Ознаки загрозливих станів, які потребують негайного проведення штучної вентиляції легень:

 апное,відсутність притомності ( кома), судоми,

сіро-синюшне забарвлення холодної шкіри, покритої клейким потом,

сповільнення дихання (< 6 за хвилину) чи почащення його (понад 40 за хвилину) при нормальній температурі тіла, що супроводжується значним зниженням альвеолярної вентиляції легень,

надмірна екскурсія грудної клітки, скорочення різних груп м’язів, не підкріплені зростанням вентиляції,

поява патологічних типів дихання,

зниження гемодинамічних показників до критичних цифр (систолічного артеріального тиску до 60 мм.рт.ст.), грубі порушення серцевого ритму,

зниження р_аО₂ до 60 мм.рт.ст. чи зростання р_аСО₂ понад 60 мм.рт.ст.

 

Основні види порушень зовнішнього дихання

Розлади регуляції дихального центру.

Порушення діяльності дихального центра можуть виникнути при отруєнні наркотичними анальгетиками, медикаментами снодійної групи, середниками для наркозу. Травми черепа, крововиливи в мозок, інсульти, запальні процеси мозку і його оболонок, коматозні стани різної етіології також можуть пошкодити клітини дихального центру або порушити їх функцію внаслідок набрякових процесів мозку. При цих станах дихальний центр перестає адекватно реагувати на закислення крові та спиномозковоїрідини, зростання вуглекислоти та зниження вмісту кисню в артеріальній крові.

У таких хворих різко ослаблюється зовнішнє дихання, воно стає поверхневим, іноді патологічним (Чейн - Стокса, Біота); у важких випадках дихання припиняється. В крові у них зростає концентрація вуглекислого газу та знижується вміст кисню. Гіпоксія та гіперкапнія пошкоджують клітини центральної нервової системи, міокарда та інших органів і систем, безпосередньо приводячи до зупинки серця.

Токсичне чи гіпоксичне ураження головного мозку, в свою чергу, викликає (чи поглиблює) кому і зумовлює  обструктивні порушення дихання. Знижується тонус м’язів, і у хворих западає корінь язика, перекриваючи дихальні шляхи на рівні горла. Без проведення невідкладних заходів по відновленню їхньої прохідності хворі можуть загинути.

Часто у коматозних хворих відмічається накопичення слини в порожнині рота та глотки, харкотиння в трахео-бронхіальному дереві, якого непритомна людина не має змоги відкашляти і проковтнути або виплюнути. Харкотиння інфікується, і у таких хворих невдовзі розвиваються запальні процеси, гнійні трахео-бронхіти, пневмонії, які є однією з найчастіших причин смерті пацієнтів, що тривалий час знаходились у комі.

Розлади дихання у непритомних хворих можуть бути спричинені пасивним витіканям (регургітацією) вмісту із шлунка в ротову порожнину та його подальшим затіканям (аспірацією) у трахею та бронхи. Встановлено, що  аспірація 10 - 15 мл кислого шлункового вмісту в більшості випадків завершується летально.

 

Порушення прохідності дихальних шляхів.

         Непрохідність дихальних шляхів- гострий стан, який  виникає при  попаданні  до них  різноманітних сторонніх тіл: їжі, великих іграшок, речей (в т. ч. протезів ) та ін. Причиною  гострої раптової асфіксії, яка виникає при цьому, є грубі порушення біомеханіки дихання та ковтання. Зазвичай, без своєчасної невідкладної допомоги вже  на 5-6 хвилині наступає період клінічної смерті. Саме через це нерідко бригада ЕМД,  приїхавши до такого потерпілого, розпочинає свою діяльність з реанімаційних заходів. Тому дуже важливо, щоб свідомі громадяни  буди обізнані з базовими елементами домедичної допомоги і надавали її з перших секунд, викликавши «швидку».