Розділ ііі. Особливості психологічної підготовки до змагань

Прогресуюча гострота змагальної боротьби в сучасному спорті нерідко супроводжується граничними фізичними й психічними навантаженнями, що виражаються в стані тривоги, лихоманки або апатії, що в остаточному підсумку приводить до нервових стресів.

Психологічна підготовка волейболістів до майбутніх змагань здійснюється на базі загальної психологічної підготовки й пов'язана з рішенням завдань, поставлених перед спортсменом у даному конкретному змаганні. До їхнього числа варто віднести:

1. Усвідомлення гравцями особливостей і завдань майбутньої гри.

2. Вивчення конкретних умов майбутніх змагань (час і місце ігор, освітленість, температура й т.п.).

3. Вивчення сильних і слабких сторін супротивника й підготовка до ігрових дій з урахуванням цих особливостей.

4. Усвідомлення й оцінка своїх власних можливостей у даний момент.

5. Подолання негативних емоцій, викликаних майбутньою грою.

6. Формування твердої впевненості у своїх силах і можливостях виконання поставлених завдань у майбутній грі.

Кожен волейболіст випробовує перед грою (та й під час двобою) складні емоційно-вольові стани, які роблять як позитивний, так і негативний вплив на його спортивні дії, чим й обумовлюється перебудова психологічних і фізіологічних процесів у його організмі. Одні волейболісти відчувають емоційний підйом, упевненість у своїх силах, що підвищує готовність організму до виконання майбутніх ігрових дій. В інших з виникають порушення або зупинки, непевність, острах поразки, що знижує готовність організму й можливості спортсмена. Дуже часто можна спостерігати волейболістів, які в процесі тренувань демонструють високу майстерність, але під час гри їх часом важко впізнати: вони виглядають як недосвідчені новачки.

Один з основних факторів, що впливають на рівень готовності, - емоційний стан перенапруги або, навпаки, апатії перед грою. Такий стан прийнятий називати передстартовим. Розрізняють чотири види передстартових станів:

• стан бойової готовності;

• стартова лихоманка;

• стартова апатія;

• стан самозаспокоєності.

Стан бойової готовності - найсприятливіший. Для даного стану характерні наступні риси: загальний емоційний підйом, бадьорість, наснага, внутрішня зібраність і зосередженість, наявність активного прагнення до досягнення перемоги, упевненість у своїх силах, загострення процесів сприйняття, уваги, мислення, пам'яті, уяви й уявлень.

Стартова лихоманка характеризується перевагою процесів порушення, що проявляється в сильному хвилюванні, нестійкому емоційному стані, швидкій зміні одних емоцій іншими, імпульсивності, дратівливості. Зовні даний стан проявляється в тремтінні рук і ніг, пітливості, в різних позивах, підвищеній мовній активності й т.п.

Стартова апатія - стан протилежне стартовій лихоманці. Для неї характерні знижена збудливість, млявість всіх психічних процесів, сонливість, відсутність бажання брати участь у грі, занепад сил і невір'я у свої сили, різке ослаблення процесів сприйняття, уваги, мислення, скутість рухів і сповільненість реакцій, нетовариськість, стан пригніченості. Зовні даний стан проявляється в зниженні м'язового тонусу, блідості обличчя, у зміні ритму дихання, появі задишки, холодного поту, пересихання рота й т.п.

Стан самозаспокоєності характеризується відсутністю готовності до вольових напруг, переоцінкою своїх сил і можливостей, недооцінкою сил супротивника, важливості гри й т.п.

Є ще безліч проміжних передігрових станів. Подолання негативних емоційних станів й їхнє регулювання може бути здійснене за допомогою спеціальних прийомів. Вони зводяться до наступного:

1. Свідоме придушення спортсменом негативних емоцій. Волейболіст не повинен зовні виражати сильне хвилювання, непевність. Навпаки, мімікою, рухами він повинен намагатися виразити стан упевненості, бадьорості.

2. Застосування в розминці спеціальних вправ, рухів, різних по швидкості, темпу, амплітуді, м'язовій напрузі (залежно від особливості емоційного стану), які можуть знизити порушення або зняти стан пригніченості.

3. Регуляція дихання за допомогою спеціальних дихальних вправ (по глибині, інтенсивності, частоті, ритму, тривалості).

4. Вплив за допомогою слова. Словом можна людину окрилити, вселити впевненість, обрадувати, заспокоїти й, навпроти, засмутити й т.п. Більшу роль грає застосування самонаказу, самопідбадьорення, самоспонукання ("я виграю", "я доможуся", "я повинен" і т.п.).

5. Навмисна зміна спрямованості й змісту думок і уявлень. У подоланні передігрового хвилювання волейболістам допомагають спогади про вдало проведені ігри, друзів і т.д. Тим самим спортсмени не тільки створюють установку на активну ігрову діяльність, але й витісняють зі своєї свідомості несприятливі емоційні стани.

6. Застосування спеціального масажу, що робить на спортсмена заспокійливий або збудливий вплив.

7. Застосування прийомів аутогенного тренування з метою зняття або зниження впливу несприятливих емоцій перед грою й зняття зайвого нервового порушення.

Успіх виступу команди в змаганнях багато в чому залежить від умілого керування й керівництва командою.

При участі команди в турнірі необхідно встановити раціональний режим, при цьому вільний день треба максимально використати для відпочинку й відновлення, але обов'язково провести легке тренування з м'ячем. В ігровий день необхідно уникати яких-небудь напружених дій, тривалих прогулянок, екскурсій, довгого лежання. Харчування повинне бути помірним, звичним, за 3-4 години до гри.

Для попередження несприятливих емоційних станів і формування стану готовності до гри, а також прискорення включення в гру велике значення має розминка. Розминку спортсмени повинні проводити самостійно, причому інертному гравцеві потрібно в розминку включати кілька групових вправ. При цьому тренер повинен провести 2-3-хвилинну бесіду з усіма гравцями разом із запасними, у якій нагадати основні положення майбутньої гри й дати попередню установку.

У процесі гри виникає безліч моментів, ситуацій, які вимагають оперативного втручання тренера, Наприклад, увести деякі корективи в дії гравців команди, які або відходять від прийнятих установок, або при невизначених діях гравців суперника як у захисті, так й у нападі й т.п. Для цього тренер використає заміни гравців і перерви, передбачені правилами гри. Заміни можуть бути зроблені по різних причинах - для відпочинку гравця, для збільшення або зменшення темпу гри, для зміни тактичних дій при невпевненій грі спортсмена, при частих помилках і т.д. Але при цьому не рекомендується зловживати замінами й проводити їх без підстави. Тренер повинен добре знати своїх гравців й особливості їх поведінки в різні періоди гри. Неприпустима заміна при однократній помилці. Це може викликати в спортсмена стан непевності, нервозності.

Перерви використовують для відпочинку, для зміни тактичного малюнка гри й коректування індивідуальних дій, для збивання темпу гри, при втраті ініціативи або при розгубленості гравців, для підняття духу в команді.

При підготовці команди й кожного гравця окремо до конкретних змагань або гри тренер не обмежується тільки психологічною підготовкою гравців своєї команди, він повинен постачати команду необхідною інформацією про слабкі або сильні сторони гравців команди супротивника, використовуючи при цьому дані "спортивної розвідки". У всіх випадках вказівки тренера повинні бути лаконічний, точний й ясними, тон упевнений і спокійний.

Кінцевий переможний результат у сучасному волейболі, як й в інших видах спортивних ігор, залежить не тільки від високого рівня досконалості фізичної, техніко-тактичної й ігрової підготовленості спортсменів, але й багато в чому (якщо не у вирішальній мері) визначається ступенем їхньої психологічної готовності до конкретних змагань. Роль психологічної підготовленості особливо зростають коли спортсмени, що беруть участь у певних змаганнях, перебувають приблизно на однакових рівнях у фізичному й тактичному відношенні. Так, вивчення показників, що характеризують психомоторну активність волейболісток, дозволило тренерам цілеспрямовано вирішувати питання психологічної підготовки гравців і команди в цілому.