- •Т. Є. Царик, в. В. Файфура
- •1. Предмет, методи і завдання дисципліни
- •1.1 Зміст поняття “екологія”
- •1.2 Історіярозвитку екології як науки
- •1.3 Сучасний стан розвитку
- •1.4 Структура екології
- •1.5 Поняття про “загальну екологію” (біоекологію)
- •Співвідношення між окремими компонентами повітря природного і промислового походження (тон на рік)*
- •1.6 Методи екологічних досліджень
- •2. Наукові засади раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища
- •2.1 Поняття системи“природа – господарство – населення”
- •2.2 Ідеї в. Вернадського про “ноосферу”
- •2.3 Концепція сталого розвитку (Sustainable Development)
- •2.4 Екологічна безпека
- •2.5 Економічний аспект екологічної безпеки
- •2.6 Концепції регулювання взаємовідносин людини і природи
- •2.7 Основні екологічні закони
- •3. Екологічне виховання населення
- •3.1 Екологічне мислення
- •3.2 Екологічна культура, освіта і виховання
- •4. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнє середовище
- •4.1 Основні форми, обсяги і наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище
- •4.2 Екологічні проблеми народонаселення
- •Розподіл доходів та економічна нерівність у світі*
- •4.3 Урбоекологічні проблеми
- •4.4 Проблеми утилізації відходів
- •4.5 Основи радіоекології. Екологія і космос.
- •4.6 Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнологій. Екологічні проблеми і шляхи їх вирішення в галузях промисловості
- •Структура світового енергетичного балансу*
- •Викиди в атмосферу електростанцією потужністю
- •1000 МВт за рік (в тоннах)
- •4.7 Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
- •5. Еколого-економічні і еколого-соціальні проблеми використання природних ресурсів
- •5.1 Сучасний стан навколишнього природного середовища світу і України. Загальний стан природних ресурсів України, еколого-економічні проблеми їх використання
- •Найбільші канали України
- •Склад атмосферного повітря
- •5.2 Причини розростання екологічної кризи.
- •5.3 Заповідна справа в Україні
- •5.4 Основні проблеми соціально-економічного розвитку України та їх екологічні наслідки
- •Захворюваність в містах з різним станом атмосфери *
- •6. Регіональні екологічні проблеми України
- •6.1 Характеристика екологічних умов Полісся, Лісостепу і Степу
- •6.2. Характеристика екологічних умов Карпат і Криму
- •6.3 Характеристика екологічних умов Чорного і Азовського морів
- •6.5 Проблеми забруднення великих промислових міст
- •6.6 Регіональні аспекти забруднення навколишнього природного середовища України
- •6.7. Шляхи виходу з екологічної кризи
- •7. Управління природокористуванням та правовий захист навколишнього середовища
- •7.1 Екологічне право України
- •7.2 Організація служби охорони природи в Україні
- •7.3 Система екологічних стандартів і норм
- •Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі населених пунктів
- •Гдк деяких домішок у водоймах господарсько-побутового і рибогосподарського водокористування
- •Показники якості питної води
- •Гдк деяких полютантів у ґрунті та рослинних продуктах
- •Шкала інтенсивності шуму, дБ
- •Перелік рослин і тварин – індикаторів чистоти водойм
- •7.4 Екологічне ліцензування
- •7.5 Екологічна паспортизація
- •7.6 Екологічний менеджмент
- •7.7 Екологічний аудит
- •8. Екологічний моніторинг. Система екологічної інформації
- •8.1 Екологічний моніторинг
- •8.2 Методи моніторингу
- •Деякі методи аналізу забруднювальних речовин
- •8.3 Система екологічної інформації
- •8.4 Зміст екологічного контролю (моніторингу)
- •Класифікація пріоритетних забруднювальних речовин та програми вимірювань
- •8.5 Види екологічного моніторингу
- •Характеристика окремих видів моніторингу за основними параметрами спостережень(Джигерей, Сторожук, Яцюк, 2001, с.145)
- •Класифікація систем моніторингу (за в. Джигиреєм)
- •8.6 Організація мережі моніторингу
- •9. Екологічна експертиза та проблеми її організації
- •9.1 Екологічна експертиза
- •9.2 Форми екологічної експертизи
- •9.3 Суть і етапи екологічно-інженерної експертизи
- •9.4 Організація екологічної експертизи
- •10. Планування раціонального природовикористання та охорони навколишнього середовища
- •10.1 Зміст планування раціонального природовикористання
- •10.2 Екологічне прогнозування
- •10.3 Форми екологічного прогнозування відрізняються за масштабами території і компонентами природного середовища, для яких виконуються дослідження
- •10.4 Екологічні програми
- •11. Економічний (госпрозрахунковий) механізм природовикористання і охорони навколишнього середовища
- •11.1 Поняття про еколого-економічні системи
- •11.2 Поняття про екологічну економіку
- •11.3 Економіка природовикористання
- •11.4 Економіка ресурсовикористання
- •Грошова оцінка земель України і фрн (за Данилишиним, 1999)
- •11.5 Платежі (збори) за використання природних ресурсів
- •Оцінка частки відрахувань за геологорозвідувальні роботи (грр) у вартості мінеральної продукції
- •11.6 Економіка відшкодування збитків від забруднення та інших порушень стану навколишнього середовища
- •Значення питомих економічних збитків від викидів 1 т шкідливих речовин в атмосферу, у дол. Сша
- •Значення питомих збитків від скидання 1 т шкідливих речовин у водні джерела, у дол. Сша
- •11.7 Платежі за забруднення та інші негативні впливи на навколишнє природне середовище
- •Коефіцієнти, що характеризують чисельність жителів населеного пункту
- •Коефіцієнти, що характеризують народногосподарське значення населеного пункту
- •Регіональні (басейнові) коефіцієнти
- •Такси для оцінювання розміру відшкодування збитків внаслідок забруднення суднами територіальних і внутрішніх морських вод України
- •Коефіцієнти, що встановлюються залежно від місця розміщення відходів і характеру устаткування відходосховища
- •11.8 Інші методи економічного механізму природовикористання
- •Економічна та соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів
- •12.1 Оцінка ефективності природоохоронної діяльності
- •12.2 Методи оцінки ефективності природовикористання у різних сферах діяльності
- •13. Науково-технічний прогрес і економіка природовикористання
- •Критерії вибору нових технологій (за д. Гайнріхом, м. Гергтом)
- •14. Міжнародний досвід і співробітництво у галузі охорони навколишнього середовища і раціонального природовикористання
- •14.1 Національна і глобальна екологічна політика
- •14.2 Світові й регіональні екологічні організації
- •14.3 Громадські екологічні рухи
- •14.4 Екологічний імператив розвитку
- •Література
2.3 Концепція сталого розвитку (Sustainable Development)
Концепція сталого розвитку (Sustainable Development) була висунута Комісією з охорони навколишнього середовища і ресурсів ООН на Міжнародному екологічному форумі в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). Цей документ був ухвалений як програма вирішення еколого-економічних проблем людства на ХХІ століття. Основні позиції цієї програми:
– стримування й обмеження природного приросту населення і проведення відповідної спеціальної соціально-демографічної політики;
– більш швидкий ріст високотехнологічних виробництв, відмовлення від ресурсо- і енергоємних технологій. Структурна трансформація економіки на користь безвідходних, екологічно чистих і безпечних виробництв;
– нові підходи щодо раціонального природокористування, які ґрунтуються на максимальному збереженні природних ресурсів і навколишнього середовища;
– відмовлення від концепції “споживчого” суспільства; перехід до критерію екологічної безпеки розвитку суспільства;
– обов’язковість екологічної освіти і формування екологічної етики;
– розвиток міжнародного співробітництва в реалізації принципів стійкого розвитку та ін.
Але значна частка науковців вважає, що у документах програми використано багато старих догм, що містять загрозу існуванню людства. За час після конференції не жодна мета програми по суті не була виконана. Навпаки, продовжується погіршення екологічної ситуації у світі. Людство не в змозі відмовитися від нарощування матеріальних благ.
В умовах окремої країни до головної тези сталого розвитку людства додається необхідність врахування зовнішніх та внутрішніх загроз національним інтересам держави. Стратегія національної безпеки країни включає у себе поняття про її “екологічну безпеку” і “безпеку” життєдіяльності”.
2.4 Екологічна безпека
2.4. Екологічна безпека –ступінь захищеності територіального комплексу, екосистеми, людини (безпека життєдіяльності) від можливих екологічних уражень. Визначається величиною екологічного ризику.
Екологічний ризик –усвідомлення небезпеки виникнення небажаних негативних змін екологічної ситуації у певному місці й часі з обрахованими величинами ймовірних збитків (за Г. Білявським, Л. Бутченко, В. Навроцьким). У зв‘язку з тим, що у системі “природа–господарство–населення” первинною й найменш стійкою під впливом антропогенної діяльності є природна складова за основу розрахунків екологічного ризику визначають стан екосистем. Згідно ДСТУ 2156–93 (Держстандарт України), екологічний ризик – це ймовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє середовище, що спричиняють незворотну деградацію екосистем.
Узагальнену характеристику (параметри) екосистеми Пе можна записати у такому вигляді:
Пе = f (Ке Ка Кв Кс Кп Кк Кр),
де Ке, Ка, Кв, Кс, Кп, Кк, КРузагальненні характеристики, відповідно – енергії, атмосфери, води, субстрату ґрунту, продуцентів, консументів і редуцентів.*1
Зміна енергетики системи до 1% може спричинити перехід системи з стаціонарного стану до кризових наслідків. При змінах більших від 1% матимуть місце катастрофічні явища в системі. Для більшості популяційних систем порогом якісних змін є 10%. Вилучення 70% маси або речовини – енергетичного приросту в популяційній системі – зумовлюють її деградацію або загибель (за В. Горшковим).
У цілому екологічний ризик системи (R) можна визначити за формулою:
R = Y (1 – r) T,
деR– значення ризику;Y– обсяг фітомаси, що виробляється у цей час;r– норма дисконту;Т –час дії;(1 – r) Т– коефіцієнт дисконтування, за допомогою якого обсяг фітомаси, виробленої заТ, приводять до умов базового року (за Є. Хлобистовим, 2000).
В. Горшков, російський вчений-еколог, визначив критерій – рубіж сталості екосфери щодо антропогенного навантаження.Ця величина становить 1% чистої первинної глобальної продукції біоти, що дорівнює приблизно 23.1018дж./ рік, або 0,74.1012Вт/ рік. За оцінками різних фахівців, сучасне пряме споживання людством біопродукції становить від 7% до 12%, тобто в 10 разів більше від рубежу стійкості біосфери.
Валова потужність енергетики світу становить біля 18.1012Вт/рік, що у 24 рази більше від енергетичної оцінки межі.
Т. Акімова і В. Хаскін пропонують таку формулу визначення екологічної безпеки суспільства:
F = ,
де F– коефіцієнт майбутнього;І– індекс цивілізованості (рівень культури, освіти, виховання);R– ступінь ризику, ймовірність негативних наслідків;P– інтенсивність наслідків;Т– час, ймовірна віддаленість наслідків.