Менеджмент іспит бухгатера_1559362730

-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?146.

Регулювання – це:

+процес впливу на об?єкт, спрямований на усунення або на пристосування до факторів, що впливають на поведінку об?єкта;

-повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об?єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень;

-спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";

-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?147.

Завдання регулювання:

-зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією контролювання як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління;

-зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією планування як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління;

+зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління;

-зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією координування як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління.

?148.

Оперативне регулювання – це:

+повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об?єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень;

-повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об?єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень;

-спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";

-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.

?149.

У процедурі регулювання виділяють три етапи:

-добір стандартів, що стабілізують діяльність працівників підприємства;

- вироблення адекватних регулюючих впливів на виконавців;

-добір стандартів, що стабілізують діяльність працівників підприємства і усунення виниклих відхилень чи проблем;

+добір стандартів, що стабілізують діяльність працівників підприємства, вироблення адекватних регулюючих впливів на виконавців і усунення виниклих відхилень чи проблем.

?150.

Для дослідження моделювання оптимізації інформаційних систем слід використовувати методи:

+кібернетики;

-статистики;

-економіки;

-математики.

?151.

Для планування експериментів використовується такий метод:

+моделювання;

-кібернетики;

-математики;

-економіки.

?152.

Для чого використовується метод комерційного розрахунку:

+для розміщення виробництва;

-для збільшення обсягів виробництва;

-для поліпшення асортименту продукції;

-для перерахування коштів.

?153.

Властивість інформації бути зрозумілою для того, кому її адресовано, – це:

-об'єктивність інформації;

-комунікативність інформації;

+лаконічність інформації;

-актуальність інформації.

?154.

Інформація, яка має ознаки:

-є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості, має здатність накопичуватися;

-є продуктом (предметом) праці, має здатність накопичуватися, усуває невизначеність;

+має здатність накопичуватися, усуває невизначеність, має споживчі (джерельні) якості;

-дозволяє вивчити стан об'єкта, є продуктом (предметом) праці, не втрачає і має споживчі якості.

?155.

Характерні риси нових інформаційних технологій такі:

+інтегрованість, гнучкість, інтерактивність;

-об'єктивність, інтегрованість, гнучкість;

-інтерактивність, інтегрованість, оперативність;

-гнучкість, інтерактивність, об'єктивність.

?156.

Існуючі види форм носіїв інформації такі:

-зберігання інформації, реєстрації даних, обстежень;

+зберігання інформації, реєстрації даних, статистичної (фінансової) звітності, обстежень;

-реєстрації даних, обстежень, статистичної (фінансової) звітності;

-реєстрації даних, зберігання інформації, обстежень.

?157.

Елементами комунікаційного процесу є:

-ідея, відправник, повідомлення, отримувач, зворотний зв'язок;

+відправник, повідомлення, канал, отримувач, зворотний зв'язок;

-генератор ідеї, повідомлення, канал, відправник, зворотний зв'язок;

-етапи переробки початкової інформації.

?158.

Невербальна комунікація – це:

-надання відправником додаткової потаємної інформації одному зі співрозмовників, яка свідчить про його справжнє ставлення до інформації, що є предметом обміну;

+надання певних сигналів за допомогою міміки, жестів, виразу очей тощо, які свідчать про ставлення співрозмовників один до одного і до інформації, яка є предметом обміну;

-комунікація без використання незрозумілих співрозмовникові слів;

-комунікація з наявністю помилкової інформації.

?159.

Викривлення інформації у процесі спілкування через варіатив¬ність (неоднозначність) слів – це:

+семантичні перешкоди;

-невербальні перешкоди;

-перешкоди вибіркового сприйняття;

-інформаційні перевантаження.

?160.

Обмін інформацією поза каналами, передбаченими організаційною структурою – це:

-горизонтальні комунікації;

+неформальні комунікації;

-вертикальні комунікації;

-ієрархічні комунікації.

?161.

Сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформа¬ції, яку створює суб'єкт управління для того, щоб приймати обґрунтовані рішення і ефективно керувати, – це:

-комунікаційні процеси;

+комунікаційна мережа;

-комунікаційні елементи;

-комунікаційні засоби.

?162.

Особа, яка генерує інформацію для комунікації, перетворює її в повідомлення і передає іншій особі або групі осіб, – це:

+відправник;

-одержувач;

-лінійний менеджер;

-топ-менеджер.

?163.

Засіб, за допомогою якого відбувається переміщення повідомлення від відправника до одержувача:

-комунікаційний бар'єр;

-шум;

+канал комунікації;

-кодування.

?164.

Процес трансформації (перетворення) того, що призначене для передавання у повідомлення, – це:

-зворотній зв'язок;

+кодування;

-делегування;

-декодування.

?165.

До основних типів повідомлень у межах низхідних комунікацій належать:

-звіти за результатами діяльності, фінансова і бухгалтерська звітність;

-пропозиції щодо удосконалення роботи;

+посадові інструкції та накази;

-координація діяльності відділів, консультації лінійних керівників.

?166.

Обмін повідомленнями між членами однієї групи або співробітниками рівного рангу – це:

+горизонтальні комунікації;

-низхідні комунікації;

-висхідні комунікації;

-неформальні комунікації.

?167.

За змістом інформація класифікується на:

-директивну, звітну, довідково-нормативну;

+адміністративну, фінансову, бухгалтерську, технологічну;

-вхідну та вихідну;

-первинну та похідну.

?168.

За напрямом руху інформація класифікується на:

-директивну, звітну, довідково-нормативну;

-адміністративну, фінансову, бухгалтерську, технологічну;

+вхідну та вихідну;

-первинну та похідну.

?169.

Спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способу виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород – це:

-знеособлені комунікаційні канали;

+міжособові комунікації;

-вербальні комунікації;

-неформальні комунікації.

?170.

Вид комунікацій, який служить засобом зворотного зв'язку між керівництвом організації та її працівниками, який допомагає менеджерам проаналізувати виконання їхніх розпоряджень, наслідки їх реалізації, виявити недоліки, порушення:

-формальні комунікації;

+вихідні комунікації;

-горизонтальні комунікації;

-низхідні комунікації.

?171.

Вид комунікацій, який існує між різними управлінськими рівнями, але не у формі прямого підпорядкування, і використовується з метою узгодження дій лінійних і функціональних або штабних керівників:

-вертикальні комунікації;

-висхідні комунікації;

+діагональні комунікації;

-горизонтальні комунікації.

?172.

Влада, що передбачає використання людиною як основного інструменту впливу на інших свої знання, – це:

-еталонна влада;

-законна влада;

+експертна влада;

-харизматична влада.

?173.

Влада, що передбачає використання людиною як основного інструменту впливу на інших свої особисті риси, – це:

-влада винагороди;

-законна влада;

-експертна влада;

+харизматична влада.

?174.

Форма влади, яку слід використовувати у випадках, коли активним мотивуючим фактором є потреби найвищого рівня:

-експертна влада;

-влада винагороди;

+влада переконання;

-еталонна влада.

?175.

Вид влади, який базується на ефективному передаванні керівником своєї точки зору іншим:

+влада переконання;

-еталонна влада;

-законна влада;

-влада співробітництва.

?176.

Тип влади, який передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності і приналежності, – це:

-експертна влада;

-влада переконання;

+законна влада;

-еталонна влада.

?177.

Стиль управління, що відповідає «Системі 3» за класифікацією

Р. Лайкерта, – це:

+доброзичливо-консультативний;

-експлуататорсько-авторитарний;

-доброзичливо-авторитарний;

-консультативно-демократичний.

?178.

«У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували», – це одна із тез Д. Мак-Грегора:

+теорії «X»;

-теорії «Y»;

-теорії «Z»;

-теорії «XY».

?179.

Авторами управлінської решітки, яка розглядала різні варіанти співвідношення поведінки керівників залежно від того, про що вони дбають у першу чергу – про виконання виробничих завдань чи про збереження нормальних стосунків у керованій ними групі, є:

+Р. Блейк і Дж. Моутон;

-В. Врум і Ф. Йєттон;

-П. Герсі і К. Бланшар;

-В. Врум і Дж. Моутон.

?180.

Модель Т. Мітчела і Р. Хауса – це теорія, що розглядає:

-поведінкові аспекти лідерства;

+ситуаційні аспекти лідерства;

-дії лідера, обумовлені його особистими якостями;

-дії лідера, обумовлені його діловими якостями.

?181.

Автократично-ліберальний континум стилів керування запропонований:

-П. Герсі;

-Д. Мак-Грегором;

+К. Левіним;

-В. Врумом та Ф. Йєттоном.

?182.

Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, – це:

-модель Фідлера;

-модель Р. Блейка і Дж. Моутон;

-модель Врума – Йєттона;

+модель Т. Мітчела і Р. Хауса.

?183.

До ситуаційних теорій не належить:

-теорія життєвого циклу П. Герсі і К. Бланшара;

-модель Врума – Йєттона;

+теорія «X» та «У» Д. Мак-Грегора;

-модель І Мітчела і R Хауса.

?184.

Модель лідерства, що висуває такі фактори впливу на поведінку менеджера, як відносини між менеджером і колективом, структуру завдання, посадові повноваження:

-модель T. Мітчела і Р. Хауса;

+модель Фідлера;

-модель Д. Мак-Грегора;

-модель П. Герсі і К. Бланшара.

?185.

До психологічної групи лідерських якостей відносять:

-об'єктивність;

-прагнення до постійного самовдосконалення;

+здатність керувати емоціями;

-панорамність мислення.

?186.

До когнітивних лідерських якостей відносять:

-професійну предметність;

-прагнення до постійного самовдосконалення;

-здатність керувати емоціями;

+здатність до екстраполяції.

?187.

Стиль керівництва, який необхідно застосовувати у форс мажорних ситуаціях:

-демократичний;

+авторитарний;

-ліберальний;

-змішаний.

?188.

Влада, за якої підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:

-примусу;

+винагороди;

-еталонною;

-законною.

?189.

Тип влади, який може викликати у підлеглих негативну реакцію:

+примусу;

-винагороди;

-еталонна;

-законна.

?190.

Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, – це:

+демократичний;

-авторитарний;

-бюрократичний;

-патріархальний.

?191.

Стиль управління, за якого керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, – це:

-демократичний;

+авторитарний;

-бюрократичний;

-патріархальний.

?192.

Стиль управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організацією і мають право на виконання даних їм повноважень, – це:

-демократичний;

-авторитарний;

+бюрократичний;

-патріархальний.

?193.

Стиль управління, за якого за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, – це:

+харизматичний;

-авторитарний;

-бюрократичний;

-патріархальний.

?194.

Управлінська праця – це:

+практичне виконання функцій управління з метою реалізації поставлених завдань;

-накопичення і обробка інформації;

-підготовка різних документів;

-розробка інвестиційних проектів.

?195.

До витрат на управління включають:

-собівартість продукції;

+витрати на оплату праці управлінського персоналу з урахуванням відрахувань на соціальне страхування;

-витрати на організацію та забезпечення виробничо-господарської діяльності, включаючи змінні витрати виробництва;

-сплата оренди приміщень.

?196.

Створення ефективної системи і механізму управління організацією передбачає:

-правильне визначення цілей і пріоритетів у роботі;

-формування згуртованого колективу;

-вмілу організацію роботи персоналу, створення спонукальних мотивів,

-забезпечення розвитку працівників, зміцнення їх єдності, підтримання ентузіазму;

+постійне вдосконалення способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.

?197.

Організаційна ефективність – це здатність економічного суб'єкта реалізувати задумане, досягти поставленої мети. Таке визначення характеризує ефективність організації з точки зору…

-системного підходу;

-підходу на основі стратегічних складових;

+цільового підходу;

-вибіркового підходу.

?198.

Якщо компанія ставить перед собою завдання залучення додат¬кового капіталу для реалізації цілей свого розвитку, то її головними стра-тегічними складовими будуть…

-виробничі робітники;

+акціонери компанії;

-управлінський персонал;

-партнери по бізнесу.

?199.

Підхід, який оцінює організаційну ефективність за критеріями, що здатні забезпечити внутрішню єдність і гарантувати виживання орга¬нізації у мінливому середовищі, – це:

+системний підхід;

-підхід на основі виділення стратегічних складових;

-цільовий підхід;

-вибірковий підхід.

?200.

Ефективність, яка відображає економічність способів перетво¬рення ресурсів у процесі виробничої діяльності підприємства, – це:

-стратегічна ефективність;

-цільова ефективність;

+оперативна ефективність;

-ринкова ефективність.

?201.

Ефективність, яка показує, наскільки повно організація за¬довольняє потреби споживачів порівняно з альтернативними способами їхнього задоволення, – це:

-стратегічна ефективність;

-оперативна ефективність;

+ринкова ефективність;

-зовнішня ефективність.

?202.

До узагальнюючих критеріїв організаційної ефективності з перелічених нижче не належать:

-рівень загальної рентабельності;

-коефіцієнт фінансової стійкості;

+темпи росту продуктивності праці;

-темпи зростання суми валового прибутку.

?203.

До показників ефективності використання матеріально-технічних ресурсів підприємства з перелічених нижче не відносять:

+частку приросту обсягу виробництва в результаті росту продуктивності праці;

-фондовіддачу;

-коефіцієнт обігу оборотних коштів;

-матеріаломісткість продукції.

?204.

Позитивне рішення щодо доцільності реалізації інноваційного проекту суб'єктом підприємницької діяльності приймається тоді, коли чиста теперішня вартість, що супроводжує реалізацію проекту…

-менша нуля;

+більша нуля;

-дорівнює нулю;

-менша одиниці.

?205.

Відношення приведених доходів до приведених на цю саму дату витрат, що супроводжують реалізацію управлінського рішення, – це:

+індекс рентабельності;

-внутрішня норма дохідності;

-чиста дисконтована вартість;

-поріг рентабельності інноваційного проекту.

?206.

Показником, що не береться до уваги для оцінювання ефективності роботи менеджера з маркетингу, є:

-просування на ринок нових видів продукції;

-збільшення частки ринку;

+відсоток зростання продуктивності праці робітників фірми;

-впровадження нових способів стимулювання збуту.

?207.

Ефективність рекламної кампанії оцінюється за:

-відсотком зростання ціни на продукцію, запропонованої до продажу;

-відсотком зростання кількості проданої продукції;

-збільшенням частки ринку, яку займає фірма;

+співвідношенням збільшення доходів від продажу продукції з витратами на рекламу.

?208.

До стратегій подолання опору організаційним змінам відносять:

+стратегію примушування;

-стратегію кооперації;

-стратегію підкупу;

-стратегію реорганізації.

?209.

До якісних показників ефективності роботи організації не слід відносити:

-підвищення рівня якості продукції та послуг;

+зростання частки ринку, яку займає організація;

-стабільність персоналу організації;

-поліпшення умов праці персоналу.

?210.

Ефективність інноваційного проекту не може визначатися таким показником:

-індекс рентабельності;

+чиста внутрішня рентабельність;

-чиста теперішня вартість;

-термін окупності.

?211.

До кількісних критеріїв ефективності системи менеджменту ор¬ганізації не належить:

-обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн витрат на управління;

-обсяг прибутку, що припадає на 1 грн витрат на управління;

-частка заробітної плати працівників апарату управління у собівартості продукції (послуг);

+обсяг відрахувань на соціальні заходи.

?212.

Показник, який не характеризує економію живої і уречевленої праці апарату управління, – це:

-частка працівників апарату управління у загальній кількості промислово-виробничого персоналу організації і темп зміни цього показника;

-скорочення тривалості виконання управлінських процедур;

+коефіцієнт поліпшення умов праці апарату управління;

-рівень продуктивності праці з розрахунку на одного працівника апарату управління і темп зміни цього показника.

?213.

Одним з чинників удосконалення системи менеджменту є:

+зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління та підвищення продуктивності їх праці;

-підвищення заробітної плати працівників апарату управління;

-зниження собівартості продукції;

-поліпшення показників платоспроможності підприємства.

?214.

Якщо заходи щодо удосконалення управління одночасно скорочують чисельність адміністративно-управлінського персоналу і збільшують обсяг виробництва, то ефект за обома напрямами:

-скорочується;

+односпрямований;

-нівелюється;

-не спостерігається.

?215.

До кількісних показників ефективності менеджменту належать:

-рівень керованості;

-співвідношення кількості лінійного та функціонального персоналу;

+обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 грн витрат на управління;

-частка менеджерів у складі персоналу.

?216.

До складових організаційного оточення, що впливають на пове¬дінку працівника, не належать:

-традиції;

-звичаї;

-стиль керівництва;

+розумові та фізичні здібності працівника.

?217.

До ознак адаптивної культури організації належать:

+наявність менеджерів, схильних до ризику; атмосфера довіри між співробітниками, командна праця;

-спеціальні тренінги, семінари для ознайомлення з внутрішньо-фірмовими правилами поведінки;

-підбір і набір працівників, які поділяють організаційні принципи;

-організаційна культура, яка відображає специфіку бізнесу.

?218.

Результат (продукт) праці менеджера:

¬-організоване робоче місце менеджера;

-інформація, необхідна для розробки і ухвалення управлінських рішень;

+підготовлені та ухвалені управлінські рішення, підписані документи;

-дисципліна підпорядкованих працівників.

?219.

Посадові обов’язки, права, відповідальність менеджера конкретизуються в:

-статуті підприємства;

-положенні про оплату праці;

-колективному договорі;

+посадових інструкціях.

?220.

Відповідальність за організацію в цілому несуть:

-керівники виробничих підрозділів;

-працівники організації;

+керівники найвищого рівня;

-фахівці.

?221.

Створення ефективної системи і механізму управління організа¬цією передбачає:

-правильне визначення цілей і пріоритетів у роботі;

-формування згуртованого колективу;

-вмілу організацію роботи персоналу, створення спонукальних мотивів;

+постійне вдосконалення способів, методів і прийомів виконання управлінських операцій.

?222.

Які з наведених підходів можуть бути застосовані для визначення ефективності управління:

+застосування якісної оцінки ефективності за допомогою експертів;

-розрахунок показника темпів змін чисельності апарату управління;

-самофотографія робочого часу менеджера;

-підхід з позиції особистих якостей керівника.

?223.

Оцінку економічної ефективності управління на підприємстві проводять для:

-підвищення довіри до керівництва;

+визначення шляхів удосконалення фінансово-господарської діяльності;

-для обґрунтування витрат на управлінський персонал;

-формування системи мотивації персоналу.

?224.

Надійність системи управління визначається:

-мірою досягнення соціальних цілей підприємства;

-мірою досягнення цілей виробництва;

+продовженням існування організації в майбутньому;

-умінням виживати в існуючій ситуації.