- •Лекція 3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •3.1.1. Характеристика основних форм діяльності людини
- •3.1.2. Працездатність людини
- •3.1.3. Монотонія і гіпокінезія.Їх вплив на психофізіологічний стан людини
- •3.1.4. Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми
- •3.1.5. Перевтома, її механізми, ступені розвитку та профілактика
- •3.2. Поняття та основні завдання гігієни праці та виробничої санітарії
- •3.2.1. Фактори трудової діяльності та умови праці
- •3.2.2. Мікроклімат виробничого середовища та його значення для здоров’я і працездатності людини
- •3.2.2.1. Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні і допустимі норми
- •3.2.2.2.Режим праці і жорсткість погоди
- •3.2.2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3.2.3. Хімічні фактори повітряного середовища робочого місця та основні джерела його забруднення
- •3.2.3.1. Шкідливі речовини та їх класифікація залежно від дії на організм людини
- •3.2.3.2.Пил як один з найшкідливіших факторів виробничого середовища
- •3.2.3.3.Гранично допустима концентрація шкідливих речовин. Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини
- •3.2.3.4. Засоби захисту людини від шкідливих речовин
- •3.2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.4.1. Природна вентиляція та її види
- •3.2.4.2. Механічна вентиляція та її види. Вимоги до механічної вентиляції
- •3.2.5. Освітлення виробничих приміщень
- •3.2.5.1.Загальне уявлення про освітлення та освітленість
- •3.2.5.2. Природне освітлення, його значення та види. Коефіцієнт природного освітлення
- •3.2.5.3.Штучне освітлення та його види залежно від призначення та джерела світла
- •3.2.5.4. Робоче освітлення
- •3.2.5.5. Аварійне, чергове, ремонтне, евакуаційне та охоронне освітлення
- •3.2.5.6. Кольорове оформлення виробничих приміщень як фактор підвищення продуктивності та безпеки праці
- •3.2.6. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання
- •3.2.6.1. Загальна характеристика електромагнітних полів та джерела їх утворення
- •3.2.6.2. Дія електромагнітних полів на організм людини, рівні допустимого опромінення
- •3.2.6.3. Захист від електромагнітних полів
- •3.2.7. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •3.2.7.1. Інфрачервоне випромінювання
- •3.2.7.2. Ультрафіолетове випромінювання
- •3.2.7.3. Лазерне випромінювання
- •3.2.8. Іонізуюче випромінювання
- •3.2.8.1. Джерела, властивості та види іонізуючого випромінювання
- •3.2.8.2. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- •3.2.8.3. Основні параметри іонізуючоговипромінювання та його нормування
- •3.2.8.4. Методи дозиметричного контролю іонізуючого випромінювання
- •3.2.8.5. Захист від іонізуючого випромінювання
- •3.2.9 Вплив шуму, ультра- та інфразвуку на організм людини
- •3.2.9.1. Шум, його характеристика, види шуму
- •3.2.9.2. Вплив шуму на організм людини. Нормування шуму
- •3.2.9.3. Заходи та засоби захисту від шуму
- •3.2.9.4. Ультразвук та його нормування
- •3.2.9.5. Інфразвук та його нормування
- •3.2.10. Вібрація
- •3.2.10.1. Характеристика вібрації та її види
- •3.2.10.2. Вплив вібрації на організм людини
- •2.10.3. Гігієнічне нормування вібрації
- •3.2.10.4. Заходи і засоби захисту від вібрації
- •3.2.11. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробництв
- •3.2.11.1. Вимоги до розміщення підприємств, робочих і допоміжних приміщень
- •3.2.11.2. Санітарно-захисні зони
- •Питання до лекції 3 «Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії»
3.2.6.3. Захист від електромагнітних полів
Основні способи захисту від ЕМП: колективний захист, що включає організаційні, технічні та лікувально-профілактичні заходи, та індивідуальний захист.
Організаційні заходи захисту включають:
- заборону допуску до роботи підлітків до 18 років, осіб, що страждають на хвороби серця, крові, нервової системи, очей;
- проведення щорічних медоглядів, надання додаткової відпустки та скороченого робочого дня;
- раціональне розташування обладнання;
- встановлення оптимального режиму роботи обслуговуючого персоналу.
Технічні заходи захисту реалізуються використанням здатності полів рефлектуватись (відбиватись) або поглинатись.
Метод рефлектування. Найкращі рефлектувальні властивості мають металеві екрани з високою електропровідністю. Екрани бувають сітчасті та суцільні. Листи екранів повинні мати надійний контакт між собою та обов’язково заземлюватися.
Метод поглинаючих навантажень. Використовуються екрани з поглинаючим покриттям, матеріали з каучуку, пінополістиролу, які повністю поглинають ЕМП. Може використовуватися спеціальна гума. Для екранів, що локалізують і поглинають ЗВЧ-поля, застосовують феритові пластини, матеріали марки ХВ (вузько-діапазонні), марок У2Ф-2, У2Ф-3 та ін.
Коли з технічних причин неможливо екранувати джерело випромінювання, то екранують робочі місця або переносять їх на безпечну відстань.
Індивідуальний захист. Індивідуальні екрани, виготовлені з металізованих матеріалів; радіозахисні окуляри ОРЗ-5 зі скла, що відбиває ВЧ-, УВЧ-, НВЧ-випромінювання; капюшони, халати або комбінезони з мета-лізованої бавовняної тканини.
3.2.7. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
3.2.7.1. Інфрачервоне випромінювання
Інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) – частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 760 нм – 560 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. Джерела випромінювання поділяються на природні і штучні. До природних джерел ІЧВ належить природна інфрачервона радіація сонця. Штучними джерелами цього випромінювання є будь-які поверхні, температура яких вища за температуру поверхні, яка підлягає опромінюванню.
Ефект дії інфрачервоного випромінювання залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину проникнення. У зв’язку з цим ІЧВ поділяється на три групи(згідно класифікації Міжнародної комісії з освітлення): А, В і С. Група А – короткохвильове, а групи В і С – довгохвильове. Найбільш активним є короткохвильове ІЧВ (760-1400 нм), оскільки володіє найбільшою енергією фотонів, здатних глибоко проникати в тканини організму й інтенсивно поглинатись водою, що знаходиться в тканинах.
Спектр ІЧВ (довгохвильові, короткохвильові) в основному залежить від температури джерела випромінювання: при температурі до 1000С випромінюються довгохвильові промені, а при температурі більше 1000С – короткохвильові.
Вплив ІЧВ на людину може бути загальним і локальним. Його дія зводиться до нагрівання шкіри, очей, до порушення діяльності ЦНС, серцево-судинної системи, органів травлення. Коли інтенсивність теплового опромінення перевищує допустиму величину, виникають теплові опіки різного ступеня, перегрівання всього організму, тепловий та сонячний удари. Інтенсивність інфрачервоного випромінювання вимірюється актинометрами, а спектральна інтенсивність випромінювання – інфрачервоними спектрографами типу ИКС-10, ИКС-12, ИКС-14 та радіометром – РАТ-2П.
Нормальними умовами, що відповідають санітарно-гігієнічним нор-мам, вважають такі, за яких інтенсивність опромінення працівників інфрачервоними променями не перевищує: 35 Вт/м2 при опромінюванні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і до 140 Вт/м2 при випромінюванні від нагрітих поверхонь з використанням 3ІЗ. Концентрований пучок енергії не повинен перевищувати 1 Дж/см2/хв.
До основних заходів та засобів зниження небезпечної та шкідливої дії ІЧ-випромінювання належать:
- удосконалення технологічних процесів та устаткування;
- раціональне розташування устаткування, що є джерелом інфраче-рвоного випромінювання;
- автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами;
- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів, ко-зирків, кабін, тощо;
- раціональний режим праці та відпочинку;
- використання засобів індивідуального захисту.