними шляхами: розгортанням його в новому районі, доукомплектуванням ЗКП і перетворені!" і його в КП з наступним розгортанням ЗКП в іншому районі. Конкретні способи відновлення порушеної системи управління будуть визначатися характером і ступінню порушення зв'язку, а також наявністю резервів.

На випадок значних втрат особового складу і технічних засобів управління КП і передачі управління на ЗКП, останній доцільно зразу розгортати в КП. Одночасно потребується створювати новий ЗКП в іншому районі за рахунок складу КП, який залишився в строю, резерву і перерозподілу особового складу і засобів управління інших пунктів управління.

Якщо управління на ЗКП передано з КП, який отримав часткове ураження, то в цьому випадку ЗКП може і не розгортатися в КП. Він буде здійснювати управління військами на протязі часу необхідного для остаточного відновлення КП.

Розвідка зон радіоактивного зараження, руйнувань, затоплень і пожеж здійснюється у військових частинах (підрозділах) з метою своєчасного виявлення радіоактивного зараження, застосування противником отруйних речовин і біологічній засобів, встановлення меж заражених районів і характеру зараження, а також виявлення районів затоплень і пожеж.

Ці заходи здійснюється з метою створення у військовій частині необхідних умов для виконання поставлених завдань з відновлення боєздатності в. умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження і включають: радіаційну, хімічну і біологічну розвідку; дозиметричний і хімічний контроль; спеціальну обробку військ; дегазацію і дезинфекції і позицій, споруд, місцевості і доріг; забезпечення життєдіяльності об’єктів колективного захисту по повітряному середовищу; застосування димів для маскування військ; проведення заходів радіаційної безпеки.

Технічну розвідку пошкодженого ОВТ і РЕТ та проведення робіт по спеціальній обробці особового складу, ОВТ (РЕТ), матеріальних засобів проводіть для визначення характеру і ступеня пошкоджень, трудомісткості робіт, виду відновного ремонту, необхідного комплекту ЗІП і військово-технічного майна, забезпечення ефективного використання ремонтно-відновних бригад (РВБ) і інших ремонтно-відновних органів (РВО), Крім того, за необхідністю, проводять роботи з визначення ступеню зараження ОВТ (РЕТ), особового складу, матеріальних засобів радіактивними, хімічними, та біологічними речовинами та необхідності їх спеціальної обробки,

Технічну розвідку проводять силами інженерно-технічного складу підрозділів, служби озброєння військової частини і ремонтно-відновних бригад. Основними завданнями .технічної розвідки є: спостереження за ОВТ своїх і доданих підрозділів; визначення ступеня зараження місцевості й ОВТ, що вийшло з ладу; визначення характеру пошкодження зразків ОВТ, обсягу відновних робіт і необхідній для їх проведення сил і засобів; пошук місць, зручних для проведення комплексу ремонтно-відновних робіт; пошук шляхів, зручних для підходу евакуаційних засобів.

Наступним етапом з підготовки пошкодженого ОВТ,до відновного ремонту е його евакуація на ЗППМ для подальшого вивезення на ремонтні підприємства і підприємства промисловості а капітальний ремонт. Евакуюють ОВТ силами і засобами евакуаційних груп підрозділів і військової частини, ремонтно-відновних бригад із використанням штатних і доданих рухомих засобів.

До складу евакуаційних груп обов’язково включають автомобілі з найбільшою прохідністю та вантажопідіймальністю типу КРАЗ, КАМАЗ, УРАЛ, Кількість машин у групах має складати 3-5 од. Евакуаційні групи комплектують вантажопідіймальними механізмами (лебідками, кран-балками).

Основними евакуаційними роботами є буксирування й перевезення ОВТ. їм, як правило, передують підготовчі роботи, які залежно від складності й трудомісткості проводять бойові обслуги підрозділів, водії та особовий складом ремонтних підрозділів. Евакуацію ОВТ організовують відповідно до вимог експлуатаційної документації зразків. Організація евакуації включає: визначення кількості зразків ОВТ, що підлягають евакуації; визначення й формування колони транспортних, засобів, потрібних для евакуації; визначення порядку й строків евакуації.

Радіоелектронну техніку, що належить до безповоротних втрат евакуюють на майданчики для розбирання РЕТ, які організовують при кожному підрозділу типу ртб. Після розбирання РЕТ отримані справні складові (агрегати, блоки тощо) в установленому порядку оприбутковують і використовують для поповнення ЗІП тa організації поточного (середнього) ремонту однотипних зразків РЕТ.

Збірні пункти пошкоджених машин можуть організовуватись силами і засобами. ТхЗ ,ПвК (на базі .залізничного вузла). Якщо організовують, силами, військової частини РТВ то їх формують на базі авторемонтної майстерні (БАРМ) ремонтного підрозділу військової частини із залученням техніки з інших підрозділів. Збірні пункти пошкоджених машин розміщують у районах найбільшого скупчення пошкоджених машин, поблизу шляхів підвезення та евакуації у зручних для розгортання місця.

За умов застосування підрозділів РТВ в АТО, евакуація пошкодженого ОВТ (РЕТ) також здійснюється на ЗППМ, Але з деякими особливостями. Вони полягають: у складності організації евакуаційних робіт із-за великої відстані КП (ТПУ) ртбр від підрозділів РТВ;. у відсутності засобів евакуації в підрозділах РТВ; недоцільності розгортання окремих (тільки для підрозділів РТВ) ЗППМ в зоні проведення АТО,

На наш погляд, розгортання цих пунктів повинно здійснюватись за розпорядженням Командування АТО з доведенням районів розгортання ЗППМ, шляхів евакуації ОВТ до всіх військових частин (підрозділів) угруповання. Крім того, функціонування цих ЗППМ повинно бути забезпечено: укомплектуванням відповідним особовим складом, засобами евакуації, МТЗ і ВТМ, озброєнням, військовою технікою та спеціальним ремонтним обладнанням для проведення середнього відновного ремонту агрегатним методом більшості номенклатури ОВТ, що застосовується у військах.

Також повинно бути організовано: захист, охорона і оборона районів розгортання ЗППМ; охорона шляхів евакуації і комендантська служба на них; евакуація пошкодженого ОВТ на ремонтні підприємства (підприємства промисловості) для капітального ремонту.

Систему компенсації бойових втрат РЕТ у військових частинах РТВ плодять в дію сумісно з прийняттям рішення на відновлення боєздатності.

Під час проведення заходів із відновлення боєздатності військових частин (підрозділів) всебічно враховують: наземну (морську) обстановку, рівень радіації на бойових позиціях та на маршрутах маневру окремих підрозділів, ремонтно-відновних бригад та евакуаційних груп, а також стан і можливості транспорту і шляхів сполучення.

Компенсації бойових втрат РЕТ досягають введенням у дію резервів і підновленням пошкодженої техніки.

Резерв створюють для вирішення завдань, що раптово виникають, Залежно від обстановки в резерв можуть бути виділені підрозділи РТВ - тактичний резерв, а також РЕТ, запаси ВТМ, - технічний резерв.

У тактичному резерві виокремлюють резерв, створюваний у військовій частині РТВ за рахунок окремих радіолокаційних взводів та окремих мобільних разків РЕТ, а також резерв, створюваний у ПвК (ТГ) за рахунок окремих радіолокаційних взводів.

Технічний резерв у військовій частині РТВ створюють за рахунок; радіоелектронної техніки, що прибула з ремонтних підприємств, якщо під. час підправлення в ремонт її замінено; радіоелектронної,техніки, що прибула з, підприємств промисловості (баз арсеналів) на доукомплектування; радіоелектронної техніки - резерву військової частини; радіоелектронної техніки підмінного фонду військової частини,

Резерв РЕТ є визначальним для оперативної компенсації втрат, Для збереження резервів РЕТ ретельно маскують від усіх видів розвідки противника, розміщують (зберігають) у районах зосередження на напрямках найімовірнішого його використання, по можливості — поблизу шосейних доріг та залізниць, портів і аеродромів, поза зонами імовірного ураження вогневими засобами противника..

Резерв використовують за розпорядженням того командира, рішенням якого його створено. Витрачені резерви поповнюють за рахунок сил і засобів підрозділів, які виконують бойове завдання на другорядних напрямках. Виділені для поповнення резерву сили і засоби, виконують бойове завдання у складі свого підрозділу і мають бути готовими, до маневру в установлені терміни.

Поповнюють бойові втрати за рахунок введення резерву в першу чергу у підрозділах, які видають бойову інформацію військовим частинам і підрозділам ЗРВ та ТА та в підрозділах, розміщених на напрямках зосередження-головних зусиль з розвідки повітряного противника, у другу чергу в інших підрозділах.

Відновний ремонт ОВТ (PET) в ході бойового застосування — це комплекс робіт (операцій) з відновлення працездатності ОВТ а, по можливості, — І справності.

Залежно від характеру пошкоджень, складності й трудомісткості робіт із відновлення пошкодженого ОВТ розрізняють такі ступені бойових пошкоджень: слабкі, середні, сильні, повне руйнування (безповоротні втрати).

До проведення відновного ремонту ОВТ, що зазнала бойових пошкоджень можуть бути залучені стаціонарні і рухомі РВБ військових частин і підрозділів, ремонтні підрозділи ПвК, а також виїзні бригади ремонтних підприємств та підприємств-виробників.

Ремонтно-відновні роботи на техніці залежно від характеру і ступеня пошкоджень, трудомісткості робіт можуть бути проведені в обсязі поточного, середнього І капітального ремонтів.

Поточний відновний ремонт проводять на техніці, що зазнала слабких пошкоджень, і полягає в усуненні відмов, а також у заміні окремих блоків і Деталей на справні з індивідуального комплекту ЗІП техніки і запасів ЗІП військової частини. Поточний відновний ремонт проводять силами бойової обслуги комплекту техніки на позиціях підрозділів агрегатним методом. У разі великої, трудомісткості робіт до проведення поточного відновного ремонту можуть бути залучені РВБ із використанням^: групових ЗІП і запасів блоків, вузлів, агрегатів військової частини.

Середній відновний ремонт проводять на техніці, що зазнала середніх пошкоджень, і полягає в заміні .пошкоджених блоків, вузлів, агрегатів на справні з індивідуальних, групових комплектів ЗІП і ЗІП розсипом, наявних у військових частинах. Середній відновний ремонт проводять РВБ військових частин (підрозділів) із залученням бойових обслуг комплектів РЕТ головним чином на позиціях підрозділів агрегатним методом із використанням групових комплектів ЗІП, ЗІП розсипом та запасів систем (прийомо-передаючих кабін, антенно-фідерних систем), блоків, вузлів, агрегатів і типових елементів заміни, наявних у частині. Несправні (пошкоджені) блоки, вузли, агрегати в подальшому відновлюють силами РВБ. Можливе проведення середнього відновного ремонту виїзними бригадами ремонтних підприємств та підприємств-виробників.

На наш погляд, за умов застосування підрозділів РТВ в АТО, середній відновний ремонт повинен проводиться, на заздалегідь розгорнутих, за розпорядженням Командування АТО, ЗППМ, після евакуації туди пошкодженого ОВТ, При цьому, у ремонтно-відновних органах ЗППМ повинні бути відповідні фахівці. Вони можуть бути прикомандировані з військових частин РТВ або створені у відповідності з діючим штатом.

Капітальний відновний ремонт проводять на техніці, що зазнала сильних пошкоджень. Для проведення капітального відновного ремонту техніку евакуюють на ремонтні підприємства і підприємства промисловості. Можливе проведення капітального відновного ремонту виїзними бригадами ремонтних підприємств на позиціях підрозділів.

Елементи зразків ОВТ, що уціліли, але зазнали бойових пошкоджень сильного ступеня, у ремонт не відправляють, а зосереджують на спеціально розгорнутих пунктах пере комплектації (при кожному підрозділі типу ртб), де відновлюють зразки ОВТ методом перекомплектації.

Матеріально-технічне забезпечення відновного ремонту ОВТ (РЕТ) РТВ здійснюють на основі створеної і діючої ще в мирний час системи матеріально-технічного забезпечення. Вона включає:

накопичення на складах військових частин і підрозділів запасів систем, вузлів, блоків, агрегатів і типових елементів заміни техніки;

створення запасів групових комплектів ЗІП і ЗІП розсипом на складах військових частин і в підрозділах;

створення незнижуваних запасів ЗІП, технічного майна і видаткових матеріалів у ремонтно-відновних бригадах і майстернях;

розосередження запасів технічного майна по підрозділах на напрямах зосередження основних зусиль з виявлення повітряного противника і по підрозділах, що безпосередньо видають бойову інформацію військовим частинам зенітних ракетних військ (ЗРВ) і винищувальній авіації (ВА);

компенсація запасів технічного майна, витраченого у ході функціонування системи матеріально-технічного забезпечення,

Запаси військово-технічного майна (ВТМ) військових частин під час їх бойового застосування поповнюють за рахунок:

постачання зі складів (баз), бригад матеріально-технічного забезпечення оперативного командування;

ремонту пошкоджених систем, блоків, вузлів, агрегатів і типових елементівзаміни в^: майстернях військових частин, на ремонтних підприємствах;

розбирання техніки безповоротних втрат у майстернях військових частин і підрозділів.

Майстерні військових частин і підрозділів потрібно використовувати, переважно дій ремонту систем, блоків, вузлів, агрегатів і типових елементів заміни із подальшим поповненням групових комплектів ЗІП і- запасів ВТМ військових частин, витрачених під час проведення ремонтно-відновних робіт.

Надання медичної допомоги пораненим і хворим військових частин (підрозділів)РТВ в районах ураження, їх евакуація в медичні заклади, поповнення особовим складом здійснюють за планом медичного забезпечення бойового застосування військової частини РТВ,

Слід відзначити, що одночасно з відновленням порушеної боєздатності військової частини РТВ продовжується її підготовка до відбиття подальшій ударів повітряного противника.

У залежності від стану військової частини РТВ а також від часу, який є до початку наступного удару повітряного противника, її підготовка може включати усі або частину заходів, спрямованих на підготовку до бойового застосування. При цьому підрозділи, що зберегли боєздатність, а також основний і запасний КП військової частини повинні знаходитись в готовності до негайного виконання бойового завдання.

З початком подальших ударів повітряного противника командир військової частини на основі рішення командира ПвК ПС визначає, за яким варіантом бойового застосування діяти, та здійснює управління підрозділами згідно з обстановкою, яка складається.

Висновки

З урахуванням кількості накоплених запасів ПРР (більше 25 тисяч ПР.Р HARM різних модифікацій в країнах НАТО) та проведених модернізацій, вони залишатимуться одним з головних .засобів придушення РЕЗ ППО (в рамках розвитку концепції SEAD), в тому числі РЛС РТВ;на найближчі 10...15 років, та будуть застосовуватися по раптово виявлених РЛС, які представляють загрозу авіації. Для стаціонарних об’єктів ППО та РЛС, які виявлені завчасної,не здійснюють маневру, головними засобами ураження становляться бомби серії JDAM та крилаті ракета повітряного базування типу JASSM, оснащені системою управління з корекцією по сигналах KPHC NAVISTAR та комбінованими головками самонаведення (тепловізийними та радіолокаційними міліметрового діапазону хвиль) на кінцевій ділянці траєкторії.

Застосування високоточної зброї випереджає ретельна .розвідка із застосуванням засобів радіо- та радіотехнічної розвідки, радіолокаційної, візуальної та інфрачервоної розвідки. Час між розвідкою і нанесенням ударів постійно зменшується і може досягати десятків секунд — одиниць хвилин. Висока точність цілевказівки дозволила військам НАТО у ході конфліктів підвищити частку застосування керованих боєприпасів до 85%.

2. Досвід бойових дій в Югославії, Лівії та Грузії показав принципове значення бойової підготовки обслуг радіотехнічних підрозділів при використанні заходів захисту від ПРР та здійсненні маневру, підтвердив відомий факт, що економія на обладнанні запасних позицій, оснащенні підрозділів ППО засобами маскування, хибними--макетами і засобами захисту від ПРР за мирного часу призводить до суттєвих втрат озброєння під час війни. Для забезпечення живучості радіотехнічних підрозділів РТВ в умовах застосування високоточної зброї потрібні комплексні заходи активного та пасивного захисту, що необхідно планувати та реалізовувати у рамках оперативного (бойового) забезпечення.

3. Необхідна підготовка запасних та хибних позицій у загрозливий період, створення запасів імітаторів зразків ОВТ у мирний час, списану техніку залишати на ходу та перетворювати в імітатори діючого ОВТ. Для забезпечення правдоподібності імітації діяльності на хибних позиціях необхідна імітація більшості елементів позицій підрозділів: радіолокаційна техніка, ПУ, засоби зв’язку, під'їзні шляхи, засоби електроживлення, інженерні споруди (укриття).

4. Необхідне створення засобів для придушення супутникової GPS навігації та зниження ефективності застосування ВТЗ, перетворення тим самим ВТЗ у звичайну зброю.

34