21. Розкрити труднощі, бар’єри та деформації професійного спілкування.

В умовах комунікації можуть виникати комунікативні бар*єри, вони мають соціальний або психологічний

Характер. Розрізняють бар*єри ставлення, розуміння та соціально-культурні. Бар)єри ставлення можуть

Виникати через особливі соц.-психол. Стосунки, які склалися між партнерами (антипатія,недовіра),а також

Фільтр довіри і недовіри. Соц-культурні бар)єри пов(яз з належністю суб)єктів комунікацій до різних соц.

Культурних та релігійних груп.

22. Обгрунтувати комплексно-орієнтовані теорії соціальної роботи.

Комплексно-орієнтовані теорії соціальної роботи об'єднують кон­цептуальні підходи кількох гуманітарних наук — соціології, психо­логії та педагогіки. Таке об'єднання зумовлене складністю та ком­плексним характером як об'єктів соціальної роботи, так і типових ситуацій допомоги клієнтові.

Так, рольова теорія соціальної роботи ґрунтується на комплекс­ній ідеї рольової поведінки клієнта, який будує свою поведінку від­повідно до моделей, схем, що відтворюються індивідуальною свідо­містю. Рольова модель соціальної роботи охоплює проблеми клієнта, пов'язані з очікуваною поведінкою і бажаним розвитком з урахуван­ням минулого досвіду, розумінням значущості актуальних подій та механізмів формування у людини уявлень про її роль у житті.

23. Проаналізувати професійно-етичний кодекс соціального працівника України і визначити етичні норми соціального працівника.

Головна мета етичного кодексу соціального працівника – визначення незаперечних принципів роботи в інтересах клієнта, сприяння втіленню ідеалів гуманізму, моральної та соціальної справедливості у професійній діяльності та суспільстві в цілому.

 Головне завдання – бути еталоном професійної поведінки та діяльності соціального працівника. Поряд з цим етичний кодекс соціальної роботи охороняє репутацію професії, визначаючи чіткі критерії, які можна застосовувати, щоб регулювати поведінку спеціалістів; сприяє компетентній та добросовісній роботі спеціалістів; захищає людей від експлуатації з боку неуважних або некомпетентних практиків.

 Етичні кодекси соціальної роботи виконують наступні функції:

 - забезпечують адекватну професії етичну регламентацію;

 - створюють єдину моральну основу професійної діяльності;

 - служать базовим критерієм для визначення професійної придатності спеціаліста;- уніфікують поведінку спеціалістів на основі висунутих до них єдиних етичних вимог;

 - забезпечують спрямованість дій на основі визначеної загальної системи цінностей;

 - забезпечують несуперечливість етичних норм, покладених в основу діяльності;

 - забезпечують етичність поведінки та дій соціальних працівників, їх колективів та соціальних служб;

 - гарантують здійснення прав клієнтів;

 - гарантують можливість здійснення взаємозамінюваності працівників;

 Етичний кодекс диктує правила поведінки, з якими представники професії зобов'язані співвідносити свої дії, щоб залишатися гідними членами професійної організації.

 В основі етичного кодексу соціального працівника лежать моральна норма та моральні правила., В основі етичних норм соціальної роботи лежать джерела:

 1) загальнолюдські цінності;

 2) етичні традиції благодійності;

 3) цінності сучасного українського суспільства;

 4) міжнародні етичні норми та етичні нормативи зарубіжних країн;

 5) специфічні цінності сучасної соціальної роботи в Україні;

 6) особистісні цінності та ідеали спеціалістів.

24. Надати класифікацію методів соціальної роботи.

У сучасній літературі існує одночасно декілька підходів до класифікацій методів соціальної роботи. Перший підхід – це зарубіжна концепція, яка визначає на сьогодні класичні методи соціальної роботи: індивідуальна допомога клієнту, соціальна групова терапія, соціальна робота у громаді. Представником цієї концепції можемо вважати Мері Річмонд, яка, до речі, індивідуальний метод поділяла на безпосередній та посередній методи лікування. За її думкою, безпосередній метод – це вплив на клієнта через пропозиції, поради, умовляння, дискусії, щоб залучити його до прийняття рішень. Метод посередній – це вплив на довкілля, можливість через соціальне оточення змінювати ситуацію клієнта на краще. Другий підхід до класифікації методів можна знайти вже у російського вченого С.В. Терерського у навчальному посібнику «Введение в социальную ра-боту». Цей автор виділяє дві групи методів у залежності від способів досягнення науково-дослідницьких та практичних цілей соціальної роботи: науково-дослідницькі та перетворювальні методи, – та визначає їх як методи наукових досліджень, засоби, за допомогою яких вчені одержують інформацію, яку використовують для створення наукових теорій і напрацювання практичних рекомендацій. Методи перетворення соціальної дійсності – це способи професіонального впливу соціального працівника на клієнта, соціальне оточення задля вирішення певних задач. 25.Окреслити напрямки соціальної політики в Україні. 

Соціальна політика, спрямована на створення умов для реалізації соціального потенціалу людини

До цього блоку входять такі напрямки соціальної політики:

• розширення, поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини, свободи вибору нею способів і форм самореалізації у сфері соціального буття, збагачення змісту й напрямків альтернативної діяльності у процесі соціального, суспільного розвитку;

• досягнення в суспільстві соціальної злагоди у процесі суспільного розвитку на основі сталих процесів соціальної структурованості, соціального миру та співробітництва, соціального партнерства як різних класів, соціальних груп, прошарків суспільства, так і суб'єктів соціального регулювання, ринкового господарства;

• утвердження в суспільстві соціальної справедливості як важливої суспільної цінності, без здійснення якої неможливий повноцінний соціальний та економічний розвиток суспільства, свободи задоволення соціальних потреб та інтересів людини, створення умов для соціальної безпеки;

• формування в суспільстві нової соціальної культури, яка грунтувалася б на новій парадигмі базисних морально-етичних, соціальних цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій, зокрема нового соціального світобачення, в органічній єдності із суспільною діяльністю з освоєння соціального буття, самореалізації соціального потенціалу людини, подолання суперечностей між усталеними, традиційними соціальними цінностями й новою системою соціальних цінностей.