Завдання № 4

Тема 3. Радіоактивність та життєдіяльність людини (тренінг).

(2 години)

Мета виконання завдання – удосконалити:

• навчально-пізнавальну компетенцію;

• цінністно-смислову компетенцію;

• інформаційну компетенцію студентів.

Ключова компетентність – розуміння об’єктивності існування техногенних небезпек, методів їх ідентифікації та кількісної оцінки, здатність до аналізу і синтезу, прийняття рішень, породжувати нові ідеї.

Студент повинен вміти:

• визначати регіональний комплекс техногенних загроз, методи виявлення їхніх уражаючих факторів;

• виявляти характеристики радіоактивного зараження довкілля (шляхом прогнозу та розвідки);

• оцінювати рівень небезпеки зруйнування радіоактивно небезпечних об’єктів за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей;

• пропонувати комплекс заходів із запобігання реалізацій небезпек, зосереджених на об’єктах ядерної енергетики.

Теоретичні питання:

1. Поняття радіоактивності. Джерела іонізуючих випромінювань: природні та штучні.

2. Дія іонізуючих випромінювань на організм людини та принципи захисту від закритих та відкритих джерел випромінювання.

3. Виявлення та оцінка шляхом прогнозу радіоактивної обстановки.

• Реферат на тему: „Оцінка рівня небезпеки зруйнування радіоактивно небезпечних об’єктів за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей.”

Навчальні завдання:

1. Визначити та проаналізувати основні критерії оцінки ступені небезпеки складової регіонального комплексу техногенних загроз – радіоактивно небезпечних об’єктів.

2. Надати студентом компетенції (знань, умінь і навичок) для реалізації професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику прояв техногенних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання.

3. Навчити студентів оцінювати середовище життєдіяльності щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій, зокрема утвореної під впливом зруйнування радіоактивно небезпечного об’єкту, та обґрунтувати головні підходи та способи збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

4. Прищепити тим, хто навчається ключову компетентність щодо прийняття рішення з безпеки життєдіяльності в межах своїх повноважень.

Форми виконання:

1. Опрацювання матеріалу інформаційних джерел щодо змісту навчальних питань.

2. Створення конспекту опрацьованого матеріалу.

Інформаційне забезпечення:

4. Рекомендована література.

5. Інтернет ресурси.

6. Карта (схема) віртуальної місцевості з нанесеною обстановкою.

Література:

1. Панкратов О.М., Міляєв О.К. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005, – 232с.

2. Панкратов О.М., Ольшанська О.В., Джог П.В., Черево Д.Р. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Практикум Ч. І – К.: КНЕУ, 2013, – 178 с.

3. Панкратов О.М., Ольшанська О.В., Туровський О.Л., Шалаєва Т.П. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Практикум Ч. ІІ – К.: КНЕУ, 2014, – 87 с.

4. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К.: АТІКА, 2001. – 304с.

5. Джигирей В.А. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – Львів: “Афіша”, 1999. – 254с.

6. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. –Київ.: “Знання-прес”,2003, – 430 с.

7. Шоботов В.М. Цивільна оборона. Навчальний посібник.– К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004. – 439 с.

Рівень оцінювання знань за завдання:

6 балів – студент отримує за вірні й повні відповіді на теоретичні питання, вірні виконання завдань;

5 балів – студент отримує за вірні хоча й не повні відповіді на теоретичні питання, переважно точні виконання завдань;

4 бали – студент отримує в тому випадку, коли відповіді на теоретичні питання слабо аргументовані, що свідчить про не глибокий характер виконання завдань;

0 балів – студент отримує у випадку, коли відповіді на теоретичні питання були невірними, або студент взагалі на них не відповідав.