Фізіологічні основи болю
БІЛЬ — це своєрідний психофізіологічний стан людини, що виникає внаслідок впливу надвеликих подразників, які викликають органічні або функціональні порушення в організмі.
|
Види болю: |
|
|
швидкий біль |
повільний біль |
||
починається лише через 1 |
|||
відчувається протягом |
|||
секунду або більше, а потім |
|||
приблизно 0,1 секунди |
|||
повільно посилюється |
|||
після застосування |
|||
протягом багатьох секунд, а |
|||
больового подразника |
|||
іноді навіть хвилин |
|||
- різкий |
|||
- |
ниючий |
||
- колючий |
|||
- |
пульсуючий |
||
- гострий |
|||
- |
нудотний |
||
- електричний |
|||
- |
хронічний |
||
|
|||
Ноцицепція, фізіологічна характеристика та класифікація
Для шкіри: уколювання, різання, подрібнення, печіння, заморожування тощо. Для шлунково-кишкового тракту: запалення слизової оболонки, розтягнення або
спазм гладкої мускулатури та тяга на брижі прикріплення.
Ускелетних м’язах: ішемія, некроз, крововилив, ін’єкція дратівливого розчину та пошкодження оболонки сполучної тканини.
Усерцевому м’язі: ішемія або запалення м’язів.
Усуглобах: запалення синовіальної оболонки, вплив на синовіальну мембрану гіпертонічним фізіологічним розчином та розтягнення або розрив зв’язок навколо суглоба.
Для кровоносних судин: артерія або вена, пронизана голкою, запалення артерії або вени, обструкція артерії або вени, що виникає при тромботичній або емболічній оклюзії, надмірна пульсація артерій, що спостерігається при мігрені тощо.
Умозку: тяга на мозкових артеріях або менінгеальних структурах.
Унервах: здавлення нервового кореня або сенсорних гангліїв. Біль при
інтраневральному ураженні виникає з оболонки нервів.
Типи больових
рецепторів:
механічні ноцицептори |
|
|
реагують на механічні |
термічні ноцицептори |
|
пошкодження, такі як |
||
реагують на перепади |
||
різання, подрібнення або |
||
температур, особливо |
||
защемлення; |
на спеку; |
|
|
полімодальні ноцицептори
однаково реагують на всі види шкідливих подразників, включаючи дратівливі хімікати, що виділяються з пошкоджених тканин.
Ноцицептивна
система
ноцицептори
аферентні волокна
нейрони задніх рогів спинного мозку
специфічний больовий шлях |
неспецифічний больовий шлях |
ядра довгастого мозку |
ретикулярна формація |
вентральні ядра таламуса |
гіпоталамус, таламус |
задня центральна звивина |
верхня лобна й тім’яна звивина кори |
кори головного мозку |
головного мозку |
Фізіологічне значення болю:
1.Біль дає попереджувальний сигнал про наявність проблеми чи загрози. Також сприяє усвідомленню травм.
2.Біль запобігає подальшому пошкодженню, викликаючи рефлекторне відривання тіла від джерела травми.
3.Біль змушує людину відпочивати або мінімізувати діяльність, що дозволяє швидко загоювати пошкоджену частину
4.Біль закликає людину пройти необхідне лікування, щоб запобігти серйозним пошкодженням.
Антиноцицептивна або протибольова система
Опіатна система мозку - ендорфіни та енкефаліни:
опіатні рецептори перивентрикулярного ядра навколо третього шлуночка
або периаведуктальної сірої речовини стовбура мозку
Опіат-подібні речовини:
(продукти розпаду трьох білків):
проопіомеланокортину,
проенкефаліну,
продінорфіну
Супраспінальні області, в яких електрична стимуляція викликає аналгезії.
Електрична стимуляція всього головного мозку може викликати анестезію і аналгезії ( «електронаркоз»). Цей ефект обумовлений тільки обмеженими ділянками в центральній сірій речовині навколо шлуночка стовбура мозку.
Фізіологічні основи знеболювання
Фізичні методи:
- іммобілізація больової ділянки, її зігрівання чи охолодження, знеболювання шляхом електростимуляції, масаж, діатермія;
-метод акупунктури, який здійснюють за допомогою голок – голкотерапія, чи електричного струму – електропунктура – при цьому діють на спеціальні точки організму; при акупунктурі виробляється бета-ендорфіни в гіпоталамо-гіпофізарній системі, які й забезпечують знеболювання.
Медикаментозні методи:
-місцеве знеболювання (новокаїном, лідокаїном, ультракаїном), яке використовується в хірургії, стоматології;
-загальне знеболювання (наркоз) шляхом внутрішньовенного введення знеболюючих (барбітуратів) або за допомогою інгаляцій (фторетан, закис азоту та ін.);
-аналгезія (морфій тощо).
Ці препарати діють на різних рівнях сенсорних систем, блокуючи генерацію і проведення ПД у больових волокнах, або передачу больових імпульсів у провідних шляхах (люмбальна анестезія).
Нейрохірургічні методи:
-нейротомія– перерізка чутливих нервів вище місця виникнення болю;
-лордотомія– перерізка коміссур спинномозково-таламічного тракту;
-таламоектомія– стереотаксичне руйнування деяких ядер таламуса;
-лейкотомія або лоботомія– перерізка волокон, які зв’язують лобні частки з таламусом.
У наш час ця операція заборонена, оскільки після неї відбуваються значні зміни психіки людини.
Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи
Рецепторний апарат очей представлений сітківкою, що складається з 10 шарів високодиференційованих нервових елементів, куди входять палички (110 – 125 мл) і колбочки (7 – 8мл) – це фоторецептори сітківки. Вони складаються з двох сегментів: зовнішнього, чутливого до дії світла і містить зоровий пігмент і внутрішнього, де знаходиться ядро і мітохондрії, що відповідають за енергетичний процес в клітині. Колбочки забезпечують денний зір і сприйняття кольору, палички – сутінкові, нічний зір.
У паличках знаходиться зоровий пігмент – родопсин, а в колбочках, що сприймають синій, зелений, червоний кольори, міститься три зорових пігменти: родопсин – відповідає за промені жовтої частини спектра, хлоролаб – зеленої частини спектру, ерітролаб – червоної частини спектра.
Рецепторні клітини відділені від склоподібного тіла шарами нервових клітин – горизонтальних, біполярних, амакринових і гангліозних. Фоторецепторні клітини за допомогою синаптичних контактів передають сигнали на біполярні клітини, а вони передають збудження на дендрити гангліозних клітин.
Горизонтальні клітини об'єднують кілька біполярних клітин з фоторецепторами, а амакринові клітини об'єднують кілька біполярних клітин з однією гангліозною.
Тільки в гангліозних клітинах виникає ПД.
Рецепторний апарат: палички і колбочки.
На світлі у фоторецепторах відбувається гіперполяризація, а в темряві – деполяризація.
Таким чином, клітини другого функціонального шару сітківки при дії світла мають можливість активувати клітини наступного шару сітківки, тобто гангліозні.
