Виконавча влада
Система
органів
виконавчої
влади
здійснює в державі виконавчо- розпорядчу діяльність
Виконавча діяльність органів державного управління виявляється в тому, що вони виступають як безпосередньо виконавці вимог, що містяться в актах органів державної влади та вищестоящих актах органів державного управління
Розпорядча діяльність цих органів виражається в тому, що вони приймають заходи та забезпечують шляхом видання своїх власних актів (розпоряджень)
виконання підпорядкованими органами та організаціями даних вимог. Вся діяльність органів державного управління базується на основі законів та покликана виконувати закони
Органи державного управління залежно від складності завдань та територіального масштабу діяльності
центральні
•органи державного управління, діяльність яких поширюється на всю територію країни чи на територію держав – суб’єктів федерації
місцеві
•органи, діяльність яких обмежується територією однією чи декількох адміністративно-територіальних одиниць. До їх числа входять виконкоми місцевих органів влади, адміністрації підприємств та установ
Залежно від організаційно-правових форм розрізняють
уряди |
ради міністрів, |
міністерства |
державні |
|
що мають |
||||
комітети |
||||
|
статус уряду |
|
||
|
|
|
||
комітети |
служби |
головні |
інспекції |
|
управління |
||||
|
|
|
агентства |
департаменти |
адміністрації |
мерії та інші |
За порядком вирішення підвідомчих питань розрізняють
Колегіальні органи – організаційно та юридично об’єднані групи осіб, яким надається перевага при прийняття рішень по всім питанням компетенції даних органів. В колегіальних органах рішення приймаються більшістю їх членів
Одноособові органи – це органи в яких вирішальна влада з усіх питань їх компетенції належить керівнику, що очолює даний орган. Одноособовість забезпечує оперативність керівництва, використання індивідуальних здібностей та досвіду керівника, що підвищує їх індивідуальну відповідальність за результати роботи органу
Глава держави – це особа, яка займає формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самої держави в цілому. З іншого боку, глава держави розглядається як один з її вищих органів
Органи місцевого самоврядування
– це органи місцевих самоправних громад, якими вони формуються та перед якими вони несуть відповідальність за належне здійснення своїх повноважень
Важливе місце в механізмі держави займає
система судових органів, основною соціальною функцією яких є здійснення правосуддя
Судова влада – це вид влади, яку здійснюють відповідні органи.
Влада це не тільки ті чи інші установи, посадові особи, але й ті функції, які їм належать, здійснення цих функцій та їх реалізація
Органи
прокуратури
Прокуратура покликана здійснювати нагляд за точним та одноманітним виконанням законів органами державного управління, підприємствами, установами, громадськими організаціями, посадовими особами та громадянами. Органи прокуратури здійснюють також і нагляд за дотриманням законності в роботі органів внутрішніх справ, при розгляді справ у судах, місцях ув’язнення, при виконанні покарання та інших заходах примусового характеру, що призначаються судами
Список використаних джерел
1.Актуальні проблеми теорії держави та права. Ч. І. Актуальні проблеми теорії держави : навч. посіб. / [С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С. М. Легуша та ін.]. – 2-е вид., стереот.
– К. : КНТ, 2008. – 288 с.
2.Гусарєв С. Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності) : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, О. Д. Тихомиров. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 495 с.
3.Керимов Д. А. Методология права: предмет, функции, проблемы философии права : [монография] / Д. А. Керимов. – 4-е изд. – М. : Изд-во СГУ, 2008. – 521 с.
4. |
Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. / [О. В. Зайчук, А. П. Заєць, |
|
В. С. Журавський та ін.] ; за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – 2-е вид., перероб. і |
|
допов. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 688 с. |
5. |
Теорія держави та права : підруч. / [Є. О. Гіда, Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний |
|
та ін.] ; за заг. ред. Є. О. Гіди. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. – 576 с. |