Німецька класична філософія

Наприкінці 18 — на початку 19 століття головними центрами розвитку філософської думки знову стали університети, однак на відміну відСередньовіччя, філософія уже не була підпорядкованою богослов'ю, а носила світський характер. Найвидатніші філософи цього часу працювали вНімеччині: Іммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Гегель. Їхню творчість об'єднують під назвою німецький ідеалізм. До німецької класичної філософії заведено зараховувати також матеріаліста Людвіга Феєрбаха.

10. Проблеми субстанції в античній філософії

Субста́нция (лат. substantia — сущность; то, что лежит в основе) — философская категория классической рациональности для обозначения объективной реальности в аспекте внутреннего единства всех форм ее проявления и саморазвития.

Фалес з Мілета (бл. 625-547 до н.е.) - родоначальник європейської науки і філософії, крім того, він математик, астроном і політичний діяч, який користувався великою повагою співгромадян, Фалес походив із знатного фінікійського роду. Він багато подорожував, а свої знання намагався застосовувати на практиці. Він автор багатьох технічних удосконалень, здійснив вимір пам'яток, пірамід, храмів в Єгипті.  Фалес справив буквально переворот у світогляді, висунувши ідею субстанції-першооснови всього, узагальнивши все різноманіття в Єдиносущого і угледівши початок всього у волозі: адже вона пронизує собою все. Арістотель сказав, що Фалес вперше спробував знайти фізичний початок без посередництва міфів. Волога і насправді всюдисуща стихія; все відбувається з води і в воду ж звертається. Вода як природний початок, виявляється носієм всіх змін і перетворень. Це ж і справді геніальна ідея збереження. Хоча ідея Фалеса про першосутність представляється нам зараз наївною, але з історичної точки зору вона надзвичайно важлива: в положенні «всі з води» була дана «відставка» олімпійським, тобто язичницьким богам, в кінцевому рахунку міфологічному мисленню, і продовжений шлях до природного пояснення природи. У чому ж ще складається геніальність батька європейської філософії? Йому вперше прийшла думка про єдність мировоздания. Ця ідея, одного разу народившись, ніколи вже не вмирала: вона повідомлялася його учням і учням його учнів. Фалес, як і його наступники, стояв на точці зору гілозоізма (-від грец.Hyle-вещ-во, zoe-життя) - погляди за яким життя - іманентна властивість матерії, що існує саме по собі рух, а разом з тим і одухотворене. Фалес вважав, що душа розлита у всьому сущому. Фалес розглядав душу як щось спонтанно-активна. Згідно Плутарху, Фалес називав бога універсальнимінтелектом: бог є розум світу.  Наступник Фалеса Анаксимандр (бл. 610-540 до н.е.) першим піднявся до оригінальної ідеї нескінченності світів. За першооснову сущого він прийняв апейрон - невизначену і безмежну субстанцію: її частини змінюються, ціле залишається же незмінним. Це нескінченне початок характеризується як божественне, творчо-рушійне початок: воно не є чуттєвого сприйняття, але збагненно розумом. Оскільки це початок нескінченно, воно невичерпно у своїх можливостях освіти конкретних реальностей. Все існуюче як би розсипано у вигляді крихітних часточок. Як малі крупинки золота утворюють злитки, частинки землі її конкретні масиви.  Третій представник Мілетськой школи Анаксімен (бл. 585 - 525 до н.е.). Він вважав, що першоосновою всього є повітря, мислив його як безкінечне і бачив у ньому легкість змінності та перетворюємо ості речей. Згідно Анаксимену, всі речі виникли з повітря і являють собою його модифікації, що утворюються шляхом його згущення і розрядження. Щоб адекватно оцінити ці, як здається зараз «наївні» ідеї мілетцев, нагадаємо, що великий Кант у своєму періоді історії стверджував, щопланети і всі космічні тіла складаються і беруть свій початок з нескінченності газоподібної маси.  Отже, мілетці здійснили прорив своїми поглядами, в яких однозначно було поставлено питання: «З чого все?» Відповіді у них різні, але саме вони поклали початок власне філософського підходу до питання походження сущого: до ідеї субстанції, тобто до першооснови, і сутності всіх речей і явищ мировоздания. Тобто вони не мали единої думки з питання щож було першим, вода, вогонь чи щось безмежне…