- •1 Джерела вивчення народної латини. Надписи
- •2. Шляхи заміни найменувань.
- •3. Джерела вивчення нл. Художня література
- •5. Етапи розвитку латинської мови.
- •6.Запозичення як джерело змін фонетичної системи мови.
- •9. Латинська мова – основа романських мов. Етапи історії латинської мови. Латинська мова в епоху середньовіччя та новий час.
- •11. Письмова фіксація романських мов. Фактори диференціаціації народної латині і утв. Романських мов. Теорія стратів.
- •10. Роль соціальних факторів в поширенні фонетичних змін
- •17.Романські мови. Загальна характеристика.
- •18.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Германський суперстрат.
- •19.Латинська мова – основа романських мов. Етапи розвитку латинської мови. Архаїчний період.
- •20. Системність фонетичних змін. Фонетичні заміни.
- •21. Особливості народної латини.
- •22. Народно – латинський лексичний спадок.
- •23. Джерела вивчення народної латини. Література релігійного змісту.
- •25. Граматика періоду пізньої Імперії та раннього середньовіччя.
- •26. Зміни у граматичному оформленні іменника.
- •27. Писемна фіксація ром. Мов. Фактори диференціації народної латини та утв. Ром. Мов. Етнічні фактори: субстрат, суперстрат, адстрат.
- •28.Граматичні категорії імені: рід і число.
- •29. Джерела вивчення народної латини. Юридичні документи.
- •30. Граматичні романізми та їх походження.
- •31. Джерела вивчення народної латини. Історичні твори раннього середньовіччя.
- •32. Порівняльно-історичне вивчення мов.
- •33. Нл. Проблема хронології нл.
- •34. Етимологічні словники.
- •35. Нл. Проблема єдності нл.
- •36. Латинські і романські звуки. Їх графічна передача.
- •37. Народна латина. Поняття народної латини.
- •38. Просодична структура слова. Наголос. Його характер в лат. І ром. Мовах.
- •39. Витоки ром.Мов. Загальна характеристика.
- •40. Зміни в грам.Оформленні прикметника.
- •45.Формування держав на романізованих територіях.Франція і Бельгія.
- •47. Формування держав на романізованих територіях.Португалія
- •48.Взаємовплив романських мов.
- •50.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.
- •53. Джерела вивчення народної латини. Глоси, схолії.
- •54. Поява означеного артикля.
- •55. Причини лексичних змін.
- •56. Характерні особливості числівників.
45.Формування держав на романізованих територіях.Франція і Бельгія.
Сама назва Франція зафіксована ще напочатку 10 століття.Коли відбувався поділ імперії Карла Великого в 843 році її західна частина була відійшла Карлу Лисому.Вона отримала назву Західно-франського королівства і вважалася самостійним і єдиним утворенням.Але насправді ще в 10-11 століття королю належала лише невелика область навколо Парижа та Орлеана. На решті території існували,незалежно від королівської влади, велика кількість графств.
В 9-10 століття на території франції траплялися набіги норманнів (вихідці з скандинавських племен).В першій половині 10 століття вони захопили Париж і король лише за допомогою викупа зміг уникнути втрати міста. Одному з вождів норманів французький король подарував землі в гирлі Сени, признаючи його своїм вассалом- таким чином на пг-зах Франції утворилося герцогство Нормандія. Оселившисьна території Франції нормани швидко романізувались.
Поступово франкскі королі розширювали свої володіння, спочатку за рахунок сусідніх, а потім більш віддалених від королівського домену феодальних земель, долаючи супротиви їх власників. Королівський домен поступов укріплюівався, перетворюючись в централізовану державу.16 ст.
Формування єдиної держави відбувалося нерівномірно. Пд її області, що були більш віддаленими від Парижа, що увійшли в державу пізніше, довго зберігали свою самростійність, як результат- на території Франції існувало дві народності- французька і провансальська. Вже пізніше в період формування капіталістичних відношень, на основі цих двох народностей утворилася французька нація.
Бельгія
З 5 по 9 століття територія сучасної Белігії входила с клад Франскої держави. При розділі імперії Карла Великого її західна частина відійшла до Західно-франської держави, східна увійшла в склад герцогства Лотарингія. Подальша історія народов, що проживали на цих землях, була складною- їм довелося відстоювати самостійність у боротьбі з Францією та Іспанією, Австрією і Голландією, періодами територія входила то до однієї держави то до іншої. І лише в 1830 році боротьба завершилася проголошенням незалежності держави Белігії. В ході історії в цій країні утворилия дві народності: фламандци і валлони.
46.Хронологічні та соціальні фактори утворення романських мов.
В 19 ст. Г.Гребером була запропонована хронологічна чи історична теорія, що говорить про те, що : Процес романізації римських провінцій охоплює більше трьох століть. За цей період сама латинь мала певні зміни. Те, що сардинська мова має ряд рис, що відсутні в інших романських мовах, пояснювалося як наслідок архаїчності латини в період завоювання Сардинії(кінець 3 ст. До нашої ери) В сардинськ мові зберіглися відмінності к перед е,і , кінцеві s та t. В старофранц спостерігалися лише останні особливості ( вимова кінцевих s та t). В і тал та румунскь перераховані явища відсутні.Звідси можна зробити висновок, що кінцевий t відпав вже після завоювання Галії , а кінцевий s- перед завоюванням Дакії. На основі подібних спостережень був складений хронологічний перелік провінцій: Сардинія, Іспанія, Португалія, Каталонія, Пд Франція, Пн Франція, Реція, Дакія, Італія.На думку Гребера розчленування романських мов є старордавнім. Воно розпочалося з часів романізація першої позаіталійської провінції і здійснювалось під час завоювання кожної нової області романськ мови знову; мова перших римських поселенців в цих областях кожний раз виявлялася вихідним пунктом для окремих романських мов; вона (мова) змогла вберегти себе від мови пізніших прихідців(хоть убейте не знаю как заменить это слово), асимілювати себе останньою і не підлягти фонетичному впливу,розвинутися в романській мові.
Велику увагу приділялися соціальним факторам. До них відноситься розпад Римської імперії на окремі області і самостійність подальшого історичного розвитку кожної з них.
На факт ізоляції одна від одної частин колишньої Римської імперії вказував В.Майер-Любке. Його увагу привабив факт своєрідного фонетичного розвитку сардинської мови.Але Любке пояснив фонетичні особливості сардинської ізоляцією Сардинії від решти латиномовного світу в результаті її завоювання в 6 ст вандалами.Він вважав, що саме внаслідок цього в сардинську мову не увійшли пізніші інновації, що відобразилися в решті романських мов. Розпад Римської імперії розглядався як вирішальний фактор формування романських мов.
Соціальними фактораи пояснював утворення ром мов Г. Муллер. Вважав, що на території колишньої Зах Римської імперії до кінця 8- поч 9 ст. Зберігалося загальнорозмовне латинське койне. Регулярні контакти обумовлювалися торгівельн контактами, заселенням Романії варварами, розповсюдженням християнства..Феодальне роздроблення колишньої імперії Карла Великого стало причиною того , що романська мова розпалася на велику кількість місцевих говорів, що стали основою середньовічних діалектів.