- •Лекція 3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •3.1.1. Характеристика основних форм діяльності людини
- •3.1.2. Працездатність людини
- •3.1.3. Монотонія і гіпокінезія.Їх вплив на психофізіологічний стан людини
- •3.1.4. Стомлення, його причини та психофізіологічні механізми
- •3.1.5. Перевтома, її механізми, ступені розвитку та профілактика
- •3.2. Поняття та основні завдання гігієни праці та виробничої санітарії
- •3.2.1. Фактори трудової діяльності та умови праці
- •3.2.2. Мікроклімат виробничого середовища та його значення для здоров’я і працездатності людини
- •3.2.2.1. Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні і допустимі норми
- •3.2.2.2.Режим праці і жорсткість погоди
- •3.2.2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •3.2.3. Хімічні фактори повітряного середовища робочого місця та основні джерела його забруднення
- •3.2.3.1. Шкідливі речовини та їх класифікація залежно від дії на організм людини
- •3.2.3.2.Пил як один з найшкідливіших факторів виробничого середовища
- •3.2.3.3.Гранично допустима концентрація шкідливих речовин. Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини
- •3.2.3.4. Засоби захисту людини від шкідливих речовин
- •3.2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •3.2.4.1. Природна вентиляція та її види
- •3.2.4.2. Механічна вентиляція та її види. Вимоги до механічної вентиляції
- •3.2.5. Освітлення виробничих приміщень
- •3.2.5.1.Загальне уявлення про освітлення та освітленість
- •3.2.5.2. Природне освітлення, його значення та види. Коефіцієнт природного освітлення
- •3.2.5.3.Штучне освітлення та його види залежно від призначення та джерела світла
- •3.2.5.4. Робоче освітлення
- •3.2.5.5. Аварійне, чергове, ремонтне, евакуаційне та охоронне освітлення
- •3.2.5.6. Кольорове оформлення виробничих приміщень як фактор підвищення продуктивності та безпеки праці
- •3.2.6. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання
- •3.2.6.1. Загальна характеристика електромагнітних полів та джерела їх утворення
- •3.2.6.2. Дія електромагнітних полів на організм людини, рівні допустимого опромінення
- •3.2.6.3. Захист від електромагнітних полів
- •3.2.7. Випромінювання оптичного діапазону, нормування, засоби захисту
- •3.2.7.1. Інфрачервоне випромінювання
- •3.2.7.2. Ультрафіолетове випромінювання
- •3.2.7.3. Лазерне випромінювання
- •3.2.8. Іонізуюче випромінювання
- •3.2.8.1. Джерела, властивості та види іонізуючого випромінювання
- •3.2.8.2. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини
- •3.2.8.3. Основні параметри іонізуючоговипромінювання та його нормування
- •3.2.8.4. Методи дозиметричного контролю іонізуючого випромінювання
- •3.2.8.5. Захист від іонізуючого випромінювання
- •3.2.9 Вплив шуму, ультра- та інфразвуку на організм людини
- •3.2.9.1. Шум, його характеристика, види шуму
- •3.2.9.2. Вплив шуму на організм людини. Нормування шуму
- •3.2.9.3. Заходи та засоби захисту від шуму
- •3.2.9.4. Ультразвук та його нормування
- •3.2.9.5. Інфразвук та його нормування
- •3.2.10. Вібрація
- •3.2.10.1. Характеристика вібрації та її види
- •3.2.10.2. Вплив вібрації на організм людини
- •2.10.3. Гігієнічне нормування вібрації
- •3.2.10.4. Заходи і засоби захисту від вібрації
- •3.2.11. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення виробництв
- •3.2.11.1. Вимоги до розміщення підприємств, робочих і допоміжних приміщень
- •3.2.11.2. Санітарно-захисні зони
- •Питання до лекції 3 «Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії»
3.2.4.2. Механічна вентиляція та її види. Вимоги до механічної вентиляції
Механічна вентиляція – це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його на свіже за допомогою вентиляційних агрегатів. Сукупність вентиляційного агрегату, повітроводів, регулювальних, пускових та інших пристроїв складає вентиляційну систему для конкретного виробничого приміщення.
Штучна вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою та комбінованою.
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла, нормалізації хімічного складу повітря при відсутності його токсичного забруднення, а також коли неможливо використати місцеву вентиляцію.
Вентиляційні системи бувають витяжними, припливними і приплив-новитяжними (комбінованими).
Вибір системи залежить від призначення виробничого приміщення, особливостей виробничого процесу, інтенсивності виділення шкідливих речовин та інших причин. Наприклад, у приміщеннях, де інтенсивно виділяються шкідливі речовини, для запобігання їх поширенню в інші приміщення застосовують витяжну систему вентиляції. Якщо у виробничих приміщеннях виділяються пари або гази з густиною, що перевищує густину повітря(пари кислот тощо), то штучна вентиляція повинна забезпечувати видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% - з верхньої. Якщо ж густина речовин, що забруднюють виробниче приміщення, менше за густину повітря, то потрібно видалити забруднене повітря у верхній зоні. У хімічних лабораторіях, акумуляторних цехах, де встановлені витяжні шафи, аспіраційні установки та пристрої, необхідно забезпечити відповідний приплив у приміщення свіжого повітря.
При роботі припливно-витяжної вентиляції необхідно, щоб кількість повітря, що надходить ззовні, не перевищувала або була на 10-15% меншою від кількості повітря, що видаляється витяжними пристроями.
Ефективність вентиляції залежить від різниці зовнішньої і внутрішньої температури, від правильного розміщення і площі поперечного перетину витяжних і припливних каналів. Припливні канали розміщуються у верхній частині поздовжніх стін на 40-45 см нижче горищного перекриття у шаховому порядку між вікнами, а витяжні – у стелі з виходом на гребінь покрівлі.
Потребу в чистому повітрі на одного працівника на годину можна визначити за формулою:
Швидкість руху повітря має становити:
- для: видалення газів з холодних приміщень – 0,5-1 м/с, з теплих – 1,0-1,5 м/с;
- для видалення пилу – відповідно 0,8-1,5 м/с і 1,5-2,5 м/с.
Якщо у виробниче приміщення не поступають шкідливі та такі, що дурно пахнуть речовини з сусідніх приміщень і за умови, що на одного працівника припадає 20 м3 приміщення, вентиляція повинна забезпечити подачу зовнішнього повітря не менше 20 м3/год. Приточне (припливне) повітря має поступати в робоче приміщення в теплий період року на рівні близько 1,8 м від підлоги, а в холодну – не нижче 4 м від підлоги. При цьому в холодну пору року при відкритих дверях може надходити велика кількість холодного повітря. Для запобігання цьому використовують повітряно-теплові завіси на двері, що мають забезпечити необхідну температуру у приміщеннях:
- 14°С – при легкій фізичній роботі;
- 12°С – при роботі середнього навантаження;
- 8°С – при важкій роботі.
Місцева вентиляція забезпечує нормалізацію повітряного середовища на робочих місцях. Вона може бути припливною (повітряні душі, повітряні та повітряно-теплові завіси) і витяжною(вловлювання шкідливих речовин безпосередньо біля місць їх утворення).
Для створення та автоматичного підтримування в приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою умов мікроклімату використовують кондиціювання.
Кондиціювання повітря може бути повним, коли регулюються всі параметри повітря (вологість, температура, очищення від пилу, дезінфекція, озонування тощо) і неповним, коли регулюються лише частина параметрів повітряного середовища приміщення.
Для кондиціювання повітря у виробничих приміщеннях використовують такі кондиціонери:
а) центральні, що встановлюються за межами робочих приміщень;
б) місцеві, розміщенні безпосередньо у приміщенні.