64. Види уваги у дошкільному дитинстві.

Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової ак- тивності індивіда. Дитина з’являється на світ із вродженими передумовами уваги, а протягом дошкільного дитинства вони зумовлюють послідовний роз-виток основних її видів, що потім становлять основу уваги дорослого.

Розвиток видів уваги в дошкільному дитинстві відбувається у таких напрямах:

• Від природної до соціально зумовленої;

• Від безпосередньої до опосередкованої;

• Від мимовільної до довільної;

• Від чуттєвої до інтелектуальної.

За походженням вирізняється природна й соціальна увага.

Природна увага – це вроджена здатність реагувати на подразники з певними властивостями. Зокрема, на ті, що відзначаються новиз- ною, досить великою силою, раптовістю появи тощо.

Соціальна увага зумовлюється впливами соціального середовища (насамперед, виховання і навчання), тому виробляється за життя ди- тини.

За характером стимулів, що викликають увагу, її поділяють на безпосередню та опосередковану.

Безпосередня увага виникає, коли подразником виступає певний об’єкт, на який вона спрямована і який відповідає актуальним інтер- есам і потребам людини. Опосередковану увагу викликають не самі по собі об’єкти, а подразники, які сигналізують про ці об’єкти (жести, слова, дорожні знаки тощо).

За участю волі увага буває мимовільна і довільна.

Мимовільна увага не пов’язана з участю волі, а довільна передбачає вольову регуляцію. Мимовільна увага не вимагає зусиль для того, щоб утримувати і протягом певного часу зосереджувати на чомусь увагу, а довільна – навпаки.

За зв’язком з психічними процесами вирізняють чуттєву й інте- лектуальну увагу. Перша переважно пов’язана з емоціями і вибірковою роботою органів чуття, а друга — із зосередженістю і спрямованістю думки, мислення.

65.Особливості уваги дитини немовлячого віку.

З перших днів життя у дитини спостерігаються реакції на певні подразники. Серед них, насамперед, ті, які мають значення для її життя, які можуть становити загрозу чи негативно впливають на дитячий організм. Так, дитина здригається від різких звуків, заплющує очі від різкого світла. Якщо ці подразники продовжують на неї впливати, то у дитини виникає руховий неспокій, вона починає плакати. Перші прояви уваги спрямовані на уникнення шкідливих та загрозливих для життя подразників.

На першому місяці життя у дитини виявляється орієнтувальний рефлекс, як основа для подальшого розвитку пізнавальної діяльності. Її увага тепер спрямовується на незвичні, особливо яскраві об’єкти, які вже не викликають у неї занепокоєння. Така увага пов’язується з першими проявами інтересу до навколишніх предметів. Вини- кає реакція зосередження у ті моменти, коли дитина спрямовує по- гляд, завмирає, тягнеться до об’єкту, що викликав інтерес. Першим об’єктом, що викликає зосередження, є обличчя дорослого. Така реакція пізніше стає складовою комплексу пожвавлення, коли дитина тривало зосереджується на обличчі матері. Ознайомлення із оточуючим для немовляти опосередковане спілкуванням з дорослим. Увагу викликають, насамперед, ті об’єкти, якими діє дорослий, про які він говорить дитині. В кінці першого місяця дитина затримує погляд на незвичайному предметі.

Поява реакції зосередження на різних аналізаторах припадає на різні вікові моменти: 2–3-й тиждень – поява слухового зосередження; 3–4-й тиждень – поява зорового зосередження на обличчі дорос- лого і слухового під час його розмови з малюком. Увага дитини спочатку спрямовується на статичні зовнішні озна- ки предметів (колір, блискучість, яскравість, розмір, здатність ви- робляти звук). З розвитком моторної активності дитини, з появою хапання у дитини виникає інтерес до дії з предметами.

Увага після 6 міс. стає умовою маніпулювання дитини предметами та його пере- ходу до предметних дій. Дитина подовгу випробовує предмети, обсте- жує їх, що є неможливим без участі уваги. Це веде до бурхливого роз- витку орієнтувально-дослідницької діяльності, у якій проявляється здатність і прагнення пізнавати оточуюче. У немовлячому віці розвиваються перші властивості уваги, пов’язані із успіхами дитини в освоєнні предметів.

До кінця 1-го року життя у дитини виникає здатність одночасно діяти з двома предмета- ми, розподіляючи свою увагу: м’ячик дитина штовхає лівою ручкою, а правою у цей час трясе коробочку. Дістаючи мілкі предмети (куби- ки різної форми) з коробочки дитина переключає увагу з того пред- мету, що дістала, на той, який ще у коробочці.