▪Виділяють три піки летальності: перший – безпосередньо пов’язаний з травмою і незворотнім вазоділататорним шоком (в перші 24 години після травми); другий –зумовлений ранньою дисфункцією органів і респіраторним дистрес-синдромом (протягом 7-8 днів після госпіталізації); третій – із-за розвитку гнійних ускладнень (на 2-3 тижні після травми).

▪Летальність при ізольованих пошкодженнях ПЗ складає 3,5%, при поєднаних – 30%.

▪Повне видужання і відновлення працездатності після значного пошкодження ПЗ спостерігають лише у 1/3 потерпілих.

Пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки

Види пошкоджень ДПК (за А.Ю. Романенко, 1985):

1)забій і утворення гематоми у стінці ДПК;

2)забій з гематомою у стінці кишки і заочеревинно;

3)неповний розрив (пошкоджена серозна і м’язова оболонки) стінки кишки і позаочеревинна гематома;

4)повний розрив стінки кишки і позаочеревинна гематома;

5)перерив (відрив) ДПК і позаочеревинна гематома;

6)поєднаний повний розрив ДПК з пошкодженням органів черевної порожнини і позаочеревинного простору.

Виділяють 4 види пошкодження стінки ДПК [А.Б. Молитвословов и соавт., 2004]:

▪гематома стінки ДПК;

▪надрив стінки ДПК (пошкодження до слизової оболонки);

▪розрив − пошкодження всіх шарів стінки ДПК;

▪повний поперечний розрив ДПК.

Розрізняють також внутрішньочеревне

пошкодження (нисхідна і нижня горизонтальна частина) ДПК. Така визначеність локалізації розривів ДПК анатомічно зумовлена. В замкнутому просторі між воротарем зверху та дуоденоєюнальним переходом знизу від удару раптово виникає ударна гідравлічна хвиля, внаслідок чого розривається саме задня стінка ДПК, де немає захисного покрову очеревини. Це має виключно велике практичне значення.

Клінічна картина пошкодження шлунка і особливо ДПК залежить від локалізації, величини розриву, наявності пошкодження інших органів черевної порожнини та часу з моменту травми. В перші 6 годин після травми із закритими пошкодженнями ДПК у стаціонар поступає лише дещо більше половини пацієнтів, а із пораненнями − в перші 2 години.

При внутрішньочеревному пошкодженні шлунка або ДПК розвиваються типові ознаки, які дуже нагадують симптоми проривної гастродуоденальної виразки, але з більш тяжким перебігом. Це, по суті, “перфоративний перитоніт”.

Клінічно виділяють три періоди:

І – абдомінального шоку (перші 3 години);

ІІ – “уявного благополуччя” (3 – 6 годин);

ІІІ – перитоніту (через 6 – 12 годин з моменту травми).

Скарги на різкий дуже сильний біль, як від удару кинджалом, або відчуття, що “розірвався шлунок” (симптом Дьєлафуа); біль іррадіює у праве надпліччя, ділянку ключиці (симптом Елекера) і біль досить швидко поширюється вниз справа із-за стікання шлунково-кишкового вмісту вздовж правого бокового каналу в праву здухвинну ділянку і порожнину таза. Інколи буває блювання з кров’ю.

Огляд. Положення травмованого часто характерне − вимушене на правому боці з підтягнутими до живота ногами; обличчя бліде з виразом страху і загостреними рисами (facies abdominalis), на чолі – холодний піт. Дуже важлива ознака пошкодження внутрішніх органів – черевна стінка не приймає участі в акті дихання (симптом Вінтера), живіт втягнутий. Торако-абдомінальний ритм дихання стає протиприродним: при вдиху піднімається лише грудна клітка, а черевна стінка, навпаки, втягується внаслідок її напруження (симптом Бейлі). У худорлявої людини в перші години після травми можна спостерігати із-за напруження рельєф прямих м’язів (симптом Чугаєва), а інколи і поперечну складку шкіри на рівні або вище пупка (симптом Дзбановського) . Внаслідок скорочення м’язів черевної стінки і кремастера, нерідко відмічається “генітальний” симптом Бернштейна: мошонка скорочена, шкіра зібрана в складки, пеніс головкою повернутий вверх, яєчка (здебільшого праве) підтягнуті до пахових каналів.