- •Українська мова Посібник для самостійного вивченя дицсципліни
- •Зміст дисципліни
- •Тема 5 Синтаксис та пунктуація
- •Тема 10 Теорія та практика перекладу
- •Тема 1. Українська мова як державна та національна мова
- •1.1. Націотворчий елемент української мови
- •1.2. Основні етапи історії української мови
- •1.3. Українська лексикографія
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Українські орфографія, орфоепія, графіка
- •2.1. Орфографія як наука
- •2.2. Орфоепія як наука
- •Чергування у – в.
- •Чергування і – й.
- •2.3 . Графіка як наука
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Лексичні та фразеологічні засоби мови
- •3.3. Групи української лексики
- •3.4. Фразеологія як наука
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Граматичні засоби мови
- •4.1. Морфологія як наука
- •4.2. Самостійні частини мови
- •4.3. Службові частини мови
- •4.4. Вигук
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Синтаксис та пунктуація
- •5.1. Синтаксис як наука
- •5.2. Пунктуація як наука
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Функціональні стилі української мови
- •6.1. Поняття функціонального стилю
- •6.2. Розмовний стиль
- •6.3. Науковий стиль
- •6.4. Публіцистичний стиль
- •6.5. Художній стиль
- •6.6. Офіційно-діловий стиль
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Культура мови
- •7.1. Поняття культури мови
- •7.2. Особливості ділового спілкування
- •7.3. Етикет ділового спілкування
- •7.4. Правила та закони ділового спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Документ як основний вид ділового тексту
- •8.1. Документ як вид тексту
- •8.2. Вимоги до тексту службового документа
- •8.3. Правила складання деяких видів документів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Термін як лексична одиниця
- •9.1. Термінознавство як наука
- •9.2. Термін як лінгвістичне поняття
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Теорія та практика перекладу
- •10.1. Коротка історія перекладацької традиції в Україні
- •10.2. Загальні зауваження щодо перекладу
- •10.3. Правила редагування комп’ютерного перекладу
- •Питання для самоконтролю
- •Питання до заліку
- •Контрольні роботи Варіант 1
- •2. Визначте ряд, у якому правильно наведені сурядні сполучники:
- •3. Визначте речення з відокремленим означенням:
- •Варіант 3
- •2. Знайдіть речення з пунктуаційною помилкою:
- •3. Визначте непоширене речення:
- •Варіант 4
- •2. У реченні» Темно-зелені садки дрімають вже без плоду» присудок:
- •А. Ми, народжені у хх столітті, живемо за іншими правилами. Б. Посаджений учнями сад рясно вродив. В. Дівчата йдуть за зіллям зірваним на Івана Купала.
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •2. Вкажіть групу слів, в яких відбувається спрощення в групах приголосних:
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •2. Вкажіть групу слів, в яких відбувається спрощення в групах приголосних:
- •3. Вкажіть ряд слів без помилок:
- •Варіант 10
- •1. Визначте словосполучення, у якому неправильно вжитий прийменник:
- •2. Яке словосполучення перекладено правильно:
- •3. Вкажіть пункт, в якому допущено помилку:
- •Варіант 11
- •2. Які слова слід писати із префіксом при:
- •Варіант 12
- •2. Визначте ряд слів, де допущено помилку: а. Схитрити, змести, станцювати. Б. Сфотографувати, зробити, злетіти. В. Спитати, зрадіти, зкинути.
- •3. Написання якого слова не відповідає нормам правопису:
- •Варіант 13
- •2. Визначте «зайвий» ряд:
- •3. Знайдіть мовленнєву помилку в перекладі: а. Далёкая Сибирь – далека Сибір. Б. Головная боль – головний біль. В. Горячая печь – гаряча піч.
- •Варіант 14
- •2. Вкажіть ряд із числівниками: а. Трьохсотий, двадцятитисячний, десятий. Б. Двадцятирічний, шістнадцятиповерховий. В. Трійка, десятка, п'ятірка.
- •3. Знайдіть помилку у вживанні іменника:
- •Варіант 15
- •2. Визначте речення, в якому неправильно поставлено тире:
- •3. Які слова слід писати із префіксом при:
- •Варіант 16
- •Варіант 17
- •Варіант 18
- •Варіант 19
- •Варіант 20
- •Варіант 21
- •Варіант 22
- •Варіант 23
- •Варіант 24
- •Варіант 25
- •Список рекомендованої література
- •Список рекомендованих словників
1.2. Основні етапи історії української мови
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський – автор перших високохудожніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Він першим використав народорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.
Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше «своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...» Традиції Т. Шевченка у розвитку української літератрної мови провадили далі у своїй творчості І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М.Коцюбинський та інші письменники.
В основу української літературної мови деякі письменники й до Т.Шевченка намагалися покласти живу народну мову, але це мало переважно діалектний характер:
- мова І.Котляревського спиралася на полтавську говірку;
- мова Г.Квітки-Основ’яненка – на харківську тощо.
Тарас Шевченко першим у своїй творчості піднісся до розуміння синтетичності та соборності літературної мови. Проте ще довго точилася дискусія щодо галицького впливу на українську літературну мову. Через певний час дискусія призвела до засадження крайностей і ствердження середньої лінії. Однак сучасна літературна мова широко використовує галицькі елементи: в абстрактній лексиці (засада, властивість, зарозумілість, необізнаний, вплив, відчувати); в поняттях побуту (парасоля, кава, серветка, цукерки, тістечко); в адміністративно-канцелярській сфері (звіт, уряд); подвійний наголос (засідання, роки, тисячі, часу); вживання прийменників (о першій годині, за наказом, за десять хвилин одинадцята, по обіді) Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов»язкових для всіх літературних норм.
Українська мова у своєму розвитку пройшла декілька етапів.
Давньоукраїнська мова.
У 4-5 століттях нашої ери, внаслідок взаємодії різних слов'янських племен, склався етнос, що у майбутньому сформував державу Київська Русь. Звідси багато науковців і починають відлік історії української мови як певно-означеної, яскраво-індивідуальної одиниці. Офіційна мова Київської Русі –давньоруська мовастала основою як для української, так і для інших майбутніх східнослов'янських мов:російськоїтабілоруської.
Ознаки в писемних пам'ятках XI – XIII ст. свідчать, що на той час граматика мови Русі вже набула виразних діалектних рис. Тоді ж таки починає формуватися українська фонологія; з системи протоукраїнських говірок постає єдина мова.
Староукраїнська мова.
У часі панування Великого князівства Литовськогона території України та Білорусі була поширена писемнастароукраїнська мова– спільний предок для білоруської та української.
З початком панування поляківписемна українська мова поступово занепадає через тиск на неї з бокупольської. Жива українська мова відділяється від книжної староукраїнської.
Українська мова у XIX-XX століттях.
Переломним періодом стало видання поеми Івана Котляревського«Енеїда», написаної живою українською мовою. Звідси починається розвиток сучасної української мови, що згодом розвивалася завдяки таким митцям слова якТарас Шевченко,Леся Українка,Іван Франкота інші.
Проте наприкінці 19 століття політика російського царизмущодо української мови стає значно жорсткішою, і 1863 року виходитьВалуєвський циркуляр, що забороняв видавати книги українською мовою. У 1864 році було заборонено використовувати українську мову навіть у початковій школі.
Проте вже на початку 20 століття, в 1905 році, навіть Академія Наук Російської імперіївизнала українську мову повноцінною і самостійною мовою посеред інших слов'янських. Таким чином, вона позбулася статусу «діалекту» російської мови.