- •42. Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної Ради, її і та іі Універсали.
- •43. Ііі Універсал Центральної Ради. Міждержавні відносини рсфрр та унр наприкінці 1917 – початку 1918 року.
- •44.Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •45.Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •46. Падіння Гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С. Петлюра.
- •47. Утворення Зах – Укр. Нар. Республіки. Укр., Гал, армія ( уга) Акт злуки зунр і унр.
- •48. Варшавський договір дир.. З Польським урядом ( квітень 1920 р.) . Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та цого наслідки для України.
- •49. Уроки української національної революції 1917-1920 рр.
- •50.Державна економічна політика 20-х років хх ст. Та її наслідки.
- •51. Соціально-політичне і культурне життя в Україні в 20-х роках хх ст. Українізація, її зміст та наслідки.
- •52. Утворення союзу рср, наслідки входження урср до його складу.
- •53.Форсування індустріалізації в Україні в 30-ті роки хХст., його наслідки.
- •54.Тоталітаризм в Україні в 30-х роках хх ст. Його сутність та механізм реалізації.
- •55. Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-33 рр. В Україні.
- •56. Західноукраїнські землі в 20-30-х рр., хх ст., Об’єднання Західної України з урср у 1939 році.
- •57. Напад фашистської Німеччини на урср. Україна в планах фашистського рейху. Оборонні бої на території України в 1941-1942 рр.
- •58. Розгортання радянського і нац. Партизан. Рухів проти окупантів в роки Великої Віт. Війни. Оун у війні та взаємини її провідників з нацистами.
- •59.Визволення України від нім.-фаш. Окупантів. Вклад народів України в перемогу над фашизмом.
- •60. Геополітичні наслідки II світової війни.Урср в системі міжнародних відносин.
- •61. Труднощі відбудови народного господарства. Голод 1946-47 рр.
- •62.Перші спроби дестаналізації в Україні після смерті й. Сталіна, їх супер., та не послід, характер.
- •63. Реформи Хрущова, їх сеперечливий і непослідовний характер.
- •64.Економічні реформи 2 половини 60-х рр., їх непослідовність.
- •65. Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80 рр. Хх ст.
- •66. Перебудова м. Горбачова й Україна причини, суть, наслідки.
- •67. Передумови та основні шляхи розбудови незал., держ., Укр.. Прийняття Декларації про держ., суверен., Укр.., Акт проголошення незал., Укр..
- •68. Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69.Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програма та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
- •70. Реформування економіки на ринкових засадах в умовах незалежної України.
- •71.Конституція України(1996 р.) та її значення в процесі створення Української незалежної держави.
- •72. Україна і світове співтовариство взаємовідносини і глобальні проблеми.
- •73. Формування етнічної атрибутики Київської Русі.
- •74. Національна символіка України в умовах розбудови Укр., незал, держ в сучасних умовах.
72. Україна і світове співтовариство взаємовідносини і глобальні проблеми.
Розпадаються геополітичні простори і блоки, народжуються нові держави, політичні та економічні союзи. На політичній карті світу появилася і поступово, але впевнено утверджується суверенна держава Україна. На шляху її утвердження у світовому співтоваристві вже зроблено конкретні кроки: визначено комплекс національних пріоритетів у сфері зовнішньої політики. Україна входить до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного оанку реконструкції та розвитку, розвивається тісне співробітництво з країнами всередині Європейського Союзу та ін. Велику роль відіграє висновок про широкі контакти України з представниками інших країн, від глав держав та урядів до простих громадян, із загальновизнаними авторитетами в науці, культурі, видатними письменниками, керівниками та делегаціями політичних партій, суспільних об'єднань і рухів, із профспілками, соціал-демократичними лідерами, релігійними діячами і парламентарями. Така насиченість безпосереднього спілкування немовби ще раз відкриває незалежну, вільну Україну для зовнішнього світу. Україна та інші незалежні держави, одержує можливість ефективніше бачити і розуміти навколишній світ, брати участь в обговоренні його проблем і в пошуках підходу до їх вирішення, здобувати корисне з ідей, що випливають з інших культур і духовних традицій, шукати шляхів стабільності в Європі та світі.
Головна мета зовнішньої політики України - забезпечити українському та іншим народам, які живуть на її території, можливість трудитися в умовах міцного миру та свободи.
Найважливіша особливість сучасності полягає в тому, що під впливом соціальних зрушень нових економічних, політичних, наукових, технічних, екологічних та інших факторів наприкінці XX століття змінилися умови дальшого розвитку людства. Значно зросли багатоманітність світового співтовариства й гострота суперечностей, що існують на міжнародній арені, досягла безпрецедентного ступеня, зросли взаємозалежність і взає-мозв'язаність держав і народів.
Сучасне світове співтовариство - це 226 самостійних держав і народів, великих і малих, які перебувають на різних ступенях історичного та культурного розвитку, що належать до різноманітних су спільно-економічних систем. Це й держави, що розвиваються, і розвинені індустріальні капіталістичні країни Європи, США, Канада та Японія, й багато країн, що визволились з колоніальної залежності і тепер йдуть демократичним шляхом розвитку та ін. Звичайно ж, в умовах взаємодії всіх країн світового співтовариства дедалі тісніше переплітаються взаємовплив і співробітництво в ім'я миру і вирішення глобальних проблем, виживання людства стає тривалим історичним процесом розвитку. Процеси демократизації, що відбуваються в світовому співтоваристві, в самій капіталістичній системі, в країнах демократії Сходу невідступно ведуть через проміжні форми і ступені прогресивних суспільних перетворень. Відстоювання права кожним народом на вибір шляху розвитку, вирішення докорінних проблем країн, що розвиваються, в процесі реорганізації світового економічного порядку -шлях суспільного прогресу.