Його продажу чи ліквідації на ринку;

d) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в націо-нальну (чи іноземну валюту) об’єктаінтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

5. Оцінка нематеріальних активів чистою вартістю реалізації

11

передбачає …

a) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

b) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності; c) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при

його продажу чи ліквідації на ринку;

d) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

6. Який з наведених нижче методів належить до витратної групи?

а) метод дисконтування грошових потоків; b) метод переваг у доходах;

с) метод звільнення від роялті; d) метод виграшу в собівартості;

е) метод вартості заміщення.

7. Який з наведених нижче методів не належить до результатної групи?

а) метод відновної вартості; b) метод вартості заміщення;

с) метод виграшу в собівартості;

d) метод порівняльного продажу; е) правильна відповідь відсутня.

8. Проранжувати заходи з формування портфеля нематеріальних активів підприємства:

a) встановлення цільових пріоритетів, формування спектра альтернатив, попередній аналіз можливостей реалізації тощо;

b) оцінка потенціалу підприємства;

c) створення чи купівля нематеріального ресурсу;

d) формування портфеля нематеріальних активів підприємства та їх господарське використання.

9. Яку рису нематеріальних активів з наступних можна виділити з огляду на характер участі в процесі суспільного виробництва:

a) можливість отримання доходу тільки в майбутньому періоді; b) легкість здійснення подальшого продажу чи ліквідації;

c) відсутність чітко визначеної вартості;

d) стабільна прив’язка до підприємства-власника.

10. За джерелами походження нематеріальні активи підприємства можна класифікувати таким чином:

а) з позицій розробника;

b) з позицій фінансового посередника; с) з позицій власника;

d) з позицій керівника.

12

11. Ціна нематеріального активу тісно пов’язана з: а) методом оцінки нематеріального активу;

b) метою оцінки нематеріального активу; с) об’єктом його матеріального втілення;

d) джерелом походження нематеріального активу.

12. Який з перелічених принципів належить до базових принципів ціноутворення?

a) принцип комплексного обліку двох груп факторів: витрат та впливу конкуренції;

b) принцип справедливості;

c) принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства;

d) принцип повного відображення витрат.

13. Який вид оцінки використовується для оцінки нематеріальних активів?

а) за фактичною собівартістю;

b) за залишковою вартістю;

с) за прогнозованою вартістю.

14. Оцінка нематеріальних активів за поточною відновною вартістю означає:

a) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

b) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

c) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

d) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності.

15. Оцінка нематеріальних активів за чистою вартістю реалізації означає:

a) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну валюту) об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції;

b) визначення вартості нематеріального активу, яка може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

c) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

d) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності.

16. Оцінка нематеріальних активів за поточною ринковою вартістю означає:

13

a) визначення вартості об’єкта інтелектуальної власності на основі первісної вартості при їх придбанні;

b) визначення вартості нематеріального активу, що може бути отримана при його продажу чи ліквідації на ринку;

c) визначення вартості нематеріального активу на основі сучасних цін та з урахуванням ринкової ситуації при заміні відповідного об’єкта такої ж корисності;

d) сума коштів, що може бути отримана чи оплачена при конверсії в національну (чи іноземну) валюту об’єкта інтелектуальної власності в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції.

17. Метод переваг у доходах базується на: a) залежності вартості від часу;

b) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

c) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

d) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання.

18. Метод надлишкових прибутків базується на:

a) припущенні, що надлишкові прибутки підприємство отримує за рахунок невідображених у балансі нематеріальних активів;

b) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

c) залежності вартості від часу;

d) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання.

19. Метод виграшу в собівартості базується на:

a) урахуванні економії витрат, що може бути асоційована з застосуванням нематеріальних активів; передбачає обчислення розміру виграшу в собівартості за термін, коли інтелектуальна власність ще приносить корисний ефект (знижує собівартість);

b) припущенні, що приріст вартості компанії порівняно з вартістю капіталу, трудових і земельних ресурсів, залучених до господарського обігу, формується за рахунок нематеріальних активів;

c) визначенні різниці між грошовими потоками, отриманими від використання нематеріального активу, та грошовими потоками без його використання;

d) залежності вартості від часу.

20. Для порівняння різних інформаційних джерел застосовується: a) коефіцієнт порівняння;

b) коефіцієнт нівелювання; c) коефіцієнт коригування. Практичні завдання

14

1. За рівнем агрегованості оцінок виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) індивідуальний трудовий потенціал; b) управлінський потенціал;

c) продуктивний трудовий потенціал; d) трудовий потенціал працівника.

2. За спектром охоплення можливостей виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) управлінський потенціал;

b) колективний (груповий) трудовий потенціал; c) структуро-формуючий трудовий потенціал; d) трудовий потенціал працівника.

3. За характером участі у виробничо-господарському процесі виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) груповий (бригадний) трудовий потенціал; b) потенціал технологічного персоналу;

c) індивідуальний трудовий потенціал; d) продуктивний трудовий потенціал.

4. За місцем у соціально-економічній системі підприємства виокремлюють такий вид трудового потенціалу:

a) підприємницький трудовий потенціал; b) управлінський потенціал;

c) груповий (бригадний) трудовий потенціал; d) індивідуальний трудовий потенціал.

5. Трудовий потенціал працівника — це:

a) потенціал окремих працівників, який включає додаткові можливості їх колективної діяльності на основі сумісності психофізіологічних і кваліфікаційно-професійних особливостей колективу;

b) це сукупні можливості працівників підприємства активно чи пасивно брати участь у виробничому процесі в рамках конкретної організаційної структури, виходячи з матеріально-технічних, технологічних та інших об’єктивних параметрів; c) це індивідуальні інтелектуальні, психологічні, фізіологічні, освітньо-кваліфікаційні та інші можливості особистості, які використовуються чи можуть

бути використані для трудової діяльності.

6. Структуро-формуючий трудовий потенціал — це:

a) наявність та розвиток підприємницьких здібностей певної частини працівників, як передумова для досягнення економічного успіху за рахунок формування ініціативної та інноваційної моделі діяльності;

b) можливості частини працівників підприємства щодо раціональної та високоефективної організації виробничих процесів і побудови найбільш гнучкої, чіткої, простої структури організації;

c) можливості працівника підприємства генерувати економічні та неекономічні результати, виходячи з існуючих умов діяльності у рамках певної організації.

7. Управлінський потенціал — це: 15

a) індивідуальні інтелектуальні, психологічні, фізіологічні, освітньо-кваліфікаційні та інші можливості особистості, які використовуються чи можуть бути використані для трудової діяльності;

b) можливості працівника підприємства генерувати економічні та неекономічні результати, виходячи з існуючих умов діяльності у рамках певної організації;

c) можливості окремих категорій персоналу підприємства щодо ефективної організації та управління виробничо-комерційними процесами підприємства (організації).

8. Який тип одиниць з поданих не використовується для виміру трудового потенціалу:

a) часові;

b) натуральні; c) вартісні;

d) якісні; e) умовні.

9. Щозпереліченого нижче не входить доскладу трудового потенціалу: a) психофізіологічний потенціал;

b) організаційний потенціал; c) кваліфікаційний потенціал; d) соціальний потенціал.

10. Психофізіологічний потенціал — це:

a) здатності та схильності людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. ін.;

b) обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;

c) рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення допраці, ціннісні орієнтації, інтереси, потребиі запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини.

11. Кваліфікаційний потенціал — це:

a) здатності і схильності людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. ін.;

b) рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби та запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини;

c) обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змісту і складності.

12. Соціальний потенціал — це:

a) рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби та запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини;

b) здатності та схильності людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. ін.;

16

c) обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змісту і складності.

13. Який з наведених нижче показників не використовується для оцінки розміру трудового потенціалу за витратним методом?

a) продуктивність праці промислово-виробничого персоналу; b) коефіцієнт змінності робочої сили;

c) комплексна оцінка конкретного працівника;

d) коефіцієнт змінності роботи робочого місця; e) коефіцієнт віддачі повної заробітної плати; f) коефіцієнт творчої активності працівників.

14. Який з перелічених нижче методів не використовується при порівняльному підході до оцінки трудового потенціалу?

a) метод анкетування; b) описовий метод;

c) метод шкали спостереження за поведінкою; d) метод попереднього стажування;

e) метод ділових ігор.

15. Оцінювання методом «360 градусів» означає:

a) трудовий потенціал працівника визначається на основі його усних відповідей на запитання компетентних експертів-оцінювачів, які виносять суб’єктивні судження щодо коректності чи некоректності відповідей на вузькоспеціалізовані запитання;

b) трудовий потенціал працівника визначається за результатами вирішення психологічних, фізіологічних та кваліфікаційно-освітніх завдань (тестів);

c) трудовий потенціал працівника визначається на основі спостережень та результатів його участі в імітаційних (ситуаційних) іграх, змодельованих під конкретну організацію;

d) трудовий потенціал працівника оцінюється на основі суджень його професійно-трудового оточення (співробітниками, які з ним працювали).

16. Оцінювання методом ділових ігор означає:

a) трудовий потенціал працівника визначається на основі спостережень та результатів його участі в імітаційних (ситуаційних) іграх, змодельованих під конкретну організацію;

b) трудовий потенціал працівника визначається на основі оцінювання його істотних трудових якостей за оціночними шкалами, які розробляються оцінювачем за певними критеріями (залежно від мети аналізу);

c) трудовий потенціал окремого працівника визначається на основі ранжування всіх працюючих на підприємстві, за визначеним критерієм, а також вибору трудових характеристик найкращого з них у якості еталонного значення.

17. Оцінювання методом оцінки за вирішальною ситуацією означає:

a) трудовий потенціал працівника встановлюється експертом-оцінювачем у рамках допустимих інтервалів, які в сукупностіформують фіксований розподіл усіх оцінок;

b) трудовий потенціал працівника оцінюється на основі суджень його професійно-трудового оточення (співробітниками, які з ним працювали);

17

c) трудовий потенціал працівника визначається на основі його поведінки чи вирішення основних виробничо-господарських ситуацій, змодельованих чи ініційованих оцінювачем у рамках конкретної організації;

d) трудовий потенціал працівника визначається за результатами вирішення психологічних, фізіологічних та кваліфікаційно-освітніх завдань (тестів).

18. Оцінювання рейтинговим методом означає:

a) трудовий потенціал працівника визначається за допомогою формалізованих (математичних) моделей компетентності, які являють собою системну оцінку інтелектуальних, професійних та інших характеристик, суттєвих у рамках конкретної організації;

b) трудовий потенціал працівника визначається на основі оцінювання його істотних трудових якостей за оціночними шкалами, які розробляються оцінювачем за певними критеріями (залежно від мети аналізу);

c) трудовий потенціал працівника встановлюється експертом-оцінювачем у рамках допустимихінтервалів,яківсукупностіформуютьфіксованийрозподілусіхоцінок.