Konspekt_VPA

Соціальні – пов’язані з реформуванням системи соціального захисту, охорони здоров’я, подоланням наслідків природних, екологічних та соціальних потрясінь

За складністю проекти поділяють на монопроекти, мультипроекти та мегапроекти.

Монопроект – це окремий проект певного виду і масштабу. Мультипроект – це комплексний проект, що вимагає багато проектного

управління.

Мегапроект – це комплексний проект розвитку регіонів, секторів економіки тощо.

При техніко-економічному обґрунтуванні проектів інвестор обирає необхідну методику відповідно до масштабності проекту. Критерієм такої оцінки є співвідношення між сумою необхідних інвестицій та власним капіталом. Найбільш оптимальним є наявність трьох груп: “малі”, “середні” та “великі”. Віднесення проекту в певну категорію не є однозначно визначеним та залежить від схильності до ризику. Так, для однієї людини необхідність залучати до проекту 50% від необхідної суми є досить ризикованим і масштабним процесом, а для іншої – нормальним явищем.

Існують певні рекомендації щодо градації проектів за масштабністю. Якщо Ви позичаєте менше 30% від необхідної суми, то це малий проект, від 30% до 60% – середній, а понад 60% - великий проект.

За тривалістю розрізняють проекти:

-короткострокові (до 3 років);

-середньострокові (3 – 5 років);

-довгострокові (більше 5 років).

За мотивацією, або метою здійснення інвестицій застосовують наступну класифікацію проектів:

1.Вимушені. Це проекти пов’язані з обслуговуванням виробництва. Складаються з витрат, необхідних для заміни пошкодженого обладнання, що використовується в процесі виробництва прибуткових продуктів. Ці проекти необхідно здійснювати, якщо фірма не збирається залишати свій поточний бізнес. Єдині запитання, що можуть виникати, це:

- чи доцільно продовжувати виробництво цих продуктів, або послуг?

- чи продовжувати використовувати існуюче обладнання та технологію?

2.Зменшення собівартості. Ця категорія включає всі капіталовкладення, що призведуть до зниження витрат на виробництво продукції. Ціль цих проектів – зменшення витрат на оплату праці, матеріали тощо. Такі проекти мають деякий рівень ризику і вимагають певної обмеженості, тому для їх впровадження необхідно мати деталізований аналіз.

21

3.Розширення виробництва. Експансія вже існуючих продуктів чи ринків. Ціль цих капіталовкладень – збільшення випуску вже існуючих товарів, або розширення дистриб’юторських можливостей на ринках, які зараз обслуговуються. Ці рішення більш комплексні бо вони потребують докладного розгляду (прогнозу) майбутнього попиту на ринках, які обслуговує фірма. Таким проектам притаманні високий рівень ймовірності виникнення помилки, тому виникає потреба у деталізованому аналізі.

4.Розширення виробництва. Експансія на нові ринки чи товари. Ці капіталовкладення витрачаються на виробництво нового товару або експансію свого виробництва у нові географічні зони. Часто проекти включають стратегічні рішення, які в змозі змінити природу самого бізнесу. Вони також потребують капіталовкладення у значних сумах протягом довгострокового періоду. В рамках проектного аналізу здійснюється повне та детальне технікоекономічне обґрунтування.

5.Безпечні проекти. Капіталовкладення, необхідні для здійснення угод між профспілками, замовлень держави. Вони часто називаються обов’язковими інвестиціями, або безприбутковими проектами.

6.Інші. Сюди входить будівництво офісів, стоянок для машин, розробка складної техніки тощо. Спосіб їх здійснення залежить від розміру.

Всередині кожної категорії проекти розділяються за собівартістю: чим більша необхідна інвестиція, тим більший деталізований аналіз, тим вищий керівний орган, який може прийняти кінцеве рішення щодо інвестицій. Статистичні дані часто не дають необхідної інформації щодо нових товарів, тому ключовим елементом у прийнятті рішення виступає досвід та інтуїція керівників.

Окремо виділяють широкомасштабні проекти радикально нових технологій. Під ним розуміють весь комплекс багатостадійних науководослідних, проектно-конструкторських, дослідних та реалізаційних робіт, що здійснюється за єдиною програмою тісно взаємодіючим колективом з метою винайдення нетрадиційних способів вирішення широкомасштабних проблем. За своєю об’єктивною природою і внутрішнім змістом такі проекти є базисною ланкою структурних радикальних змін у народному господарстві країни. До об’єктивних особливостей таких проектів відносять:

- багатоцільовий характер завдань, що ставляться перед ним; - унікальність базисних суспільних потреб, що мають задовольнятися

даним проектом, та неможливість у ряді випадків задоволення цих потреб іншим шляхом;

- принципово нові можливості задоволення суспільних потреб, які раніше були навіть не усвідомлені;

22

-широкомасштабність проекту та пов’язані з цим переваги та недоліки високої концентрації виробництва;

-неможливість отримання експериментальних даних для аналізу ефективності проекту;

-велика ймовірність виникнення як позитивних, так і негативних побічних ефектів, які неможливо передбачити;

-особлива роль і великі масштаби соціальних і економічних наслідків;

-потреба в значній сумі інвестицій та обсязі матеріальних ресурсів;

-довготривала перед експлуатаційна фаза розробки проекту, наявність перехідного періоду при введені проекту в експлуатацію;

-неможливість достовірної оцінки ефективності проекту в зв’язку з необхідністю розрахунків на довготривалу перспективу;

-в цілому низька та спадаюча з роками надійність прогнозованих характеристик;

-значна залежність економічних показників від надійності технологічної частини, яка часто ідеалізується на стадії розробки проекту;

-значна залежність проекту від зовнішнього середовища;

-порівняно мала гнучкість складових проекту щодо змін в зовнішньому середовищі.

2.3. Середовище проекту та його учасники. Середовище проекту – це чинники, які діють на проект і його успішність.

Чинники можна розділити на внутрішні, які залежать від команди проекту та підконтрольні керівництву, і зовнішні, які не залежать від дій команди проекту.

Виникнення проекту безпосередньо пов’язано з потребами ринку. Ідея проекту полягає не в тому, щоб здійснити щось, що ми можемо, а в тому, щоб задовольнити існуючі потреби. Інколи результатом може бути принципово новий товар або послуга, проте й їх успіх визначається ринком. Отже, значна увага в проектному аналізі надається середовищу, в якому здійснюється проект. Поява ідеї проекту пов’язана з потребою задовольнити певні потреби ринку, тому проект слід розглядати у взаємозв’язку з ринковими умовами. Методологічно правильно розглядати ринок, як частину більш широкого поняття, а саме як частину “зовнішнього середовища”.

Зовнішнє середовище – це оточення проекту, або це чинники, які впливають на його підготовку та реалізацію (табл. 2.2).

23

Процес оцінки зовнішніх факторів називають зовнішнім аналізом. Його головними цілями є:

-визначити сприятливі можливості та загрози для підприємства;

-ідентифікувати ключові фактори успіху проекту.

Сприятливі можливості – це фактори зовнішнього середовища, які допомагають досягненню цілей підприємства.

Загрози – це зовнішні умови, які обмежують можливості фірми безперешкодно досягти потрібної мети.

Одні і ті ж фактори можуть створювати як додаткові можливості, так і додаткові перешкоди. Для вивчення впливу факторів зовнішнього середовища всю їхню сукупність поділяють на загальні макроекономічні та галузеві фактори. До загальних макроекономічних факторів належать:

-макроекономічні показники (динаміка валового внутрішнього продукту, рівень інфляції, зміни рівня реальних доходів населення, коливання процентних ставок за кредити, ресурси валю тощо);

-соціально-демографічна ситуація (структура зайнятості, кількість працездатного населення, рівень соціального захисту населення тощо);

24

-державне регулювання бізнесу (можливі зміни в законодавстві стосовно даного бізнесу, його товарів, послуг, каналів збуту, цін, рекламної політики, оподаткування, митного режиму тощо);

-природні умови й екологічні обмеження.

Звичайно, безпомилково оцінити перспективний вплив загальних макроекономічних факторів складно навіть великим компаніям. Проте вже сама спроба провести такий аналіз примушує підприємця замислитися над проблемами, що на них може завтра наразитися його бізнес та продумати свою поведінку в разі виникнення таких.

Набагато легше прогнозувати й оцінювати галузеві фактори. Вони більш виразні й певні, щільніше пов’язані з проектом. При цьому галузь розглядають як сукупність підприємств, продукція котрих за споживчими якостями та напрямками використання можуть бути взаємозамінними.

Аналіз галузевих факторів має на меті:

-оцінити розміри галузі;

-визначити основні сили, що конкурують у галузі;

-оцінити ступінь інтенсивності конкуренції;

-визначити ключові фактори успіху в галузі. Предметом галузевого аналізу є такі чинники:

-споживчі (обсяги та характеристики ринку, темпи зростання ринку, сезонність та циклічність попиту, диференціація продуктів, чутливість споживачів до цін, здатність споживачів диктувати свої ціни);

-постачальники (кількість, інтенсивність конкуренції, наявність матеріалів-замінників, здатність постачальників диктувати свої ціни);

-конкуренти (основні сили, що конкурують у галузі, поділ ринку поміж ними, інтенсивність конкуренції, можливості появи принципово нових продуктів-замінників, основні конкурентні переваги галузі);

-перешкоди для входження в галузь (обсяги початкових інвестицій, доступність джерел сировини та каналів збуту, конвертованість активів, захист

збоку держави, прихильність споживачів тощо);

-технології (швидкість змін технології виробництва продукції в галузі, вплив технологічних змін на якість продукції та ціну, можливості здобуття переваг від впровадження нових технологій, можливості появи принципово нових технологій у галузі).

Аналіз зазначених факторів дає змогу уточнити низку принципово важливих галузевих аспектів діяльності:

-тенденцію (піднесення чи занепаду) в цій галузі;

-ступінь конкуренції в галузі;

-до якої стадії життєвого циклу належить основна продукція галузі?

25

- як змінюються смаки та орієнтація споживачів?

Наступним етапом є оцінка ситуації на самому підприємстві, дослідження його можливості. Головне завдання такого аналізу полягає у виявленні сильних та слабких сторін фірми. Особливі, унікальні, оригінальні або принаймні якісь відмінні від конкурентів якості становлять ті сильні сторони, які можуть бути використані у проекті. Навпаки, слабкі сторони – якості, котрих бракує фірмі порівняно з її конкурентами, можуть значно знизити ефективність проекту.

Крім зовнішнього на проект впливає і внутрішнє середовище, яке пов’язане з його організацією, а саме – з питаннями розподілу прав, обов’язків та відповідальності між учасниками проекту (табл. 2.3).

До внутрішніх чинників проекту відносять взаємини між учасниками, професіоналізм проектної команди, стиль керівництва проекту та засоби комунікації (рис. 2.7).

26

Внутрішнє середовище проекту

Рис. 2.7. Складові внутрішнього середовища проекту

Внутрішній аналіз – це процес оцінки цих факторів, які піддаються управлінню та контролю і є наслідками менеджменту проекту.

Серед головних учасників проекту виділяють: ініціаторів, замовників,

інвесторів, керівника проекту тощо (рис. 2.8). Саме вірний, однозначний та завчасний розподіл між ними прав та обов’язків дозволить уникнути зайвих витрат часу та ресурсів при вирішенні проблем, які можуть виникнути в процесі реалізації проекту. Цей аспект є досить важливим, проте йому не завжди надають належну увагу. Відзначимо, що для успіху проекту доцільно формулювати повноваження кожного учасника в письмовій формі.

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту.

Склад учасників проекту, їх ролі, розподіл функцій і відповідальності залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу. Для визначення складу учасників проекту, побудови його функціональної та організаційної структур для кожного проекту на стадії розробки концепції необхідно визначити:

-предметну галузь – цілі та завдання, основні результати, тобто що потрібно зробити, щоб реалізувати проект, а також його масштаби, складність, припустимі строки;

-відношення власності, залученої до процесу здійснення проекту (що скільки коштує та кому належить?);

-основні ідеї реалізації проекту (як зробити?);

-основні активні учасники проекту (хто робитиме?);

-основні пасивні учасники проекту (кого стосується проект?);

-які мотивації учасників проекту? (можливий прибуток, збитки, ризик).

27

Ініціатор проекту

Замовник (власник)

Покупці кінцевої продукції

Конкуренти

Інші зацікавлені сторони

Рис. 2.8. Основні учасники проекту

Розглянемо функції деяких учасників проекту детальніше.

Ініціатор – сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій по здійсненню.

Ініціатором може виступати практично кожний з учасників проекту, але в остаточному підсумку ділова ініціатива по здійсненню проекту повинна виходити від замовника проекту.

Замовник – головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його результатів.

Замовник, тобто майбутній власник та користувач результатами проекту, визначає основні вимоги та масштаб проекту, забезпечує фінансування проекту

28

за рахунок своїх коштів чи коштів залучених інвесторів, укладає контракти з головними виконавцями проекту, несе відповідальність за цими контрактами, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту.

Інвестор – сторона, що вкладає інвестиції в проект.

Якщо інвестор та замовник не одна й та сама особа, то інвесторами звичайно виступають банки, інвестиційні фонди та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами по мірі виконання проекту. Інвестори є повноправними партнерами проекту та співвласниками всього майна, яке залучається за рахунок їх інвестицій, доки їм не буде повернуто всі кошти, отримані за контрактом із замовником чи за кредитною угодою.

Керівник проекту – юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту – планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту.

Склад функцій і повноважень керівника проекту визначається згідно контрактом із замовником. Однак перед керівником проекту та його командою звичайно висувається завдання всеосяжного керівництва та координації робіт продовж усього життєвого циклу проекту до досягнення визначених у ньому цілей і результатів при додержанні встановлених строків, бюджету та якості.

Важливим є стиль керівництва проектом. Він визначає цілісну відносно стійку систему засобів управлінської діяльності, яка забезпечує ефективне виконання своїх функцій керівником проекту. Розрізняють авторитарний, демократичний та ліберальний стилі.

При авторитарному (диктаторському) стилі керівник володіє достатньою владою, щоб нав’язувати свою волю підлеглим і без коливань втілювати в життя прийняті рішення.

Демократичний стиль передбачає високу ступінь делегування повноважень. Підлеглі беруть участь у обговоренні та прийнятті рішень, мають можливість проявляти ініціативу, розвивати власні здібності.

При ліберальному стилі підлеглим надається велика самостійність, а керівник надає лише загальні настанови і періодично контролює діяльність виконавців.

Команда проекту – специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту.

Завдання команди – виконання функцій управління проектом для ефективного досягнення цілей проекту. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту. Проте в

29

усіх випадках склад команди повинен забезпечувати високий професійний рівень усіх покладених на нього обов’язків.

Іншими словами, проектна команда – це персонал, який безпосередньо буде реалізовувати підприємницьку ідею в життя. Під час управління проектом слід формувати її таким чином, щоб забезпечити необхідний рівень професіоналізму та охопити найважливіші сфери.

Рекомендований склад команди проекту: інженер, економіст галузі, маркетолог, технолог, проектант, еколог, менеджер, фінансист, бухгалтер, вузькі спеціалісти при необхідності.

Контрактор (генеральний контрактор) – сторона чи учасник проекту, що вступає до відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт по контракту (це може бути увесь проект чи його частина).

До функцій генерального контрактора належать укладання контракту із замовником (інвестором), добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту.

Субконтрактор – вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором більш високого рівня. Несе відповідальність за виконання робіт чи послуг відповідно до умов контракту.

Проектувальник – юридична особа, що виконує за контрактом проектнодослідницькі роботи в межах проекту.

Постачальники – субконтрактори, які здійснюють різні види поставок на контрактній основі (матеріали, устаткування, транспортні засоби та ін.).

Ліцензори – організації, що видають ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг тощо.

Органи влади – сторона, що задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, висуває та підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні й державні вимоги, пов’язані з реалізацією проекту.

Виробник кінцевої продукції проекту – здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію. Головна мета – отримання прибутку від продажу готової продукції споживачам.

Споживачі кінцевої продукції – юридичні та фізичні особи, які є покупцями й користувачами кінцевої продукції, що встановлюють вимоги до виробленої продукції та наданих послуг і формують попит на них. За рахунок коштів споживачів відшкодовуються витрати на проект і формується прибуток усіх учасників проекту.

30