§ 4. Правовий режим земельних ділянок та природних об’єктів, що мають особливу наукову цінність

 

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗК до земель іншого природо­охоронного призначення належать земельні ділянки, у межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (далі - науково цінні землі). їх охорона здійснюється відповід­но до ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", яка передбачає, що території й об'єкти, які мають особливу наукову цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи про об'єкт, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та централь­ним органом виконавчої влади в галузі культури. На перший погляд здається, що йдеться про особливо цінні об'єкти природно-заповідного фонду. Але ситуацію прояснює ст. 7 Закону, відповідно до якої землі природно-заповідного фонду, а також природних територій і об'єктів, що мають особливу наукову цінність і є об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного призначення. Отже, Закон передбачає різницю між землями природно-заповідного фонду і науково цінними землями.

Слід зазначити, що законодавство, пов'язане з науково цін­ними землями, розвинуте недостатньо. Тому здається склад­ним чітке визначення критеріїв встановлення особливої науко­вої цінності об'єктів та їх правового режиму. Формулювання ст. 46 ЗК необхідно тлумачити таким чином, що до закріплених у ньому земель можуть бути віднесені не тільки ті ділянки, на яких розташовані об'єкти, що становлять наукову цінність, а й ті, які самі становлять таку цінність. Деякі критерії віднесення земель до науково цінних можна знайти у Загальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки та в Законі "Про екологічну мережу України".

Відповідно до ч. 4 розділу 1 Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000- 2015 роки та ст. 5 Закону "Про екологічну мережу України" складовими структурних елементів екомережі є, зокрема, землі з ділянками степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки, ділянки, на яких зростають при­родні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, а також ті земельні ділянки, що є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, радіоактивно забруднені землі, які не використову­ються і підлягають окремій охороні - як природні регіони з окремим статусом тощо. Це приблизний перелік земель, що можуть бути віднесені до науково цінних. Хоч, можливо, у разі виявлення якогось науково цінного природного утворення на земельну ділянку під ним буде поширено правовий режим науково цінних земель (мова може вестись про якусь природну аномалію - магнітну, радіаційну, екологічну тощо).

Екологічному законодавству України відомий правовий інсти­тут резервування цінних для заповідання природних територій і об'єктів. Режим резервування встановлюється тимчасово, до ухвалення рішення про віднесення конкретних територій до об'єктів природно-заповідного фонду з метою забезпечення їх схоронності. У рішенні про резервування можуть бути зазна­чені обмеження у використанні зарезервованих земель. Однак ці землі не можна віднести до науково цінних земель, оскільки вони продовжують знаходитись у складі відповідних категорій земельного фонду нашої країни до того часу, поки не буде створений об'єкт природно-заповідного фонду. Тобто, вони не є землями природно-заповідного чи природоохоронного при­значення.

З урахуванням нових положень чинного законодавства, зо­крема, законодавства про формування національної екологічної мережі, можна говорити про поступове відокремлення право­вого режиму науково цінних земель. Що ж до порядку оголо­шення земель науково цінними, то треба керуватися ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою віднесення земель до науково цінних здійснюється Мінприро­ди, яке й затверджує положення про їх особливий правовий режим.

Науково цінними землі можуть бути оголошені також у по­рядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 Закону України від 29 червня 1995 р. "Про музеї та музейну справу". На основі ансамблів, комплексів пам'яток і окремих пам'яток природи, історії та культури і територій, що мають особливу наукову цінність, можуть створюватися історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба тощо. Створення історико-культурних заповідників є підставою для переведення конкретних земельних ділянок у категорію земель історико-культурного призначення. Щодо створення музеїв-заповідників і музеїв просто неба, то треба зазначити, що землі, зайняті такими на­уково цінними об'єктами, цілком можуть бути віднесені до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохо­ронного призначення. Підставою для їх переведення у цю кате­горію земель буде створення музею у порядку, передбаченому зазначеним вище Законом. Землі, на яких розташовані музеї, мають певну специфіку правового режиму, встановлювану музейним законодавством.

Крім того, Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень органів місцевого самоврядування відносить прийняття рішень про організацію об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підля­гають особливій охороні (п. 37 ч. 1 ст. 26; п. З ч. 1 ст. 33; п. 24 ч. 1 ст. 43 цього Закону). Це означає, що ці органи можуть організовувати на природних територіях, на які поширюється їх юрисдикція, такі об'єкти особливої охорони, які не передбачені Законом "Про природно-заповідний фонд України". У такому разі вони самостійно визначають правовий режим територій, що підлягають особливій охороні, але вони не включаються до складу природно-заповідного фонду. Такі науково цінні землі мають бути віднесені до земель місцевого значення.

Правовий режим науково цінних земель не обов'язково пе­редбачає здійснення на них наукової діяльності. На цих землях може бути встановлений режим використання й охорони природи, який відповідає їх науковій специфіці і забезпечує збереження зазначених земель для проведення наукових дослід­жень. Науково цінні землі можуть знаходитись як у держав­ній, так і в комунальній та приватній власності, передаватися у постійне користування, на умовах оренди та інших правових підставах.

Таким чином, на підставі законодавства України можна ви­ділити 4 види правових режимів науково цінних земель: пра­вовий режим радіаційно-забруднених земель зон екологічного лиха; правовий режим науково цінних об'єктів, обумовлений ст.ст. 6, 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України"; правовий режим земель, на яких розташовані науково цінні природні об'єкти, що є експонатами музеїв просто неба; право­вий режим природних об'єктів особливої охорони (не вклю­чених до складу природно-заповідного фонду), створюваних за рішеннями органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.