Методичні рекомендації

У першому питанні слід розкрити співвідношення права Європейського Союзу з національним правом держав-членів. Студент повинен знати, що верховенство права Співтовариства над національним правом держав-членів є важливим елементом усього правопорядку ЄС. А ні в Договорі про Співтовариство, ні в Лісабонському Договорі чи будь-яких інших установчих договорах ЄС не згадується про верховенство права Співтовариства ЄС. Розвиток доктрини верховенства, так само, як і доктрини прямої дії права Співтовариства, є цілковитою заслугою Європейського Суду Правосуддя.

У другому питанні слід охарактеризувати сутність прямої дії права ЄС. При цьому необхідно мати на увазі, що можливість мати "пряму дію" має тільки те законодавство Співтовариства, яке передбачає права, на які можуть посилатися приватні особи під час розгляду конкретної справи в національних судах. Стаття 249 Договору про Співтовариство визначає, що прямо застосовуваними є регламенти. Такого окремого визначення щодо інших джерел права Співтовариства в Договорі не міститься, а відтак концепцію "прямої дії" решти джерел права Співтовариства було опрацьовано виключно ЄСП.

У третьому питанні необхідно висвітлити питання відповідальності держав-членів перед індивідами за порушення права Співтовариства. Студент повинен охарактеризувати інститут відповідальності за порушення права Співтовариства, що включає принцип відповідальності за неімплементацію директив та більш широкий принцип відповідальності за будь-які порушення права Співтовариства державами-членами Договору про Співтовариство.

Четверте питання передбачає розкриття особливостей судового перегляду актів інститутів Європейського Союзу. Найголовніші види судового перегляду передбачено ст. 230 та ст. 232 Договору про Співтовариство. Відповідно до ст. 230 Договору про Співтовариство, ЄСП може перевіряти діяльність інститутів ЄС з метою визначення дійсності їх актів. При чому, у разі задоволення вимог позивача Європейський Суд Правосуддя своїм рішенням позбавляє відповідний акт юридичної сили та може вимагати від органу, який його видав, відшкодувати всі можливі збитки, завдані позивачеві прийняттям неправомірного акта. За ст. 232 Договору про Співтовариство (яка доповнює ст. 230) ЄСП може розглянути бездіяльність інститутів ЄС, коли на них покладено обов'язок вчиняти дії.

Змістовий модуль П. Інституції та правовий статус людини і громадянина в ЄС. Розширення Європейського Союзу.

Тема 4. Інститути та органи Європейських Співтовариств і Європейського Союзу Заняття 1 (3 год.)

План

1. Основи інституціональної системи ЄС. Розподіл влади між інститутами та органами ЄС.

2. Рада Міністрів: статус, склад, повноваження.

3. Статус Європейської Комісії. Порядок формування, повноваження, порядок роботи та прийняття рішень Європейської комісії.

4. Європейський парламент: порядок обрання, внутрішня структура, повноваження, порядок роботи. Статус депутата.

Джерела та література

1. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відно­син Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практи­ка). - К., 2002.

2. Ніццький договір та розширення ЄС. — К., 2001.

3. Опришко В. Ф., Омельченко А. В., Фастовець А. С. Право Європейського Союзу: Загальна частина. — К., 2002.

4. Петров Р. А., Опейда 3. Й. та ін. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб. — Донецьк, 2001.

5. Посібник з питань імплементації Угоди про партнерство і спів­робітництво між Україною та Європейським Співтовариством. — К., 1999.

6. Право ЄС: Навчальний посібник / За аг. Ред.. Р.А. Петрова. – 2-ге вид. – К.: Істина, 2009. – 376 с.

7. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник: Пер. з англ. — К., 1998. - 424 с.

8. Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу. — К.: Аналітичний дослідний центр "АНОД"; К.І.С., 2001.

9. Дмитріев А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право. — К., 2000.