2. Розвивальна мета – аспект розвитку вмінь і навичок.

Ця частина освітньо-виховної мети не оголошується учням, але її визначення на підготовчому етапі допоможе логічно й послідовно вибудувати систему розвитку необхідних умінь у процесі ефективного сприйняття школярами курсу літератури й подальшої самостійної літературної освіти.

Програми, на жаль, не мають рубрики «на допомогу вчителю», отож йому самому потрібно складати цю систему відповідно до класу й теми, спираючись на програмову рубрику «учні повинні вміти». Вибудовуючи систему формування умінь, керуємося принципом лінійності, наступності, доступності тощо. З року в рік ускладнюємо найпростіше, з чого починали свою роботу.

Творчий учитель уже на початковому етапі повинен чітко бачити кінцевий результат, а головне – шлях до нього. Головне завдання вчителя – сформувати аналітичні уміння у своїх вихованців.

3.Виховна мета. Навчання і розвиток учнів нерозривно пов’язані з їхнім вихованням. Учитель повинен продумати чітку відповідь на запитання :»Який вплив на учнів справить науково-художня інформація уроку?»

Загальну мету курсу української літератури – виховання всебічно розвиненої особистості, свідомого громадянина своєї держави, творчу, самостійно мислячу особистість, необхідно конкретизувати щоуроку відповідно до навчального матеріалу, тобто змісту уроку.

3. Обладнання уроку і тзн.

Цю рубрику легко планувати й виконувати задумане, якщо кабінет української літератури має:

- достатню кількість підручників, хрестоматій;

- словники всіх типів;

- фахові газети й журнали;

- набори портретів письменників, ілюстрації до творів;

- фонотеку, фільмотеку, відео- та аудіотеку;

- велику розсувну дошку, на якій можна все розташувати й записати певну інформацію.

Добирати матеріали треба лише ті, що несуть корисну й цікаву інформацію, яка допоможе досягти освітньо-виховну мету. Якщо такий матеріал є, то треба продумати, за рахунок чого його вводити до плану, що скоротити, а що, може, й зняти. Слід пам’ятати, що вагоме місце на уроці літератури повинен мати сам художній твір.

4. Епіграф уроку.

Тема стисло виражає зміст уроку, епіграф – головну думку, накреслює шляхи до її розкриття. До епіграфа впродовж уроку можна звертатися кілька разів: на початку, коли визначаються завдання уроку; протягом уроку, коли завдання вирішується; наприкінці, коли підбиваються підсумки.

Епіграф записується на дошці під темою праворуч (лапки не ставляться, праворуч внизу – ініціали та прізвище автора).

Учитель виразно читає епіграф і після невеличкої паузи пропонує учням прокоментувати почуте, записати у зошит. Із епіграфа легко створити проблемну ситуацію, над якою працювати протягом усього уроку. Отже, епіграф впливає на створення емоційного настрою в учнів, визначення мети уроку, вибір шляхів і засвоєння теми.

У ролі епіграфа можуть використовуватися крилаті вислови, поетичні рядки, висловлювання філософів, літературознавців, поетів, політиків тощо. Епіграф до уроку можуть добирати й учні класу, не лише учитель. Для цього можна порадити учням вести окремий зошит, куди записувати слова відомих мудрих людей, крилаті вислови тощо. Цим школярі збагатять свій словниковий запас, навчаться лаконічно й точно висловлюватися, переконливо вести дискусію та ін.