Список літератури:

1. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верхо­вною Радою України 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 38. - Ст. 502.

2. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. - К.: Україна, 1991.-8 с

3. Декларація прав національностей України: Прийнята Верхо­вною Радою України 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 799

4. Закон України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» від 3 липня 1991 року із змінами на 2001 р.;

5. Закон України « Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року із змінами на 12 вересня 2002 року;

6. Закон України « Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 року із змінами від 22 лютого 2000 року;

7. Закон України «Про вибори народних депутатів» від 25 березня 2004 р. із змінами та доповненнями станом на 1березня 2006р.;

8. Закон України « Про Уповноваженого Верховної Ради України» від 23 грудня 1997 року із змінами на 18 квітня 2000 р..

9. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІУ - К.: Атіка, 2006. - 64 с

10. Конституційне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко. О.Ф. Фрицький, О.В. Городецький та ін.; За ред. проф. В.Ф. Погорілка. -3-тє вид. - К.: Наукова думка, 2002.

11. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К., 2000р.

12. Основи конституційного права України: Підручник / Авт. Кол.: А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков (кер.) та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. - Стер. вид. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

Практичне заняття № 6

Тема: Виконавча влада в Україні. Конституційно - правовий статус Президента України.

План

1. Поточна перевірка рівня засвоєння теоретичного матеріалу за темою: «Виконавча влада в Україні. Конституційно - правовий статус Президента України»;

2. Робота з першоджерелами: Конституцією України, Закон України «Про ви­бори Президента України» в редакції закону від 18 березня 2004 р., Закон України « Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.

3. Заповнення таблиць;

4. Тестовий контроль;

5. Вирішення задач.

1. Поточна перевірка рівня засвоєння теоретичного матеріалу за темою: «Виконавча влада в Україні. Конституційно - правовий статус Президента України».

1. Згрупуйте повноваження Президента України як гаранта Конституції за ознаками: належність до політичної сфери, у соціально – економічній сфері, у сфері право охорони та безпеки, керівництва та державного управління.

2. Докажіть, що Президенту як голові держави належить важлива роль в формуванні політики держави.

3. Перелічить, що може бути основою для дострокового припинення повноважень Президента України.

4. Який порядок імпічменту на Україні?

5. Розкрийте правовий статус Ради національної безпеки і оборони України.

6. Які повноваження має Кабінет Міністрів України ?

7. Назвіть елементи системи центральних органів виконавчої влади та визначте їх компетенцію.

8. Назвіть конституційні обов`язки Прем`єр – міністра України.

9. Розкрийте конституційний статус місцевих державних адміністрацій.

10. Проаналізуйте повноваження місцевих державних адміністрацій.

2. Робота з першоджерелами: Конституцією України, Закон України «Про ви­бори Президента України» в редакції закону від 18 березня 2004 р. Закон України « Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.

Суб’єктами виконавчої влади в Україні є: Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади. У своїй сукупності ці суб’єкти утворюють єдину систему органів виконавчої влади (Розділ УІ Конституції «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади».

Загальні основи компетенції та функції Кабінету Міністрів України визначено у ст.. 116 Конституції України, а в повному обсязі - в Законі України « Про Кабінет Міністрів України».

Органи виконавчої влади відповідно до принципу розподілу влад утворюються для здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності з керівництва господарською, со­ціально-культурною та адміністративно-політичною сфе­рами життя суспільства. До системи органів виконавчої влади Конституція України відносить насамперед Кабі­нет Міністрів України - вищий орган у цій системі. Ка­бінет Міністрів України спрямовує і координує роботу інших органів виконавчої влади:

а) центральних - міністерств, державних комітетів, установ при Кабінеті Міністрів та інших центральних відомств;

б) місцевих — місцевих державних адміністрацій, міс­цевих органів міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади.

Компетенцію місцевих державних адміністрацій визначено у ст.. 119 Конституції України та Законі України « Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р.

Таким чином, виконавча влада є відносно самостійною формою єдиної державної влади України, вона має притаманні лише їй функції, які здійснюються системою органів виконавчої влади на підставі визначеного правового механізму реалізації законів та інших нормативно – правових актів за допомогою державного управління з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Виконавчу владу в Україні згідно зі ст.. 113 Конституції України здійснює Кабінет Міністрів України. Він є вищим органом у системі виконавчої влади, яку становлять Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України ( ст.. 113).

В Україні відповідно до частини десятої і п’ятнадцятої ст.. 106 Конституції України Президент України одноособово призначає за поданням Прем’єр – міністра України членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій органів виконавчої влади.

Голова Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді Україні, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, в строк не пізніше ніж на 15 день після одержання такої пропозиції( частина 12 ст. 85 та частина 9 ст. 106 Конституції України).

Водночас із внесенням кандидатури на посаду Прем’єр – міністра України до Верховної Ради України подаються відомості про кандидата, зазначені в Законі « Про Регламент Верховної Ради України».

Інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр – Міністра України (ст.. 114). На кожну посаду вноситься одна кандидатура.

Міністр Оборони України, Міністр Закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України ( ст.. 114).

Центральними органами виконавчої влади в Україні є міністерства та інші органи виконавчої влади. Міністерство чи інший центральний орган державної виконавчої влади очолює міністр або керівник, якого призначає за поданням Прем'єр-міністра України Президент України.

Спрямовує і координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Прем'єр-міністр (частина І десята ст. 106, частина п'ята ст. 114 та частина дев'ята ст. 116 1 Конституції).

Конституція України окремо не закріплює правовий статус посадових осіб центральних органів виконавчої влади. І це цілком закономірно, оскільки їх діяльність нерозривно пов'язана з роботою Кабінету Міністрів.

Згідно Указу Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р., до системи центральних органів виконавчої влади України належать міністерства, де­ржавні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виконавчу владу в областях і районах, районах Автоном­ної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійс­нюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцеві державні адміністрації — це державні органи ви­конавчої влади в регіонах, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіаль­ної одиниці. Вони працюють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених Законами України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. і "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.

Главою держави сучасних країн є особа, яка формально та фактично займає вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює функцію вищого політичного представництва краї­ни як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. У президент­ських республіках, наприклад у США, глава держави, як правило, очолює виконавчу владу, що здійснюється ним як самостійно, так і за посередництва уряду країни.

На сучасному етапі державотворення в Україні інститут Президента був введений у дію Законом УРСР «Про заснуван­ня поста Президента Української РСР і внесення змін і допов­нень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. Відповідно до Конституції УРСР 1978 р. було додано главу 12-1 «Президент України». У статті 114-1 Конс­титуції УРСР 1978 р. було записано, що Президент України є главою виконавчої влади в Україні. Згодом були прийняті та­кож закони України «Про Президента України» та «Про ви­бори Президента України» в редакції закону від 18 березня 2004 р.

Повноваження Президента України, який згідно з Конституцією України (ст. 102) є не тільки главою держави і виступає від її імені, а й гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод лю­дини і громадянина в Україні.

Юридичний аналіз дає підстави для висновку про те, що Президент України займає особливе місце в системі органів державної влади і не належить виключно до жодної з гілок державної влади, про які йдеться у ст. 6 Конституції. Він отримує свої повноваження безпосередньо від народу, оскіль­ки обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання терміном на п'ять років ( ст.. 103).

Президент України — гарант додержання Конституції Украї­ни. Відповідно він суттєво впливає на режим стабільності за­кріпленого в Україні конституційного ладу і законності, забезпечення прав людини і громадянина, утвердження конститу­ціоналізму в цілому. Положення ст. 102 Конституції свідчать про те, що Президент України несе персональну відповідаль­ність за узгоджену безперервну роботу механізмів захисту Конституції України, прав і свобод людини, вжиття заходів щодо ефективного функціонування всіх владних державних структур у конституційному режимі.

У Конституції України закладено загальні засади системи стримань і противаг, яка покликана сприяти взаємодії і взаємозалежності законодавчої, виконавчої та судової влади. При цьому Президент України забезпечує погоджене функціонування і взаємодію всіх органів державної влади, виступаючи як своєрідний арбітр.

3. Заповнення таблиць:

• Складіть таблицю: « Президент України» за схемою:

Виборчий ценз	Правовий статус	Повноваження Президента України

• Складіть таблицю: « Повноваження Президента України» за схемою:

Як голова держави	Як головнокомандуючий

• Складіть таблицю: «Кабінет Міністрів України»:

Склад Кабінет Міністрів України	Порядок призначення