28. Зміст та структура колективного договору

Умови колективного договору за характером поділяються на:

нормативні - це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їхньої компетенції. Наприклад, умови, якими встановлюються тарифні ставки, посадові оклади, розміри і умови доплат і надбавок до заробітної плати, розміри і умови виплати премій. Вони поширюються на працівників даної організації та діють протягом усього строку дії колективного договору;

зобов’язальні – мають не загальний, а конкретний характер і є конкретними зобов’язаннями сторін. Як правило, вони діють не протягом усього терміну чинності колективного договору і припиняють свою дію у зв’язку з їх виконанням . Зобов’язальні умови колективного договору мають і конкретних виконавців. Наприклад, заходи з охорони праці;

інформаційні - містять норми законодавства, а також соціально-партнерських угод більш високого рівня. ( Генеральної, галузевої, регіональної угоди);

організаційні - це умови, пов’язані з регламентацією порядку укладення, зміни й припинення дії колективного договору ( умови щодо терміну чинності колективного договору, порядку внесення змін і доповнень до колективного договору тощо).

29. Колективні угоди

Законодавець розрізняє поняття колективного договору і колективної угоди, хоч по суті колективний договір є різновидом колективної угоди, яка укладається на виробничому рівні. Але, незважаючи на спільні риси колективної угоди і договору, таке розмежування викликано наявністю між ними ряду відмінностей та особливостей. Так, сфера укладення колективних договорів, по-перше, – на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи, по-друге, – в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів. Тоді, як колективні угоди укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях.

При цьому, поняття “колективна угода” в законодавстві України з’явилося порівняно недавно (з прийняттям Закону України “Про колективні договори і угоди”).

Сторони колективних угод визначено в ст.3 вищезазначеного закону. Так, сторонами Генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди; власники або уповноважені ними органи, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об’єднання профспілок або інших представницьких організацій працівників, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об’єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об’єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

32. Поняття і значення тд, його відмінність від цивільно-правових договорів, пов’язаних з працею

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відмінність:

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР	ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР
Чим регулюються?
Трудовим законодавством (у першу чергу - КЗпП).	Цивільним законодавством (у першу чергу - ЦК).
Оформлення
За загальним порядком працівник подає заяву про прийняття на роботу; видається наказ про прийняття на роботу; вноситься запис у трудову книжку працівника. Письмовий договір складається у випадках, передбачених ст. 24 КЗпП.	Складається письмовий договір. Наказ про прийняття на роботу не оформляється, і запис у трудову книжку не вноситься.
Істотні умови договору
Зазначається посада, на яку приймається працівник, розмір заробітної плати, дата початку роботи. Трудовий договір може бути строковим і безстроковим. Якщо при прийнятті на роботу термін не вказано, то договір уважається безстроковим.	При укладенні цивільно-правового договору сторони самостійно зазначають його умови. Істотними умовами є предмет, ціна та термін договору. При цьому термін договору законом не обмежується.
Сторони
Роботодавець – працівник.	Замовник - виконавець/підрядник.
Умови праці
Працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку. Роботодавець забезпечує працівника робочим місцем, необхідним устаткуванням, матеріалами, тощо. Охорона праці забезпечується роботодавцем.	Виконавець самостійно розподіляє свій час для виконання роботи. Робота виконується інструментами та із матеріалів підрядника (якщо інше не передбачене договором). Охорона праці забезпечується підрядником.
Соціальні і трудові гарантії
Працівники мають право на наступні гарантії: - оплачувана щорічна відпустка; - оплата часу простою; - вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП); - оплата періоду непрацездатності; - допомога по безробіттю; - соціальні відпустки, тощо.	На виконавців за цивільно-правовими договорами трудові гарантії не поширюються. Якщо виконавець самостійно не здійснює відрахування до соціальних фондів, то права на соціальні гарантії він не має.
Відповідальність та ризики
Відповідальність сторін обмежена рамками трудового законодавства. Працівник несе дисциплінарну відповідальність і матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ст. 134 КЗпП). Ризики, пов'язані з виконанням роботи, несе роботодавець.	Виконавець несе договірну відповідальність. Тобто в договорі за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторонами можуть бути передбачені такі заходи, як: - штрафні санкції; - дострокове розірвання договору, - відшкодування заподіяних збитків. Ризики, пов'язані з виконанням роботи, несе виконавець.
Оплата праці
Працівник отримує заробітну плату, розмір якої не може бути меншим від державних гарантій (тобто мінімальної заробітної плати). Зарплата виплачується не рідше двох разів на місяць (у встановлені колективним договором терміни) - ст. 115 КЗпП.	Виконавцю виплачується винагорода за виконану роботу, розмір якої не прив'язаний до мінімальної зарплати та визначається сторонами самостійно. Умови виплати вказуються в договорі. Як правило, виплата здійснюється після оформлення акта здачі-приймання роботи.