Аналізатори складаються із трьох частин:
Рецептор. В усіх аналізаторах відбувається утворення рецепторного потенціалу і кодування інформації, тобто перетворення у визначену систему сигналів. Сигнал може бути, може не бути (закон «усе чи нічого») отже, передача ведеться за допомогою бінарного коду. Сила подразника перетворюється в частоту нервових імпульсів.
Нерв (провідна частина) – інформаційний канал. Пропускна можливість такого каналу визначається максимальною кількістю інформації, що може передаватися по ньому за одиницю часу. Максимальна швидкість передачі інформації – 120 м/с, мінімальна – 1– 2 м/с.
Мозкова частина аналізатора (сенсорної системи). Центри, які розташовані у різних відділах головного мозку, забезпечують аналіз всієї інформації, яка надходить від рецепторів.
Генерація збудження в рецепторах:
Виникнення рецепторного потенціалу обумовлено підвищенням Na+ - провідності дендритів.
Виникаюче в них збудження електротонічно розповсюджується до соми
– відбувається первинна трансформація стимулу в рецепторний потенціал, який охоплює тільки сому
В аксоні первинних рецепторів, починаючи від аксонного холмика відбувається трансформація цього збудження в серію потенціалів дії.
Типи соматосенсорних рецепторів
(відповідно до специфічного відчуття, яке вони кодують)
Механорецептори |
|
Ноцицептори |
для дотику та |
|
для болю та шкідливих |
пропріоцепції |
Терморецептори |
подразників |
|
|
|
|
для температури |
|
Психофізіологічна класифікація рецепторів
(за характером відчуттів, що виникають при їх подразненні)
зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові рецептори; пропріо- та вестибуло- рецептори;
(рецептори положення тіла та його частин у просторі)
Та рецептори болю:
Основні властивості рецепторів
•Специфічність (модальність). Око сприймає подразники, до сприйняття яких вони пристосовані (адекватні) при силі одного кванта (палички), а при силі 5 – 7 квантів (колбочки). Сила неадекватних подразників повинна бути на 109 – 1010 порядків вищою.
•Чутливість. Для кожного аналізатора є свій поріг відчуття. Наприклад, для зорового рецептора сила порогового подразника 10-17 – 10-18Вт, а для тактильних рецепторів мінімальна сила механічного подразника – 10-4 Вт.
•Адаптація – звикання (пристосування) до визначених подразників.
•Сенсибілізація – підвищення збудливості під впливом багаторазових подразників.
•Контрастність – одне й теж відчуття може бути різної інтенсивності за зміни відповідних умов. Так, відчуття слабкого звуку значно сильніше за повної тиші.
•Відтворення послідовних образів. Ця властивість виявляється в тому, що відповідні образи, звуки та інші відчуття продовжуються після припинення дії подразника. Тобто переривисті подразнення трансформуються в неперервне відчуття.
Рецептори мають таке призначення:
1.Виявлення та розпізнавання сигналів.
2.Сприйняття подразнення.
3.Перетворення сигналів в ПД та кодування подразника.
4.Первинний аналіз отриманої інформації.
5.Відбір корисної інформації.
Поняття про рецептивне поле і рефлексогенні зони.
•Рецептивне поле – це визначений участок сприймаючої чутливої поверхні організму з розташованими тут рецепторними клітинами, подразнення яких ініціює й запускає рефлекторну реакцію.
•Рефлексогенні зони - це області тіла, що містять сукупність рецепторів, подразнення яких визиває визначений рефлекс.
Рецептивне поле
дендрити
Методи дослідження збудливості рецепторів
•Розмір сприйнятливих полів для легкого дотику можна виміряти двоточковим пороговим тестом. Двоточковий поріг дискримінації є показником гостроти відчуття.
•Сліпим людям вигідна тактильна гострота кінчиків пальців, що полегшує читання шрифтом Брайля; точки, що утворюють символи Брайля, розділені на 2,5 мм.
•Двоточкову дискримінацію використовують для перевірки цілісності системи спинного стовпа.
•Чутливість до вібрації перевіряється шляхом накладання вібраційного камертона (128 Гц) на шкіру на кінчику пальця або кістковому виступі пальців ніг.
•Дегенерація цієї частини спинного мозку відбувається при погано контрольованому цукровому діабеті, анемії, дефіциті вітаміну В12.