4. Форми держави
Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Всі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Форма держави об’єднує форму правління, форму державного устрою та державно-правовий (політичний) режим.
Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, а також їх взаємовідносини з народом. Розрізняють дві форми державного правління: монархія і республіка.
Монархія – це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, яка отримує владу у спадок (фараон, шах, цар, імператор). Існують дві форми монархії:
абсолютна монархія (історичний тип монархії, якому властива належність монарху необмеженої влади (Саудівська Аравія, Оман);
обмежена монархія (форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом). Серед обмежених монархій розрізняють: дуалістичну (у руках монарха зосереджена виконавча і, частково, законодавча влада (Йорданія, Марокко); конституційну (парламентську), яка характеризується певним співвідношенням повноважень монарха й парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія); виборну; теократичну (монархія, у якій релігійний лідер є одночасно і главою держави); принципат (форма рабовласницької монархії, за якої зберігають республіканські установи, але влада фактично належить одній особі — принцепсові (першому у списку сенаторів).
Республіка - це форма правління, при якій джерелом влади є народна більшість, а вищі органи влади обираються громадянами. Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженнями парламенту розрізняють республіки:
парламентські (характерне верховенство влади парламенту (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія);
президентські (характеризуються наявністю глави держави - президента, який поєднує повноваження глави держави та уряду (США, Російська Федерація, Аргентина, Мексика, Бразилія);
змішані (характеризуються сильною президентською владою та контролем парламенту за діяльністю уряду (Україна, Франція);
надпрезидентські (характеризуються зосередженням всієї повноти влади в руках президента (латиноамериканські країни, Білорусь, Туркменистан, Узбекистан та ін).
Форма державного устрою - це спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влад.
За формою державного устрою держави поділяються на прості та складні.
Простою або унітарною є держава, яка не містить у собі відокремлених державних утворень, які користуються певною державною самостійністю (Україна, Франція, Китай, Японія, Польща). Вони, зокрема, характеризуються:
цілковитою політичною єдністю;
єдиною системою державних органів;
єдиною системою законодавства;
єдиним громадянством;
можуть мати автономні утворення.
Складні держави формуються з окремих адміністративно-територіальних одиниць, які володіють певною державною самостійністю.
Федерація - це союзна держава, що складається з територій-суб’єктів, які мають обмежений суверенітет (США, Мексика, Росія, Канада). Для федерації характерні:
наявність двох рівнів державного апарату;
наявність двопалатного парламенту;
наявність дворівневої системи законодавства;
можливе подвійне громадянство та ін.
Конфедерація - це договірний союз держав, які об’єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет. Конфедерація характеризується:
відсутністю єдиного громадянства;
добровільним об’єднанням необхідних коштів для вирішення спільних справ;
створенням спільних органів шляхом рівного представництва;
має здебільшого лише історичний характер (Північна Америка XVIII ст., Німеччина XIX ст.).
Імперія - це складна держава, яка включає суверенну державу-метрополію - і підвладні їй несуверенні держави-колонії (Російська імперія, Османська імперія та ін.).
Політичний режим (державно-правовий) — це сукупність методів і засобів здійснення державної влади, її взаємодії з населенням.
Залежно від наявності демократичних інститутів політичні режими поділяють на демократичні і недемократичні.
Демократичні режими засновані на визнанні принципу рівності та свободи людей. Вони характеризуються:
гарантованістю проголошених прав і свобод громадян;
політичним плюралізмом;
законністю і правопорядком;
існуванням і рівноправністю всіх форм власності;
незалежністю правосуддя;
багатопартійністю та ін.
Демократичні режими класифікуються на демократично-ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний.
Для недемократичних режимів характерні:
існування тільки однієї офіційної ідеології;
зведення до мінімуму політичних прав та свобод громадян;
однопартійність;
агресивність у зовнішній політиці;
перевага однієї форми власності;
культ особи вождя;
месіанство;
тотальний контроль з боку держави над усіма сферами суспільного життя.
Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.