Добавил:
Студент архфака КНУБА (КИСИ) 2019-2023 (ノ◕ヮ◕)ノ*:・゚✧ Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БУДIВЕЛЬНА МЕХАНIКА. Посiбник-2018.pdf
Скачиваний:
112
Добавлен:
28.11.2021
Размер:
17.29 Mб
Скачать

ДО ЗМІСТУ ПОСІБНИКА

10. Розрахунок статично невизначуваної рами методом сил

10.1. Короткі теоретичні відомості

10.2. Розрахунок рами методом сил

10.3. Розрахунок симетричної рами методом сил

10.4. Задачі для самостійного опрацювання

10. Розрахунок статично невизначуваної рами методом сил

10.1. Короткі теоретичні відомості

Несучі елементи будов та інженерних споруд які при розрахунку моделюються рамами пови нні зберігати надану їм форму та положення тобто їх розрахункова схема має бути геометрично незмінюваною і нерухомою Для виконання цих вимог поєднання окремих дисків конструкції між собою та із землею необхідно здійснювати кінематичними в’язями будь-яка в’язь еквівалентна певній кількості кінематичних в’язей – стержнів кількість яких не менша суми ступенів вільності окремих складових дисків споруди

Дослідження співвідношення між кількістю в’язей та дисків проводиться на кількісному етапі

кінематичного аналізу

кщо ступінь геометричної змінюваності підрахована по формулі

еби

шова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

2В 3П 2

 

3

 

 

 

(10.1)

менша за нуль то система дисків має умовно зайві

в’язі

 

 

 

 

Наявність зайвих

в’язей забезпечує більшу жорсткість рами та перерозподіл внутрішніх зу

силь між її елементами

тому руйнування однієї чи декількох із в’язей не

 

 

 

спричинює руйнування конструкції в цілому

Негативним аспектом пе

 

 

 

ренасичення системи дисків в’язями є неможливість визначення внутрі

 

 

 

шніх зусиль в елементах конструкції, виходячи лише з умов рівноваги

 

 

 

Система із

зайвими в’язями статично невизначувана

исло від’ємне

 

 

 

щодо ступеня геометричної змінюваності системи

 

визначає

 

 

 

ступінь статичної невизначуваності.

 

 

 

 

Рис 10.1

 

Для обчислення ступеня статичної невизначуваності рам використо

 

 

 

вують більш просту формулу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 3K

,

 

 

 

 

 

(10.2)

де – кількість ізольованих контурів рами

яка для плоских стержневих систем визначається

кількістю площин обмежених стержнями рами або стержнями рами і землею

 

землю

слід

вважати одним простим диском

 

– загальна кількість простих шарнірів які входять в замкнені

контури разом з опорними та шарнірами що входять до складу кінематичних в’язей

Один про

стий шарнір поєднує лише два диски

арнір

що поєднує

дисків еквівалентний

-1 простим

шарнірам

арнірно нерухому опору можна розглядати як один простий шарнір

а шарнірно ру

хому – як два простих шарніри

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

Наприклад

на рис 10.1 зображена рама

що має чотири ізольованих

 

контури

1,

2 ,

3 ,

4

Для

поєднання елементів рами

між

собою

та

 

приєднання

її

до

землі

використано

сім

простих

шарнірів

1,

 

2 ,

3,

4,

5,

6 ,

7

 

Таким

чином,

ступінь

статичної

 

невизначуваності

 

системи

 

що

розглядається

 

дорівнює

Рис 10.2

 

 

3 4 7 5 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже

зображена на рис 10.

 

рама є п’ять разів статично невизначу

 

ваною

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ю задачу можна розв’язати

використовуючи формулу

ебишова 10.

Задану стержневу

систему можна моделювати

як сукупність чотирьох простих дисків

рис 10.

поєднаних двома

простими припайками П1 і П2

трьома простими шарнірами

1,

2 ,

3 та двома кінематчними

в’язями 1 ,

2

Вузли

як місця поєднання лише кінематичних в’язей

в цій розрахунковій схемі

відсутні Тому:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 4 2 0 3 2 2 3 2 3 5 .

 

 

 

 

 

Висновок

n

( 5 ) 5

рама п’ять разів статично невизначувана

 

 

к інший приклад

розглянуто систему

зображену на рис 10.3,а

яка має три ізольованих кон

тури

1 ,

2 ,

3 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

арнірно-рухома опора D еквівалентна

 

 

 

 

 

 

 

двом

простим

шарнірам

шарнірне

поєд

 

 

 

 

 

 

 

нання трьох дисків в точці

еквівалентне

 

 

 

 

 

 

 

двом простим шарнірам

в опорах А та В

 

 

 

 

 

 

 

по одному простому шарніру Загальна кі

 

а

 

 

 

 

б

 

 

 

 

Рис 10.3

 

лькість простих шарнірів

7

Ступінь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

статичної невизначуваності рами дорівнює

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 3

 

3 3 7 2 .

 

 

 

 

Отже рама двічі статично невизначувана Метод сил відноситься до класичних методів розрахунку статично невизначуваних систем

Основна ідея методу полягає у тім що задана статично невизначувана рама замінюється статично визначуваною шляхом вилучення зайвих в’язей Отримана таким чином система називається ос новною системою методу сил Основна система повинна задовольняти певні вимоги зокрема вона має бути

статично визначуваною

геометрично незмінюваною

3

раціональною В статично невизначуваних системах розрізняють в’язі абсолютно необхідні та умовно зайві.

Абсолютно необхідною є така в’язь вилучення якої перетворює раму в геометрично змінювану систему Вилучення абсолютно необхідних в’язей при побудові основної системи методу сил не допустимо В’язі вилучення яких не порушує геометричної незмінюваності рами називаються умовно зайвими

Слід мати на увазі що вилучення одного стержня з шарнірами на кінцях еквівалентне вилу ченню однієї кінематичної в’язі Врізання одного простого шарніра також еквівалентне вилученню

однієї простої в’язі Додатковий кратний

шарнір

яким позначається m простих шарнірів

еквівалентний вилученню m простих в’язей

Наскрізний переріз стержня рами еквівалентний ви

даленню трьох кінематичних в’язей

 

 

Під еквівалентністю основної і заданої

систем

потрібно розуміти наступне в елементах

основної системи переміщення і зусилля повинні бути такими ж як і у заданій Виходячи з положень аксіоми про звільнення від в’язей в основній системі в напрямку вилу

чених в’язей слід прикласти реактивні зусилля які разом з активним навантаженням забезпечать однаковість напружено-деформованих станів основної та заданої систем Зусилля у вилучених в’язях є основними невідомими методу сил.

Для будь-якої статично невизначуваної рами існує багато варіантів основних систем які відповідають переліченим вимогам ільш раціональним варіантом основної системи є той який забезпечує найменшу трудомісткість обчислень пов’язаних з визначенням невідомих методу сил Кількість основних невідомих методу сил дорівнює ступеню статичної невизначуваності розрахункової схеми В практичних розрахунках перевага надається основним системам отрима ним шляхом постановки шарнірів Для симетричних статично невизначуваних рам потрібно виби

рати симетричну основну систему Вибір основної системи методу сил проілюстровано на декілька прикладах Рама що зображе

на на рис 10.4,а тричі статично невизначувана n 3 3 3 6 3 .

Рис 10.4

4

В’язі в точках А, В і абсолютно необхідні і тому їх вилучати не можна На рис 10.4,б пока зано варіант основної системи отриманої шляхом наскрізного перерізу ригеля Рис 10.4,в ілюструє

варіант основної системи утвореної врізанням трьох простих шарнірів

 

 

Ступінь

статичної

невизначуваності

рами

показаної

на

рис.10.5,а

дорівнюєn 3

 

3 2 3 3

На рис 10.5,б та

рис 10.5,в приведені приклади основних систем

методу сил для заданої рами.

Рис 10.5

Для заданої статично невизначуваної рами зображеної на рис 10.5,а і основної системи методу

сил рис 10.5,б

виходячи з умов їх еквівалентності обов’язково повинні виконуватись наступні

умови

 

 

 

горизонтальне зміщення точки В основної системи від дії невідомих

X1, X2 , X3

і заданого на

вантаження

має співпадати з горизонтальним зміщенням точки

В вихідної

рами тобто

дорівнювати нулю

 

 

кути повороту осі рами в перерізах А і В для основної системи також повинні дорівнювати ну лю тому що в заданій рамі стержні в цих точках жорстко затиснені Використаємо ці умови для визначення переміщень в основній системі в напрямках вилучених

в’язей

від дії на основну систему невідомих зусиль

X1, X2 , X3

та заданого зовнішнього наванта

ження

В кінцевому вигляді відповідні переміщення можна представити системою

 

11 X1 12 X2 13 X3 1P 0;

 

 

21 X1

22 X2 23 X3

2P 0;

(10.3)

 

31 X1

32 X2 33 X3 3P 0.

 

Система рівнянь 10. називається системою канонічних рівнянь методу сил які по суті є рівняннями сумісності деформацій.

Перше рівняння системи 10. визначає суму переміщень в основній системі в напрямку X1

від дії X1 , X 2 , X3 та зовнішнього навантаження ліва частина яка прирівнюється до відповідного переміщення в заданій рамі – тобто нулю права частина Аналогічний зміст має кожне з рівнянь системи 10.3).

X1 1

5

У загальному випадку для n раз статично невизначуваної рами система канонічних рівнянь складається з n рівнянь

11 X1

12 X2 ...

1n Xn

1P

21 X1

 

22 X2 ...

2n Xn

2P

.....

 

 

 

 

n1 X1

 

n2 X2 ...

nn Xn

nP

0;

 

0;

(10.4)

 

0.

 

Коефіцієнти

 

ik при невідомих

 

– це переміщення в основній системі в напрямку сили Xi від

дії одиничної сили X k 1 ;

ik Xk

– переміщення в

напрямку

сили

Xi від дії невідомої

узагальненої сили

X k .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коефіцієнт

iP

 

який

називається

вантажним

або

вільним

членом

системи

канонічних

рівнянь є переміщенням в напрямку сили Xi основної системи від

дії заданого зовнішнього на

вантаження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переміщення

ik

та

iP

( = 1, 2, 3, ... , n

обчислюються

за формулою Мора яка для рам має

вигляд

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

M i M k

 

 

 

 

 

 

m

 

M i MP dx,

 

 

 

 

 

 

ik

 

 

dx,

 

iP

 

 

(i, k=1,2,…n).

(10.5)

 

 

 

j 1

L

EI

 

 

 

 

 

 

j 1

L

EI

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У формулах

10.5 позначено

 

 

i

та

 

k

– згинальні моменти в елементах основної системи

 

M

M

від дії сили Xi 1та сили X k 1

відповідно

M P

– згинальні моменти в елементах основної сис

теми від дії заданого навантаження, j – номер ділянки інтегрування

j =1, 2, ..., m).

 

Таким чином

для обчислення коефіцієнтів

ik

та вільних членів iP

системи канонічних

рівнянь необхідно в основній системі рами побудувати епюри згинальних моментів окремо від дії одиничних навантажень в напрямку кожного невідомого методу сил та від заданого навантаження Так, епюра M1 будується в основній системі від дії лише сили Епюра M1 називається

одиничною епюрою а відповідний стан рами – одиничним станом Загальне число одиничних

станів відповідає кількості невідомих методу сил Епюра

M P

будується в основній системі рами

від заданого навантаження ей стан рами називається вантажним станом.

 

У системі лінійних алгебраїчних рівнянь методу сил

 

10.

діагональні члени

додатньо

визначені

ii

0 Коефіцієнти розташовані симетрично відносно головної діагоналі

на основі

 

 

 

 

 

 

 

 

теореми про взаємність переміщень попарно однакові

ij

 

ji

Таким чином, матриця складена з

 

 

 

 

 

 

 

коефіцієнтів при невідомих системи канонічних рівнянь методу сил завжди симетрична

6

Отже коефіцієнти системи канонічних рівнянь є переміщеннями а саме кути повороту при виборі основних систем утворених постановкою шарнірів та поступальні переміщення при основ них системах побудованих усуненням кінематичних в’язей ідеальних стержнів

Розв’язком системи канонічних рівнянь є величини зусиль у вилучених в’язях заданої рами нші сили взаємодії дисків між собою та внутрішні зусилля в них можуть бути визначеними з умов рівноваги при розрахунку основної системи на дію зовнішнього навантаження та знайдених зу силь у умовно знятих зайвих в’язях ей спосіб визначення внутрішніх зусиль в заданій рамі от римав назву статичного способу З іншого боку маючи значення основних невідомих методу

сил внутрішні зусилля в заданій рамі можна обчислити шляхом додавання

накладення епюр за

схемою

 

 

 

 

М М1 1

М2 2

... Мn

,

 

Q Q1 X1

Q2 X2

... Qn X

Q ,

(10.6)

N N1 X1

N 2 X2

... N n X

N .

 

Тут M , Q , N – дійсні зусилля в заданій статично невизначуваній рамі

M i ,Qi , Ni (i=1, 2, ...,

n) – внутрішні зусилля в i-му одиничному стані основної системи M ,Q , N

– внутрішні зусил

ля у вантажному стані основної системи рами Xi (i=1, 2, ..., n) – значення основних невідомих ме тоду сил

Для підтвердження достовірності отриманих результатів розрахунку виконуються дві

перевірки епюр дійсних внутрішніх зусиль кінематична і статична

Кінематична перевірка

полягає у визначенні переміщень у заданій рамі які заздалегідь відомі

наприклад

дорівнюють

нулю

удь-яке узагальнене переміщення обчислюється за формулою Мора

 

 

k

M k M dx,

 

(10.7)

 

 

EI

 

 

де k

– переміщення в заданій статично невизначуваній рамі в напрямку k-ї в’язі

M – дійсні

згинальні моменти в рамі

 

 

 

Для побудови епюри M k вихідна рама замінюється довільною основною системою при створенні якої серед знятих n умовно зайвих в’язей має бути k-та яка завантажується узагальне ною одиничною силою в напрямку вилученої k-ї в’язі

Наприклад для обчислення горизонтального переміщення опори В статично невизначуваної системи рис 10.5,а можна використати варіант основної системи показаний на рис 10.5,б Оди ничний стан що відповідає горизонтальному переміщенню точки В зображений на рис 10.6.

Для перевірки усіх ділянок епюри M необхідно визначати такі

переміщення в заданій рамі і вибирати такі варіанти основних систем при

яких епюра Mk була б на всіх стержнях рами

асто для виконання цієї

вимоги використовують епюру M побудовану в основній системі від

одночасної дії декількох не обов’язково всіх

одиничних узагальнених

сил

 

7

Рис 10.6

При виконанні кінематичної перевірки M похибка як правило не повинна перевищувати

кількох відсотків Статична перевірка полягає в перевірці виконання умов рівноваги всіх вузлів рами та

рівноваги рами в цілому

Кожен вузол рами умовним замкненим перерізом який перетинає всі

стержні поєднані ним

відокремлюється

від

рами і

перевіряються умови

його

рівноваги

M 0 ,

Fx 0 , Fy 0 з урахуванням

заданих

зовнішніх

вузлових

сил і

моментів

Вважається

що переріз знаходиться нескінченно близько біля вузла

Значення внутрішніх сил у

перерізах беруться з епюр дійсних згинальних моментів поперечних та поздовжніх сил

 

Перевірка епюри поперечних сил Q

виконується по епюрі M

виходячи з диференційної

залежності між поперечними силами та згинальними моментами

 

 

 

 

 

Q x d M

x .

 

 

 

(10.8)

 

 

 

d x

 

 

 

 

Виконання умов рівноваги рами в цілому перевіряється шляхом відокремлення її від землі При цьому замкнений переріз слід провести через усі опорні пристрої рами В рівняння рівноваги поряд із зовнішнім навантаженням включають і опорні реакції які визначаються по епюрах M ,

Q , N .

Розрахунок симетричних рам має деякі особливості Найбільш трудомісткою частиною розра хунку рам методом сил є формування системи канонічних рівнянь Суттєвого спрощення можна

досягти якщо не визначати коефіцієнти системи рівнянь ij , які завідомо дорівнюють нулю Для

симетричних рам симетричні зовнішня геометрія та жорсткості при виборі симетричної основної системи коефіцієнти ik M i M kEI dx дорівнюють нулю тоді коли одна з епюр-множників

буде симетричною а інша – кососиметричною Епюра згинальних моментів в симетричній рамі буде симетричною кососиметричною якщо

навантаження що діє на раму буде симетричним кососиметричним У більшості випадків навантаження що діє на симетричну раму не є симетричним або кососи

метричним Таке навантаження називається навантаженням загального вигляду В таких випадках

8

основні невідомі методу сил також є невідомими загального вигляду але використовуючи так звану процедуру групування невідомих, їх можна привести до симетричних та кососиметричних і цим досягти того щоб епюри згинальних моментів в одиничних станах були симетричними або кососиметричними

рупування невідомих здійснюється так щоб однотипні невідомі Xi та X j розташовані в си метричних точках основної системі були б замінені сумою і різницею інших двох невідомих Yi , Y j

Xi

Yi

Yj

,

(10.9)

X j

Yi

Yj .

 

Така заміна можлива для будь-яких двох чисел наприклад числа і можна записати як суму

та різницю чисел і

5 = 6–1).

Рис 10.7

Для прикладу на рис.10.7,а показана симетрична двічі статично невизначувана рама

Вибрана основна система рис 10.7,б симетрична Основні невідомі X1 і

X2

загального вигля

ду епюри згинальних моментів від кожного з них не є симетричними або кососиметричними

Замінимо невідомі загального вигляду X1

та

X2 іншими невідомими

Y1

та Y2 які були б

відповідно симетричними та кососиметричними

рис 10.7, в)

 

 

X1 Y1

Y2 ,

 

 

X2 Y1

Y2.

 

 

У подальшому в систему рівнянь методу сил включають невідомі Y1 рис 10.7,г) – симетричний одиничний стан та Y2 рис 10.7, ) – кососиметричний одиничний стан

Система канонічних рівнянь методу сил в цьому разі має вигляд

11Y1

12Y2

1p

21Y1

22Y2

2 p

9

0,

(10.10)

0.

 

Для обчислення коефіцієнтів і вільних членів системи канонічних рівнянь будуються епюри згинальних моментів в одиничних і вантажному станах рис 10.8).

 

 

 

 

 

 

Рис 10.8

Враховуючи

12

 

21

M 1 M 2

dx 0, система рівнянь 10.10 набуває вигляду

 

 

 

EI

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

11Y1 1P

22Y2 2P

0;

(10.11)

0.

Звідки видно що

Y 1P ,

Y 2P .

1

2

11

22

Тоді

M M1Y1 M2Y2 M .

Наслідком групування основних невідомих є те, що система канонічних рівнянь розпадається на дві підсистеми: до однієї входять симетричні, до другої – кососиметричні основні невідомі. кщо зовнішнє навантаження симетричне то вантажні члени системи рівнянь кососиметричної групи будуть нульовими а тому й всі основні невідомі що входять до відповідної підсистеми бу дуть теж дорівнювати нулю тривіальний розв’язок системи однорідних лінійних рівнянь

Те ж станеться і з симетричною групою основних невідомих у випадку коли зовнішнє наван таження кососиметричне

Таким чином завдяки процедурі групування невідомих вдається зменшити кількість розв’язувальних рівнянь методу сил