5.1. Спадкування

1. Поняття та види спадкування.

2. Спадкування за заповітом.

3. Спадкування за відсутності заповіту (спадкування за законом).

4. Необхідне спадкування.

5. Прийняття спадку та відмова від спадку. Спадкова трансмісія.

6. Легати і фідеїкоміси.

7. Захист спадкових прав.

Тема 6. Захист цивільних прав.

6.1. Загальні положення про захист цивільних прав

1. Концепція захисту цивільних прав за римським правом.

2. Самозахист прав.

3. Преторські інтердикти.

4. Строки та терміни.

6.2. Позовний захист

1. Поняття та види позову.

2. Легісакційний процес.

3. Формулярний процес.

4. Формула та її складові частини.

5. Екстраординарний процес.

РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Тема 7. Загальні положення про рецепцію римського права

1. Поняття рецепції римського права.

2. Чинники рецепції римського права.

3. Форми рецепції римського права.

4. Види рецепції римського права.

5. Типи рецепції римського права.

Тема 8. Рецепція римського права у Східній Європі.

1. Передумови рецепції Римського права у Візантійській імперії.

2. Систематизація Юстиніана.

3. Дигести та Інституції: загальна характеристика.

4. Базиліки.

Тема 9. Рецепція Римського права у Західній Європі.

1. Континентальний та англосаксонський типи рецепції.

2. Проторецепція.

3. Рецепція Римського права у Середньовічній Європі.

4. Вплив Римського права на кодифікації XIX ст.

5. Рецепція Римського права у сучасній Європі.

Тема 10. Рецепція Римського права в Україні.

1. Загальні положення про рецепцію римського права в Україні.

2. Рецепція Римського права в середньовічному українському праві.

3. Римське право в Російській імперії.

4. Латентна рецепція Римського права в СРСР.

5. Римське право і цивілістика незалежної України.

6. Римське право в Україні XXI ст. (III тисячоліття).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РИМСЬКОГО ПУБЛІЧНОГО ПРАВА

Тема 11. Публічне право стародавнього Риму у царський період

1. Загальний огляд положень публічного права.

2. Поняття та ознаки римського публічного права.

3. Державний та суспільний устрій Риму у царський період.

4. Елементи державного та суспільного ладу Риму.

5. Кримінальне право та процес.

Тема 12. Публічне право в період Республіки.

1. Державне право періоду Республіки.

2. Суспільний та державній устрій періоду Республіки.

3. Елементи державного устрою Риму періоду Республіки.

4. Адміністративне право магістратів. Фінанси Республіки.

5. Кримінальне право та процес.

Тема 13. Публічне право в період Імперії.

1. Політичні зміни у державному та суспільному устрої Риму.

2. Елементи державного та суспільного устрою Імперії (принципат та домінат).

3. Політичні реформи державного устрою періоду домінанту.

4. Кримінальне право та процес.

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Формування Римського права (2 год.)

Методичні вказівки

Приступаючи до вивчення курсу „Основи римського приватного права” необхідно насамперед усвідомити, що являє собою римське приватне право і яка мета переслідує його вивчення в юридичних вузах.

Суспільний та державний лад римської держави та її основних періодів були розглянуті при вивченні курсу „Історія держави і права зарубіжних країн”. Однак, спираючись на ці знання, потрібно повторити і засвоїти найбільш характерні особливості виникнення держави в Стародавньому Римі, при цьому визначити вплив стародавніх племен, які існували на території римської держави, і простежити чинники і джерела виникнення римської державності.

При розгляді цієї теми студентам пропонується звернути увагу на періодизацію як римської держави, так і права, при цьому доцільно скористатися класифікацією, наведеною в підручниках Э.О. Харитонова, А.А. Підопригори, И.Б. Новіцького, И.А. Покровського та ін. Важливе значення має характеристика найдавнішого суспільного і державного устрою, його основних органів керування і посадових осіб. Варто звернути увагу як на територіальний, так і на етнічний поділ римського державного устрою, акцентуючи при цьому увагу на виділенні певних категорій приватних осіб і розбіжності у їхньому правовому становищі.

Варто також визначити значення і вплив римського сакрального ладу на становлення і розвиток як правової системи Риму, так і римської юриспруденції.

При розгляді цієї теми важливе значення має виокремлення і визначення римського приватного і римського публічного права. При цьому необхідно виділити систему римського приватного права та його характерні риси. Спираючись на ці дані, потрібно засвоїти найбільш характерні риси найдавнішого римського цивільного права (іus cіvіle), такі, як зв’язок з релігією, місцевий характер, відокремленість, формалізм і символізм (наприклад, елементи формалізму і символізму яскраво виражені в манципації). Ці риси зникли в період пізньої республіки, тому потрібно з’ясувати зв’язок із розвитком товарообміну, появою і розвитком „права народів”. Пам’ятати, що у результаті обидві системи права зблизилися, а в період імперії вже складали єдину систему права. Так само виділити такі системи як преторське право та природне, їхні характерні риси, коло регулювання. Варто також мати на увазі, що римське приватне право являє собою тільки частину правової системи Риму і, як таке, його потрібно відрізняти від публічного права, причому, виділити їхні загальні і відмінні риси.

Необхідно усвідомити, що детальне вивчення інститутів римського приватного права передбачає чітке уявлення про джерела римського права і значення кожного з них в окремі періоди розвитку Римської держави.

Необхідно згадати, що теорія держави і права розуміє під терміном „джерело права”, той зміст, що вкладається у цей термін. Цей термін використовується тут у значенні форм правотворення, якими є: 1) звичайне право; 2) закон; 3) едикти магістратів; 4) постанови сенату; 5) укази імператорів; 6) діяльність юристів. Варто засвоїти, зокрема, види законів, відомі Римській державі на різних етапах її історичного розвитку. Так, наприклад, вивчаючи „Закони XІІ таблиць”, що являють собою кодифікацію звичаїв, здійснену у V столітті до н.е., студент повинен зосередити свою увагу на законах періоду Римської республіки, на сенатус-консультах періоду принципату і конституціях періоду влади імператорів. Особливий інтерес являють едикти як специфічні форми правотворення в Римській державі. Едикти спочатку були засобом судового захисту і застосування цивільного права, однак потім вони служили цілям заповнення наявних у ньому прогалин, його зміні відповідно до вимог економічних відносин і тим самим сприяли створенню нових норм, що згодом утворили преторське право.

Варто врахувати, що тлумачення юристами законів фактично створювали норми, що спиралися спочатку на авторитет юристів, а в подальшому, в епоху принципату, роз’яснення юристів були формально силоміць наділені правовими нормами.

Вивчаючи кодифікацію імператора Юстиніана, варто усвідомити задачі кодифікації, її призначення, а також зміст трьох складових її збірників: 1) Дигест, або Пандектів; 2) Інституцій і 3) Кодексу. Пізніше Кодифікація була доповнена збірником новел. У своїй сукупності вона одержала в епоху Середньовіччя назву Corpus іurіs cіvіlіs, тобто Звід законів цивільного права.

Для більш поглибленого вивчання кодификації Юстиніана рекомендується книга І. С. Перетерського „Дигесты Юстиніана. Нариси з історії складання і загальна характеристика” (М.: Госюриздат, 1956). У книзі маються два додатки, що являють собою переклад на російську мову окремих фрагментів з Дигест, і зміст титулів Дигест (третій додаток).