Спіральна модель життєвого циклу
Спіральна модель, на відміну від каскадної, припускає ітераційний процес розробки інформаційної системи. При цьому зростає значення початкових етапів життєвого циклу, таких як аналіз і проектування. На цих етапах перевіряється і обгрунтовується реалізовуваність технічних рішень шляхом створення прототипів.
Хоча інформаційні системи є звичайним програмним продуктом, вони мають ряд суттєвих відмінностей від стандартних прикладних програм і систем. В залежності від предметної області інформаційні системи можуть дуже сильно відрізнятися за своїми функціями, архітектурі, реалізації. Однак можна виділити ряд властивостей, які є загальними:
інформаційні системи призначені для збору, зберігання і обробки інформації. Тому в основі будь-якої з них лежить середовище зберігання і доступу до даних;
інформаційні системи орієнтуються на кінцевого користувача, не володіє високою кваліфікацією в галузі застосування обчислювальної техніки. Тому клієнтські додатки інформаційної системи повинні володіти простим, зручним, легко освоюваним інтерфейсом, який надає кінцевому користувачеві всі необхідні для роботи функції, але в той же час не дає йому можливість виконувати які-небудь зайві дії.
Таким чином, при розробці інформаційної системи доводиться вирішувати два основні завдання:
завдання розробки БД, призначеної для зберігання інформації;
завдання розробки графічного інтерфейсу користувача клієнтських додатків.
Рис. 8.1. Модель спірального процесу розроблення 1С
Спіральна модель (spiral model) була розроблена у середині 1980-х років Барі Боемом. Вона ґрунтується на класичному циклі Демінга PDCA (plan-do-check-act). При використанні цієї моделі ІС створюється в кілька ітерацій (витків спіралі) методом прототипування.
Переваги спіральної моделі
Спіральний підхід до розробки програмного забезпечення дозволяє подолати більшість недоліків каскадної моделі і, крім того, забезпечує ряд додаткових можливостей, роблячи процес розробки більш гнучким. Переваги:
спрощується внесення змін в проект при зміні вимог замовника;
ітераційний підхід спрощує повторне використання компонентів дозволяє використовувати компонентний підхід до програмування. Це обумовлено тим. що набагато простіше виявити (ідентифікувати) загальні частини проекту, коли вони вже частково розроблені, ніж намагатися виділити їх на самому початку проекту;
спіральна модель дозволяє отримати більш надійну і стійку систему;
ітераційний підхід дозволяє удосконалювати процес розробки - аналіз, проведений в кінці кожної ітерації, дозволяє проводити оцінку того, що має бути змінено в організації розробки, і поліпшити її на наступній ітерації.
окремі елементи інформаційної системи інтегруються в єдине ціле поступово. Інтеграція проводиться фактично безперервно. Оскільки інтеграція починається з меншої кількості елементів, то виникає набагато менше проблем при її проведенні (за деякими оцінками, при використанні каскадної моделі розробки інтеграція займає до 40% всіх витрат в кінці проекту);
зменшення рівня ризиків. Дана перевага є наслідком попереднього, так як ризики виявляються саме під час інтеграції. Тому рівень ризиків максимальний на початку розробки проекту. У міру просування розробки очікуваний ризик зменшується;
ітераційна розробка забезпечує більшу гнучкість в управлінні проектом, даючи можливість внесення тактичних змін до розроблювальне виріб.