- •1 Вопрос: Термін та поняття "культура". Функції культури.
- •3 Вопрос: самобутні риси духовної культури українського народу
- •4 Вопрос: Ранні форми культури на українських землях (від найдавніших археологічних культур до антів)
- •5 Вопрос: Особливості культури Кукутень-Трипілля.
- •6 Вопрос: особливості скіфської культури, її вплив на культуру давніх словян.
- •7 Вопрос: Міфологія давніх словян: культи, обряди, свята.
- •8 Вопрос: Грецька колонізація північного Причорноморя та її культурно-історичне значення.
- •9 Вопрос: Культура і релігія дохристиянської Русі. Перша релігійна реформа київського князя Володимира Великого.
- •10 Вопрос: Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •11 Вопрос: Візантія й Київська Русь - взаємозвязок культурних традицій.
- •12 Вопрос: Література Київської Русі.
- •13 Вопрос: Архітектура Київської Русі. Собор Святої Софії.
- •14 Вопрос: Образотворче мистецтво Київської Русі: іконопис, фреска, мозаїка.
- •15 Вопрос: Становлення освіти і наукових знань в Київській Русі. Організація книжкової справи.
- •16 Вопрос: Музична творчість Київської Русі.
- •17 Вопрос: Характеристика культурної та соціально-політичної ситуації в Галицькій і Волинській землях у XII-XIII століттях.
- •18 Вопрос: Розвиток освіти, літератури та книжкової справи в Галицько-Волинському князівстві.
- •19 Вопрос: Особливості архітектури, живопису і художніх ремесел у Галицько-Волинському князівстві.
- •20 Вопрос: Поширення католицизму на українських землях в польсько-литовську добу. Берестейська церковна унія. Полемічна література.
- •21 Вопрос: Церковні братства та їх роль в розвитку української культури.
- •22 Вопрос: Освітні процеси в Україні в польсько-литовську добу. Книгодрукування.
- •23 Вопрос: Мистецтво українського ренесансу (XV - перша половина XVII ст.).
- •24 Вопрос: Українська полемічна література XVI - першої половини XVII ст. Творчість і. Вишенського.
- •25 Вопрос: Козацтво як феномен української культури. Культура Запорозької Січі.
- •29 Вопрос: Церковна та культурно-просвітницька діяльність п. Могили.
- •30 Вопрос: Літописання й історична література часів козацької державності.
- •31 Вопрос: Києво-Могилянська академія - духовний центр східноєвропейського православного регіону.
- •34 Вопрос: Еволюція образотворчого та музичного мистецтва. А. Ведель, м.Березовський, д. Бортнянський.
- •35 Вопрос: Театральне мистецтво XVII-XVIII ст., види театральних вистав.
- •36 Вопрос: Філософська та літературна творчість г.Сковороди.
- •37 Вопрос: Становлення нової української літератури. Творчість і. Котляревського.
- •38 Вопрос: Галицьке відродження. "Руська трійця".
- •39 Вопрос: Заснування та розвиток Харківського та Київського університетів у першій половині XIX ст.
- •40 Вопрос: Особливості романтизму в українській художній культурі.
- •41 Вопрос: Тенденції розвитку української літератури у першій половині XIX ст.
- •42 Вопрос: Розвиток української літератури у другій половині XIX ст.
- •43.Український живопис другої половини хіх ст.
- •44. Тарас Шевченко як художник.
- •1832 Року пан віддав Шевченка на навчання в майстерню одного з найкращих художників в. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.
- •45.Архітектура України хіх ст.
- •46.Українська драматургія і театр в Україні хіх ст. Театр корифеїв.
- •47.Українське музичне мистецтво хіх ст.
- •48.Українська культура на початку хх ст.(1900-1920). Феномен українського авангарду.
- •49. «Розстріляне Відродження»: поезія, драматургія, проза. Провідні діячі та їхній внесок в культурне життя України 20-х – початку 30-х років хх ст.
- •50. Політика українізації і головні напрями її здійснення в Україні.
- •51. Образотворче мистецтво України у 1920 – 1980 роки.
- •52. Українська культура періоду Великої Вітчизняної війни.
- •53. Розвиток літератури в україні у другій половині хх.Ст. Рух шістдесятників.
- •54.Розвиток архітектури у другій половині хх ст.
- •55. Музична культура в Україні у хх ст.
- •56. Український театр у хх ст.
- •57. Тенденції розвитку української кінематографії у хх ст. Феномен українського поетичного кіно.
- •58.Українська література постмодерну.
- •59. Модерні та постмодерні пошуки в українському театрі та кінематографії в 90-х роках хх та на початку ххі ст.
- •60. Проблеми розвитку культури в незалежній Україні.
45.Архітектура України хіх ст.
В архітектурі XIX століття на зміну пишноті і розкутості українського бароко прийшов стриманий, академічний стиль класицизму. За будівництвом міст наглядали спеціальні комісії і комітети. Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішній комфорт (висока стеля, вентиляція, освітлення). Перехід від бароко до класицизму відбився і на плануванні міст. Обов'язково виділяється адміністративний центр з площею, на якій розміщувалися помпезні будівлі урядових установ, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів, палацово-паркового ландшафту носили відкритий характер. У цей час активно забудовуються нові міста на півдні України і в Криму — Маріуполь, Олександрівськ (Запоріжжя), Катеринослав (Дніпропетровськ), Миколаїв, Одеса. В Одесі за проектом петербурзького архітектора Тома де Томона в 1809 було споруджено оперний театр. Одночасно відбувалася реконструкція старих міст Слобожанщини і Подніпров'я. Архітектурний стиль Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджені пам'ятник на Честь повернення Києву магдебурзького права, церква на Аскольдовій могилі, ансамбль Контрактової площі на Поділ, який постраждав від пожежі 1812 року. У 1837—1843 роках за проектом Олександра Беретті побудована будівля Київського університету. Упорядковуються такі міста, як Харків, Полтава. У другій половині XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму відбилася і в архітектурі: з'являються нові матеріали, нові замовники. Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і ренесанс, і романський стиль, багато будівель в «цегельному стилі» (головна прикраса — нештукатурена цегельна кладка). Пошук все більшої різноманітності викликав інтерес і до візантійсько-російських традицій. Вони чітко простежуються у будові найбільшого у Києві кафедрального Володимирського собору, який споруджувався понад 20 років (1862—1886) за проектами І. Штрома, П. Спарро, О. Беретті. Участь у розписах собору В. Васнецова, М. Врубеля зробило собор видатним явищем у монументальному образотворчому мистецтві. Першим проектом у власне українському стилі вважають прийнятий в 1903 році проект будівлі Полтавського земства архітектора В. Кричевського. Розписи цієї будівлі виконав художник Васильківський. Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркових ансамблів. Їх автори, як правило, нам невідомі. Народні майстри створили видатні шедеври архітектурного зодчества: палац Розумовського у Батурині в живописній місцевості над Сеймом, палац Галаґана в Сокирницях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин, парк «Олександрія» на березі Росі в Білій Церкві, знаменита «Софіївка» в Умані, де руками кріпаків, без використання якої-небудь техніки були насипані гори, викопані ставки.
46.Українська драматургія і театр в Україні хіх ст. Театр корифеїв.
В українській драматургії ХІХ ст. одним з перших заявив про себе І. П. Котляревський, його п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» були поставлені ним у 1819 р. в Полтавському театрі. В українську драматургічну класику ввійшли «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т. Г. Шевченка. Серед українських акторів цього періоду виділяються Михайло Щепкін (1788—1863) та Карпо Солоник (1811—1851), Іван Дрейсіг (1791—1888).Перу М. Л. Кропивницького (1840—1910) належить понад 40 п’єс. Це, зокрема, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «По ревізії», «Пошились в дурні» та ін. Діяльність його театральної трупи — це віхи в розвитку українського театру і культури. Історичні твори і драматургія М. П. Старицького (1840—1904), його численні обробки — унікальне явище в історії української художньої культури. Найвідоміші його соціально-побутові драми «Не судилось», «Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці», історична драма «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Остання ніч». Його творчість — утілення любові до України, до її народу, його історії.Український театр важко уявити без драм і комедій І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича) — (1845—1907). Відомі також драми І. С. Нечуя-Левицького, Б. Д. Грінченка, П. Мирного.Усі ці видатні драматурги, театральні діячі, письменники творили в умовах жорстких заборон Емського указу 1876 р. та заборони діяльності українських театральних труп 1883 р.1882 р. була створена перша українська професійна трупа, у якій розквітла творчість М. Заньковецької, П. Саксаганського і багатьох інших акторів і театральних діячів. Вона започаткувала поширення нового типу театру.Українська культура ХІХ ст. стала фундаментом, класикою, на яку спираються у своєму становленні наступні покоління.У цей час відбувається пошук нових форм і змісту, нових напрямів і видів мистецтва, які відображали б складність культуротворчих процесів в умовах соціального і національного пригнічення.Водночас це була епоха творення національної самосвідомості і національної культури.Театр корифеївXIX століття створило всі передумови для виникнення нового театру. Реалістична гра російського актора М. Щепкіна та українського — К. Соленика, яких порівнював Т. Шевченко, поява українських драматичних творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Кобзаря, спроба поставити українські драми в столиці Російської імперії Є. Гребінкою та в інших містах Я. Кухаренком дали неабиякий шанс у майбутньому виникнути такому важливому компонентові, як художній ансамбль, який створили М. Кропивницький та М. Старицький.Цей театр називали театром корифеїв. Слово "корифей" — грецьке. У давньогрецькій трагедії корифеєм називали керівника хору або заспівувача, іншими словами — ватажка митців. М. Кропивницький створив прекрасну трупу акторів й особливу увагу приділив режисурі. Кропивницькому вдалося створити такий колектив, де творча індивідуальність одночасно й зберігала себе як високоталановиту особистість, і доповнювала своєю грою гру інших артистів. М. Кропивницький сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську — впливу на глядачів, учив проникати у внутрішній світ героїв, перевтілюватися у них. Корифеї українського театру працювали в різних жанрах сценічного мистецтва, їхній театр піднімався вище і вище, несучи глядачеві узагальнений образ хоч пригнобленого й убогого, але живого й нескореного народу. Недарма царський уряд не раз і не два обмежував творчі можливості українського театру, забороняв вистави, намагався не допускати на сцену серйозних творів, дозволяв виключно розважально-комічні.Робота в театральних трупах вимагала повної самовіддачі, зречення всіх благ. Творчі колективи М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського часто пішки мандрували з місця на місце, недоїдали, хворіли, ставали подібними до циганських таборів через мандрівний спосіб життя. Проте саме ці колективи з провідними акторами творили славу українського театру. Про гастролі корифеїв гаряче відгукнувся І. Франко, назвавши вистави у Петербурзі тріумфом українського мистецтва, а засновник МХАТу К. Станіславський у 1911 році писав: "Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський — блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва..."