- •1 Питання. Бінарні відношення.Відношення еквівалентності і розбиття на класи , фактор множина.
- •2. Групи , приклади груп , найпростіші в-ті груп.Підгрупи, озн, і критерії. Гомоморфізми та ізоморфізми груп
- •3. Циклічні групи.
- •4. Означення і приклади кілець. Найпростіші властивості кілець Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •Отже, підмножина |k1| кільця k являється підкільцем цього кільця, якщо |k1| є кільце відносно операцій додавання, віднімання і множення, визначених в кільці k. Гомоморфізми та ізоморфізми кілець
- •6 Поля комплексних чисел Алгебраїчна форма запису комплексних чисел Тригонометрична форма комплексного числа
- •7 Системи лінійних рівнянь. Рівносильні системи рівнянь і елементарні перетворення. Метод Гаусса
- •8 Матриці і визначники . Матричний спосіб розв.Систем лінійних р-нь та формули Крамера.
- •9 N-вимірні вектори і операції над ними. Арифметичний векторний простір
- •Нехай:— довільна система векторів із простору Fn.
- •Нехай , -довільна система векторів простору Fn.
- •10 Критерій сумісності системи лінійних рівнянь Необхідні і достатні умови рівності визначника нулю.
- •Система лінійних рівнянь
- •11.N-вимірний векторний простір
- •Розглянемо дві системи векторів:
- •12 Лінійні перетворення. Власні числа і власні вектори матриці
- •1. . 2..
- •13 Питання.. Квадратичні форми
- •13.Квадратичні форми та їх застосування.З-н інерції квадр.Форм.(к.Ф)
- •14 Теорема про ділення з остач. Нсд, нск
- •15.Прості числа
- •16 Канонічний розклад числа у вигляді добутку.
- •17. Озн. І основні вл-ті конгруентності цілих чисел. Повна і зведена система лишків, їх властивості. Теорема Ейлера і Ферма.
- •18.Застосування теорії конгруенцій .
- •19. Многочлени над полем. Теорема про ділення з остачею.
- •20. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочлена над полем комплексних чисел і його єдність.
- •22. Будова простого розширення числового поля. Знищення ірраціональності в знаменнику дробу.
20. Алгебраїчна замкненість поля комплексних чисел. Канонічний розклад многочлена над полем комплексних чисел і його єдність.
Т-ма1. Нехай f(x) є R[x], степ. >=1. Тоді цей мног-н має по меншій мірі один комп. корінь.
Д-ня. 1)n=1 ax+b=0 x=-b/a
2) n>=2 За т-мою Кронекера існує хоч би один корінь…
Теорема будь-який многочлен f(x), n>=1 заданий над полем С, має хоч один комплексний корінь.
Д-ня: x=a+bi, x’=a-bi, y=c+di, y’=c-di
x∙x’ є R, y∙y’ є R, (xy’+x’y) є R ( * )
Далі розгул. добуток спряж. на мн-н. Групуємо і зводимо подібні доданки. Тоді всі коеф. цього многоч. є дійсні числа (*), аотже за т-мою1 він має хочаб один компл. корінь:
Візьмемо спряжений до цього мног-на:
Доведено
Влатстивість1: Незвідним над полем С є многочлени 1-го ст. Доведення: нехай Р(х) незвідний многочлен над полем С. будемо вважати, що степінь його ≥1 згідно попередньої теореми Р(х) має хоч один комплексний корінь. Тому Р(х)=(х-α)Р1(х), де α- корінь, що належить С. Так як Р(х) незвідний, то Р1(х)=с=const. Таким чином Р(х)=с(х-α)=сх.-сα.
Властивість2: Будь-який многочлен f(x) над полем С може бути представлений у вигляді добутку простих множників: f(x)=аn(x-α1)(x-α2)…(x-αn), або, враховуючи кратність коренів:
f(x)=, деk1+k2+…+km=n.
Доведення: маємо многочлен f(x) n-го ст. Згідно теореми він має хоч один корінь. Нехай це буде α1: f(x)=(x-α1)* f1(x). f1(x) також згідно теореми маж хоч один комплексний корінь: f1(x)= (x-α2)* f2(x). Аналогічно для f2(x) отримаємо f(x)= (x-α1)(x-α2)(x-α3) f3(x). Очевидно, що fn(x)= an. Таким чином, f(x)=аn(x-α1)(x-α2)…(x-αn).
Означ. Поле наз. алгебраїчно-замкненутим, якщо будь-який многочлен степеня n>=1 з коефіц. з цього поля можна розкласти в добуток лінійних множників з цього ж поля
С- алгеб.-замкнуте; R-не алгеб.-замкнуте
22. Будова простого розширення числового поля. Знищення ірраціональності в знаменнику дробу.
Озн1. число α наз. алгебраїчним, якщо воно є коренем якогось многочлена, заданого над полем рац-них чисел. Всі рац. числа є алгебраїчні, бо кожне з них є розв’язком лінійного рів-ня. Серед ірраціональних чисел є такі які є коренями якогось мн-на з рац. коефіц., тобто вони є алгебраїчними числами. Тому алгебраїчні числа – це всі рац. і деякі з іррац. В той же час серед іррац. (π, е, sin10, …), кожне з яких не є коренем якогось мн-на з дійсними коефіцієнт.
Озн2. α назив. Алгебраїчним над довільним полем ∆, якщо α є коренем якогось многочлен f(x) заданого над полем ∆. Нехай маємо ∆ – поле. Нехай α –алгебраїчне над полем ∆, тоді нехай α є коренем мн-на f(x)=anxn+an-1xn-1+….+a1x+a0, де f(x) незвідний. Очевидно, якщо α є коренем якогось мн-на g(x), то f(x) і f(x) мають СД(x-α), а враховуючи, що f(x) незвідний, отримаємо .
Озн.Нехай є два поля P,F
Розгул. поле, утворене з поля ∆ приєднанням до нього α – алгебраїчного над ∆, отримаємо поле ∆(α), . Як же побудувати поле ∆(α)? Якщо до поля ∆ приєднати α1, α2,… αk, де αі – алгебраїчні над ∆, то це поле утворене приєднанням k алгебраїчних чисел над полем ∆, де α1 – корінь f1(x), …, αk –корінь fk(x), де fі(x) незвідний над ∆. А частинним випадком може бути приєднання алгебраїчного α над ∆, то це називається – просте алгебраїчне розширення. Мінімальне розширення ∆ є таке поле, яке знаходиться на перетині всіх полів, які містять всі елементи поля ∆, та елемент α.
Теорема поле ∆(α), одержане з поля ∆ шляхом приєднання до нього елемента α – алгебраїчного над полем ∆, де α корінь незвідного многочлена f(x)=anxn+an-1xn-1+….+a1x+a0 складається з чисел виду (1) ξ= сn-1αn-1+сn-2αn-2+….+с1α+с0 (це значення многочлена (n-1) ст).
Звільнення від ірраціональності в знаменнику.
Нехай є дрібнад полемQ, де , α корінь многочленаf(x)=anxn+an-1xn-1+….+a1x+a0 – незвідний. Виходячи з вище доведеної теореми будемо вважати, що ст. g(х) менше ст f(x). Якщо степінь g(х)≥ ст. f(x), тоді згідно теореми про ділення з остачею g(x)=f(x)*g1(x)+r(x), степінь r(x) менше ст. f(x). Обчилемо значення многочлена від α, g(α)=f(α)*g1(α)+r(α)= r(α), тобто тоді многочлен g(х) замінили б на r(x) , тому будемо вважати, що ми це вже зробили, тобто степіньg(х)< ст. f(x). (f(x)-незвідний степіньg(х)< ст. f(x)) (g(х), f(x))=1, користуючись теоремою про лінійне представлення НСД, маємо: f(x)φ (х)+ g(х)ψ(х)=1
f(α)φ (α)+ g(α)ψ(α)=1, g(α)ψ(α)=1,
,
таким чином ми звільнились від ірраціональності в знаменнику. Отже, щоб звільнитись від ірраціональності в знаменнику, треба:
якщо степінь g(х)≥ ст. f(x), то треба знайти g(x)=f(x)*g1(x)+r(x) і g(α) замінити на r(α)
користуючись алгоритмом Евкліда знайти лінійне представлення НСД многочленів f(x)φ (х)+ g(х)ψ(х)=1 і звідси знайти