- •Травма печінки
- •І.Закриті пошкодження печінки.
- •Міжнародно визнаною є розроблена у 1986 р. класифікація Е. Moore. Вона прийнята Американською
- •Морфологічні види пошкодження печінки.
- •Поверхневий розрив (тріщина) печінки – це невелике глибиною до 2 см пошкодження із
- •Клінічна картина.
- •Одним із характерних симптомів закритого пошкодження печінки є тупий постійний біль у правому
- •При огляді: положення потерпілого вимушене, як правило, він лежить на правому боці з
- •Спостерігається притуплення у пологих місцях живота, переважно над правою здухвинною ямкою, чи над
- •Надавлювання на нижню частину грудини викликає біль уздовж правої половини реберної дуги (при
- •Лабораторні дослідження. У перші одну-дві години після травми печінки навіть при значній крововтраті,
- •Рентгенографія та рентгеноскопія – може бути високе розміщення правого купола діафрагми, його “рваний
- •Контузія печінки – в паренхімі виявляють зони підвищеної ехогенності з нечіткими контурами, без
- •Прямі ультразвукові ознаки закритої травми печінки при госпіталізації виявляються лише у 36% потерпілих,
- •Запропонована методика визначення за допомогою КТ величини гемоперитонеуму в 7 просторах (місцях), кожне
- •Артеріогепатографія дає можливість не лише виявити розриви гілок печінкової артерії, але й провести
- •Консервативна терапія.
- •Показання для консервативного лікування.
- •Тактика полягає в тому, що потрібний суворий ліжковий режим, місцева гіпотермія, медикаментозна терапія:
- •Хірургічне лікування
- •Покази до хірургічного
- •Операційний доступ. Саме від доступу, а до печінки запропоновано біля 70 доступів, нерідко
- •Тимчасовий гемостаз.
- •Хірургічна обробка рани печінки
- •В хірургічній гепатології розроблені і застосовують три основні класичні види зупинки кровотечі із
- •Хірург, який оперує на печінці, повинен володіти всіма трьома цими основними видами гемостазу
- •Методи постійного гемостазу
- •Шви печінки. При закритій травмі печінки основний метод зупинки кровотечі із рани –
- •Гепатопексія – це метод механічної зупинки кровотечі із діафрагмальної поверхні печінки, особливо задніх
- •Перев’язка печінкової артерії.
- •ІІ. Фізичні методи гемостазу.
- •ІІІ. Хімічні методи гемостазу
- •IV. Біологічні методи гемостазу
- •2. Тампонада матеріалами, що саморозсмоктуються. Використовують тампони із особливих сортів целюлози; гемостатичну марлю
- •4.Фібриновий клей. Це біологічна речовина. Він готується ex tempore із компонентів (фібриноген, тромбін,
- •5.ТахоКомб. При операціях на паренхіматозних органах абсолютно незамінним, тому що найбільш ефективним, в
- •6. Резекція печінки. До біологічного методу зупинки кровотечі відносять і резекцію печінки. Біологічному
- •Показання до резекції печінки: а) розтрощення частки печінки;
- •Травма
- •Міжнародна класифікація (AIS) пошкодження селезінки
- •Діагностика
- •Скарги потерпілого Огляд
- •Лабораторні дослідження
- •Рентгенологічні ознаки пошкодження селезінки:
- •Ангіографією
- •КТ визначають: а) розміри селезінки;
- •Лікування
- •Показання до консервативної терапії: а) гемодинаміка стабільна; б) гіпотензія помірна;
- •Ознаки неефективного консервативного лікування
- •При травмі селезінки виправдана тактика «озброєного спостереження» (клінічно, лабораторно, УЗД, КТ), особливо при
- •▪Абсолютним показанням до ургентного хірургічного втручання вважається :
- •Методики гемостазу в залежності від глибини пошкодження селезінки
- •ІІ. Розрив капсули та поверхневий розрив селезінки.
- •ІІІ. Глибокий розрив селезінки. Накладання швів:
- •б) накладання швів на селезінки в умовах тимчасового зниженого її кровонаповнення в двох
- •Зашивання ран ІІ ступеня тяжкості Застосування прокладок:
- •Зашивання ран ІІІ ступеня тяжкості а) на вузькій смужці марлі; б) на розрізаній
- •Чи байдуже для людини видалення селезінки? НІ! Тому що селезінка – найбільший імунокомпетентний
- •Чому ж переважають спленектомії у порівнянні з органозберігаючими операціями?
- •Коли спленектомія неминуча проводять автотранслантацію тканини селезінки. Мета – збереження функціонуючої тканини органа
- •Летальність
- •ПОШКОДЖЕННЯ
- •▪ Класифікація 1 [М.И. Кузин и соавт., 1995].
- •▪ Класифікація 2 [А.К. Ерамишанцев и соавт., 1995]
- •▪Доопераційна діагностика травми ПЗ досить складна. Труднощі зумовлені:
- •▪Скарги: на сильний, нерідко нестерпний біль (найбільш постійна ознака) у верхній половині живота
- •▪Пальпація: спостерігається гіперестезія, болючість і резистентність у вигляді поперечної смуги на 6 –
- •▪Лапароцентез: із черевної порожнини через катетер отримують рідину, яку після макроскопічної оцінки досліджують
- •▪Лабораторні дослідження. Підозру на травму підтверджує підвищений, а тим більше високий, рівень амілази
- •▪Абдомінальну травму з розчавленням ПЗ можна діагностувати за наявності п’яти параметрів:
- •Лікування
- •▪ Операцію виконують з дотриманням
- •▪ Необхідно розрізняти зміни, що виникли:
- •▪Б) непрямі ознаки:
- •▪Хірургічна тактика (вибір методики та об’єм втручання) при травмі ПЗ в значній мірі
- •▪Методики втручання.
- •▪В. Глибокі розриви ПЗ. Хірургічна тактика залежить як від глибини, так і від
- •▪ІІ. Повний поперечний розрив ПЗ. При такому пошкодженні в залежності від його локалізації
- •▪2. Панкреатодигестивний (панкреатоєюнальний) анастомоз із виключеною за Ру петлею кишки. Його виконують у
- •▪ 3. Видалення дистальної частини ПЗ. Такий об’єм втручання проводять з принципових міркувань,
- •▪Каудальна резекція ПЗ перед панкреатоєюностомією має як переваги (попереджується тяжкий панкреатит дистальної частини
- •▪ 6. Оклюзія (пломбування) протокової системи ПЗ. Методика особливо показана при великій дистальній
- •▪7. Абдомінізація дистальної частини ПЗ. Якщо травмований дистальний сегмент життєздатний, то його мобілізують,
- •▪При повному поперечному розриві ПЗ в поєднані з пошкодженнями інших органів (печінка, товста
- •▪Ефективність попередження ТП зростає, коли хірургічна профілактика доповнюється медикаментозною (зокрема антиферментами і цитостатиками).
- •▪* антимікотичні препарати (флюконазол);
- •▪* функціональний спокій для ПЗ (голод, локальна епігастральна чи ендогастральна гіпотермія; назогастральна аспірація
- •▪Виділяють три піки летальності: перший – безпосередньо пов’язаний з травмою і незворотнім вазоділататорним
- •Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Види пошкоджень ДПК (за А.Ю. Романенко, 1985):
- •Виділяють 4 види пошкодження стінки ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]:
- •Розрізняють також внутрішньочеревне
- •Клінічна картина пошкодження шлунка і особливо ДПК залежить від локалізації, величини розриву, наявності
- •Клінічно виділяють три періоди:
- •Скарги на різкий дуже сильний біль, як від удару кинджалом, або відчуття, що
- •Огляд. Положення травмованого часто характерне − вимушене на правому боці з підтягнутими до
- •Аускультація. Про катастрофу в животі, в першу чергу пошкодження порожнистого органа, свідчить наростаюче
- •Пальпація. Пульс у перші години сповільнений, брадикардія (вагусний пульс) – симптом Грекова. Живіт
- •Перкусія. При наявності в черевній порожнині не менше 500 мл рідини над місцем
- •Про абдомінальну катастрофу, зокрема пошкодження порожнистих органів, найбільш переконливо свідчать симптоми подразнення очеревини.
- •При пізній госпіталізації (ІІІ період) внаслідок занедбаного перитоніту з’являються характерні
- •Особливо тяжка діагностика ізольованого пошкодження
- •Із-за проникнення шлунково-кишкового вмісту, крові, газу в заочеревинну клітковину, інколи виникають симптоми, що
- •Лабораторні дослідження для розпізнавання гастродуоденальних пошкоджень у перші години малоінформативні. Пізніше наростають лейкоцитоз
- •Отже, характерні рентгенологічні ознаки пошкодження заочеревинного відділу ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]
- •1.Пневмогастрографія. Через зонд у шлунок уводять 500 – 1000 см3 повітря, яке при
- •4.Дуоденографія в умовах дистальної і проксимальної компресії ДПК. Для доопераційної діагностики розриву ДПК,
- •Лапароцентез при ретроперитонеальному пошкодженні ДПК малоінформативний і висновки часто хибні. При розриві внутрішньочеревного
- •Лапароскопія дає змогу побачити: а) парадуоденальну ретроперитонеальну гематому; б) жовтувато-зелене забарвлення очеревини; в)
- •Лікування.
- •Якщо внутрішньоочеревинний розрив ДПК, то краї розриву економно висікають і зашивають у поперечному
- •Більш доцільна, при необхідності, мобілізація ДПК за Кохером-Клерманом. Обережно, щоб не пошкодити магістральні
- •Щоб не пропустити дефект у стінці кишки, проводять наступні інтраопераційні методики дослідження:
- •Лише після такої ретельної ревізії зникнуть сумніви, бо девіз ревізії – сумніватися, доки
- •Тип втручання повинен бути вибраний індивідуально в залежності від загального стану
- •Б. Невеликий розрив стінки ДПК. Краї рани економно висікають і її зашивають у
- •В. Стінка кишки розчавлена. Цю ділянку, якщо можливо технічно, висікають і дефект зашивають
- •Г. Дефект стінки ДПК великих розмірів. Коли його зашити неможливо, то доцільно застосувати
- •Д. Розчавлення ділянки ДПК майже або циркулярно
- •Е. Значне пошкодження верхньої горизонтальної частини ДПК. Вимушено проводять резекцію шлунка за одною
- •Є. Розчавлення ДПК і периампулярної зони
- •Також використовують [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004] наступні варіанти виключення ДПК із пасажу.
- •Після операції досить часті (більш ніж у половини хворих) тяжкі ускладнення:
- •Летальність при травмі ДПК ще висока: 22,2% від перитоніту чи заочеревинної флегмони, сепсису
▪Виділяють три піки летальності: перший – безпосередньо пов’язаний з травмою і незворотнім вазоділататорним шоком (в перші 24 години після травми); другий –зумовлений ранньою дисфункцією органів і респіраторним дистрес-синдромом (протягом 7-8 днів після госпіталізації); третій – із-за розвитку гнійних ускладнень (на 2-3 тижні після травми).
▪Летальність при ізольованих пошкодженнях ПЗ складає 3,5%, при поєднаних – 30%.
▪Повне видужання і відновлення працездатності після значного пошкодження ПЗ спостерігають лише у 1/3 потерпілих.
Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки
Види пошкоджень ДПК (за А.Ю. Романенко, 1985):
1)забій і утворення гематоми у стінці ДПК;
2)забій з гематомою у стінці кишки і заочеревинно;
3)неповний розрив (пошкоджена серозна і м’язова оболонки) стінки кишки і позаочеревинна гематома;
4)повний розрив стінки кишки і позаочеревинна гематома;
5)перерив (відрив) ДПК і позаочеревинна гематома;
6)поєднаний повний розрив ДПК з пошкодженням органів черевної порожнини і позаочеревинного простору.
Виділяють 4 види пошкодження стінки ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]:
▪гематома стінки ДПК;
▪надрив стінки ДПК (пошкодження до слизової оболонки);
▪розрив − пошкодження всіх шарів стінки ДПК;
▪повний поперечний розрив ДПК.
Розрізняють також внутрішньочеревне
пошкодження |
(верхня |
горизонтальна |
частина) і |
найбільш часте позаочеревинне |
пошкодження (нисхідна і нижня горизонтальна частина) ДПК. Така визначеність локалізації розривів ДПК анатомічно зумовлена. В замкнутому просторі між воротарем зверху та дуоденоєюнальним переходом знизу від удару раптово виникає ударна гідравлічна хвиля, внаслідок чого розривається саме задня стінка ДПК, де немає захисного покрову очеревини. Це має виключно велике практичне значення.
Клінічна картина пошкодження шлунка і особливо ДПК залежить від локалізації, величини розриву, наявності пошкодження інших органів черевної порожнини та часу з моменту травми. В перші 6 годин після травми із закритими пошкодженнями ДПК у стаціонар поступає лише дещо більше половини пацієнтів, а із пораненнями − в перші 2 години.
При внутрішньочеревному пошкодженні шлунка або ДПК розвиваються типові ознаки, які дуже нагадують симптоми проривної гастродуоденальної виразки, але з більш тяжким перебігом. Це, по суті, “перфоративний перитоніт”.
Клінічно виділяють три періоди:
І – абдомінального шоку (перші 3 години);
ІІ – “уявного благополуччя” (3 – 6 годин);
ІІІ – перитоніту (через 6 – 12 годин з моменту травми).
Скарги на різкий дуже сильний біль, як від удару кинджалом, або відчуття, що “розірвався шлунок” (симптом Дьєлафуа); біль іррадіює у праве надпліччя, ділянку ключиці (симптом Елекера) і біль досить швидко поширюється вниз справа із-за стікання шлунково-кишкового вмісту вздовж правого бокового каналу в праву здухвинну ділянку і порожнину таза. Інколи буває блювання з кров’ю.
Огляд. Положення травмованого часто характерне − вимушене на правому боці з підтягнутими до живота ногами; обличчя бліде з виразом страху і загостреними рисами (facies abdominalis), на чолі – холодний піт. Дуже важлива ознака пошкодження внутрішніх органів – черевна стінка не приймає участі в акті дихання (симптом Вінтера), живіт втягнутий. Торако-абдомінальний ритм дихання стає протиприродним: при вдиху піднімається лише грудна клітка, а черевна стінка, навпаки, втягується внаслідок її напруження (симптом Бейлі). У худорлявої людини в перші години після травми можна спостерігати із-за напруження рельєф прямих м’язів (симптом Чугаєва), а інколи і поперечну складку шкіри на рівні або вище пупка (симптом Дзбановського) . Внаслідок скорочення м’язів черевної стінки і кремастера, нерідко відмічається “генітальний” симптом Бернштейна: мошонка скорочена, шкіра зібрана в складки, пеніс головкою повернутий вверх, яєчка (здебільшого праве) підтягнуті до пахових каналів.