Рекомендована література Основна

Абрамович С., Тілло М., Чікарькова М. Релігієзнавство. – К.: Дакор, 2006. – 512с.

Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. – К: Наукова думка, 2000. – 352 с.

Лубськип В.І. Релігієзнавство: Підручник.– К.: Вілбор, 1997. – 480 с.

Релігієзнавство: Навч. посібник / А.Г.Баканурський та ін. – 2–е вид. – К.: ВД „Професіонал”, 2006. – 304 с.

Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.

Титов В.Д., Качурова С.В., Барабаш О.В. Релігієзнавство: Підр. для студ. юридичних спеціальностей вищих навч. закл./ За ред. проф. В.Д.Титова. – Х.: Право, 2004. – 272 с.

Чорненький Я.Я. Релігієзнавство: теоретико–практичний курс: Навч. посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 544 с.

Юрій М.Ф. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Дакор, 2006. – 408 с.

Практичне заняття № 5. Семінар. Тема: християнство (2 год)

МЕТА: Усвідомити специфіку буддизму – найстарішої світової релігіх

ПЛАН

1. Виникнення християнства, його ідейні попередники. Суперечки стосовно особистості засновника християнства.

2. Формування християнських догматів і культу. Розділення християнських церков.

3. Православ’я як різновид християнства.

4. Особливості віровчення та культу католицизму.

5. Виникнення протестантизму. Спільне у віровченні та культі протестантських віросповідань.

6. Християнство в Україні.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

Автокефалія (гр. autos – сам і kephale – голова) – повне самоврядування церкви, її незалежність від інших єдиновірних церков.

Апокрифи (гр. apokriphos – таємний, секретний) – релігійні твори, які офіційно не визнані священиками, а відтак не є канонічними.

Біблія – священна книга християн (Святе Письмо) (гр. bibliv – книги). Християни її ще називають Словом Божим, Книгою спасіння, Книгою книг тощо. Назва «Біблія» утвердилася із IV ст. Так уперше назвав цю книгу Константинопольський патріарх і богослов Іоан Златоуст (приблизно 350 – 407). Біблія формувалася протягом І тис. до н. е. – II ст. н. е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів, які іудейська, а згодом і християнська традиції вважали богонатхненними. Біблія складається з двох частин: Старого Завіту і Нового Завіту.

Догмати релігійні (гр. dogmatos – думка, вчення) – основні положення віровчення певної конфесії, що вважаються вічними і незмінними істинами, встановленими Богом, і є обов'язковими для визнання їх усіма віруючими.

Завіт (Заповіт) – (дав. євр. berit, гр. diatheke – угода, договір, союз, заповіт) походить від біблійної ідеї про угоду (завіт) Бога з обраним народом та з усім людством. Біблія складається з двох частин: Старого Завіту і Нового Завіту.

Ісус Христос (гр. Христос – месія, рятівник) – Боголюдина. Центральна постать християнства, історичність існування якого сучасні дослідження не заперечують. Згідно з християнським ученням Ісус Христос – Син Божий, який з волі Бога–Отця заради спасіння людства зійшов із небес на землю, олюднився через народження його Дівою Марією, ставши Боголюдиною, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв мученицьку смерть (через розп'яття) з метою спокутування вродженого гріха та гріхів людства. На третій день після поховання Христос воскрес, а потім вознісся на небо і як невід'ємна іпостась Святої Трійці зайняв місце справа від Отця. Християни вірять, що Ісус Христос прийде вдруге і почне судити всіх живих і мертвих за заслугами, після чого настане царство Боже.

Літургія (гр. litos – загальний, ergov – справа) – обідня, найголовніше християнське богослужіння, що проводиться у всіх християнських віросповіданнях.

Новий Завіт – друга частина Біблії – розповідає про угоду Бога вже з усім людством через місію Ісуса Христа. Для християн обидві частини є священними.

Символ віри – стислий виклад головних догматів певної релігії, безумовне виконання яких є обов'язком віруючого.

Старий Завіт – перша частина Біблії, де йде мова про угоду Бога з давньоєврейським народом. Цю частину Біблії іудеї вважають священною.

Таїнство – обрядова дія в християнстві, через яку, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.

Християнська любов – беззастережне прийняття того, кого любиш, і самовідданість щодо нього аж до самозречення.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ:

– З’ясуйте походження християнства;

– Осмисліть соціально–економічні умови та духовні джерела;.

– Усвідомте історичну й культурноу роль Ісуса Христа як центральної постаті християнства;

– З’ясуйте особливості морального вчення християнства;

– Дослідіть історію вселенських соборів як етапів формування основних догматів християнства;

– З’ясуйте умови поділ християнської церкви на православну (східну) та католицьку (західну);

– З’ясуйте особливості основних напрямів християнства: православ’я, католицизму, протестантизму.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Абрамович С., Тілло М., Чікарькова М. Релігієзнавство. – К.: Дакор, 2006. – 512с.

Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. Підручник. – К: Наукова думка, 2000. – 352 с.

Лубськип В.І. Релігієзнавство: Підручник.– К.: Вілбор, 1997. – 480 с.

Релігієзнавство: Навч. посібник / А.Г.Баканурський та ін. – 2–е вид. – К.: ВД „Професіонал”, 2006. – 304 с.

Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.

Титов В.Д., Качурова С.В., Барабаш О.В. Релігієзнавство: Підр. для студ. юридичних спеціальностей вищих навч. закл./ За ред. проф. В.Д.Титова. – Х.: Право, 2004. – 272 с.

Чорненький Я.Я. Релігієзнавство: теоретико–практичний курс: Навч. посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 544 с.

Юрій М.Ф. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Дакор, 2006. – 408 с.