- •7. Проблема розвитку психіки в працях вітчизняних психологів (Божович л.І., Виготський л.С., Костюк г.С.)
- •8. Основні напрямки зарубіжної вікової психології.
- •9. Взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку психіки людини.
- •10. Роль діяльності й спілкування в психічному розвитку дитини.
- •11. Основні умови психічного розвитку.
- •12. Рушійні сили розвитку психіки.
- •13. Вікові кризи. Характеристика кризових періодів.
- •14. Проблема вікової періодизації.
- •15. Значення перших років життя дитини для подальшого розвитку особистості.
- •16. Загальна характеристика перших шести років життя дитини.
- •17. Особливості психічного розвитку новонародженого та немовляти.
- •Основні анатомо-фізіологічні особливості немовляти
- •Особливості психічного розвитку немовляти
- •18. Психологія раннього дитинства.
- •Соціальна ситуація розвитку
- •19. Психологічна характеристика дошкільника.
- •20. Характеристика гри як провідної діяльності дошкільника.
- •21. Розвиток моторики у дітей перших шести років життя
- •22. Спілкування з дорослими у дітей перших шести років життя.
- •23. Розвиток моторики у дітей перших шести років життя.
- •24. Формування самооцінки у дітей перших шести років життя.
- •25. Специфіка психічного розвитку та особливості навчання в школі шестирічної дитини.
- •26. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання у школі.
- •27. Психологічні особливості початкового періоду шкільного життя дитини.
- •28. Учбова діяльність молодших школярів та розвиток інших видів діяльності.
- •29. Особливості спілкування молодших школярів.
- •30. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів.
- •31. Емоційно-вольове життя молодших школярів.
- •32. Розвиток особистості у молодшому шкільному віці. Особистість молодшого школяра
- •33. Місце підліткового періоду в загальному процесі індивідуального розвитку.
- •34. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка і її вплив на його психологічні особливості і поведінку.
- •35. Спілкування як провідний вид діяльності підлітка.
- •36. Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці.
- •37. Перебудова учбової діяльності, розвиток пізнавальних процесів підлітків.
- •38. Загальна характеристика ранньої юності.
- •39. Пізнаваль ні процеси і розумовий розвиток старшокласника.
- •40. Формування особистості старшокласника.
- •41. Спілкування та дружба в юнацькому віці.
- •42. Особливості юнацького кохання. Підготовка до сімейного життя.
- •43. Формування професійних інтересів та особливості профорієнтації старшокласників.
- •44. Особливості самовиховання в підлітковому та юнацькому віці.
- •Рання юність
- •45. Виховання підлітків і юнаків в шкільних справах.
- •46. Виховання підлітків і юнаків в спілкуванні з ровесниками та дорослими.
- •47. Характеристика поняття ”важка дитина”. Класифікація “важких”.
- •48. Причини появи важких дітей і підлітків.
- •49. Особливості педагогічної запущеності дошкільнят і молодших школярів.
- •50. Специфіка роботи вчителя з різними категоріями важких підлітків.
- •51. Проблема періодизації психічного розвитку дорослої людини.
- •52. Психосоціальний розвиток дорослих.
- •53. Кризи віку дорослості.
- •54. Характеристика ранньої дорослості.
- •55. Розвиток психічних процесів у період середньої дорослості.
- •56. Характеристика середньої дорослості з позиції е.Еріксона.
- •57. Анатомо-фізіологічні процеси старіння.
- •58. Характеристика кризи «я-інтеграції».
- •59. Особливості психічного старіння.
- •60. Ставлення до смерті.
29. Особливості спілкування молодших школярів.
Дитина, що відвідує початкову школу, психологічно переходить до нової системи стосунків з оточуючими людьми. На неї покладено обов'язок не тільки щоденно відвідувати школу, але й підпорядковуватися вимогам навчальної діяльності. Свобода дошкільного дитинства змінюється стосунками залежності і підпорядкування новим правилам життя. Сім'я починає по-новому контролювати дитину, у зв'язку з необхідністю вчитися в школі, виконувати домашні завдання, строго організовувати режим дня. Жорсткіші вимоги до дитини, навіть коли вони виявляються у доброзичливій формі, покладає на неї відповідальність за саму себе. Необхідність утримання від ситуативних імпульсивних бажань і обов'язкова самоорганізація створює спочатку в дитини почуття самотності, відчуженості себе від близьких - адже вона повинна нести відповідальність за своє нове життя і сама організовувати його. Починається важкий період випробування дитини не тільки необхідністю ходити до школи, бути дисциплінованою, але й необхідністю організації свого дня вдома, в сім'ї.
Успіхи дитини в засвоєнні норм життя в нових умовах формують у неї потребу у визнанні не тільки в попередніх формах стосунків, але і в навчальній діяльності. Характер адаптації до умов життя в молодшому шкільному віці і ставлення до дитини з боку сім'ї визначають стан і розвиток ЇЇ почуття особистості. В умовах чутливості до зміни соціального статусу дитина в сім'ї набуває нового місця і всередині сімейних стосунків: вона учень, відповідальна людина, з нею радяться.
Школа ставить перед дитиною нові вимоги стосовно мовного розвитку: при відповіді на уроці мова повинна бути грамотною, короткою, чіткою в думках, виразною; при спілкуванні мовні побудови повинні відповідати очікуванням, що склалися в культурі. Саме у школі, без підказки з боку батьків про те, що слід сказати в тій чи іншій ситуації, дитина змушена брати на себе відповідальність за свою мову і правильно її організовувати, щоб встановити стосунки з учителем і однолітками.
Спілкування стає особливою школою соціальних стосунків. Дитина поки що неусвідомлювано відкриває для себе існування різних стилів спілкування. Початкова школа ставить раніше захищену сім'єю, незначним особистим досвідом спілкування дитину в ситуацію, де в реальних стосунках, слід навчитися відстоювати свої позиції, свою думку, своє право на автономність - своє право бути рівноправною у спілкуванні з іншими людьми.
В молодшому шкільному віці відбувається перебудова стосунків дитини з людьми. Початок навчальної діяльності по-новому визначає стосунки дитини з дорослими і однолітками. Реально існують дві сфери соціальних стосунків: "дитина - дорослий" і "дитина - діти". Ці сфери взаємодіють одна з одною через ієрархічні зв'язки.
В сфері "дитина - дорослий", крім стосунків "дитина - батьки", виникають нові стосунки "дитина вчитель", які піднімають дитину на рівень суспільних вимог щодо її поведінки. Учитель для дитини втілює нормативні вимоги з більшою визначеністю, ніж у сім'ї, адже в первинних умовах спілкування дитині важко виокремити себе і досить точно оцінити характер своєї поведінки. Тільки вчитель, який ставить вимоги перед дитиною, оцінюючи її поведінку, створює умови для соціалізації поведінки дитини, для стандартизації її поведінки в системі соціального простору - обов'язків і прав. У початковій школі діти приймають нові умови, які ставляться вчителем, і намагаються неухильно слідувати правилам. Учитель стає для дитини фігурою, яка визначає її психологічний стан не тільки в класі, на рівні і в спілкуванні з однокласниками, його вплив поширюється і на стосунки в сім'ї.
Сім'я стосовно дитини стає центрованою на навчальній діяльності, на стосунках дитини з учителем і однокласниками. До змісту традиційного спілкування з дитиною в сім'ї включаються всі події її шкільного життя.