Показники рівня рентабельності господарської діяльності стов «Гранд»

Показники	2 008р.	2 009р.	2 010р.	2010 р. до 2008р.(+/-)
Рентабельність продукції (товарів,робіт,послуг),%	-68,47	-62,98	-61,96	-6,51
Рентабельність операційної діяльності,%	-0,01	-0,01	-0,01	_
Рентабельність звичайної діяльності,%	-0,01	-0,07	-0,01	_
Коефіцієнт покриття виробничих витрат	0,32	0,35	0,29	-0,03
Коефіцієнт окупності виробничих витрат	3,17	2,82	3,48	3,31
Рентабельність підприємства(активів,виробництва,виробничого капіталу,загальна рентабельність економічна),%	-4,23	-4,01	-4,18	-0,05
Рентабельність власного капіталу,%	-4,38	-5,29	-6,02	-1,64
Рентабельність залученого капіталу,%	-0,01	-	0,01	-
Рентабельність необоротних активів,%	-2,74	-2,2	-1,2	-1,54
Рентабельність оборотних активів,%	-0,84	-0,01	-0,02	0,82
Коефіцієнт покриття активів	_	_	_
Коефіцієнт окупності активів	86,9	78,2	86,2	-0,7
Коефіцієнт покриття власного капіталу	_	_	_	_
Валова рентабельність продажу(товарів,робіт,послуг),%	-217,2	-169,7	-215,7	-1,5
Чиста рентабельність продажу продукції(товарів,робіт,послуг),%	-367,76	-314,06	-360,75	-7,01
Коефіцієнт окупності власного капіталу	0,82	0,6	0,57	-0,25
Рентабельність доходу від операційної діяльності,%	-0,03	-0,03	-0,04	0,01

Проаналізувавши господарську діяльність підприємства можна зробити висновки:

• Загальна оцінка виконання фінансового плану з прибутку – план не виконано;

• Зміна окремих складових прибутку зменшує загальний прибуток;

• Темп зростання прибутку в порівнянні з минулим роком зменшився.

Для підприємства СТОВ «Гранд» потрібно в подальшому розробляти заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства. Підприємству багато в чому необхідно удосконалюватись. Для кращого розвитку сільськогосподарського виробництва треба створити більш сприятливі умови.

2.4 Основні напрямки удосконалення управління ефективністю сільськогосподарського підприємства

Для вирішення будь-яких проблем підприємства необхідно перш за все значно підвищити рівеньуправління.

Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльності підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т.ч. управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника. Прибутковість підприємства свідчить про ефективність управління її виробничо-збутовою діяльністю, яка досягається шляхом мінімізації витрат (витрат на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) і максимізація прибутків від результатів виробництва - випуску продукції і послуг.

Найважливішим завданням управління є організація виробництва продукції і послуг з урахуванням вимог споживачів на підставі наявних матеріальних і людських ресурсів та забезпечення рентабельності діяльності підпримства та його стабільного стану на ринку. У зв’язку з цим в задачі управління входить:

- перехід до використання працівників високої кваліфікації;

- стимулювання праці співробітників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати;

- постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація роботи всіх підрозділів підприємства;

- постійний пошук нових ринків збуту;

- визначення певних цілей розвитку підприємства;

- визначення приоритетних цілей, їх черговості і послідовності рішення;

- розробка стратегії розвитку підприємства: господарчих задач і шляхів їх вирішення;

- визначення системи заходів для рішення намічених проблем на різноманітні періоди часу;

- встановлення контролю за виконанням поставлених задач.

Виконання задач управління по регулюванню, організації, координації і контролю за виробничим процесом і досягнення визначених цілей отримує оцінку на ринку.

Важливим завданням кожного підприємства є підвищення управління ефективністю.

Рівень ефективності діяльності підприємства залежить від різноманітних факторів. Тому для практичного розв’язання завдань управління ефективності приділяють увагу класифікації напрямів її зростання за певними ознаками.

Отже, основні напрями управління ефективності діяльності підприємства:

1. Технологія – технологічні нововведення, сучасні форми автоматизації та інформаційні системи управління суттєво впливають на рівень та динаміку ефективності діяльності підприємства;

2. Устаткування – займає провідне місце у підвищенні ефективності підприємства. Зростанню продуктивності діючого устаткування сприяють належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальні строки експлуатації, забезпечення необхідної пропорційності в пропускній спроможності технологічно зв'язаних його груп (одиниць), чітке планування завантаження у часі, підвищення змінності роботи, скорочення внутрізмінних витрат робочого часу тощо.;

3. Матеріали та енергія – позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, вирішуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергомісткості продукції, виконується раціональне управління запасами та джерелами постачання. Проблема економії і зменшення споживання сировини, матеріалів, енергії повинна бути під постійним контролем відповідних спеціалістів підприємств з матеріаломістким і енергомістким виробництвом. Нагальне завдання ресурсозбереження на таких підприємствах може позитивно розв'язуватись шляхом запровадження маловідходної та безвідходної технології, збільшення виходу корисної продукції чи енергії з одиниці використовуваного матеріалу, використання дешевих і низькосортних видів сировини, підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки, заміна імпортних сировини і матеріалів матеріальними ресурсами вітчизняного виробництва, раціоналізації управління виробничими запасами і розвитку ефективних джерел постачання.

4. Вироби – важливі фактори ефективності підприємства. Для досягнення високого рівня ефективності недостатньо корисності товару, що вимовляє підприємство. Пропонована продукція повинна реалізуватися на ринку у потрібному місці, у потрібний час та зо обґрунтованою ціною. Тому підприємство повинно досліджувати організаційні та економічні перешкоди щодо реалізації товари, займатися маркетинговими дослідженнями тощо;

5. Працівники – є провідною ланкою при визначенні ефективності діяльності підприємства. Якість праці керівників, спеціалістів та робітників визначає рівень ефективності. Продуктивність їх праці багато де в чому визначається методами, технікою, особистим умінням, знаннями, відношенням до праці та здібністю виконувати ту або іншу роботу. Ділові якості працівників найбільш повно можуть проявлятися в умовах функціонування на підприємстві потужного і гнучкого мотиваційного механізму. Продуктивність праці буде зростати тоді, коли керівництво підприємства матеріально і морально заохочує до використання творчих здібностей усіх категорій працівників, проявляє інтерес до їх особистих проблем життєдіяльності, сприяє створенню і підтриманню благоприємного соціального мікроклімату, у межах своїх повноважень і можливостей підприємства здійснює соціальний захист людей, гарантує їх зайнятість тощо. Тому на підприємстві повинен працювати організаційно-економічний механізм стимулювання праці, який відповідає сучасним умовам господарювання та відповідає індивідуальним вимогам окремих працівників ;

6. Організація та системи – на підприємстві має здійснюватися добра організація діяльності, яка характеризується єдністю персоналу підприємства, раціональною диференціацією відповідальності, належними нормами керування тощо. Це забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, і таким чином збільшує рівень ефективності. При цьому система управління повинна бути гнучкою, періодично змінюватися згідно нових завдань та динамічною;

7. Методи роботи – вдосконалення методів роботи передбачає аналіз стану робочих місць, їх атестацію, підвищення кваліфікації робітників. Для удосконалення методів праці на підприємстві дуже важливим є постійний аналіз трудових операцій і використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду, організація навчання різних категорій працівників прогресивним прийомам праці, усунення непотрібної (зайвої) роботи і виконання корисної з меншими витратами сили, часу і коштів.;

8. Стиль управління – значний внесок у зростання ефективності діяльності підприємства може забезпечувати сучасна добре організована система управління, під контролем якої знаходяться ресурси і результати діяльності підприємства. Складовою частиною такої системи є стиль управління — типовий м’який чинник підвищення ефективності діяльності підприємства. Керівник підприємства мусить знати, що абсолютно досконалого стилю управління для усіх випадків не існує. Загальна ефективність діяльності підприємства залежить від того, коли, де, як і по відношенню до кого застосовується відповідний стиль управління. Відомо, що стиль управління, в якому поєднані професійна компетентність, діловитість і висока етика взаємовідносин між людьми, впливає практично на усі види і напрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, в якій мірі враховуються зовнішні чинники зростання ефективності виробництва на тому чи іншому підприємстві.;

9. Встановлення раціонального рівня забезпеченості технічно досконалими матеріальними ресурсами – основним і оборотним капіталом, досягнення їх взаємної збалансованості ( раціонального співвідношення між окремими складовими сукупного капіталу ), що разом забезпечує комплексну механізацію й автоматизацію виробництва та зниження витрат.

10. Прискорення обороту капіталу.

Для цього чинника виявляється насамперед через механізм створення споживчої вартості, за якого маса річного продукту дорівнює його обсягу, виробленому протягом одного обороту ресурсів, помноженому на кількість таких оборотів. Тому зменшення швидкості їх руху означає, що для досягнення одного і того самого результату підприємству необхідно залучати до процес виробництва, за інших однакових умов, більшу кількість ресурсів. Це негативно відбивається на ефективності його діяльності.

З метою зниження витрат потрібно широко використовувати технічно та економічно обґрунтовані нормативи витрачання ресурсів: палива, добрив, кормів,насіння, отрутохімікатів тощо.

11. Нормативи повинні встановлюватись з урахуванням реальних потреб у ресурсах з орієнтацією на використання складних технологій.

12. Удосконалення матеріального стимулювання працівників за економне використання матеріальних ресурсів та встановлення санкцій за їх перевитрату.

13. Повне використання виробничих потужностей. Це, по – перше,забезпечує збільшення виробництва продукції без додаткових капітальних інвестицій, а, по – друге, зумовлює зниження собівартості продукції за рахунок економії постійних витрат в розрахунку на одиницю продукції та скорочення питомих загальновиробничих витрат.

14. Запровадження на підприємстві досконалого менеджменту як одного з незамінних найважливіших ресурсів, що істотно впливає на ефективність його діяльності. В системі менеджменту важливо запровадити досконалі організаційну структуру й організаційну структуру управління, здійснити раціональну побудову системи делегувань повноважень і відповідальності, а також установити обґрунтовані норми керування, за яких досягається досконала координація прийняття і виконання управлінських рішень.

Раціональна організаційна будова підприємства повинна передбачати створення служб маркетингу як одного з найважливіших підрозділів, що значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства. При цьому особливо важливо правильно вирішити питання структури служб маркетингу та її підпорядкованість. Служба маркетингу тоді добре виконує покладені на неї функції, коли вона безпосередньо підпорядковується вищому керівництву, забезпечує тісні зв’язки з іншими підрозділами підприємства, спроможна в межах своєї компетентності впливати на їх діяльність і коли має можливість отримувати необхідну повноцінну інформацію не лише із внутрішнього, а й із зовнішнього середовища, насамперед конюктури ринку.

15. Входження до складу відповідних обєднань (асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів), якщо таке входження забезпечує підприємству відповідну економічну вигоду.

16. Зменшення плинності кадрів і мінімізація втрат робочого часу.

17. Інституціональні механізми (організації, дослідні та навчальні центри, інститути, асоціації) – діяльність яких зосереджена на вирішенні проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки в цілому, на практичній реалізації стратегічного розвитку національної економіки на різних рівнях управління тощо;

18. Інфраструктура – вплив на ефективність має рівень розвитку ринкової та виробничої структури. На сучасному етапі господарювання всі підприємства користуються послугами інноваційних фондів та комерційних банків, бірж тощо;

19. Структурні зміни – при визначення ефективності діяльності потрібно досліджувати зміни економічного та соціального характеру, які відбуваються в технологіях, наукових дослідженнях, впливають на технічний рівень основних засобів та склад персоналу за статтю, освітою, кваліфікацією та ін., визначають масштаби виробництва, формують моделі зайнятості населення.

Отже, основні заходи удосконалення управління ефективністю полягають в :

• Забезпеченні автоматизації виробництва;

• Раціональніше використовувати матеріальних, трудових, фінансових ресурсів;

• Забезпеченні ліквідності та платоспроможності;

• Зниження витрат та собівартість продукції;

• Мінімізації ризиків і втрат у процесі їх формування і використання

Використання підприємством даних заходів забезпечить ефективне функціонування підприємства на довгострокову перспективу в майбутньому.

Підприємство, щоб домогтися ефективної роботи, не може ігнорувати наведені заходи, оскільки це може призвести до серйозних негативних наслідків.