Менеджмент іспит бухгатера_1559362730
.doc-почин і новаторство;
-обмін досвідом.
?44.
Керівник ставить задачу, віддає розпорядження, розподіляє обов’язки, призначає виконавців. Менеджменту при цьому слід використовувати метод:
+організаційного впливу;
-адміністративного впливу;
-економічного впливу;
-цивільно-процесуального впливу.
?45.
Метод соціального регулювання передбачає:
-контроль за діяльністю адміністрації організації;
-контроль за діяльністю соціальних виплат;
-контроль за розподілом грошових коштів;
+контроль за діяльністю робітників в організації.
?46.
Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг ? це:
-правові акти;
-правові норми;
+правові відносини;
-договірні відносини.
?47.
Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників – це:
+організаційні методи управління;
-оперативно-розпорядчі методи управління;
-економічні методи управління;
-адміністративні методи управління.
?48.
Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничо¬го процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату уп-равління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, ? це:
-організаційні методи управління;
+оперативно-розпорядчі методи управління;
-економічні методи управління;
-адміністративні методи управління.
?49.
Методи менеджменту, які направлені на зберігання і розвиток соціально-виробничих традицій у колективі:
+методи соціальної спадковості;
-методи управління організованими групами;
-адміністративні методи;
-методи організаційного регламентування.
?50.
Акти одноособового управління, які формуються за принципом єдиноначальності і якими регулюється діяльність підприємств або закладів, - це:
+накази;
-розпорядження;
-інструкції;
-статути.
?51.
Висунення вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру – це:
-інструкції;
-накази;
+розпорядження;
-службова записка.
?52.
Можливість кількісного вимірювання є основною відмінною рисою:
-технологічних методів;
-адміністративних методів;
+економічних методів;
-управлінських методів.
?53.
Організаційне регламентування оформлюється у вигляді:
+положення, статуту, постанови;
-інструкції, постанови;
-статуту, інструкції, постанови;
-постанови, наказу.
?54.
В якому порядку реалізовуються основні (загальні) функції управління:
+планування, організація, мотивація, контроль;
-організація, планування, контроль, мотивація;
-планування, організація, контроль, мотивація;
-організація, контроль, мотивація, планування.
?55. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:
-системою стосунків, що склалася в колективі;
+ситуацією, в якій опинилась організація;
-досконалістю володіння менеджером прийомами управління;
-досконалістю володіння менеджером методами управління.
?56.
Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про організацію як:
-закриту систему, зорієнтовану на довготривале існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;
+відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;
-систему взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує одну, притаманну лише йому функцію, що забезпечує існування організації в довготривалій перспективі;
-закриту систему, зорієнтовану на короткострокове існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів.
?57.
Управлінські завдання концептуального характеру вирішуються на:
+інституційному рівні управління;
-середньому рівні управління;
-нижчому рівні управління;
-із залученням усіх працівників організації.
?58.
Науковий підхід до управління, який є сукупністю безперервних, послідовних і взаємопов’язаних дій це:
+процесний;
-системний;
-економічний;
-прогнозний.
?59.
Послідовність етапів процесу управління:
+ціль, проблема, ситуація, рішення;
-проблема, ціль, ситуація, рішення;
-проблема, ситуація, ціль рішення;
-проблема, ситуація, рішення, ціль.
?60.
Рішення, що характеризуються значним ступенем новизни, не¬повнотою інформації щодо суті проблеми, неможливістю виділення із них стандартних елементів і для прийняття яких найбільш придатні евристич¬ні методи, відносять до класу:
+неструктурованих;
-структурованих;
-запрограмованих;
-слабо структурованих.
?61.
Раціональна технологія прийняття управлінського рішення не включає наступні етапи:
-діагностика проблеми;
-визначення критеріїв та обмежень;
-вибір рішення;
+реалізація рішення.
?62.
До методів оцінки варіантів і вибору найкращого рішення не на¬лежить:
+метод контрольних запитань;
-дерево рішень;
-методи оптимізації;
-платіжна матриця.
?63.
До методів генерації ідей не належить:
-метод інверсії;
-метод аналогії;
+метод елімінування;
-морфологічний аналіз.
?64.
До методів реалізації рішення належить:
-дерево рішень;
-факторний аналіз;
+мережний графік;
-метод сценаріїв.
?65.
Методи прогнозування не застосовують для:
-оцінки рівня майбутнього попиту на продукцію;
-оцінки рівня інфляції;
+оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства;
-оцінки потреб у запасах.
?66.
До методів економічного аналізу не відносять:
-метод порівняння;
-метод групувань;
-індексний метод;
+метод інверсії.
?67.
Вид управлінського рішення, яке лише приблизно позначає схему дій підлеглих і дає їм широкий простір для вибору засобів і методів їх втілення:
+контурне;
-структуроване;
-алгоритмічне;
-організаційне.
?68.
Рішення, які потребують певною мірою нових ситуацій, вони в середині неструктуровані або пов’язані з невідомими чинниками:
-алгоритмічні;
-запрограмовані;
+незапрограмовані;
-інтуїтивні.
?69.
Вибір, зумовлений знаннями та накопиченим досвідом, - це:
-організаційне рішення;
-запрограмоване рішення;
-раціональне рішення;
+рішення, що ґрунтується на судженнях.
?70.
Завдання керівника на цьому етапі процесу прийняття рішення полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні справи та цілі, попередньому формуванні критеріїв рішення:
+діагностика проблеми;
-реалізація рішення;
-контроль за виконанням рішення;
-виявлення обмежень та визначення альтернатив.
?71.
Вид управлінського рішення, яке гранично жорстко регламентує діяльність підлеглих і практично виключає їх ініціативу:
-контурне;
-структуроване;
+алгоритмічне;
-організаційне.
?72.
Систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дає змогу їх ефективно порівнювати:
+моделювання;
-формулювання гіпотези;
-прогнозування;
-економічний аналіз.
?73.
У випадку, коли треба з’ясувати найважливіші чинники, що впливають на прийняття рішення в умовах конкурентної боротьби, застосовують:
-моделі управління запасами;
+теорію ігор;
-модель лінійного програмування;
-імітаційне моделювання.
?74.
Ці моделі використовують для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування відносно потреби в них, щоб збалансувати витрати у випадку їх занадто великої чи малої кількості:
+моделі теорії черг;
-моделі управління запасами;
-теорія ігор;
-платіжна матриця.
?75.
Модель прийняття рішення, яка застосовується для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявності конкуруючих потреб:
-моделі теорії черг;
-моделі управління запасами;
+модель лінійного програмування;
-імітаційне моделювання.
?76.
Схематичне зображення проблеми прийняття рішення:
+дерево рішень;
-платіжна матриця;
-графік беззбитковості;
-модель лінійного програмування.
?77.
Один з методів статистичної теорії рішень, який корисний за умови, якщо керівник визначає, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей:
-моделі теорії черг;
+платіжна матриця;
-графік беззбитковості;
-модель лінійного програмування.
?78.
Метод, у якому використовують накопичений в минулому досвід і поточні передбачення щодо майбутнього для визначення рішення:
+Прогнозування;
-платіжна матриця;
-імітаційне моделювання;
-економічний аналіз.
?79.
Метод, що використовується для обґрунтування управлінських рішень в умовах невизначеності ситуації, яка є наслідком дії об’єктивних обставин, що невідомі або мають випадковий характер:
-метод платіжної матриці;
-метод «дерева рішень»;
+метод теорії статистичних рішень;
-метод теорії ігор.
?80.
Кількісні методи прогнозування можна використовувати, якщо:
-інформації недостатньо для вивчення тенденції або немає систематичної достовірної залежності між змінними;
+є переконаність, що діяльність у минулому мала певну тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому;
-результати одного рішення впливають на наступні рішення;
-керівник установлює, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.
?81.
Управлінські рішення класифікуються за часом дії на:
+стратегічні, тактичні, оперативні;
-планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;
-директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні;
-оптимальні, раціональні.
?82.
Управлінські рішення класифікуються за напрямом впливу на:
-стратегічні, тактичні, оперативні;
+внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування;
-планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;
-директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.
?83.
Планування - це:
-вміння визначити завдання, вибрати виконавців для їх реалізації і методи досягнення поставлених цілей;
+вміння передбачити цілі організації, результати її діяльності і ресурси, які необхідні для досягнення поставлених цілей;
-вміння передбачити майбутні результати;
-оцінка можливості здійснення прогнозів при наявних ресурсах.
?84.
До принципів планування не відносять:
+принцип синергізму;
-принцип участі;
-принцип гнучкості;
-принцип точності.
?85.
Види планів, які виокремлюються за класифікаційною ознакою - предмет планування:
-загальне планування підприємства організації;
+планування процесів;
-планування по галузях діяльності;
-планування проектів.
?86.
Стратегічне планування передбачає:
-формування сіткового графіка;
-формування поточного плану;
+встановлення місії та цілей організації;
-бюджетне планування.
?87.
Тактичне планування включає різновиди:
-стратегічне планування;
-поточне й оперативне планування;
+вибір стратегії бізнесу й бюджетування;
-вибір стратегії бізнесу й оперативне планування.
?88.
До адміністративних важелів досягнення планових показників належать:
+оперативні плани;
-поточні плани;
-контроль;
-погодинна форма оплати праці.
?89.
Стратегія виробництва, що дозволяє за рахунок більш низьких цін на продукцію зайняти більшу частину ринку, — це:
+стратегія досягнення лідерства у мінімізації витрат;
-стратегія фіксації певного сегмента ринку і концентрації на ньому зусиль фірми;
-стратегія інтегрованого зростання;
-стратегія концентрованого зростання.
?90.
Дж. Томпсон і Стрікланд запропонували спосіб вибору стратегії фірми залежно від:
+ринкових позицій фірми і темпів економічного розвитку країни;
-конкурентних позицій фірми і рівня стабільності ринку;
-конкурентних позицій фірми і її фінансових можливостей;
-конкурентоспроможності фірми і конкурентоспроможності її продукції.
?91.
До суб’єктів планування належить:
-розподіл ресурсів та резервів;
-розробка стандартів та нормативів;
+планові відділи та організації;
-виробнича, фінансова, інноваційна та інша діяльність організації.
?92.
До методів організаційного планування не належить:
-метод послідовного опису операцій;
-графіки виконання;
-метод сітьового планування та управління;
+постійний оперативний план.
?93.
Генеральні плани, які містять установлення цілей організації, аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, оцінку стратегічних альтернатив та вибір базової стратегії бізнесу, - це:
+стратегічні плани;
-тактичні плани;
-оперативні плани;
-організаційні плани.
?94.
До методів розробки планів не відносять:
+психологічні методи;
-балансовий метод;
-нормативний метод;
-математичні методи.
?95.
Комплекс планів праці менеджерів, виконання яких забезпечує реалізацію економічних, виробничих, технічних, соціальних та інших планів діяльності, належить до:
-економічного планування;
+організаційного планування;
-тактичного планування;
-операційного планування.
?96.
До принципів управлінського планування не належить:
+принцип ефективності;
-принцип повноти;
-принцип економічності;
-принцип безперервності.
?97.
Плани робіт, які виконуються особисто менеджером, - це:
-регламентування службових обов’язків;
+план праці менеджера;
-планування видів робіт і робочого часу;
-делегування окремих робіт.
?98.
Оперативне планування передбачає:
+формування сіткового графіка;
-вибір стратегії бізнесу;
-визначення цілей організації;
-бюджетне планування.
?99.
Поточне планування передбачає:
-формування сіткового графіка;
-вибір стратегії бізнесу;
-визначення цілей організації;
+бюджетне планування.
?100.
Ключовими поняттями організаційної структури є:
+елементи; зв’язки; рівні; повноваження;
-підрозділи; комунікації; ієрархія; повноваження;
-організаційні одиниці; механізми координації; повноваження;
-рівні; елементи; зв’язки; субординація; повноваження.
?101.
Структура управління, у якій найвищий рівень централізації:
+лінійній;
-матричній;
-мережній;
-проектній.
?102.
Структура управління, у якій порушується принцип єдиновладдя:
-проектній;
-мережній;
-лінійній;
+функціональній.
?103.
Структура управління, яка передбачає створення фун¬кціональних служб при лінійних керівниках:
-лінійна;
+лінійно-штабна;
-матрична;
-функціональна.
?104.
Організаційна структура, що забезпечує високу гнучкість фірми під час виробництва нею продукції з коротким життєвим циклом:
-лінійно-функціональна;
-лінійно-штабна;
+матрична;
-функціональна.
?105.
До бюрократичної системи управління не належить:
-чіткий поділ праці;
-ієрархічність рівнів управління, за якого кожен нижчий рівень контролюється вищим і підкоряється йому;
+наявність тимчасових структур, що створюються для розв'язання конкретного завдання;
-наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і координацію різних завдань.
?106.
Коли в організації є багато самостійних відділень близького профілю діяльності, доцільно застосовувати організаційну структуру…
+на базі стратегічних одиниць бізнесу;
-лінійно-функціональну;
-холдингову;
-конгломератну.
?107.
Структура, що дає змогу краще враховувати місцеве законодавство, соціально-економічні особливості регіонів у міру розширення її зони діяльності:
-матрична;
-конгломератна;
+дивізіональна;
-проектно-цільова.
?108.
Вертикальні інформаційні потоки домінують у структурі:
-лінійно-штабній;
+лінійній;
-функціональній;
-дивізійній.
?109.
Теорія надбаних потреб – це теорія:
-А. Маслоу;
-В. Врума;
+Д. С. Мак-Клелланда;
-Ф. Герцберга.
?110.
До змістових теорій не відносять:
+теорію очікувань В. Врума;
-теорію ЖВЗ К. Альдерфера;
-двочинникову теорію Ф. Герцберга;
-ієрархію потреб А. Маслоу.
?111.
До процесуальних теорій не відносять:
-теорію очікувань В. Врума;
+теорію ЖВЗ К. Альдерфера;
-теорію Портера — Лоулера;
-теорію справедливості Дж. Адамса.
?112.
Валентність – це:
+цінність заохочення чи винагороди для працівника;
-вірогідність отримання бажаної винагороди;
-очікування того, що витрачені зусилля мають бути винагороджені;
-отримання винагороди.
?113.
Суб'єктивне оцінювання індивідом співвідношення отриманої ним винагороди і витрачених зусиль та порівняння цього з винагородою ін¬ших людей, що виконують аналогічну роботу, — це основне положення те¬орії:
-очікувань;
+справедливості;
-ставлення цілей;
-надбаних потреб.
?114.
Мотиви – це:
-спонукання людини до трудової діяльності;
-зовнішні спонукання робітника до конкретного виду трудової діяльності;
+внутрішні спонукання працівника, що базуються на його особистих інтересах та потребах;
-винагорода за працю.
?115.
До мотивуючих чинників теорії Ф. Герцберга не належать:
-просування по службі;
+висока і стабільна заробітна плата;
-висока відповідальність;
-цікава робота.
?116.
Теорія справедливості передбачає:
-порівняння валентності і ефективності роботи;
+порівняння співвідношення зусиль та винагороди щодо себе і своїх колег, що виконують аналогічну роботу;
-формування однакової винагороди для всіх працівників одного відділу;
-виплата винагороди за виконану роботу.
?117
Твердження, що бажана поведінка людини сприяє припиненню застосування до неї певних негативних дій, – це основа методу:
-позитивної підтримки бажаної поведінки;
+негативної підтримки бажаної поведінки;
-покарання;
-ігнорування.
?118.
До стимулів зі знаком «мінус» не входять:
-штрафні санкції у випадку поганого виконання роботи;
-зниження соціального статусу працівника;
+направлення працівника на курси підвищення кваліфікації;
-звільнення працівника з роботи.
?119.
Для оцінювання пра¬вильності виконання роботи підлеглими і узгодження розміру винагороди з результатами роботи здійснюється контроль:
-попередній;
+підсумковий;
-поточний;
-функціональний.
?120.
Контроль, що визначає міру придатності вхідних ре¬сурсів організації для виготовлення продукту такої якості, яка б відпові¬дала запитам споживачів і забезпечувала збут продукту на вибраному сегменті ринку, – це:
-профілактичний;
+попередній;
-лінійний;
-поточний.
?121.
Масштаб відхилень має забезпечувати…
-своєчасну фіксацію будь-якого відхилення від заданої траєкторії;
+своєчасну фіксацію такого відхилення від заданої траєкторії, яке, якщо його не ліквідувати, зашкодить досягненню наміченого;
-фіксацію істотних відхилень від запланованих стандартів протягом встановленого періоду часу;
-різницю між заробітною платою і премією.
?122.
Фінансовий контроль не включає:
-оцінювання ефективності використання фірмою своїх ресурсів;
-оцінювання платоспроможності фірми та її фінансової стійкості;
+оцінювання конкурентних переваг фірми;
-визначення межі, до якої фірма може здійснюватися фінансування за рахунок позичкових коштів.
?123.
Зовнішній аудит – це:
-оцінювання результатів фінансової діяльності підприємства, зроблене аудиторами за спеціально укладеною угодою;
+фінансове оцінювання, зроблене незалежними експертами, які не є працівниками організації;
-оцінювання бухгалтерської звітності підприємства, зроблене працівниками спеціально створеної фінансової служби організації;
-фінансове оцінювання, зроблене незалежними експертами, які є працівниками організації.
?124.
До принципів контролю не належать:
-об’єктивність;
-постійність та оперативність;
+установлення стандартів;
-масовість та гласність.
?125.
Застосування контролю дає керівникові можливість стежити за:
-професійним зростанням співробітників організації;
+ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи;
-безпосередньою діяльністю працівників організації;
-графіком виконання робіт.
?126.
Суб'єктами контролю не виступають:
-громадські організації;
-лінійні менеджери;
+управлінські рішення;
-державні органи.
?127.
Незалежний фінансовий контроль проводиться з метою:
+установлення відповідності фінансово-господарських операцій, обліку та звітності чинному законодавству;
-виявлення ухилення від сплати податків;
-виявлення зловживання службовим положенням;
-виявлення відхилень від встановлених планів та програм.
?128.
Внутрішньогосподарський контроль здійснюється:
-керівниками, аудиторськими фірмами, виборними органами управління та контролю;
+керівниками та спеціалістами, виборними органами управління та контролю;
-керівниками організації;
-керівниками та спеціалістами, податковою адміністрацією.
?129.
Попередній контроль використовується до таких видів ресурсів:
+трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних;
-ресурсів часу;
-матеріальних ресурсів за окремими об'єктами;
-зовнішніх ресурсів, які використовує організація, та внутрішніх ресурсів.
?130.
Попередній контроль фінансових ресурсів полягає у:
+перевірці усіх грошових надходжень, видатків організації, їх відповідності фінансовій документації, термінів надходження та виплат;
-з'ясуванні відповідності фінансових ресурсів організації обраній стратегії;
-з'ясуванні відповідності фінансових ресурсів цілям бюджетного планування;
-перевірці фактичних фінансових результатів та порівнянні їх із запланованими.
?131.
Завершальний контроль трудових ресурсів полягає у:
-перевірці відповідності кваліфікації працівників посадам, роботи працівників, рівня дисципліни;
+перевірці відповідності кваліфікації працівників посадам; продуктивності; здатності до удосконалення професійних навичок. Проведенні атестації працівників;
-перевірці якості виконання робіт, здатності до удосконалення професійних навичок, проведенні атестації працівників;
-аналіз ділових та професійних навичок, кваліфікації робітників, атестації працівників.
?132.
Поточний контроль інформаційної діяльності полягає у:
-перевірці достовірності та об'єктивності інформації, яка надходить в організацію із зовнішнього середовища;
+перевірці роботи системи оброблення інформації, її групування та розподілі в - межах організації;
-перевірці інформації, яка відображає рівень виконання поставлених завдань;
-перевірці документаційного забезпечення виробничо-господарської діяльності.
?133.
До завдань контролю не відносять:
-виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих місцях;
-визначення відповідності оформлення документації вимогам нормативно-правових актів;
+усунення недоліків, коригування стандартів;
-визначення рівня технічної підготовки персоналу.
?134.
До властивостей контролю не відносять:
-відображення пріоритетів організації щодо стратегічного спрямування та діяльності;
-ґрунтування на гнучких та динамічних технологіях;
-економічність;
+установлення критеріїв і стандартів, які об'єктивно відобража¬ють результати діяльності співробітників.
?135.
Під час оцінювання та виконання робіт необхідно використовувати:
+спеціальні контрольні засоби та прилади, ресурси;
-фінансову документацію організації;
-матеріальні ресурси організації;
-інформаційні ресурси організації.
?136.
Стандарт – це:
-показники, які характеризують відносну величину використан¬ня знарядь та предметів праці;
+сукупність прийнятих норм та нормативів;
-максимально припустима величина абсолютних витрат сировини;
-максимально припустима величина абсолютних витрат матеріалів, палива, праці.
?137.
Централізований контроль має такі характеристики:
-ґрунтується на соціальних нормах, цінностях та традиціях;
+наявність спеціалізованих контрольних служб;
-акцентує увагу на самоконтролі;
-прозорість інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю.
?138.
Суцільний контроль передбачає перевірку:
+усієї сукупності підконтрольних об'єктів;
-фінансового стану господарської діяльності організації;
-діяльності після проведення інвентаризації;
-шляхом проведення внутрішньо групового контролю, який здійснюється на засадах соціальної взаємодії.
?139.
Основними засобами здійснення стабілізуючого регулювання є:
+реалізація визначених правил, процедур і стилів поведінки;
-система управління процесом досягнення стратегічних цілей підприємства через систему управління його прибутковістю;
-система управління фінансами підприємства;
-система управління процесом реалізації стратегії підприємства.
?140.
Безпосереднє регулювання здійснюється:
-до структури апарату управління;
+до підприємства в цілому, організаційної структури управління і структури апарату управління;
-до відділу кадрів;
-до відділу виробництва.
?141.
Регулювання за допомогою інструктування ґрунтується на:
-системі управління фінансами підприємства;
-системі управління процесом реалізації стратегії підприємства;
+методичній допомозі й інформаційному забезпеченні виконання майбутньої роботи;
-процесі безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.
?142.
Розпорядницьке регулювання – це:
-певні норми поведінки людей, що зайняті у виробництві та управлінні;
-спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";
-методична допомога й інформаційне забезпечення виконання роботи;
+процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця.
?143.
Активний розпорядчий вплив проявляється у:
+наказах, вказівках, постановах, розпорядженнях, резолюціях, рішеннях;
-рекомендаціях;
-пропозиціях;
-побажаннях.
?144.
Пасивний розпорядчий вплив – це:
-накази, вказівки, постанови;
-розпорядження;
-резолюції, рішення;
+інформування, рекомендації, пропозиції, побажання.
?145.
Дисциплінарне регулювання являє собою:
-методичну допомогу й інформаційне забезпечення виконання роботи;
-процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця;
+спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей";