- •9. Побудова мережі мобільного радіозв'язку
- •4.10 Організація системи стільникового мобільного радіозв'язку
- •4.11 Загальна характеристика стандарту gsm
- •4.12 Інтеграція елементів інтелектуальної мережі
- •4.13 Роумінг у стандарті gsm
- •4.14 Система стільникового рухомого радіозв'язку cdma
- •4.16 Стандарт cdma в Україні
4.10 Організація системи стільникового мобільного радіозв'язку
стандарту NMT-450
Стандарт на аналогові стільникові системи мобільного радіозв'язку NMT-450 розроблений спільно Адміністраціями зв'язку Данії, Фінляндії, Норвегії та Швеції для організації автоматичної системи мобільного радіотелефонного зв'язку загального користування у Скандинавських країнах. Цей стандарт був одним з перших стандартів, упроваджених в Україні.
У стандарті NMT-450 рухомі станції повністю сумісні з усіма базовими станціями системи незалежно від країни, в якій вони розміщені. Всі мобільні абоненти мають можливість працювати в будь-якій з країн, що входять до системи.
Система має чотири типи абонентських рухомих станцій: звичайні, з пріоритетом, портативні та станції-таксофони. Призначена для обслуговування наземних мобільних абонентів, система в деяких випадках може обслуговувати також абонентів морських рухомих служб на невеликій відстані від берега.
Система стандарту NMT-450 забезпечує: входження у зв'язок і реєстрацію вартості розмови як з рухомої станції, так і в автоматичному режимі; можливість організації зв'язку між рухомою станцією та будь-яким абонентом стаціонарної телефонної мережі або з іншою рухомою станцією, яка приєднана до системи, незалежно від країни; можливість автоматичного пошуку абонента в межах об'єднаних мереж.
Приклад побудови СММР стандарту NMT-450 зображено на рис. 7.19, де показано зону обслуговування лише одного ЦКСМ, а також напрямки його зв'язку з ТфМЗК та іншими ЦКСМ. З'єднання між ЦКСМ можуть бути безпосередніми, але для СММР, створюваної в національному масштабі (наприклад, в Україні), їх доцільно організовувати в більшості випадків за допомогою ТфМЗК. Тому в Україні всі ЦКСМ, що встановлені в обласних центрах і в деяких інших великих містах, мають лінії зв'язку до зонової АМТС, через яку отримують вихід до місцевих мереж зони, міжміської та міжнародної телефонних мереж і до інших ЦКСМ. Кожному ЦКСМ призначається власний код DEF, який визначає десяти-тисячну групу мобільних абонентів. У разі більшої ємності регіональної СММР її ЦКСМ отримує два коди DEF. Структура номера мобільного абонента повинна мати такий вигляд: ABC DEF хххх, де ABC - номер телефонної зони, в якій РТС постійно перебуває; DEF хххх - номер мобільного абонента в межах системи. При цьому фактично створюється єдиний план нумерації фіксованих і мобільних абонентів, у якому має також резервуватися певна ділянка для блукаючих номерів абонентів.
На перехідному етапі в процесі створення СММР використовують номери дещо іншої структури: 5 Y1Y2 CDE хххх, де цифра 5 - індекс виходу в стільникову мережу; Y1Y2 - код регіональної СММР, який збігається з кодом ЦКСМ; CDE хххх - номер мобільного абонента в межах системи. Отже, зв'язок з абонентом встановлюється набором 8-5 Y1Y2 CDE хххх або CDE хххх, якщо його викликає абонент тієї самої зони реєстрації.
Для СММР стандарту NMT-450 допустимі розміри кластерів 7 і 21 та радіуси чарунок 0,5...20 км. Базові станції мережі можуть використовувати секторні та неспрямовані антени. Конкретний вибір провадиться на етапі частотного планування мережі, за якого визначають: розміри кластерів; кількість чарунок та їхні радіуси; потрібну кількість базових станцій, місця їх встановлення та кількість секторів для кожної станції; потужність передавача та висоту антени кожної базової станції; залучену кількість радіоканалів та їхні номери на кожній станції.
Для частотного планування потрібні такі дані: загальна ширина радіочастотної смуги та смуги окремого каналу; площа, характер рельєфу та забудови території, охоплюваної мережею; прогнозована кількість мобільних абонентів та їх можливий статистичний розподіл на території СММР; очікувана середня питома інтенсивність мобільних абонентів у години найбільшого навантаження; допустима ймовірність втрат через зайнятість радіоканалів; діапазон випадкових флуктуацій рівня сигналів у місцях приймання; розподіл зовнішніх завад на території мережі.
Частотний план мережі потребує експериментальної перевірки, після чого він стає основою для проектування ліній зв'язку між базовими станціями і ЦКСМ та для визначення потрібної кількості устаткування ЦКСМ.