1.2. Специфіка художнього перекладу

Відповідно до визначення Комісарова У. М., художнім перекладом називається переклад творів красного письменства [6].

Твори красного письменства протиставляються решті мовним творам тому, що з всіх їх домінант є одна з комунікативних функцій, саме художньо-естетична чи поетична. Основна мета будь-якого твору залежить від досягнення певного естетичного впливу, створення його художнього уявлення. Така естетична спрямованість відрізняє художню мова від інших актів мовної комунікації, інформативний зміст якого є первинним, самостійним.

Коли йдеться про художню літературу, докази тих, хто наполягає на неможливості перекладу, набувають особливої сили. До художнього перекладу висувають безліч суперечливих вимог. Їх підсумовував американський філолог

Т.Сейворі у книзі "Мистецтво перекладу":

А. Переклад повинен передавати слова оригіналу.

У. Переклад повинен передавати думки оригіналу.

А. Переклад слід читати як переклад.

У. Переклад слід читати як оригінал.

А. Переклад повинен відбивати стиль оригіналу.

У. Переклад повинен відбивати стиль перекладача.

А. Переклад слід читати як текст, сучасний оригіналу.

У. Переклад слід читати як текст, сучасний перекладачеві.

А. Перекладач немає права додавати щось до оригіналу чи зменшувати.

У. Перекладач вправі додати щось до оригіналу чи применшити від цього.

А. Вірші слід переводити прозою.

У. Вірші слід переводити віршами.

Одні вважають ці тези важливою відповідністю духу рідної мови і звичкам вітчизняного читача, а інші наполягають, що треба привчити читача сприймати інше мислення, іншу культуру. Виконання першої вимоги (дивіться тези У) веде до вільного перекладу, виконання другого (тези А) — до перекладу дослівного, буквального.

Для ілюстрації цієї ситуації повернемося знову до розгляду перекладу Біблії. Вочевидь, що вільний переказ священної книжки неприпустимий, але з них не менш, якщо вивчити переклад Кирила і Мефодія, стане видно, що святі намагалися перевести Біблію послівно. Перекладачі Біблії у Римі підійшли до цього зовсім інакше. Вони посилювали враження, які мають виробляти біблійні сюжети з допомогою різних прикладів.

Така ситуація простежується з численними перекладами Шекспіра. Частина перекладачів намагалася, щоб переклад відповідав її ж уявленням про трагедію. Так чимало їх навіть змінювали віршований величину і "вирізали" репліки і сцени [1].

Взагалі, поетичний художній текст ставить перед перекладачем ще складніші завдання.

Відомий перекладач М. Лозинський вважає, що, перекладаючи іншомовні вірші своєю мовою, перекладач також має враховувати всі їх елементи в усій їх складності і живому зв'язку, та його завдання — знайти у плані своєї рідної мови той самий складний і живий зв'язок, котрий, за можливості точно відбивав б оригінал, був б тим самим емоційним ефектом. Отже, перекладач повинен хіба що перевтілитися в автора, приймаючи його манеру і мову, інтонацію і ритм, зберігаючи у своєму перекладі вірність своїй мові, але і виділятись в чомусь і своєю поетичною індивідуальністю. Необхідно пам'ятати, що переклад видатного літературного твору має бути таким.

Бо у результаті перекладу художнього тексту і переклад має вийти художнім, важливо вміти писати рідною. Невипадково найкращими перекладачами часто бувають хороші поети й письменники, навіть якщо не знають мови оригіналу досконало [1].

РОЗДІЛ 2. Стилістичні аспекти перекладу, з прикладу пісні "I Will Survive" і його україномовного варіанта